Постанова

від 28.09.2015 по справі 807/1789/15

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

28 вересня 2015 рокум. Ужгород№ 807/1789/15

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилка С.Є.

за участі секретаря судового засідання Штефанюк Н.І.

за участю сторін:

представника позивача - не з'явився;

представника відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою Державної податкової інспекції у Тячівському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області до Приватного підприємства "Вінбел" про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 28 вересня 2015 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Постанову у повному обсязі було складено 02 жовтня 2015 року.

До Закарпатського окружного адміністративного суду звернулася з позовною заявою Державна податкова інспекція у Тячівському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області до Приватного підприємства "Вінбел" якою просила: 1) прийняти позовну заяву до свого провадження; 2) винести постанову, якою накласти арешт на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку (банках), платника податків ПП. «Вінбел» (90563, с. Крива, вул. Жовтнева, 37 "А", Тячівського району Закарпатської області, код ЄДРПОУ - 36594548).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за відповідачем рахується податковий борг з податку на додану вартість в сумі 137588,27 грн., яка відповідачем добровільно не сплачена, заставне майно відсутнє, а тому необхідно накласти арешт на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку (банках), платника податків Приватного підприємства "Вінбел".

Відповідно до заяви позивача, останній просить суд розгляд даної справи провести без його представника.

28 вересня 2015 року відповідач подав до суду заяву, в якій позовну заяву визнає в повному обсязі та просить розглядати справу за відсутності його представника.

Відповідно до статті 3 частини 1 пункту 10 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без виклику осіб, які беруть участь у справі , та проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів у випадках, встановлених цим Кодексом.

Оскільки сторони у судове засідання викликалися, то розгляд справи проводиться за загальними правилами КАС.

Відповідно до статті 47 КАС України особами, які беруть участь у справі, є сторони, треті особи, представники сторін та третіх осіб.

Відповідно до статті 41 частини 1 КАС України, у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

З'ясувавши всі обставини у справі та перевіривши їх належними та допустимими доказами суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до статті 16 пункту 16.1 підпункту 16.1.4 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, 30 жовтня 2009 року було проведено державну реєстрацію Приватного підприємства "Вінбел", за адресою: 90563, с. Крива, вул. Жовтнева, 37 А, Тячівського району Закарпатської області. (а.с.а.с. 7,8). 02 листопада 2009 року Приватне підприємство "Вінбел" було взяте на облік Державною податковою інспекцією у Тячівському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області , код ЄДРПОУ 36594548. (а.с. 9)

Право податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу, передбачено статтею 20 пунктом 20.1 підпунктом 20.1.33 Податкового кодексу України.

Поняття податкового боргу визначено статтею 14 пунктом 14.1 підпунктом 14.1.175 Податкового кодексу України, а саме - грошове зобов'язання, яке самостійно узгоджене платником податків, або узгоджене в порядку оскарження, але не сплачене у встановлений ПК України строк.

Судом встановлено, що за відповідачем рахується податковий борг у розмірі 137588,27 грн. (а.с. 25)

Суд зазначає, що підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, визначені пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав, але розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Зазначене випливає із системного тлумачення правових норм, які містяться у статті 94 Податкового кодексу України. Ці норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків, причому зміст правового регулювання викладається в єдиному контексті.

Додаткові випадки накладення арешту на кошти платника податків, крім тих, що визначені статтею 94 цього Кодексу, визначені статтею 20 пунктом 20.1 підпунктом 20.1.33 Податкового кодексу України.

Наведена законодавча норма встановлює одночасно як право податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі.

Відсутність підстав для застосування арешту коштів платника податків, передбачених пунктом статтею 20 пунктом 20.1 Податкового кодексу України, серед підстав для застосування адміністративного арешту, що входять до переліку, встановленого пунктом статті 94 підпункту 94.2 Податкового кодексу України (сформульованого як вичерпний), не може розглядатися як перешкода для застосування арешту коштів на рахунках платника податків у відповідних випадках.

Наведене пояснюється тим, що норма статті 20 пункту 20.1 Податкового кодексу України є імперативною і обов'язковою до виконання, зміст її є самостійним, чітким і зрозумілим. Норми підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 та пункту 94.2 статті Податкового кодексу України не заперечують за змістом одна одну, оскільки регулюють різні правовідносини. Так, норми пункту 94.2 Податкового кодексу України визначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків. Натомість підпункт 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України регулює інше коло суспільних відносин, а саме питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, причому в специфічній ситуації за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що позивачем з метою встановлення наявності активів у відповідача направленні запити, листи, на які отримано відповідну інформацію. Так, згідно листа Центру надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів, з обслуговування Тячівського району УДАІ УМВС України в Закарпатській області від 12 травня 2015 року №1157 - транспортні засоби не зареєстровані. (а.с. 11) Відповідно до листа Управління Держкомзему у Тячівському районі Закарпатської області від 28 квітня 2015 року №8-708-0.6-3490/2-15 - правовстановлюючі документи на земельну ділянку відсутні. (а.с. 13). Згідно інформації з Реєстру прав власності на нерухоме майно станом на 26 червня 2015 року - у Реєстрі прав власності на нерухоме майно відомості відсутні (а.с. 15).

Згідно акту опису майна від 20 квітня 2015 року № 1, майно, що може бути описано у податкову заставу, у відповідача відсутнє.(а.с. 16)

Враховуючи наведене, суд вважає, що у відповідача відсутнє майно та інші майнові активи для погашення податкового боргу в сумі 137588,27 грн.

Постановою Національного Банку України № 22 від 21 січня 2004 року затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (далі - Інструкція).

Вимоги цієї Інструкції поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також на стягувачів та є обов'язкові для виконання ними (пункти 1.1. та 1.3 Інструкції).

Главою 10 Інструкції визначено порядок виконання банками заходів щодо арешту коштів на рахунках клієнтів.

Пункт 10.2 Інструкції передбачає, що арешт за постановою державного виконавця або за рішенням суду (далі - документ про арешт коштів) накладається на кошти, що обліковуються за рахунками, відкритими клієнтами в банку, відповідно до нормативно-правових актів Національного банку, що регулюють порядок відкриття та використання рахунків.

Арешт на підставі документа про арешт коштів може бути накладений на всі кошти, що є на всіх рахунках клієнта банку, без зазначення конкретної суми, або на суму, що конкретно визначена в цьому документі. Якщо в документі про арешт коштів не зазначений конкретний номер рахунку клієнта, на кошти якого накладений арешт, але обумовлено, що арешт накладено на кошти, що є на всіх рахунках, то для забезпечення суми, визначеної цим документом, арешт залежно від наявної суми накладається на кошти, що обліковуються на всіх рахунках клієнта, які відкриті в банку, або на кошти на одному/кількох рахунку/ах. (пункт 10.3 Інструкції).

До арешту суми в розмірі, який визначений документом про арешт коштів, банк продовжує арештовувати кошти, що надходять на рахунок клієнта, та виконує платіжні вимоги/інкасові доручення (розпорядження) щодо списання коштів з урахуванням тієї суми, яку раніше частково списано на підставі платіжних вимог/інкасових доручень (розпоряджень) за тим виконавчим документом, для забезпечення якого було накладено арешт на кошти на рахунку клієнта.

Банк після списання за платіжною вимогою/інкасовим дорученням (розпорядженням) суми в розмірі, який визначений документом про арешт коштів, списує цей документ з відповідного позабалансового рахунку та, якщо немає на обліку за позабалансовим рахунком інших документів про арешт коштів, проводить операції за рахунком клієнта.

З аналізу зазначених вище норм вбачається, що у разі визначення конкретного розміру заборгованості у документі, яким накладено арешт, банк без порушення прав платника та одночасно клієнта банка в частині обмеження користування належними такому платнику коштами або цінностями, у разі повного виконання рішення про арешт та списання визначеної суми у визначеному розмірі, продовжує безперешкодно виконувати завдання по списанню або перерахуванню коштів платника за його бажанням.

Згідно статті 59 Закону України "Про банки і банківську діяльність" арешт на майно або кошти банку, що знаходяться на його рахунках, арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за постановою державного виконавця чи рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом. Зняття арешту з майна та коштів здійснюється за постановою державного виконавця або за рішенням суду. Зупинення власних видаткових операцій банку за його рахунками, а також видаткових операцій за рахунками юридичних або фізичних осіб здійснюється лише в разі накладення арешту відповідно до частини першої цієї статті, крім випадків, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму. Зупинення видаткових операцій здійснюється в межах суми, на яку накладено арешт, крім випадків, коли арешт накладено без встановлення такої суми.

Аналізуючи наведене, суд вважає, що позивачем було вжито усіх заходів, спрямованих на розшук майна відповідача для опису в податкову заставу, проте такого майна не знайдено, у відповідача є лише відкриті рахунки у банківських установах, про що в матеріалах справи містяться ідентифікаційні дані. (а.с. 17)

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимога щодо накладення арешту на кошти та цінності, які знаходяться в банку та належать платнику податків є правомірною та обґрунтованою.

Доказів сплати податкового боргу в сумі 137588,27 грн. відповідачем не надано.

Відповідно до статті 136 КАС України відповідач може визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи. Судове рішення у зв'язку з визнанням адміністративного позову ухвалюється за правилами, встановленими статтею 112 цього Кодексу. Відповідно до статті 112 КАС України у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Застосоване судом законодавство - використане в редакції, станом на час виникнення спірних правовідносин.

Зважаючи на вказані норми Податкового кодексу України, враховуючи обставини, встановлені судом, позовні вимоги слід задовольнити.

Відповідно до статті 94 частини 4 КАС України судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 6, 9, 10, 11, 70, 71, 94, 158 - 163, 167, 254 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву Державної податкової інспекції у Тячівському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області до Приватного підприємства "Вінбел" - задовольнити.

Накласти арешт на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, Приватного підприємства "Вінбел" (90563, с. Крива, вул. Жовтнева, будинок 37 "А", Тячівського району, Закарпатської області, Ідентифікаційний код 36594548) в частині податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 137588,27 (ста тридцяти семи тисяч п'ятисот восьмидесяти восьми грн. 27 коп.) грн..

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається через Закарпатський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням її копії до суду апеляційної інстанції. У випадках, встановлених статтею 167 частиною 4 цього Кодексу десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

СуддяС.Є. Гаврилко