Рішення

від 05.10.2015 по справі 926/1410/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" жовтня 2015 р. Справа № 926/1410/15

За позовом виконуючого обов'язки прокурора Чернівецької області в інтересах держави в особі Управління капітального будівництва Чернівецької обласної державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укргазкомплект ЧФ» м.Чернівці Про повернення невикористаного авансу в сумі 119031 грн., нарахованої пені в сумі 36218,04 грн. та розірвання договору генерального підряду № 237 від 03.11.2014 року Суддя С.М. Гушилик За участю представників: від позивача - ОСОБА_1 - гол. спеціаліст-юрисконсульт (дов. від 14.09.2015р № 01-02/1504) від відповідача - не з'явився за участю прокурора відділу облпрокуратури - ОСОБА_2

СУТЬ СПОРУ: виконуючий обов'язки прокурора Чернівецької області звернувся з позовом в інтересах держави в особі Управління капітального будівництва Чернівецької обласної державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укргазкомплект ЧФ» м.Чернівці про стягнення невикористаної частини авансу в сумі 119031 грн. отриманої, відповідно до умов договору генерального підряду №237 від 03.11.2014р., 36218,04 грн. пені. та розірвання договору генерального підряду № 237 від 03.11.2014 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог прокурор посилається на те, що 03.11.2014р. між Управлінням капітального будівництва Чернівецької обласної державної адміністрації та ТОВ «Укргазкомплект ЧФ» укладено договір генерального підряду № 237 на виконання робіт з капітального ремонту вул.О.Кобилянської в с.Кормань, Сокирянського району, Чернівецької області (далі - Договір № 237). Зазначений договір укладено на підставі розпорядження обласної державної адміністрації від 14.03.2014р. № 93-р.

Відповідно до п.4.2. Договору № 237 генпідряднику чи безпосередньо субпідряднику до початку робіт надається аванс на придбання матеріалів, аванс не може перевищувати 30 % вартості річного обсягу робіт. Підрядник зобов'язаний використати аванс у продовж двох місяців з дня надходження коштів на рахунок. У випадку невикористання авансу протягом зазначеного терміну, кошти повертаються на розрахунковий рахунок замовника.

На виконання умов договору № 237 зарахування авансу замовником проведено перерахування авансу на банківський рахунок підрядника в сумі 119031 грн., що підтверджується платіжним доручення №797 та № 838 від 17.11.2014р. Однак, підрядником суму авансових платежів у розмірі 119031 грн. не використано.

У відповідності до вимог п. 8.5. Договору №237 встановлено відповідальність підрядника перед замовником у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на час її нарахування, від суми невикористаного авансу за кожний день прострочення, починаючи з наступного дня.

Відповідач в порушення умов договору взяті на себе зобов'язання не виконав, суму авансових платежів не використав та не повернув, що стало підставою для нарахування пені за період з 28.01.2015р. по 14.08.2015р. в сумі 36218,04 грн.

Ухвалою суду від 31.08.2015 року порушено провадження у справі та судове засідання призначено на 21.09.2015 року.

Ухвалою суду від 21.09.2015 року розгляд справи було відкладено на 05.10.2015 року в зв'язку з нез'явленням представника відповідача.

До початку судового засідання від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог в частині стягнення пені. Прокурор проти поданої заяви не заперечує.

В обґрунтування своєї заяви позивач посилається на те, що при підготовці документів ним в нарахуванні пені було допущено помилку, а відтак перерахувавши суму пені за період з 28.01.2015р. по 27.07.2015 року остання склала 32696,03 грн.

У відповідності до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи, те що подана заява позивача про зменшення позовних вимог узгоджується із вимогами ст.22 Господарського кодексу України, суд дійшов висновку, що вона підлягає задоволенню, а відтак розглядається спір про стягнення з відповідача 119031 грн. авансу та 32696,03 грн. пені, а також розірвання договору № 237.

Представник відповідача в судове засідання, яке відбулося 05.10.2015 року не з'явився, причини нез'явлення суду не повідомив.

Отже відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні та представлення відзиву. Всі ухвали господарського суду були направлені відповідачу на його юридичну адресу: м.Чернівці, вул. Переяславська, 7-а, яка зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб. Вся судова кореспонденція по даній справі була надіслана за вищезазначеною адресою проте, конверт з ухвалою суду повернутий без вручення поштою з відміткою «за зазначеною адресою не проживає».

Іншої адреси /місцезнаходження/ «Укргазкомплект ЧФ» (код 38791778), Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - не містить.

До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Таким чином, нез'явлення представника відповідача в судове засідання, який був належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду, не перешкоджає вирішенню спору по суті, справу може бути розглянуто без його участі за наявними в ній матеріалами.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Разом з тим, нез'явлення представника відповідача в судове засідання не перешкоджає вирішенню спору по суті, справу може бути розглянуто без його участі за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи, що розгляд справи було неодноразово відкладено в зв'язку з нез'явленням відповідача, суд дійшов висновку, що підстав для повторного відкладення розгляду справи в зв'язку з нез'явленням представника відповідача, суд не вбачає, а відтак справа розглядається по суті за матеріалами наданими прокурором та позивачем.

Представник позивача та прокурор позовні вимоги, з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог, підтримали в повному обсязі.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та прокурора, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна вимога, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

На підставі розпорядження обласної державної адміністрації від 14.03.2014р. № 93-р. 03.11.2014р. між Управлінням капітального будівництва Чернівецької обласної державної адміністрації (Замовник) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Укргазкомплект ЧФ» (Генпідрядник) укладено договір генерального підряду № 237 на виконання робіт з капітального ремонту вул.О.Кобилянської в с.Кормань, Сокирянського району, Чернівецької області (далі - Договір).

За умовами зазначеного договору Генпідрядник взяв на себе зобов'язання виконати роботи з капітального ремонту вул.О.Кобилянської в с.Кормань, Сокирянського району, Чернівецької області, а Замовник в свою чергу зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи в межах договірної ціни (п.1.1 Договору).

Пунктами 2.1-2.2 Договору сторони погодили, що договірна ціна визначається на підставі кошторису є динамічною та становить 396770 грн., при цьому вона може переглядатися за згодою сторін в частині вартості, що не виконання і не сплачена, укладенням в письмовій формі додаткової угоди в період чинності договору.

Згідно з умовами п.3.2 Договору строк виконання робіт при наявності фінансування не пізніше 31 грудня 2014 року.

Пунктом 4.1 Договору сторони визначали, Замовник проводить платежі за фактично виконані роботи на підставі підписаної уповноваженими представниками сторін та завіреної печатками довідки про вартість виконаних робіт форми КБ-3, актів приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в, відповідно до бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами та виключно в межах фактичних надходжень коштів на рахунок фінансування об'єкту.

Відповідно до п.4.2. Договору Генпідряднику чи безпосередньо субпідряднику до початку робіт надається аванс на придбання матеріалів, аванс не може перевищувати 30 % вартості річного обсягу робіт. Підрядник зобов'язаний використати аванс у продовж двох місяців з дня надходження коштів на рахунок (але в будь-якому випадку до закінчення бюджетного року), надавши при цьому в зазначений термін акти приймання виконаних будівельних робіт. У випадку невикористання авансу протягом зазначеного терміну, кошти повертаються на розрахунковий рахунок Замовника.

Докази визнання Договору у встановленому законом порядку недійсним відсутні.

На виконання умов Договору замовником проведено перерахування авансу на банківський рахунок підрядника в сумі 119031 грн., що підтверджується платіжними доручення №797 та № 838 від 17.11.2014р.

Однак, підрядником суму авансових платежів у розмірі 119031 грн. не використано, актів виконаних робіт Замовнику не надано.

28.01.2015 року позивач звернувся до відповідача з претензією з проханням повернути суму невикористаного авансу на рахунок управління.

29.01.2015 року відповідач у відповідь на претензію, гарантував позивачу, виконання договірних зобов'язань.

У відповідності до вимог п. 8.5. Договору встановлено відповідальність підрядника перед замовником у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на час її нарахування, від суми невикористаного авансу за кожний день прострочення, починаючи з наступного дня.

З розрахунку позивача сума пені нарахована за період з 28.01.2015 року по 27.07.2015 року в розмірі 32696,03 грн.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

При цьому, частиною 6 статті 231 ГК України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом з достовірністю встановлено, що позивач дійсно 17.11.2014 року сплатив відповідачу аванс за будівельні роботи по договору №237 в сумі 119031 грн., які останній повинен був використати протягом двох місяців з дня надходження коштів та підтвердити таке використання актами приймання виконаних робіт, проте відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по використанню суми авансу не виконав, а саме роботи зроблені не були, сума авансу повернута не була.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, позивач правомірно нарахував відповідачу пеню, в сумі 32696,03 грн. за період з 28.01.2015р. по 27.07.2015р.

Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 526 Цивільного кодексу України, що кореспондується із ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до вимог ст.651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 10.2 Договору визначено, що Замовник має право розірвати Договір в односторонньому порядку з правом на компенсацію збитків якщо Генпідрядник не розпочав виконання робіт протягом 5 днів з дня отримання авансу, відстав від виконання передбачених графіком робіт на 20 днів чи не використав аванс в установлений термін.

Згідно з ч.2 ст.320 Господарського кодексу України у разі якщо підрядник не береться своєчасно за виконання договору або виконує роботу настільки повільно, що закінчення її до строку стає явно неможливим, замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, а також заслухавши представника позивача та прокурора, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги засновані на договірних відносинах між сторонами і є обґрунтованими, а відтак підлягають задоволенню.

Враховуючи вимоги ч.5 ст.49 Господарського процесуального кодексу України, суд також вирішив, що судові витрати в сумі 3034,54 грн. за розгляд позовної заяви майнового характеру (2% від суми позову) та 1218 грн. за розгляд справи немайнового характеру слід віднести на відповідача, з вини якого спір безпідставно доведено до розгляду судом.

На підставі викладено та керуючись ст.ст. 49, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укргазкомплект ЧФ» м.Чернівці, вул. Переяславська, 7-а, (код 38791778) на користь Управлiння капітального будівництва Чернiвцької обласної державної адміністрації (код 040142252) - 119031 грн. авансу та 32696,03 грн. пені.

3.Розірвати договір генерального підряду № 237 від 03.11.2014 року, укладений між Управлінням капітального будівництва Чернiвцької обласної державної адміністрації та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укргазкомплект ЧФ».

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укргазкомплект ЧФ» м.Чернівці, вул. Переяславська, 7-а, (код 38791778) в дохід державного бюджету 4252,54 грн. судового збору.

Повний текст рішення складено 06.10.2015 року

Суддя С.М.Гушилик