Рішення

від 19.08.2015 по справі 520/3795/15-ц

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 520/3795/15-ц

Провадження № 2/520/2807/15

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

19 серпня 2015 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого-судді Прохорова П.А.

при секретарі Сукач П.В.,

розглянувши у відкритому содовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за позовом Військового прокурора Одеського гарнізону Південного регіону України в інтересах держави в особі: Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси до ОСОБА_1, ТОВ "ВЕСТІНВЕСТ ЛЛС", ПАТ "Енерогобанк", про визнання договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Військовий прокурор Одеського гарнізону Південного регіону України звернувся до суду з вказаним позовом у інтересах держави в особі: Министерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси, та просив суд визнати договір іпотеки від 02 лютого 2007 року р.№232, укладений між іпотекодержателем ПАТ «Енергобанк», ТзОВ «ВЕСТІНВЕСТ ЛЛС» та ОСОБА_1, на забезпечення виконання позичальником за договором про надання кредиту №702-04 від 02.02.2007 року його обов'язків.

В судове засідання учасники справи не з'явились, про час та місце вирішення справи повідомлялись у встановленому законом порядку, відповідно до приписів ст.ст 74-76 ЦПК України.

Військовий прокурор Одеського гарнізону Південного регіону України та Представник Міністерства оборони України звернулися до суду з заявами про вирішення справи за їх відсутності, заявлені вимоги та викладені у позові обставини - підтримали, проти ухвалення заочного рішення не заперечували.

Відповідачі у судове засідання не з'явились, заяв, клопотань чи пояснень щодо причин неявки, відкладення засідання або розгляду справи за їх відсутності - не надали.

У минулих засіданнях відповідач ОСОБА_1 звернулася до суду з клопотанням про застосування наслідків пропуску позивачем строків позовної давності, у яких вказуючи на те, що спірний договір іпотеки було укладено 02.02.2007 року, просила суд відмовити у задоволенні такого позову.

Виходячи з наведених обставин провадження у справі суд, зважаючи на неодноразові неявки відповідачів та їх представників у судові засідання тез повідомлення про поважність її причин та згоду позивачів щодо ухвалення заочного рішення у справі, ухвалив розглядати справу у заочному порядку, на підставі наявних доказів та постановити Заочне рішення у справі, що кореспондує положенням ст.ст. 169, 224 ЦПК України.

Так дослідивши у судовому засіданні надані суду письмові пояснення та докази, суд встановив наступні обставини та їх хронологію.

10 травня 2006 року Міністерством оборони України, в інтересах якого діяла Філія Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) «Укроборонбуд» в особі директора ОСОБА_2 та товариством з обмеженою відповідальністю «Балтеко» був укладений договір №19/05-06/02 «Про спільне будівництво об'єктів житлового - цивільного призначення, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту пайової участі сторін» (далі - Договір №1), предметом якого було будівництво об'єктів житлово-цивільного призначення на території військового містечка №234, розташованого за адресою: місто Одеса, вул. Дача Ковалевського, 128.

Також 10 травня 2006 Міністерством оборони України, в інтересах якого діяла Філія Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) «Укроборонбуд» в особі директора ОСОБА_2 та ТОВ «Балтеко» був укладений договір №19/05-06/02/2 «Про компенсацію пайової участі (паю) Міністерства оборони України у Договорі від 10 травня 2006 року №19/05-06/02 «Про спільне будівництво об'єктів житлово-цивільного призначення, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту пайової участі сторін» (далі - Договір №2).

Відповідно до п.2 Договору №2 ТОВ «Балтеко» компенсувало вартість паю Міністерства оборони України шляхом купівлі-продажу нерухомого майна, що становить розмір пайової участі (паю) Міністерства оборони України у договорі № 1, яке розташоване на земельній ділянці площею 2,8 га, за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського, 128.

За результатами розгляду справи №1/495-06-12547 про визнання дійсним Договору №2 та визнання за ТОВ «Балтеко» права власності на нерухоме майно по вул. Дача Ковалевського, 128, ухвалою господарського суду Одеської області від 13.10.2009 відповідний позов ТОВ «Балтеко» залишено без розгляду.

Крім того, вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 20.10.2010 року (який залишено без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 16.03.2011 року) у кримінальній справі щодо ОСОБА_2, встановлено, що вказаного громадянина засуджено за умисно вчинені дії, що явно виходять за межі наданих йому прав та повноважень, що підлягають у самовільній передачі приватно-комерційним структурам об'єктів нерухомості Міністерства оборони країни, зокрема, передачі у травні 2006 року ТОВ «Балтеко» будівель та споруд військового містечка № 234, за адресою м. Одеса, вул. Дача Ковалевського, 128.

Таким чином, судом за результатами розгляду кримінальної справи встановлено, що зазначене військове майно вийшло з володіння Міністерства оборони України поза його волею.

Із вироку суду вбачається, що скоєний ОСОБА_2 злочин полягає у вчиненні правочину із перевищенням наданих останньому повноважень, що призвело до виведення з власності держави нерухомого майна - будівель та споруд військового містечка № 234 та ніякого схвалення Міністерством оборони України наведеної нікчемної угоди не було та разом з тим відповідно до ст. 6 закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2000 № 1919 «Про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил України» рішення про відчуження нерухомого військового майна може прийняти виключно Кабінет Міністрів України, а до компетенції Міністерства оборони України прийняття подібних рішень, а відтак і погодження укладених ОСОБА_2 угод не входить.

Крім цього, у зв'язку із тим, що Договір №1 був укладений ОСОБА_2 всупереч вимогам чинного законодавства з перевищенням наданих йому Міністром оборони України повноважень, 31.07.2008 військовою прокуратурою Одеського гарнізону до господарського суду Одеської області було пред'явлено позов в інтересах Міністерства оборони України та КЕВ міста ОСОБА_3 до ТОВ «Балтеко» про визнання Договору №1 недійсним.

Рішенням господарського суду Одеської області від 12 грудня 2008 року у справі № 15/148-08-3344, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 31 березня 2009 року та постановою Вищого господарського суду України позов був задоволений, договір №1 визнано недійсним.

Разом з цим, ТОВ «Балтеко» 19 січня 2007 року за договором купівлі-продажу відчужило нежитлові будівлі, розташовані на земельній ділянці площею 2,8 га, за адресою місто Одеса, вул. Дача Ковалевського,128 товариству з обмеженою відповідальністю «ЛАБУД-ІНВЕСТ-НОРД».

У подальшому, ТОВ «ЛАБУД-ІНВЕСТ-НОРД» за договором купівлі-продажу від 2 лютого 2007 року, відчужило товариству з обмеженою відповідальністю «Вестінвест ЛЛС» 196/197 частин та громадянці ОСОБА_1 1\197 частину нежитлових будівель розташовані на земельній ділянці за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського, 128.

Разом з тим, згідно висновків Київського районного суду м. Одеси (рішення від 24.11.2010 по справі № 2-6074/10) та господарського суду Одеської області (рішення від 08.02.2011 по справі №30/185-10-5063) ТОВ «Вестінвест ЛЛС» та громадянка ОСОБА_1 незаконно набули право власності на спірне майно. Крім того, відповідно до вищевказаних рішень судів (що наразі є чинними та не скасованими) за державою Україна в особі Міністерства оброни України визнано право власності на нерухоме майно, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського, 128, яке складається з: адміністративного корпусу (літ. «А»), спальні корпуси (літ. «Б», «В», «М», «Л»), душова (літ. «Г»), водонапірна вежа (літ. «Д»), харчоблок (літ. «Е»), кінобудка (літ. «Ж»), умивальник (літ. «И»), туалети (літ. «К», «З»), пральня (літ. «Т»), овочесховище (літ. «У»), трансформаторна (літ. «X»), альтанки (літ. «О», «П», «Р», «Н»), навіс (літ. «Ф»), огорожа №1-5, мостіння І-ІІІ, загальною площею 2264,6 кв.м.

Водночас, під час розгляду судами вищезазначених справ, для забезпечення виконання зобов'язань фізичної особи ОСОБА_1 за договором про надання кредиту №702 від 02.02.2007 року, між ПАТ «Енергобанк» (іпотекодержателем), ОСОБА_1В, та ТОВ «Вестінвест ЛЛС» (іпотекодавцями), було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, ОСОБА_3 та зареєстрований у відповідному реєстрі за р.№232 (далі - договір іпотеки).

Відповідно до п.п. 1.2., 1.3 договору іпотеки, Іпотекодавці передали Іпотекодержателю в іпотеку нерухоме майно, а саме нежитлові будівлі, що знаходяться у м. Одеса по вул. Дача Ковалевського, 128, та складаються з: адміністративного корпусу літ. «А», спальних корпусів літ. «Б», «В», «М», «Л», душової літ. «Г», водонапірної вежі літ. «Д», харчоблоку літ. «Е», кінобудки літ. «Ж», умивальника літ. «И», туалетів літ. «К», «З», пральні літ. «Т», овочесховища літ. «У», трансформаторної літ. «X», альтанок літ. «О», «П», «Р», «Н», навісу літ. «Ф», огорожі №1-5, мостіння І-ІІІ, загальною площею 2264,6 кв.м.

У п. 1.3 договору іпотеки встановлено, що предмет іпотеки належить Іпотекодавцям на праві власності на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, що укладений між Іпотекодавцями та ТОВ «ЛАБУД-ІНВЕСТ-НОРД», посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 02.02.2007 за реєстровим № 227, що зареєстрований в Державному реєстрі правочинів за № 1894534, який підлягає реєстрації у КП "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості".

З урахуванням вищевказаних рішень судів (господарського суду Одеської області від 12 грудня 2008 року по справі № 15/148-08-3344, Київського районного суду м. Одеси від 24.11.2010 по справі № 2-6074/10 та господарського суду Одеської області від 08.02.2011 по справі №30/185-10- 5063, Шевченківського районного суду м. Києва - вирок від 20.10.2010) вбачається, що ОСОБА_1В та ТОВ «ВЕСТІНВЕСТ ЛЛС» що договір купівлі-продажу від 02.02.2007, який визначений в іпотечному договорі підставою наявності у іпотекодавців права власності на предмет іпотеки є незаконним.

Відтак, вбачається, що іпотечний договір укладено всупереч вимог ч.1 ст. 5 Закону України "Про іпотеку", ст.ст. 317, 328, 575, 576 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійснені.

Відповідно до ст. 326 ЦК України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави України право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст.14 Закону України „Про Збройні Сили України" майно, закріплене за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю та належать їм на праві оперативного управління. Особливості правового режиму майна Збройних Сил України визначаються відповідним законом.

Згідно ст.ст. 1,3 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» визначено, що військове майно це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України на праві оперативного управління. До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку, тощо. З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням. Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Об'єкти нерухомого майна, розташованого з адресою: місто Одеса, вул. Дача Ковалевського, 128 (військове містечко №234), закріплені власником - Міністерством оборони України за квартирно-експлуатаційним відділом міста ОСОБА_3, перебувають на балансі та в оперативному управлінні зазначеної установи та по цей час використовуються Міністерством оборони України.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», відчуження військового майна здійснюється Міністерством оборони України через уповноважені Кабінетом Міністрів України підприємства та організації. Рішення про відчуження військового майна, що є придатним до подальшого використання, але не знаходить застосування у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна приймає (Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства оборони України.

Пунктом 2, виданого на розвиток наведеної норми Закону, Положення про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2000 року №1919 (далі - Положення), визначено, що відчуження майна із Збройних Сил у результаті його реалізації через уповноважені підприємства (організації) або безпосередньої передачі виконавцям державного оборонного замовлення, іншим постачальникам матеріально-технічних засобів (ресурсів), виконавцям робіт, надавачам послуг з метою проведення розрахунків, а також передачі юридичним особам в обмін на житло для військовослужбовців та членів їх сімей.

Рішення про відчуження військового майна, згідно п. 6 цього ж Положення, приймає Кабінет Міністрів України із затвердженням за пропозицією Міністерства оборони України погодженого з Мінекономіки, переліку такого майна.

Зокрема, з наданих суду пояснень встановлено, що будівлі та споруди військового містечка №234, як на день укладення оскаржуваного договору, так і по цей час є діючим Дитячим оздоровчим табором імені ОСОБА_4 та відповідно до вимог ст.ст.1, 3, 6 Закону "України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», п,6 «Положення про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2000 року №1919 є державною власністю військовим майном, рішення про відчуження якого приймає Кабінет Міністрів України.

Відтак, на момент укладення договору іпотеки від 02.02.2007 ОСОБА_1, та ТОВ «ВЕСТІНВЕСТ ЛЛС» не мали належних прав власника на розпорядження вищевказаним майном.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є -недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним ( оспорюваний правочин).

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 5 ст. 203 ЦК України (в редакції, чинній в момент укладення оспорюваного правочину) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

У зв'язку з вищезазначеним, відповідно до ч. 1 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України договір іпотеки від 02.02.2007 ( бланк серії ВЕМ №537593), підлягає визнанню недійсним.

На підставі вищевказаного договору іпотеки, 02.02.2007 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 накладено заборону відчуження нерухомого майна, що знаходиться у м. Одеса по вул. Дача Ковалевського, 128.

У зв'язку із перебування вищевказаного майна в іпотеці, 22.09.2014 року Репараційною службою Одеського міського управління юстиції Одеської області відмовлено Міністерству оборони України у державній реєстрації права власності держави на вищевказані об'єкти нерухомого майна.

Відповідно до ст. 386 ЦК України власник має право на захист права власності.

Відповідно до ст. 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно із ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно п.4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» від 29.05.2013 року № 10 початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 ЦК України. Якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався саме позивач, а не прокурор.

Згідно наданих суду пояснень та доказів, що не були спростовані та не суперечать наданим суду доказам, позивачам - Міністерству оборони України та КЕВ м. Одеси стало відомо про існування вищевказаних договорів іпотеки лише під час спроби здійснити рєстрацію права власності на об'єкти нерухомого майна військового містечка 234. Так, 20 жовтня 2014 року у Реєстраційній службі Одеського міського управління юстиції Одеської області представником КЕВ м. Одеси отримано копію рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень. У подальшому, разом із листом директора Департаменту юридичного забезпечення та роботи з проблемними активами ПАТ «Енергобанк» (від 12.01.2015 вих.№41/5) на адресу військової прокуратури Одеського гарнізону : а дійшла копія оскаржуваного договору іпотеки.

Відтак, строк оскарження договору іпотеки не пропущено.

Так, відповідно до положень ст. ст. 10, 11, 58, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін та в межах і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, при цьому сторони мають право обґрунтовувати належність конкретно доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень та зобов'язані довести перед судом ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень. При цьому обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини (ч.3 ст. 61 ЦПК України).

Викладені обставини випливають з долучених до матеріалів справи доказів, зокрема копій зазначених рішень, листів та договорів, та з такого суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення.

Відповідно до положень ст. 88 ЦПК України, з відповідачів на користь державного бюджету підлягає стягненню судовий збір, в рівних частинах, з кожного, по 81,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 16, 203, 215, 236, 316, 321, 326, 330, 388 ЦК України, ст.ст. 10,11,57-61, 164, 208, 209, 213-215, 224-226, ЦПК України,суд -

вирішив:

Позовну заяву Військового прокурора Одеського гарнізону Південного регіону України в інтересах держави в особі: Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси до ОСОБА_1, ТОВ "ВЕСТІНВЕСТ ЛЛС", ПАТ "Енерогобанк", про визнання договору недійсним - задовольнити.

Визнати недійсним з моменту укладення договір іпотеки від 02.02.2007 року (зареєстрований в реєстрі за №232), який укладений між ПАТ «Енергобанк» (04071, м. Київ, вул. Воздвиженська, буд. 56, код ЄДР 19357762), ТОВ «ВЕСТІНВЕСТ ЛЛС» (03151, м. Київ, вул. Смілянська, 7, код ЄДР 33735661) та ОСОБА_1 (19240, Черкаська область, Жажківський район, с. Житники, ідентифікаційний код НОМЕР_1), який був укладений для забезпечення Договору про надання кредиту № 702-04 від 02.02.2007.

Стягнути з ПАТ «Енергобанк» (04071, м. Київ, вул. Воздвиженська, буд. 56, код ЄДР 19357762), ТОВ «ВЕСТІНВЕСТ ЛЛС» (03151, м. Київ, вул. Смілянська, 7, код ЄДР 33735661) та ОСОБА_1 (19240, Черкаська область, Жажківський район, с. Житники, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь державного бюджету судовий збір в розмірі, по 81,20 грн., з кожного.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом десяти днів з моменту отримання копії рішення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Київський районний суд м. Одеси протягом 10 днів після проголошення рішення.

Суддя П. А. Прохоров