Ухвала

від 01.09.2015 по справі 473/1723/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №473/1723/15-ц 01.09.2015 01.09.2015 01.09.2015

Провадження №22-ц/784/2007/15

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/784/2007/2015 Головуючий І інстанції - Лузан Л.В.

Категорія 27 Доповідач - Темнікова В.І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2015 року Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Миколаївської області в складі :

головуючого - Темнікової В.І.,

суддів - Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М.,

при секретарі - Горенко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві відокремлений матеріал за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «ДІАМАНТБАНК» на ухвалу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 08 липня 2015 року про скасування заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ДІАМАНТБАНК» до Публічного акціонерного товариства «ВОЗКО», ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А :

В травні 2015року Публічне акціонерне товариство «ДІАМАНТБАНК» звернулося до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «ВОЗКО», ОСОБА_1 про стягнення в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором у сумі 324475,31 доларів США, в якому посилався на те, що 13.06.2013 року між ним та ПАТ «ВОЗКО» було укладено договір кредитної лінії № 463, відповідно до якого банк відкрив ПАТ «ВОЗКО» відновлювальну кредитну лінію строком до 17.08.2015 року та надав кредит в межах встановленого ліміту у розмірі 1 500 000 доларів США, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 14 % від суми залишку заборгованості. У зв'язку з невиконанням відповідачами ПАТ «ВОЗКО» та ОСОБА_1 умов кредитного договору, у них утворилась заборгованість перед банком, яка складає 324475,31 доларів США. За клопотанням ПАТ «ДІАМАНТБАНК» ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 12.05.2015 року в порядку забезпечення обумовленого позову було вжито заходи щодо його забезпечення, а саме: накладено арешт на грошові кошти, що належать ПАТ «ВОЗКО» та розміщені в банківських установах в межах суми заборгованості за кредитом, а також, відповідно до ухвали суду від 08.06.2015 року накладено арешт на товари у переробці, що належать даному відповідачу.

ПАТ «ВОЗКО» звернулось до суду із заявою про скасування заходів забезпечення позову, в якій просило скасувати всі накладені судом арешти на майно ПАТ «ВОЗКО», посилаючись на те, що дане підприємство визнано банкрутом, тому скасування наявних арештів в силу ст. 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» є безумовним.

Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 08 липня 2015 року заяву ПАТ «ВОЗКО» про скасування заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом ПАТ «ДІАМАНТБАНК» до ПАТ «ВОЗКО», ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Скасовано заходи забезпечення позову, встановлені ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 12.05.2015 року, а саме арешт, накладений на грошові кошти у розмірі 324475,31 доларів США (еквівалентно 7138456 грн. 82 коп.), які належать ПАТ «ВОЗКО» що містяться на рахунках:

- № НОМЕР_1 в ПАТ «ПРОМІНВЕСТБАНК» (МФО 300012); № 25600308150777 в філії ПАТ «ПРОМІНВЕСТБАНК» м. Вознесенськ (МФО 326289); № 26104226442201 в Миколаївському регіональному управлінні ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (МФО 326610); №№ 260090162142, 260470012142, 260540010142, 260580012142 в філії ПАТ «УКРЕКСІМБАНК» , м. Миколаїв (МФО 326739); №№ 26000446628, 26001446616, 26008446631, 26009446629 в ПАТ «РАЙФФАЙЗЕНБАНК АВАЛЬ», м. Київ (МФО 380805); № 2606423 в філії ПАТ «ПУМБ», м. Миколаїв (МФО 326126).

Також скасовано заходи забезпечення позову, встановлені ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 08.06.2015 року, а саме арешт в межах заборгованості за кредитом, накладений на товари у переробці, що належать ПАТ «ВОЗКО» відповідно до договору застави товарів у переробці № 463/4 від 13.07.13 року, а саме: виросток, опойок в кількості 212 шт.; напівшкірник в кількості 969 шт.; ялівка в кількості 1866 шт.; бичина в кількості 2789 шт.; спілок в кількості 160 151 шт.

Не погодившись із зазначеною ухвалою суду, ПАТ «ДІАМАНТБАНК» звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити ПАТ «ВОЗКО» у задоволені заяви про скасування заходів забезпечення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права внаслідок неповного та необ'єктивного встановлення обставин по справі та не повідомлення позивача про час та місце розгляду справи.

Від представника відповідача ОСОБА_1 надійшли заперечення на апеляційну скаргу, в яких вона просить апеляційну скаргу відхилити, а ухвалу суду залишити без змін, вважаючи її законною та обґрунтованою.

В судовому засіданні представник позивача підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити, надавши пояснення, аналогічні доводам, викладеним в апеляційній скарзі.

Представник ПАТ «ВОЗКО» не визнав доводи апеляційної скарги, просив її відхилити, а ухвалу суду залишити без змін.

Від представника ОСОБА_1М, надійшла заява в якій вона просила розглянути справу у її відсутності.

Інші учасники процесу до судового засідання не з'явилися, хоча повідомлялися про час і місце розгляду справи.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 3, 5 ст. 154 ЦПК України заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає справу. При цьому питання про скасування заходів забезпечення позову вирішується в судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Неявка цих осіб не перешкоджає розгляду питання про скасування заходів забезпечення позову.

Як убачається із матеріалів справи, судом під час винесення ухвали від 08 липня 2015 року вказані вимоги закону в повній мірі виконані не були.

Постановляючи ухвалу, суд виходив з того, що представник позивача до судового засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Також під час винесення ухвали суд виходив з того, що 13.06.2013 року між ПАТ «ДІАМАНТБАНК» та ПАТ «ВОЗКО» було укладено договір кредитної лінії № 463, відповідно до якого банк відкрив ПАТ «ВОЗКО» відновлювальну кредитну лінію строком до 17.08.2015 року та надав кредит в межах встановленого ліміту у розмірі 1 500 000 доларів США, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 14 % від суми залишку заборгованості. З метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника перед кредитором, між сторонами в цей же день був укладений договір іпотеки, відповідно до якого ПАТ «ВОЗКО» передав в іпотеку базу відпочинку «Мечта», що розташована за адресою: Миколаївська область, Березанський район, с. Коблеве, пр-т Курортний, 43 «а», а також земельну ділянку рекреаційного призначення за цією адресою. Крім того, 30.07.2013 року між позичальником та Банком був укладений договір застави товарів у переробці та між останнім та ОСОБА_1 - договір поруки. Проте, позичальник та поручитель ухилилися від виконання своїх зобов'язань, в зв'язку з чим виникла заборгованість по кредитному договору в загальному розмірі 324 475,31 доларів США. Оскільки між сторонами виник спір щодо стягнення вище вказаної заборгованості за кредитом, в порядку забезпечення стягнення обумовленого позову ухвалою суду від 12.05.2015р. було вжито заходи щодо забезпечення позову, а саме накладено арешт на грошові кошти, що належать ПАТ «ВОЗКО» та розміщені в банківських установах в межах суми заборгованості за кредитом, а також відповідно до ухвали суду від 08.06.2015р. накладено арешт на товари у переробці, що належать відповідачу.

Крім того, постановляючи ухвалу судом було враховано також те, що постановою господарського суду Миколаївської області від 07.07.2015 року ПАТ «ВОЗКО» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. З моменту порушення справи про банкрутство до боржника підлягають застосуванню норми спеціального закону, а саме Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», в тому числі щодо визначення правового режиму майна боржника (щодо розпорядження, реалізації, скасування обтяжень тощо). А згідно ст. 38 вищевказаного Закону з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, зокрема, скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається. При цьому вказані наслідки наступають безумовно та незалежно від наявності заперечення сторони або іншого учасника провадження у справі про банкрутство та стосуються майна боржника незалежно від виду такого майна (рухоме, нерухоме). Це пов'язано з тим, що у процедурі ліквідації задоволення вимог кредиторів відбувається за рахунок коштів, отриманих від здійсненої у встановленому порядку реалізації майна банкрута. Тому майно банкрута повинно бути вільним від будь-яких обтяжень.

Проаналізувавши зазначені обставини по справі у їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність задоволення заяви ПАТ «ВОЗКО» про скасування заходів забезпечення позову.

Однак, як убачається з матеріалів справи, в ній відсутні дані про належне повідомлення позивача про час і місце розгляду заяви ПАТ «ВОЗКО» про скасування заходів забезпечення позову, який заперечує проти скасування заходів забезпечення позову.

Так, згідно з правилами ст. 74 ЦПК України судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик, які разом із розпискою надсилаються поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною. Особи, які беруть участь у справі, можуть бути повідомлені або викликані в суд телеграмою, факсом чи за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за три дні до судового засідання.

З матеріалів справи вбачається, що судову повістку на адресу позивача направлено не було. Натомість у матеріалах справи міститься довідка від 03 липня 2015 року про доставку повідомлення в електронному вигляді на електронну адресу info@diamantbank.uf. При цьому в тексті довідки не зазначено повідомлення якого змісту та на чиє ім'я було направлено. Однак, таке повідомлення не можна вважати належним повідомленням позивача, оскільки відповідно до п. 2 Порядку надсилання учасникам судового процесу текстів судових повісток у вигляді SMS-повідомлень, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 1 червня 2013 року № 73, текст судової повістки може бути надісланий судом учаснику SMS-повідомленням лише після подання ним до суду заявки про намір отримання судової повітки в електронному вигляді за допомогою SMS-повідомлення. Така заявка оформляється безпосередньо в суді або шляхом роздруковування та заповнення учасником форми, яка розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України. Суд першої інстанції зазначене не врахував та не звернув уваги на те, що позивачем така заявка про намір отримання судової повістки SMS-повідомлення не подавалась. Також з довідки суду незрозуміло, на чий саме номер відправлено SMS-повідомлення про виклик до суду. Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

У зв'язку із цим, розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає належних відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням ст. 129 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Таким чином, розглянувши справу за відсутності представника, суд позбавив позивача його права на судовий захист, не дослідив належним чином його доводи, не звернув уваги на особливість спірних правовідносин, до яких застосовуються положення не тільки ст. 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а й ч.4 ст. 42 цього Закону, яка передбачає, що майно банкрута, що є предметом забезпечення, не включається до складу ліквідаційної маси і використовується виключно для задоволення вимог кредитора за зобов'язаннями, які воно забезпечує. Продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Законом, виключно за згодою кредитора, вимоги якого воно забезпечує, або суду. І тільки ті кошти, що залишилися після задоволення забезпечених вимог та покриття витрат, пов'язаних з утриманням, збереженням та продажем предмета забезпечення, підлягають включенню до складу ліквідаційної маси.

Зазначені вище обставини свідчать про порушення судом порядку, встановленого для вирішення даного питання, а тому ухвалу суду слід скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції для вирішення заявленої ПАТ «ВОЗКО» вимоги в порядку, передбаченому діючим цивільно - процесуальним законодавством .

При скасуванні ухвали суду з зазначених підстав, обговорення інших доводів апеляційної скарги є передчасним, так як вони можуть стати предметом розгляду справи судом першої інстанції під час повторного розгляду справи.

Керуючись ст. 303, 307, 312, 314-315, 151- 154 ЦПК України, судова колегія, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ДІАМАНТБАНК» задовольнити частково.

Ухвалу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 08 липня 2015 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів після її проголошення в касаційному порядку.

Головуючий :

Судді: