Рішення

від 28.09.2015 по справі 910/22010/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.2015Справа №910/22010/15

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Мельник Ю.О., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Комунального підприємства "Санаторій Матері і дитини "Пролісок"

до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит"

про стягнення 1 124 823,31 грн.

за участю представників:

від позивача:Олексюк А.Л.- представник за довіреністю б/н від 15.07.2015 р. від відповідача:не з'явився

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду м. Києва звернулось Комунальне підприємство "Санаторій Матері і дитини "Пролісок" з позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" про стягнення 1 124 823,31 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору банківського вкладу "Класичний" № 162-1 від 14.02.2014 р. в частині своєчасного повернення суми вкладу та сплати відсотків, внаслідок чого у Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" утворилась заборгованість у вказаній сумі.

У позові Комунальне підприємство "Санаторій Матері і дитини "Пролісок" просить суд стягнути з Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" суму вкладу у розмірі 1 050 000,00 грн., відсотків нарахованих на суму вкладу у розмірі 74 823,31 грн., а всього - 1 124 823,31 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримав та обґрунтував позовні вимоги, просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи або про розгляд без його участі до суду не подав. Позиція відповідача з приводу заявленого позову суду невідома.

За таких обставин суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами без участі представника відповідача згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Так, 14.02.2014 р. між Комунальним підприємством "Санаторій Матері і дитини "Пролісок" (клієнт) та відповідачем - Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та кредит" (банк) був укладений договір банківського вкладу "Класичний" № 162-1, відповідно до якого клієнт надає банку суму грошових коштів у тимчасове користування на умовах терміновості, платності та зворотності, а банк виплачує клієнту таку суму та проценти, нараховані на неї (п. 1.1 договору).

Даний договір діє до 14.02.2015 р. (п. 1.3 договору).

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 договору на суму вкладу в розрізі вкладних траншів банк нараховує проценти, розмір яких обумовлюється сторонами в додатках. Проценти за коштами клієнта в національній валюті України нараховуються за методом факт/факт. Проценти за цим договором нараховуються лише на залишок грошових коштів на вкладному рахунку. Нараховані проценти не збільшують розмір вкладу.

Відповідно до п. 3.1 договору при закінченні строку розміщення вкладного траншу його повернення здійснюється банком шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок клієнта.

Відповідно до додатків до договору банківського вкладу для розміщення вкладного траншу у банку, клієнт не пізніше 15.12.2015 р. здійснює перерахування грошових коштів на рахунок банку у сумі 350 000,00 грн. на строк до 16.01.2015 р., з нарахуванням процентної ставки у розмірі 21 % річних; у сумі 350 000,00 грн. на строк до 17.02.2015 р., з нарахуванням процентної ставки у розмірі 22 % річних; у сумі 350 000,00 грн. на строк до 17.03.2015 р., з нарахуванням процентної ставки у розмірі 23 % річних. У подальшому процентна ставка була зменшена до 21 % річних (додаткові угоди № 1 від 16.01.2015 р., № 1 від 17.02.2015 р., № 2 від 17.02.2015 р. до договору).

У судовому засіданні встановлено, що на виконання умов договору КП "Санаторій Матері і дитини "Пролісок" перерахувало грошові кошти у загальній сумі 1 050 000,00 грн. на депозитний рахунок № 26005055423880, відкритий у банку, про що свідчать платіжні доручення № 2319, № 2320, № 2321 від 15.12.2014 р., отже, у банку виник обов'язок нарахувати на вказану суму відсотки, передбачені договором.

У зв'язку зі спливом граничного строку розміщення грошових коштів позивача на депозитному рахунку (17.03.2015 р.) 17.03.2015 та 19.03.2015 р., КП Матері і дитини "Пролісок" звернулося до банку з вимогами № 19, № 20 про повернення вищевказаних грошових коштів, а також про виплату нарахованих на них відсотків, однак банк свої зобов'язання за договором не виконав, суму вкладу та нараховані на неї відсотки не повернув.

Як вже зазначалось, відповідно до додатків до договору проценти за коштами клієнта в національній валюті України нараховуються за методом факт/факт у розмірі 21 % річних на суму 350 000,00 грн. до 16.01.2015 р., 22 % річних на суму 350 000,00 грн. до 17.02.2015 р., 23 % річних на суму 350 000,00 грн. до 17.03.2015 р., а у подальшому розмір відсотків зменшився до 21 % річних.

Згідно зі ст. 1058 Цивільного кодексу України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Частиною 1 статті 1061 Цивільного кодексу України передбачено, що банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.

Відповідно до ч. 5 ст. 1061 Цивільного кодексу України проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.

Згідно з п. 2.4 глави 2 Постанови Правління Національного банку України "Про затвердження Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами" № 516 від 03.12.2003 року (далі- Постанова) за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від іншої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові цю суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, установлених договором.

Згідно вказаної Постанови (п. 3.3) банки повертають вклади (депозити) та сплачують нараховані проценти у строки, що визначені умовами договору банківського вкладу (депозиту) між вкладником і банком.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зважаючи на вищенаведені норми законодавства та умови укладеного сторонами правочину, суд приходить до висновку, що у позивача виникло право вимагати від банку повернення суми банківського вкладу у розмірі 1 050 000,00 грн. та нарахованих на нього процентів у сумі 74 823,31 грн., а всього - 1 124 823,31 грн.

Разом з тим, судом встановлено, що постановою Національного Банку України від 17.09.2015 р. № 612 ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" віднесено до категорії неплатоспроможних банків.

17.09.2015 р. виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 171 щодо запровадження тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду на тимчасову адміністрацію у відповідача. Тимчасову адміністрацію в банку запроваджено строком на 3 місяці з 18.09.2015 р. по 17.12.2015 р.

Зазначена інформація відображена на офіційному сайті Фонду (http://www.fg.gov.ua) та у розумінні статті 35 ГПК України є загальновідомою і не потребує доказуванню.

Відповідно до частини 1 статті 1074 ЦК України (із змінами і доповненнями, внесеними згідно із законами України від 18.05.2010 р. № 2258-VI, від 04.11.2010 № 2677-VI) обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Відтак, починаючи з 09.03.2011 р. (дата набрання чинності Законом України від 04.11.2010 р. № 2677-VI про внесення змін до ст. 1074 ЦК України) випадки обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, можуть бути передбачені в спеціальному законі.

Таким є Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", яким врегульована процедура виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Пунктом 16 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що тимчасова адміністрація це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 27 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду.

Разом із цим, указаний Закон не дає визначення поняття "кредитор банку". Визначення терміну "кредитор банку" міститься у статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність", та під яким розуміється - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Згідно з ч. 2 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" на період тимчасової адміністрації усі структурні підрозділи, органи та посадові особи банку підпорядковуються у своїй діяльності уповноваженій особі Фонду і діють у визначених нею межах та порядку.

Відповідно до ч. 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, зокрема щодо майнових зобов'язань, які здійснюються виключно у межах процедури ліквідації банку.

Таким чином, оскільки у спірних правовідносинах позивач виступає кредитором за вимогою щодо повернення суми банківського вкладу та нарахованих на нього відсотків за договором банківського вкладу "Класичний" № 162-1 від 14.02.2014 р., а на час вирішення справи у банку запроваджено тимчасову адміністрацію, то такі дії банку обмежуються положеннями п. 1 ч. 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Вказану позицію викладено у постанові Верховного суду України від 22.04.2015 р. у справі № 910/9232/14.

На підставі викладеного господарський суд приходить до висновку, що вищевказаним Законом передбачений певний (спеціальний) порядок погашення вимог кредиторів, тому задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку в період тимчасової адміністрації банку не може бути проведений, оскільки це фактично порушує визначену спеціальним законом процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення в ньому тимчасової адміністрації.

Відтак, із огляду на викладене, враховуючи, що на час вирішення спору в банку запроваджено тимчасову адміністрацію, підстави для стягнення з банку суми вкладу у розмірі 1 050 000,00 грн. та відсотків, нарахованих на цю суму, у розмірі 74 823,31 грн. у суду відсутні, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд зазначає, що згідно з частиною 4 статті 49 Господарського процесуального кодексу України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Отже, витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32-34, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Комунального підприємства "Санаторій Матері і дитини "Пролісок" до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" про стягнення 1 124 823,31 грн. відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" (04050, м. Київ, вул. Артема, 60, ідентифікаційний код 09807856) на користь Комунального підприємства "Санаторій Матері і дитини "Пролісок" (45235, Волинська обл., село Грем'яче, ідентифікаційний код 20140252) витрати по сплаті судового збору в розмірі 22 496 (двадцять дві тисячі чотириста дев'яносто шість) грн. 46 коп.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 28 вересня 2015 року.

Повний текст рішення підписаний 5 жовтня 2015 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Суддя К.І. Головіна