Рішення

від 01.10.2015 по справі 911/3763/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2015 р. Справа № 911/3763/15

Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши справу

за позовом Обухівської центральної районної лікарні, Київська обл., м. Обухів до відділу освіти Обухівської районної державної адміністрації, Київська обл., м. Обухів про стягнення 117 508,56 грн., за участю представників:

позивача:ОСОБА_1, довіреність №901 від 14.08.2015 року; відповідача:ОСОБА_2, довіреність №553 від 30.09.2015 року;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У серпні 2015 року Обухівська центральна районна лікарня (позивач) звернулася до господарського суду Київської області з позовом до відділу освіти Обухівської районної державної адміністрації (відповідач) про стягнення 78 017,00 грн. боргу та 39 491,56 грн. у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за договором №109 про надання медичних послуг від 02.12.2013 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.08.2015 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 17.09.2015 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.09.2015 року розгляд справи було відкладено на 01.10.2015 року.

22.09.2015 року через відділ діловодства господарського суду Київської області позивач подав уточнений розрахунок пені, відповідно до якого розмір пені складає 6 072,50 грн.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

02.12.2013 року між відділом освіти Обухівської районної державної адміністрації (замовник) та Обухівською центральною районною лікарнею (виконавець) було укладено договір №109 про надання медичних послуг (договір), згідно п. 1.1. якого, предметом договору є проведення виконавцем медичного огляду працівників замовника в кількості 548 осіб, відповідно до поданих списків.

Відповідно до п. 2.1. договору, вартість послуг визначається прейскурантом цін на медичні огляди, затвердженим наказом головного лікаря Обухівської ЦРЛ за №135 від 22.06.2012 року та становить 78 017,00 грн. без ПДВ.

Згідно п. 2.2. договору, розрахунок за виконану роботу здійснюється перерахунком коштів на рахунок Обухівської ЦРЛ згідно рахунку-фактури на проведення медичного огляду.

Договір набирає чинності з моменту, його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2013 року (п. 5.1. договору).

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що позивач на виконання вимог договору, надав відповідачу послуги з медичного огляду працівників замовника на загальну суму 78 017,00 грн., що підтверджується актом здачі-приймання виконаних робіт від 02.12.2013 року, копія якого знаходиться в матеріалах справи і достовірність якого відповідач не заперечував.

Проте, відповідач за надані послуги на суму 78 017,00 грн. не розрахувався і має заборгованість перед останнім у розмірі 78 017,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача з претензією від 23.03.2014 року №349 з вимогою перерахувати борг, яку відповідач залишив без відповіді та задоволення.

Відповідно до п. 1 нормативів та нормативних строків пересилання поштових відправлень затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 року № 958, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку): 1) місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1; 2) у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2; 3) між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+3; 4) між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.

Відповідно до п. 2 нормативів та нормативних строків пересилання поштових відправлень затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 року №958, при пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Враховуючи ч. 2 ст. 530 ЦК України, п. п. 1 ,2 претензію нормативів та нормативних строків пересилання поштових відправлень затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 року №958, та претензію від 26.03.2014 року №349 останній повинен був оплатити поставлений товар у строк до 07.04.2014 року включно.

Доказів сплати відповідачем зазначеної суми боргу суду не надано.

Отже, позивач виконав взяті на себе зобов’язання з надання послуг, а відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов’язання з оплати наданих йому послуг та має перед позивачем заборгованість у сумі 78 017,00 грн.

Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 78 017,00 грн. є обґрунтованими, і тому підлягають задоволенню.

Крім суми боргу, позивачем нарахована пеня за несвоєчасну сплату вартості наданих послуг в розмірі 6 072,50 грн. за період з 01.01.2014 року по 30.06.2014 року.

Статтею 230 ГК України визначено, що порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до п. 3.2. договору, при не оплаті або несвоєчасній оплаті рахунків замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочки.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Згідно зі ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд, здійснивши власний розрахунок пені встановив, що заявлений позивачем до стягнення розрахунок пені є арифметично невірним, оскільки позивачем невірно визначена дата порушення відповідачем зобов’язання щодо оплати вартості наданих послуг за договором №109 про надання медичних послуг від 02.12.2013 року, у зв’язку з чим стягненню підлягає розмір пені, здійснений за розрахунком суду у розмірі 3 321,60 грн. за період з 08.04.2014 року по 30.06.2014 року.

В іншій частині позовних вимог про стягнення пені за несвоєчасну оплату товару в позові слід відмовити.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались прокурором суду в якості доказів, є належними та допустимими письмовими доказами, які стосуються предмета спору.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у розмірі 1 767,23 грн. пропорційно розміру задоволених вимог.

Згідно статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року , в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» станом на 1 січня 2015 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1 218,00 грн.

Згідно п. п. 2 п. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, а із позовних заяв немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, розмір судового збору за розгляд позовних заяв поданих у 2015 році в господарському суді майнового характеру становить не менше 1 827,00 грн. та не більше 73 080,00 грн.

Оскільки позивачем пред’явлено позовну вимоги про стягнення 84 089,50 грн. з урахуванням уточненого розрахунку пені то судовий збір мав бути сплачений в розмірі 1 827,00 грн.

Проте, позивачем подане платіжне доручення №95 від 11.08.2015 року на суму 2 350,16 грн., з якого вбачається, що судовий збір сплачено в розмірі 2 350,16 грн., тобто у більшому розмірі ніж передбачено законом.

Пункт 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» встановлює, що сплачена сума судового збору повертається в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

За таких обставин зайво сплачений судовий збір в сумі 523,16 грн. підлягає поверненню позивачу з державного бюджету, шляхом винесення в порядку ст.7 Закону України «Про судовий збір» відповідної ухвали.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з відділу освіти Обухівської районної державної адміністрації (08700, Київська обл., м. Обухів, вул. Володимира Чаплінського, 7, код 02143732) на користь Обухівської центральної районної лікарні (08704, Київська обл., м. Обухів, вул. Каштанова, 52, код 01994155) 78 017 (сімдесят вісім тисяч сімнадцять) грн. 00 коп. основного боргу, 3 321 (три тисячі триста двадцять одну) грн. 60 коп. пені, 1 767 (одну тисячу сімсот шістдесят сім) грн. 23 коп. судового збору.

В іншій частині в позові відмовити.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено: 06.10.2015 р.

Суддя Т.Д. Лилак