Рішення

від 30.09.2015 по справі 920/581/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30.09.2015 Справа № 920/581/15

За позовом: Підприємства Центру професійної реабілітації інвалідів «Гармонія», м. Київ

до відповідачів: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Сатва-Будмаркет», с. Косівщина Сумського району Сумської області

2) Садівської сільської ради, с. Сад Сумського району Сумської області

про скасування рішення, визнання договору недійсним, визнання факту поновлення оренди землі

Головуючий суддя В.Л.Котельницька

Суддя С.В.Заєць

Суддя О.Ю.Соп'яненко

За участю представників:

від позивача - ОСОБА_1 (довіреність б/д від 18.03.2015)

від 1-го відповідача - ОСОБА_2

від 2-го відповідача - не прибув

У засіданні брали участь: секретар судового засідання Н.М.Мітіна

Суть спору: позивач відповідно до вимог позовної заяви, поданої до господарського суду, просить суд скасувати рішення Садівської сільської ради Сумського району від 30.01.2014 про продовження з ТОВ «Сатва-Будмаркет» договору оренди на земельну ділянку площею 0,50 га в с. Сад, вул. 60 років Жовтня; 2) визнати недійcним договір оренди землі від 21.02.2014, наданої для будівництва багатоповерхового житлового будинку із земель запасу, яка знаходиться за адресою: Сумський район, с. Сад, кадастровий номер 5924786800:01:005:0032, укладений між Садівською сільською радою та ТОВ «Сатва-Будмаркет»; 3) визнати факт поновлення права оренди земельної ділянки Підприємства «Центр професійної реабілітації інвалідів «Гармонія» на той самий строк і на тих самих умовах, які передбачені договором оренди земельної ділянки, укладеним між Підприємством «Центр професійної реабілітації інвалідів «Гармонія» і Садівською сільською радою 23.10.2008 з урахуванням додаткової угоди до договору від 04.07.2011, зареєстрованої у відділі Держкомзему у Сумському районі Сумської області, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис за № 592478684001219.

Перший відповідач подав заперечення проти позову, вимоги позивача вважає незаконними та безпідставними.

Крім цього, першим відповідачем була подана зустрічна позовна заява, у якій сторона просила визнати недійсною додаткову угоду від 04.07.2011 до договору оренди земельної ділянки від 23.10.2008.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 30.09.2015 зазначену зустрічну позовну заяву було повернуто позивачу за зустрічним позовом на підставі п.п. 4, 6 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

Від другого відповідача письмового відзиву на позов не надходило, представник другого відповідача у дане судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив.

Суд вважає за можливе розглядати справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та першого відповідача, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням 12 сесії 5 скликання Садівської сільської ради Сумського району від 07.11.2007 затверджено протокол засідання конкурсної комісії та протокольне рішення від 11.09.2007, яким ТОВ «Сатва-Будмаркет» надано право на укладення договору оренди земельної ділянки площею 0,50 га із земель житлової та громадської забудови, яка розташована в с. Сад, по вул. 60 років Жовтня під житлову багатоповерхову забудову, надано дозвіл ТОВ «Сатва-Будмаркет» на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення вищевказаної земельної ділянки.

23.10.2008 між Садівською сільською радою та ТОВ «Сатва-Будмаркет» укладено договір оренди земельної ділянки (договір зареєстрований у Сумському районному реєстраційному відділі Сумської регіональної філії ДП «ЦДЗК при ДКУ», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 04.02.2009 за №040961300273.

Відповідно до п.1 укладеного договору орендодавець (Садівська сільська рада Сумського району) на підставі рішення Садівської сільської ради від 21.04.2008 надав, а орендар (ТОВ «Сатва-Будмаркет») прийняв у строкове платне користування земельну ділянку площею 0,50 га, яка розташована за адресою: с.Сад, вул. 60 років Жовтня для будівництва багатоповерхового житлового будинку із земель запасу.

Відповідно до акту прийому-передачі земельної ділянки до договору оренди земельної ділянки вищезазначена земельна ділянка була передана у користування першому відповідачу.

У відповідності до п. 8 договору оренди земельної ділянки від 23.10.2008 його укладено строком на 5 років.

У подальшому, як свідчать матеріали справи, рішенням № 8 учасника ТОВ «Сатва-Будмаркет» ОСОБА_3 від 04.05.2011 затверджено передавальний акт від 04.05.2011 про приєднання ТОВ «Сатва-Будмаркет» до підприємства «Центр професійної реабілітації інвалідів «Гармонія», припинено ТОВ «Сатва-Будмаркет» шляхом приєднання та передачі всього майна, прав та обов'язків до підприємства «Центр професійної реабілітації інвалідів «Гармонія», а також визначено, що з моменту припинення Товариства, підприємство «Центр професійної реабілітації інвалідів «Гармонія» є правонаступником ТОВ «Сатва-Будмаркет» в повному обсязі, в тому числі за договором оренди земельної ділянки від 23.10.2008 з Садівською сільською радою щодо земельної ділянки площею 0,5 га для будівництва багатоповерхового будинку, що розташована за адресою: Сумський район, с.Сад, вул. 60 років Жовтня, згідно передавального акту.

Відповідний передавальний акт був складений 04.05.2015.

04.07.2011 між Садівською сільською радою та позивачем у справі було укладено додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 23.10.2008, відповідно до умов якої сторони цієї додаткової угоди погодилися в договорі оренди земельної ділянки орендаря ТОВ «Сатва-Будмаркет» змінити на орендаря - «Центр професійної реабілітації інвалідів «Гармонія», а також викладено у новій редакції пункти 5 та 9 договору оренди земельної ділянки щодо визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки та визначення розміру орендної плати за договором.

Матеріалами справи підтверджено, що рішенням господарського суду міста Києва від 22.11.2012 у справі № 5011-74/13488-2012 визнано недійсним рішення № 8 учасника ТОВ «Сатва-Будмаркет» від 04.05.2011 та передавальний акт від 04.05.2011 про припинення ТОВ «Сатва-Будмаркет» та приєднання до Підприємства «Центр професійної реабілітації інвалідів «Гармонія». Дане судове рішення на даний час набрало законної сили.

Після закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки від 23.10.2008, позивач звернувся до Садівської сільської ради з листом № 1-01-20 від 27.08.2013 щодо укладення нового договору оренди вищевказаної земельної ділянки терміном на п'ять років до його закінчення та здачі об'єкта в експлуатацію.

Разом з цим, рішенням Садіської сільської ради від 30.01.2014 «Про розгляд клопотання ТОВ «Сатва Будмаркет»» було продовжено договір оренди земельної ділянки площею 0,50 га із земель житлової та громадської забудови, яка розташована в с. Сад, по вул. 60 років Жовтня під житлову багатоповерхову забудову строком на 5 років.

21.02.2014 було між Садівською сільською радою та ТОВ «Сатва-Будмаркет» укладено договір оренди спірної земельної ділянки в новій редакції (договір зареєстрований у Державному реєстрі прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 04.04.2014).

Однак, позивач, вважаючи, що на законних підставах користується земельною ділянкою по вул. 60 років Жовтня у с. Сад Сумського району Сумської області просить суд скасувати рішення Садівської сільської ради Сумського району від 30.01.2014, визнати недійcним договір оренди землі від 21.02.2014, визнати факт поновлення права оренди спірної земельної ділянки Підприємства «Центр професійної реабілітації інвалідів «Гармонія» на той самий строк і на тих самих умовах, які передбачені договором оренди земельної ділянки, укладеним між Підприємством «Центр професійної реабілітації інвалідів «Гармонія» і Садівською сільською радою 23.10.2008 з урахуванням додаткової угоди до договору від 04.07.2011.

Однак суд не може погодитись з даними вимогами позивача на підставі наступного:

Стаття 116 Земельного кодексу України визначає підстави набуття права на землю із земель державної та комунальної власності. Так, відповідно до частини 1 зазначеної статті громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ст. 124 названого Кодексу передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.

Стаття 125 Земельного кодексу України визначає, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до частин 1, 2 статті 6 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим

та іншими законами України і договором оренди землі. У разі набуття права оренди земельної ділянки на конкурентних засадах підставою для укладення договору оренди є результати аукціону.

Частина 2 статті 16 Закону України «Про оренду землі» визначає, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Стаття 33 вищезазначеного Закону передбачає підстави, умови та порядок поновлення договору оренди землі. Так, по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення

договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути

змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності

заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

З матеріалів справи вбачається, що саме перший відповідач отримав спірну земельну ділянку в користування на підставі рішення 12 сесії 5 скликання Садівської сільської ради Сумського району від 07.11.2007, згідно якого було затверджено протокол засідання конкурсної комісії та протокольне рішення від 11.09.2007, яким ТОВ «Сатва-Будмаркет» надано право на укладення договору оренди земельної ділянки площею 0,50 га із земель житлової та громадської забудови, яка розташована в с. Сад, по вул. 60 років Жовтня під житлову багатоповерхову забудову, надано дозвіл ТОВ «Сатва-Будмаркет» на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення вищевказаної земельної ділянки.

Рішення Садівської сільської ради Сумського району від 07.11.2007 чинне і в судовому порядку скасоване не було.

На підставі зазначеного рішення саме з першим відповідачем 23.10.2008 було укладено договір оренди земельної ділянки (договір зареєстрований у Сумському районному реєстраційному відділі Сумської регіональної філії ДП «ЦДЗК при ДКУ», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 04.02.2009 за №040961300273).

В подальшому, враховуючи рішення господарського суду міста Києва від 22.11.2012 у справі № 5011-74/13488-2012, яким визнано недійсним рішення № 8 учасника ТОВ «Сатва-Будмаркет» від 04.05.2011 та передавальний акт від 04.05.2011 про припинення ТОВ «Сатва-Будмаркет» та приєднання до Підприємства «Центр професійної реабілітації інвалідів «Гармонія», перший відповідач скористався своїм переважним правом на поновлення договору оренди, наданим йому ст.33 Закону України «Про оренду землі».

З огляду на зазначене, враховуючи норми земельного законодавства, суд дійшов висновку про законність та правомірність дій відповідачів та про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог. Суд визнає вимоги позивача необґрунтованими, неправомірними та відмовляє в їх задоволенні.

Разом з цим, суд зазначає:

У відповідності до пункту 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Стаття 203 Цивільного кодексу України містить загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Правові наслідки недійсності правочину наведені у статті 216 вищезазначеного Кодексу, відповідно до якої недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Відповідно до абз. 2, 3 п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом. Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої-третьої, п'ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів, зокрема, статей 228, 229, 230, 232, 234, 235, 1057 1 ЦК України, абзацу другого частини шостої статті 29 Закону України «Про приватизацію державного майна», частини другої статті 20 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», частини другої статті 15 Закону України «Про оренду землі», статті 12 Закону України «Про іпотеку», частини другої статті 29 Закону України «Про страхування», статті 78 Закону України «Про банки і банківську діяльність», статті 7 1 Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» тощо.

Відповідно до п. 2.29 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» договір оренди земельної ділянки може бути припинений лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути вже здійснене за ним користування ділянкою.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про визнання недійсною додаткової угоди від 04.07.2011 до договору оренди земельної ділянки від 23.10.2008, як такої, що суперечить вимогам земельного законодавства, а саме: ст.ст.116,124 Земельного кодексу України, ст.ст.6,16 Закону України «Про оренду землі».

Відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на позивача витрати по сплаті судового збору.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. У позові - відмовити.

2. Визнати недійсною додаткову угоду від 04.07.2011 до договору оренди земельної ділянки від 23.10.2008, укладену між Садівською сільської радою та Підприємством «Центр професійної реабілітації інвалідів «Гармонія»» з дати набрання рішенням господарського суду Сумської області у справі №920/581/15 законної сили.

Повне рішення складено 05.10.2015.

Головуючий суддя В.Л.Котельницька

Суддя С.В.Заєць

Суддя О.Ю.Соп'яненко