Рішення

від 05.10.2015 по справі 918/943/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05 жовтня 2015 р. Справа № 918/943/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "Лантманнен Акса"

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Нова Справа"

про оплата вартості за поставлений товар та сплати пені за прострочення оплати поставленого товару на загальну суму 49 357 грн. 87 коп.

Суддя Андрійчук О.В.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

Статті 20, 22, 91, 93 ГПК України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених ст. 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до ст. 81 1 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Лантманнен Акса" звернулося до Господарського суду з позовом до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Нова Справа" про оплата вартості за поставлений товар та сплати пені за прострочення оплати поставленого товару на загальну суму 49 357,87 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що:

25.10.2013 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки № К 85 (договір), за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця продукти харчування - сухі сніданки під торговельними марками "START", "АХА", "АМО" і сніданки зернові ТМ "Кукурушки" (товар), а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його на умовах договору.

На виконання умов вказаного договору позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 65 139,24 грн., що стверджується видатковими накладними та товарно-транспортними.

Проте, всупереч умовам договору, відповідач поставлений товар у повному обсязі не оплатив, сума боргу перед позивачем складає 44 747,56 грн.

Крім того, позивачем за неналежне виконання умов договору в частині проведення розрахунків нараховано 4 610,31 грн. пені.

У матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на ст.ст. 526, 549. 611 ЦК України, ст.ст. 193, 230 ГК України.

Ухвалою від 17.08.2015 року порушено провадження, справу призначено до розгляду на 01.09.2015 року.

Ухвалою суду від 01.09.2015 року розгляд справи відкладено на 07.09.2015 року.

Ухвалою суду від 07.09.2015 року розгляд справи відкладено на 17.09.2015 року.

Ухвалою суду від 17.09.2015 року розгляд справи вдікладено на 05.10.2015 року.

Як встановлено судом із спеціальних витягів з ЄДРЮОФОП, після завернення позивача до суду (12.08.2015 року) та порушення провадження у справі (17.08.2015 року) відповідач змінив місце своєї державної реєстрації. Зважаючи, що вказана справа прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, тобто за місцем знаходження відповідача, остання повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду (ч. 3 ст. 17 ГПК України).

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, відзиву на позовну заяву не надав, вимог не заперечив, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши копії документів на їх відповідність оригіналам, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

25.10.2013 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки № К 85 (договір), за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця продукти харчування - сухі сніданки під торговельними марками "START", "АХА", "АМО" і сніданки зернові ТМ "Кукурушки" (товар), у кількості й асортименті відповідно до замовлення, отриманого від покупця у письмовій формі (по факсу або електронній пошті), а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його на умовах договору (п.п. 1.1., 1.2. договору).

За п. 13.1. договору вказаний договір набирає чинності сили з моменту його підписання сторонами й діє до кінця календарного року. Якщо за 1 місяць до завершення календарного року жодна із сторін не направить повідомлення про припинення цього договору, договір автоматично пролонгується на наступні календарні роки.

Пунктом 3.3. договору передбачено, що датою постачання та датою переходу права власності на товар вважається дата одержання товару покупцем, що зазначається у ТТН або видатковій накладній. У випадки коди ТТП або видатковій накладній не проставлено іншої дати, вважається, що товар поставлений на дату видачі ТТН або видаткової накладної.

Судом встановлено, що на виконання умов вказаного договору позивачем поставлено відповідачу товар, зокрема на суму 65 139,24 грн., що стверджується видатковими накладними № 1186 від 15.05.2015 року на суму 28 854,48 грн., № 1263 від 22.05.2015 року на суму 36 284,76 грн., товарно-транспортними накладними № 1186 від 15.05.2015 року на суму 28 854,48 грн., № 1263 від 22.05.2015 року на суму 36 284,76 грн.

Відповідно до п. 5.1. договору приймання товару по кількості здійснюється згідно з Інструкцією № п-6, затвердженою постановою Держарбітру від 25.06.1965 року "Про порядок прийому продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю". Приймання товару по якості здійснюється покупцем не пізніше двох тижнів з моменту постачання товару.

Доказів виявлення неякісного товару сторонами суду не надано.

Згідно з п. 6.1. договору зі змінами, внесеними додатковими угодами № 1 від 01.10.2014 року та № 2 від 18.05.2015 року, розрахунки між постачальником і покупцем здійснюються шляхом перерахування зазначеної в накладній суми на рахунок постачальника не пізніше 28 та 14 календарних днів з дня поставки відповідно.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач здійснив часткові розрахунки за поставлений товар, а також повернення товару, у зв'язку з чим розмір основного боргу за поставлений товар становить 44 747,56 грн.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У силу вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості за поставлений товар в розмірі 44 747,56 грн. (8 462,80 грн. за видатковою накладною № 1186 від 15.05.2015 року та 36 284,76 грн. за видатковою накладною № 1263 від 22.05.2015 року).

Крім того, за несвоєчасне виконання відповідачем зобов’язань щодо оплати поставленого товару позивачем нараховано та заявлено до стягнення 4 610,31 грн. пені.

Право позивача на нарахування пені передбачене п. 6.3. договору, за яким у випадку недотримання строків і умов розрахунків, покупець зобов'язаний сплатити постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний прострочений день від неоплаченої суми.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216 ГК України).

У силу вимог ч.ч. 1, 2 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1. ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Отже, одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено пеню.

Відповідно до ч. 6. ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд, здійснивши перерахунок пені встановив, що її розмір становить 4 536,75 грн. (при заявленому - 4 610,31 грн.) (розрахунок додається), отже пеня підлягає частковому задоволенню.

Згідно з вимогами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, вимоги позивача визнаються судом такими, що підлягають частковому задоволенню.

На підставі ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Нова справа" (вул. Пирогова,115А, м. Вінниця, 21037, код ЄДРПОУ 31765825) на користь Публічного акціонерного товариства "Лантманнен Акса" (вул. Привокзальна, 3, м. Бориспіль, Київська область, 08300, код ЄДРПОУ 00378537) 44 747,56 грн. основного боргу, 4 536,75 грн. пені та 1 824,26 грн. судового збору.

3. У задоволенні позовних вимог про стягнення 73,56 грн. пені відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК України . Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 ГПК України .

Повне рішення складене 06.10.2015 року.

Суддя Андрійчук О.В.