Рішення

від 29.09.2015 по справі 915/1321/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2015 року Справа № 915/1321/15

за позовом: Публічного акціонерного товариства

по газопостачанню та газифікації В«МиколаївгазВ»

54003, м. Миколаїв, вул. Чигрина, 159

Відповідач: Вознесенський міський відділ УМВС України

56500, Миколаївська область, м. Вознесенськ,

вул. Жовтневої революції, 24

Про: стягнення заборгованості в сумі 59 888,96 грн.

Суддя Смородінова О.Г.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: ОСОБА_1, за довіреністю;

Від відповідача: ОСОБА_2, за довіреністю; ОСОБА_3, за довіреністю.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач 21.07.2015 р. звернувся до господарського суду з позовом стягнути з відповідача 36794,41 грн. - основного боргу, 485,76 грн. - 3% річних, 9187,51 грн. пені, 13421,28 грн. - інфляційних.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі умов договору № ТП-Б-2013075-МГ «на постачання природного газу за регульованим тарифом (в межах обсягів природного газу для забезпечення потреб установ та організації, які фінансуються з державного та місцевого бюджетів)» від 04.04.2014 р.; акту прийому-передачі природного газу у січні 2015 р. на загальну суму 103501,48 грн.; норм ст.ст. 526, 610, 611, 625, 525 Цивільного кодексу України та мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань по оплаті одержаних послуг.

29.09.15 р. позивач надав суду лист, в якому повідомляє про сплату відповідачем 17.08.15 р. остаточної заборгованості за договором № ТП-Б-2013075-МГ від 04.04.14 р. в сумі 36794,41 грн., що, на погляд позивача, свідчить про необхідність припинення провадження у справі в частині стягнення основної суми боргу на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач у відзиві позовні вимоги визнає частково, мотивуючи тим, що Вознесенський МВ УМВС України в Миколаївській області є бюджетною організацією, фінансування надходить згідно до Державного бюджету України на відповідний рік, фінансування на ці цілі були не в повному обсязі, тому платежі проводились несвоєчасно. Після надходження грошових коштів згідно кошторису асигнувань загального фонду бюджету на 2015 рік Вознесенський МВ УМВС 17 серпня 2015 року погасив заборгованість за спожитий природний газ в сумі 36794,41 грн. Проте сплатити заявлену суму пені та інфляційних втрат не може, оскільки ця сума складає майже 40% суми позовних, а Вознесенський МВ УМВС України в Миколаївській області не є комерційною організацією, і не має можливості самостійно забезпечити себе коштами, фінансово залежить від держави.

Водночас, 29.09.15 р. від відповідача на адресу суду надійшла заява, в якій останній просить суд зменшити розмір нарахованих позивачем штрафних санкцій.

29.09.2015 р. суд, за результатами розгляду справу, на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представників сторін, суд -

встановив:

04 квітня 2014 року між сторонами був укладений договір № ТП-Б-2013075-МГ «на постачання природного газу за регульованим тарифом (в межах обсягів природного газу для забезпечення потреб установ та організації, які фінансуються з державного та місцевого бюджетів)» згідно з предметом якого позивач, як постачальник, зобов'язався постачати природний газ споживачу в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а відповідач, як споживач, зобов'язався оплатити постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що передача газу за цим договором здійснюється на межах балансової належності об'єктів споживача відповідно до актів розмежування ділянок обслуговування (далі - пункти призначення). Перелік комерційних вузлів обліку газу та газоспоживного обладнання визначається сторонами в додатку № 1 до договору.

У відповідності до пунктів 2.6, 2.7 та 2.9 договору послуги з постачання газу підтверджуються підписаним сторонами актом приймання - передачі газу та актом виконаних робіт, що оформлюється за даними вузлів обліку, визначених у додатку № 1 до договору; постачальник до 3 - го числа, наступного за звітним місяцем направляє споживачу два примірники акта приймання - передачі газу та акти виконаних робіт за звітний місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою постачальника; акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків споживача з постачальником.

Відповідно до абз.1 п. 3.3 договору кількість реалізованого газу споживачу визначається на межі балансової належності об'єктів споживача за допомогою вузлів обліку, визначених у додатку № 1 до договору.

Пунктом 4.6 договору визначено, що оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем поточними платежами по розрахунку договірного обсягу постачання газу протягом місяця постачання газу періоду оплати відповідно до додатку 2 до договору. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці. У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим. У разі переплати за фактично спожитий газ сума переплати зараховується постачальником в рахунок оплати поставленого газу в наступному розрахунковому періоді. У разі збільшення підтвердженого обсягу газу протягом розрахункового періоду споживач здійснює оплату додатково заявлених обсягів газу в п'ятиденний строк після збільшення цього обсягу в установленому договором порядку.

Згідно п. 4.7 договору, оплата вартості послуг з постачання газу за договором здійснюється споживачем виключно грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок постачальника.

Відповідно до змісту п. 10.1 сторони дійшли згоди, що даний договір набирає чинності з моменту його підписання і поширює свою дію на відносини, які склалися між сторонами починаючи з 01 березня 2014 року та укладається на строк до 31 грудня 2014 р.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами регулюються загальними положеннями чинного законодавства як про поставку так і про надання послуг.

Так, відповідно до п. 1 та п. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За правилами п. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно п. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Матеріали справи свідчать, що по договору № ТП-Б-2013075-МГ споживачу позивачем за січень 2015 р. було поставлено природного газу в кількості 13,397 тис. куб.м. на загальну суму 103501,47 грн ., що підтверджується актом прийому-передачі природного газу за січень 2015 р.

Наведений акт підписаний та скріплений печатками обох підприємств, без розбіжностей та зауважень.

Як стверджує позивач, та вбачається з матеріалів справи відповідач свої договірні зобов'язання щодо розрахунків за надані послуги по поставці газу виконував несвоєчасно та частково лише на суму 10000,00 грн. та 56707,06 грн . , про що свідчать копії банківських виписок від 02.02.2015 р. та від 01.02.15 р.

Ці данні та остаточний розрахунок боргу позивача, відповідачем не спростовані.

Таким чином, борг відповідача перед позивачем на час звернення з позовом до суду становив за січень місяць 2015 року в розмірі 36794,41 грн . (103501,47-10000,00-56707,06 (передплата)).

Але, судом перевірено та взято до уваги, повідомлення позивача та відповідача про те, що останній 17.08.15 р. здійснив оплату заборгованості в сумі 36794,41 грн., про що свідчать копії банківської виписки та платіжного доручення № 328 від 14.08.15 р.

Відповідно до правил п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо: відсутній предмет спору.

Отже, на підставі наведеного суд припиняє провадження, в порядку п. 1-1 ч. 1 статті 80 ГПК України, в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 36794,41 грн.

За приписами ст.ст. 32, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав суду доказів, які свідчать про своєчасне виконання взятих на себе договірних зобов'язань по здійсненню оплати за спірний період за одержані послуги.

Відповідно до приписів ст. ст. 526, 525, 629 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За умовами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до п. 6.2.2 договору у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, з споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За правилами ст. 610, п. 1 ст. 612, 625 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, на підставі вищенаведених норм та обставин позивачем цілком правомірно нараховано боржнику до стягнення за прострочення виконання грошового зобов'язання - 485,76 грн. 3% річних (за період з 01.02.2015 р. по 04.03.2015 р.), 13421,28 грн. індексу інфляції (за період з лютого 2015 року по червень 2015 р.) та 9187,51 грн. пені (за період з 01.02.2015 р. по 04.03.2015 р.).

Разом з тим, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право: зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення виною стороною порушення та його наслідків.

Таким чином, беручи до уваги вищенаведене та обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення заяви відповідача про зменшення штрафних санкцій, а саме - зменшення пені на 50%, отже стягненню з відповідача пені підлягає сума в розмірі 4593,75грн.

За змістом ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, на підставі вищенаведеного, суд проаналізувавши фактичні обставини справи у відповідності до вимог чинного законодавства, дійшов висновку про обґрунтованість заявленого позову та, з урахуванням вищенаведеного, задоволенню його частково.

Отже, керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 80, 82, 82-1, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Вознесенський міський відділ УМВС України (56500, Миколаївська область, м. Вознесенськ, вул. Жовтневої революції, 24, код ЄДРПОУ 24522996) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз» (54003, м. Миколаїв, вул. Чигрина, 159, код ЄДРПОУ 05410263) - 485,76 грн. - 3% річних, 4593,75 грн. пені, 13421,28 грн. - інфляційних та 1827,00 грн. судового збору.

3 . В частині стягнення основного боргу в розмірі 36794,41 грн. провадження у справі припинити.

4. Щодо стягнення пені в розмірі 4593,75 грн. в позові відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено 05 жовтня 2015 року.

Суддя О.Г.Смородінова