Рішення

від 29.09.2015 по справі 923/1077/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2015 р. Справа № 923/1077/15

Господарський суд Херсонської області у складі судді Александрової Л.І. при секретарі Кудак М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом публічного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль", м. Херсон

до товариства з обмеженою відповідальністю "Медицынский научно-исследовательский центр", м. Херсон

про стягнення 39308 грн. 84 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, представник, дов. № 01-4/56 від 31.12.2014 року;

від відповідача - не прибув.

Строк вирішення спору продовжено до 07.10.2015 року ухвалою суду від 23.07.2015 року.

В судовому засіданні згідно з приписами ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення після закінчення розгляду справи.

Публічне акціонерне товариство "Херсонська теплоелектроцентраль" (позивач) звернулося до господарського суду Херсонської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Медицынский научно-исследовательский центр" (відповідач), яким просить стягнути заборгованість за отримані ним послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води в розмірі 27402 грн. 59 коп. - суму основного боргу, 6351 грн. 38 коп. - інфляційних втрат, 285 грн. 83 коп. - 3% річних та 5269 грн. 04 коп. - пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на положення ст.ст. 15, 16, 526, 527, 530, 549, 610-611, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 216, 217, 230, 276 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 2, 12, 22, 55, 56, 57 Господарського процесуального кодексу України, ст. 20 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги", ст. 1 ЗУ "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій".

Ухвалою суду від 07.07.2015 р. порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 23.07.2015 р. Ухвалою суду від 23.07.2015 р. розгляд справи відкладався з метою надання можливості сторонам скористатись повним обсягом процесуальних прав.

Представник позивача підтримує заявлені позовні вимоги у повному обсязі та просить суд їх задовольнити повністю з зазначених у позовній заяві підстав.

Відповідач в судове засідання не з'явився без поважних причин, про причини неявки суд не повідомив, будь-яких клопотань не заявляв, хоча був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи.

Так, товариство з обмеженою відповідальністю "Медицынский научно-исследовательский центр" не отримує кореспонденцію за своїм місцезнаходженням: 73000, м. Херсон, вул. Видригана, буд. 76, що вказана у всіх наявних матеріалах справи, в тому числі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців станом на 16.07.2015 р. (а.с.71-72), а тому і ухвали про порушення та відкладення розгляду даної справи в суді були повернуті до суду без вручення адресату з поштовою відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до роз’яснень Вищого господарського суду України, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв’язку з позначками В«адресат вибувВ» , В«адресат відсутнійВ» і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов’язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Таким чином, коли фактичне місцезнаходження учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України № 2453-VI від 07.07.2010 року), ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місяця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Отже, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представника відповідача за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

в с т а н о в и в:

01.11.2003 року між ВАТ «Херсонська ТЕЦ» та ТОВ "Медицынский научно-исследовательский центр" було укладено договір №2/г-т про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Відповідно до п. 1 Договору, Виконавець (ВАТ «Херсонська ТЕЦ») приймає на себе обов'язок постачати споживачу теплову енергію у вигляді гарячої води в обумовлених об'ємах, яка є власністю ДП "Газ-тепло" НАК Нафтогаз України" на підставі Договору № 16/03-90 від 08.10.2003 на переробітку природного газу і постачання теплової енергії, Договору комісії № 12/03-91 від 08.10.2003 р., а споживач (ТОВ "Медицынский научно-исследовательский центр") зобов’язується приймати теплову енергію та сплачувати її за встановленими тарифами в термін, передбачений цим Договором.

Пунктом 4.2 Договору передбачено, що оплата здійснюється споживачем шляхом перерахування 50 % очікуваної місячної вартості обсягів теплової енергії зазначеної в договорі, за 10 банківських днів до початку місяця поставки теплової енергії.

Пунктом 4.4 Договору передбачено, що остаточну оплату за теплову енергію споживач здійснює щомісяця в 5-денний термін з дня, зазначеного в одержаному рахунку за виключенням суми передоплати.

Відповідно до п. 2.4.1 Договору - споживач зобов'язаний щомісяця здійснювати оплату за спожиту теплову енергію за діючими на момент оплати тарифами в обсягах, які передбачені додатком № 2.

ПАТ «Херсонська ТЕЦ» направляв відповідачу листи повідомлення № 06-1/195 від 23.01.2014 р., № 06-1/136 від 20.01.2015 р. щодо зміни тарифів. (а.с.18, 19) .

Вартість послуг з теплопостачання, що застосовувалась ПАТ «Херсонська ТЕЦ» протягом у листопаді 2014 року затверджена постановою №595 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг України від 23.05.2014, протягом грудня 2014 - лютого 2015 року постановою №618 від 28.11.2014, протягом березня 2015 року постановою №282 від 27.02.2015 року.

Позивачем були виставлені відповідачу в період з листопада 2014 р. - березень 2015 р. рахунки для оплати вартості теплової енергії №№ 475 за листопад 2014 на 4656 грн. 58 коп., за грудень 2014 року на суму 4309 грн. 58 коп., за січень 2015 року на суму 6539 грн. 83 коп., за лютий 2015 р. на суму 5399 грн. 56 коп., за березень 2015 року на суму 6497 грн. 04 коп.

Таким чином, вартість послуг з постачання теплової енергії, що були надані відповідачу в період з листопада 2014 року по квітень 2015 року, становить 27402 грн. 59 коп.

Позивач належним чином виконував свої зобов’язання щодо надання послуг з централізованого опалення, що довідками про наявність опалення в приміщенні споживача за листопад 2014 р., за грудень 2014 р., за січень 2015 р., за лютий 2015 р., за березень 2015 р.

Проте, в порушення положень Договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, вимог ст. ст. 526. 530 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України. ст. 20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», відповідач не розрахувався за спожиту теплову енергію, хоча претензій по виконанню позивачем взятих на себе зобов'язань у сторін не виникало.

Також відповідачу направлялась вимога «про сплату заборгованості» №06-1/1114 від 20.05.2015 року та Акт звірки взаєморозрахунків від 10.06.2015 року (а.с. 51-52).

Відповідач не оплачував вартість послуг з централізованого опалення, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в сумі 27402 грн. 59 коп. за період з листопада 2014 р. по березень 2015 р.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення 27402 грн. 59 коп. основного боргу є обґрунтованими, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вказаної норми позивач обґрунтовано нарахував відповідачу за прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати спожитої теплової енергії 285 грн. 83 коп. 3% річних та 6351 грн. 38 коп. інфляційних втрат.

Суд за допомогою методики визначеної у програмно-технічному комплексі «Ліга-Закон» перевірив розрахунок нарахованих відповідачу збитків від інфляції і 3% річних та встановив, що він здійснений позивачем арифметично та методологічно вірно.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення 285 грн. 83 коп. 3% річних та 6351 грн. 38 коп. інфляційних втрат відповідають наведеним нормам, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" (далі - Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вищезгаданого Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічна норма міститься в п. 2 ст. 343 ГК України.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" (далі - Закон) установити, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

В даному випадку пунктом 5.2 договору 2/г-т від 01.11.2003 р. сторонами було обумовлено, що порушенні споживачем п. 4.4 цього Договору, споживач сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день затримки.

На підставі вищезазначених норм чинного законодавства та умов договору позивач нарахував відповідачу за порушення виконання зобов'язань з оплати спожитої теплової енергії 5269 грн. 04 коп. пені за період з 26.12.2014 року по 06.07.2015 року в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день затримки.

Розрахунок пені здійснено вірно. Судом перевірено.

За правилами ч. 1 ст. 32, ст. 33 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду зазделегіть встановленої сили.

Таким чином, дослідивши матеріали даної справи, оцінивши відповідно до вимог ст. 43 ГПК України надані сторонами докази та проаналізувавши їх згідно з вимогами діючого законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову. До стягнення з відповідача на користь позивача підлягає заборгованості за спожиті послуги з постачання теплової енергії в розмірі 27402 грн. 59 коп., 285 грн. 83 коп. 3% річних, 6351 грн. 38 коп. інфляційних втрат, 5269 грн. 04 коп. пені.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

У пункті 4.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" висловлено правову позицію згідно якої зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом. Так, якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача. Або у разі коли в позові відмовлено, але з обставин справи вбачається, що спір доведено до судового розгляду внаслідок ухилення відповідача від розгляду претензії позивача, якщо вона пред'являлася (статті 6 - 8 ГПК), то судовий збір також покладається на відповідача.

Згідно вказаної вище правової позиції, суд покладає судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 1827 грн. на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Медицынский научно-исследовательский центр" (73000, м. Херсон, вул. Видригана, буд. 76, ідентифікаційний код 23130998) на користь публічного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" (Бериславське шосе, 1, м. Херсон, код ЄДРПОУ 00131771, р/р 26036303006572 в ХОУ ПАТ "Державний ощадний банк України", МФО 352457) - 27402 грн. 59 коп. основного боргу.

3.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Медицынский научно-исследовательский центр" (73000, м. Херсон, вул. Видригана, буд. 76, ідентифікаційний код 23130998) на користь публічного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" (Бериславське шосе, 1, м. Херсон, код ЄДРПОУ 00131771, р/р 26006300006572 в ХОУ ПАТ "Державний ощадний банк України", МФО 352457) - 285 грн. 83 коп. 3% річних, 6351 грн. 38 коп. інфляційних втрат, 5269 грн. 04 коп. пені та 1827 грн. витрат по сплаті судового збору.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 06.10.2015 р.

Суддя Л.І. Александрова