Постанова

від 29.09.2015 по справі 907/961/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" вересня 2015 р.                                                   Справа № 907/961/15

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

головуючий суддя Гриців В.М., суддів Галушко Н.А., Давид Л.Л.

при секретарі судового засідання Швець О.В.

у відкритому судовому засіданні розглянув апеляційну скаргу Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області на ухвалу господарського суду Закарпатської області від 02 вересня 2015 року у справі №907/961/15

          ВСТАНОВИВ:

Господарський суд Закарпатської області (суддя Івашкович І.В.) ухвалою від 02 вересня 2015 року у справі №907/961/15 повернув без розгляду заяву Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Кекс» ЛТД (Закарпатська область, Ужгородський район, с. Сторожниця, вул. Комсомольська, 9; код ЄДРПОУ 22075501) та додані до неї документи.

Апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду Закарпатської області від 02 вересня 2015 року подала Ужгородська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Закарпатській області, просить скасувати, а справу №907/961/15 направити суду першої інстанції на стадію розгляду заяви про порушення провадження у справі про банкрутство.

Вважає, що ухвала прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права. Згідно з положеннями ст. 95 Податкового кодексу України, ч. 3 ст. 10 та ч. 7 ст. 11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» доказами на підтвердження безспірності грошових вимог ініціюючого кредитора - органу доходів і зборів, є рішення суду про стягнення грошових коштів у рахунок погашення податкового боргу, що набрало законної сили, інкасові доручення для примусового стягнення коштів у дохід бюджету та докази вжиття відповідних заходів до отримання відповідної заборгованості за процедурою, визначеною Податковим кодексом України. Оскільки списання коштів із рахунків боржника здійснюється відповідно до умов і порядку, визначених Податковим кодексом України, а не законом України «Про виконавче провадження» до заяви органу доходів і зборів про порушення провадження у справі про банкрутство не додається постанова органу державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження.

Про розгляд справи сторонам повідомлено належним чином.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 29 вересня 2015 року частково змінено склад колегії – у зв'язку із відпусткою судді Кордюк Г.Т. у склад колегії уведено суддю Галушко Н.А.

За змістом статті 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Згідно зі статтею 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Львівський апеляційний господарський суд розглянув апеляційну скаргу Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області, надіслані матеріали справи і вважає, що ухвалу господарського суду Закарпатської області від 02 вересня 2015 року у справі №907/961/15 слід залишити без змін з нижченаведених підстав.

З надісланих суду матеріалів справи слідує що 28 серпня 2015 року Ужгородська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Закарпатській області звернулась до господарського суду Закарпатської області із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Кекс» ЛТД (Закарпатська область, Ужгородський район, с. Сторожниця, вул. Комсомольська, 9; код ЄДРПОУ 22075501) на загальних підставах, визначених ст.ст. 10, 11, 15 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

У заяві ініціюючий кредитор вказав, що загальна сума його безспірних вимог до боржника становить 419631,50 грн. (основний платіж), що є більше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати та сплачується більше трьох місяців. Безспірність грошових вимог підтверджується постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2015 року у справі №807/343/15 про стягнення з боржника 665577,72 грн. податкового боргу (419631,50 грн. – основний платіж, 104958,25 грн. – штрафні санкції, 140987,97 грн. – пеня), яка набрала законної сили і на виконання якої 08 квітня 2015 року видано виконавчий лист №807/343/15/2015. На підставі названого судового рішення Ужгородська ОДПІ ГУ ДФС у Закарпатській області 15 квітня 2015 року виставила інкасові доручення № 379, яке повернуто без виконання через відсутність коштів на рахунку боржника та №380, яке повернено у зв'язку із закриттям рахунку боржника. Крім того, Ужгородська ОДПІ отримала інформацію з Реєстру прав власності на нерухоме майно, з Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон та з управління ДАІ УМВС України у Закарпатській області про відсутність відомостей щодо майна, транспортних засобів ТОВ «Кекс» ЛТД.

До заяви про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Кекс» ЛТД кредитор додав (у копіях) розрахунок боргу, витяг з ЄДР, корінець вимоги від 24.12.2014р., виконавчий лист №807/343/15/2015, інкасові доручення №№379,380, облікові картки, інформацію з реєстру, листи, виписку з ЄДР та докази направлення заяви стороні.

Повертаючи без розгляду подану заяву суд першої інстанції вказав, що до заяви про порушення справи про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Кекс» ЛТД не додано доказів безспірності грошових вимог, а саме постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2015 року по справі №807/343/15 та постанови про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №807/343/15 від 08 квітня 2015 року.

Суд апеляційної інстанції погоджується із висновком місцевого господарського суду про повернення заяви з підстав відсутності такого доказу безспірності вимог ініціюючого кредитора, як постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2015 року по справі №807/343/15 з огляду на наступне.

Відповідно до вимог частини першої статті 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

За визначенням частини 3 статті 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом. Безспірні вимоги кредиторів - грошові вимоги кредиторів, підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Частиною 2 статті 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено загальний перелік доказів, що додаються до заяви про порушення справи про банкрутство, у тому числі названо й рішення суду про задоволення вимог кредитора, що набрало законної сили; відповідна постанова органу державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження з виконання вимог кредитора.

Частиною 7 статті 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" установлено, що до заяви кредитора – органу державної податкової служби чи інших органів, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, додаються докази вжиття заходів до отримання відповідної заборгованості у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до частини 1 статті 15 вказаного Закону господарський суд повертає заяву про порушення справи про банкрутство без розгляду якщо заявник – кредитор не подав доказів неспроможності боржника виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами в розмірі, визначеною частиною третьою статті 10 цього Закону, протягом трьох місяців після відкриття виконавчого провадження, якщо інше не передбачено цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" у випадках, передбачених законом, рішення судів та інших органів щодо стягнення коштів виконуються органами доходів і зборів, банками та іншими фінансовими установами.

Порядок стягнення податкового боргу платників податків визначено статтями 95-99 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу (пункт 95.3 статті 95 Податкового Кодексу України).

Згідно із правилами, визначеними главою 12 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22 з наступними змінами, виконання судових рішень про стягнення грошових коштів у рахунок погашення податкового боргу передбачає оформлення інкасового доручення для примусового стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу. При цьому судове рішення, на підставі якого з платника податків стягуються кошти, до банку не подається, а реквізити судового рішення зазначаються в інкасовому дорученні, як підстава стягнення.

Отже у силу закону виконання судового рішення про стягнення з платника податків – суб'єкта господарювання на користь держави податкового боргу здійснює контролюючий орган (органи доходів і зборів) відповідно до вимог, визначених Податковим кодексом України, а не державна виконавча служба. Тому відсутність постанови про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №807/343/15 від 08 квітня 2015 року не може слугувати підставою повернення заяви про порушення справи про банкрутство.

Відтак суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апелянта про те, що Ужгородська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Закарпатській області , яка є контролюючим органом, не могла і не повинна була до заяви про порушення справи про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Кекс» ЛТД додавати постанову органу Державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №807/343/15 від 08 квітня 2015 року.

Верховний суд України у постанові від 29 квітня 2015 року виклав висновок щодо застосування норм права: «… згідно з положеннями ст. 95 Податкового кодексу України , ч. 3 ст. 10 та ч. 7 ст. 11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» доказами на підтвердження безспірності грошових вимог ініціюючого кредитора - органу доходів і зборів, є рішення суду про стягнення грошових коштів у рахунок погашення податкового боргу, що набрало законної сили, інкасові доручення для примусового стягнення коштів у дохід бюджету у рахунок погашення податкового боргу та докази вжиття відповідних заходів до отримання відповідної заборгованості за процедурою, визначеною Податковим кодексом України.».

Постанова прийнята за результатами розгляду справи №920/629/14 з підстав неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права, а саме положень ч. 3 ст. 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

У силу приписів ст. 111-28 ГПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 11116 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.

В апеляційній скарзі Ужгородська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Закарпатській області переписала зміст мотивувальної частини названої постанови Верховного Суду України, у тому числі й щодо підтвердження безспірності вимог кредитора рішенням суду, що набрало законної сили. Виходячи із змісту заяви про порушення провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Кекс» ЛТД безспірність грошових вимог кредитор підтверджує постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2015 року у справі №807/343/15. Однак кредитор не додав названого судового рішення до заяви. Проте до заяви про порушення справи про банкрутство Ужгородська ОДПІ не додала постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2015 року у справі №807/343/15, яка є одним із необхідних доказів на підтвердження безспірності грошових вимог ініціюючого кредитора - органу доходів і зборів. Виконавчий лист не є судовим рішенням і такий не передбачений законом, як доказ безспірності вимог кредитора.

Отже висновок місцевого господарського суду про повернення без розгляду заяви кредитора про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Кекс» ЛТД з причини неподання постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2015 року у справі №807/343/15 є законним і відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 29 квітня 2015 року. Доводи апеляційної скарги цього висновку не спростовують.

Щодо судового збору.

В апеляційній скарзі та в доданому до неї клопотанні Ужгородська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Закарпатській області просила Львівський апеляційний господарський суд звільнити її від сплати судового збору з тих підстав, що податкова інспекція фінансується виключно з державного бюджету України за кошторисною системою доходів та витрат, а збільшення відповідного фінансування Кабінетом Міністрів України на 2015 рік не передбачено.

В ухвалі від 14 вересня 2015 року суд апеляційної інстанції прийняв апеляційну скаргу, однак вказав, що Ужгородська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Закарпатській області не надала суду належних і допустимих доказів, що підтверджують неможливість сплати нею судового збору. Відтак, законні підстави для звільнення від сплати судового збору відсутні. Суд призначив розгляд справи на 29 вересня 2015 року і вказав Ужгородській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області надати суду документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Ужгородська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Закарпатській області не виконала вимог суду, викладених в ухвалі від 14 вересня 2015 року. Натомість повторно надіслала клопотання про звільнення від сплати судового збору з тих підстав, що фінансується виключно з бюджету за кошторисною системою доходів та витрат, кошторисом Ужгородської ОДПІ на 2015 рік по КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» передбачено суму видатків у розмірі 5300,00 грн., а відповідно до виписки по рахунку Управління державної казначейської служби станом на 04 вересня 2015 року і станом на 18 вересня 2015 року залишок коштів на КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» становить 78,17 грн. Ужгородська ОДПІ листами від 03 вересня 2015 року та від 09 вересня 2015 року звернулась до Головного управління ДФС у Закарпатській області про надання допомоги у сплаті судового збору в сумі 1218,00 грн. Однак станом на 18 вересня 2015 року відповідного фінансування не надходило.

За змістом статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою звільнити від його сплати.

Ужгородська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Закарпатській області не довела неможливості сплати нею судового збору. Факт відсутності чи недостатність коштів станом на конкретні дати (04 вересня і 18 вересня 2015 року) не доводить неможливості сплати судового збору.

Слід зазначити, що згідно із статтею 5 Закону України «Про судовий збір» у редакції Закону України від 22 травня 2015 року №484-УІІІ органи Державної фіскальної служби (органи доходів і зборів) не входять у число осіб, що звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Згідно із статтею 4 Закону України «Про судовий збір» у редакції Закону України від 22 травня 2015 року №484-УІІІ за подання апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду встановлена ставка судового збору - один розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до вимог статті 9 названого Закону судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Кошти судового збору спрямовуються на забезпечення здійснення судочинства та функціонування органів судової влади.

Згідно з ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

За приписами ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За змістом ст. 103 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право серед іншого рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

З урахуванням вищенаведеного законні підстави для скасування ухвали господарського суду господарського суду Закарпатської області від 02 вересня 2015 року у справі №907/961/15 відсутні. Відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на Ужгородську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Закарпатській області

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105, 106 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

          ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу господарського суду господарського суду Закарпатської області від 02 вересня 2015 року у справі №907/961/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області без задоволення.

Стягнути з Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області (ідентифікаційний код 39595916; 88017, м. Ужгород, вул. Загорська, 10а) до спеціального фонду Державного бюджету України 1218,00 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                            Гриців В.М.

                     суддя                                                            Галушко Н.А.

                     суддя                                                            Давид Л.Л.