ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 вересня 2015 р. Справа № 909/941/15
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Грици Ю.І.,
секретар судового засідання Дребот Н.Д.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - керівник, (паспорт серія СЕ222856 від 20.02.2003)
від відповідача: представники не з'явилися
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче експериментальне підприємство Комфорт Декор Технології", ( вул. Калуська, 6, м. Бурштин, Галицький район, Івано-Франківська область, 77111)
до відповідача: Бурштинська міська рада Івано-Франківської області, (вул. С.Стрільців, 4, м. Бурштин, Галицький район, Івано-Франківська область, 77112)
про стягнення 22412,38 грн.
ВСТАНОВИВ:
ТОВ "ВЕП Комфорт Декор Технології" звернулося до господарського суду з позовною заявою (вх.№ 9029/15 від 25.08.2015) до Бурштинської міської ради про стягнення заборгованості в розмірі 20245,46 грн.
Позовні вимоги обґрунтовувало тим, що в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань по сплаті коштів за виконані роботи утворилася заборгованість в розмірі 20245,46 грн., з яких: 12444,00 грн. - сума основного боргу, 546,93 грн. - 3% річних, 7254,98 грн. - інфляційні збитки.
Ухвалою суду від 26.08.2015 провадження у справі порушено та розгляд справи призначено на 29.09.2015.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, проте надіслав до суду відзив на позов (вх.№14666/15 від 28.09.2015), в якому зазначив, що відповідач визнав повністю позовні вимоги, не заперечив проти їх задоволення та просив провести розгляд справи без його участі.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та подав клопотання (вх.№10467/15) про вихід суду за межі позовних вимог.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України випливає, що органи державної влади, зокрема, і судової влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.2 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.
З пояснень представника позивача щодо вищевказаного клопотання випливає, що при написанні позовної заяви ним допущено помилку в нарахуванні суми інфляційних збитків та 3% річних. За таких обставин, вказане клопотання слід розцінювати як заяву про збільшення позовних вимог і у суду не має необхідності виходити за межі цих вимог.
Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Враховуючи, що вказана стаття визначає право позивача на збільшення чи зменшення розміру позовних вимог дану заяву слід прийняти до розгляду.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи та оцінивши подані докази, вважає, що позов слід задоволити, з врахуванням наступного:
26.12.2013 між ТОВ "ВЕП Комфорт Декор Технології" (Підрядник) та Бурштинською міською радою (Замовник) укладено договір №396 про виконання підрядних робіт по реконструкції приміщення Будинку культури ім. Т.Г. Шевченка, відповідно до умов якого позивач зобов'язався роботи виконати у відповідності з Державними будівельним нормами України і здати відповідачу в межах гарантійного строку.
З Акту приймання виконаних будівельних робіт вбачається, що вартість проведених робіт становить суму в розмірі 12444,00 грн., при цьому, відповідачем прийнято виконану роботу, що підтверджується підписом уповноваженої особи та відтиском печатки Бурштинської міської ради на вказаному Акті.
Відповідно до п.3.3 Договору оплату замовник здійснює згідно підписаних актів виконаних робіт.
В силу ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами у справі виникли зобов'язальні відносини.
Статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
За положенням ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Зобов'язанням, в розумінні ст. 509 ЦК України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться
Згідно з ч.1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Таким чином, факт виконання робіт позивачем підтверджується доданими до матеріалів справи письмовими доказами.
Відповідно до ч.1 п.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 4.2 Договору передбачено, що замовник зобов'язався провести розрахунок за виконані роботи згідно поданих актів до 10-го числа наступного місяця.
Матеріалами справи підтверджується, що датою виникнення заборгованості слід вважати 10.01.2014.
Боржник вважається таким, що прострочив своє зобов'язання по поверненню заборгованості, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи те, що відповідачем вказані вище договірні умови та вимоги закону порушені, оскільки оплата за надані послуги своєчасно не здійснена, що підтверджується наявними у справі письмовими доказами та беручи до уваги визнання відповідачем позовних вимог, суд приходить до висновку про те, що позов слід задоволити.
Таким чином, з Бурштинської міської ради на користь ТОВ "ВЕП Комфорт Декор Технології" з врахуванням поданої заяви про збільшення позовних вимог, слід стягнути заборгованість в розмірі 22412,38 грн., з яких 12444,00 грн. - сума основного боргу, 548,22 грн. - 3% річних та 9420,16 грн. - інфляційні збитки.
Судовий збір слід покласти на відповідача.
Керуючись ст.124 Конституції України, ст. ст. 22, 43, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
позов задоволити.
Стягнути з Бурштинської міської ради Івано-Франківської області, (вул. С.Стрільців, 4, м. Бурштин, Галицький район, Івано-Франківська область, 77112, код 04357466) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче експериментальне підприємство Комфорт Декор Технології", (вул. Калуська, 6, м. Бурштин, Галицький район, Івано-Франківська область, 77111, код 37684140) кошти в сумі 22412,38 грн. (двадцять дві тисячі чотириста дванадцять гривень тридцять вісім копійок), з яких: 12444,00 грн. (дванадцять тисяч чотириста сорок чотири гривні нуль копійок) - основна сума боргу, 548,22 грн. (п'ятсот сорок вісім гривень двадцять дві копійки) - 3% річних, 9420,16 грн. (дев'ять тисяч чотириста двадцять гривень шістнадцять копійок) - інфляційні збитки та судовий збір в розмірі 1827,00 грн. (ода тисяча вісімсот двадцять сім гривень нуль копійок).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Грица Ю.І.
Повне рішення складено 06.10.2015.
Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"
Суд | Господарський суд Івано-Франківської області |
Дата ухвалення рішення | 29.09.2015 |
Оприлюднено | 09.10.2015 |
Номер документу | 51938379 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Івано-Франківської області
Грица Ю. І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні