Постанова

від 29.09.2015 по справі 816/4231/15

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2015 року м. ПолтаваСправа № 816/4231/15

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Соколенка Ф.Ф.,

за участю:

секретаря судового засідання - Шулик Н.І.,

представників позивача - Тарівердова М.С., Реви А.М.,

представника відповідача - Хорішка А.М.,

представника третьої особи - Газдєєвої А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Фірма Віст" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області, третя особа: Публічне акціонерне товариство Банк "Фінанси та кредит" про визнання протиправною та скасування податкової вимоги, -

В С Т А Н О В И В:

17 вересня 2015 року Приватне підприємство "Фірма Віст" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області, третя особа: Публічне акціонерне товариство Банк "Фінанси та кредит" про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 17.03.2015 №1213-25.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що на виконання вимог податкового законодавства ПП "Фірма Віст" своєчасно та у повному обсязі перераховано до бюджету податку на додану вартість за січень 2015 року на суму 16189 грн, однак з вини банківської установи зарахування зазначеної плати до бюджету не відбулося.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилався на те, що на час винесення податкової вимоги від 17.03.2015 №1213-25 за підприємством обліковувалась податкова заборгованість у відповідності до зворотного боку облікової картки платника податку на додану вартість, а тому контролюючим органом правомірно винесено податкову вимогу.

Представник третьої особи при вирішенні даного адміністративного позову поклалась на розсуд суду.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 19.02.2015 ПП "Фірма Віст" подано до ДПІ у м. Полтаві податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2015 року, у якій самостійно нараховано до сплати суму податку на додану вартість в розмірі 16 189 грн (а.с. 11-13).

ПП "Фірма Віст" подано 24.02.2015 до Полтавського РУ ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" платіжне доручення від 24.02.2015 № 15 на суму 16 189 грн з визначеним призначенням платежу "сплата ПДВ за січень 2015 року". Вказані платіжні доручення банківська установа прийняла до виконання, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученнями з відмітками банку від 24.02.2015 (а.с. 9).

Листом від 17.03.2015 №17/03-15 ПП "Фірма Віст" повідомило контролюючий орган про нездійснення сплати податку на додану вартість за січень 2015 року в розмірі 16 189 грн, згідно податкової декларації №9018587678 від 19.02.2015, з вини ПАТ Полтавська філія "Банк "Фінанси та Кредит" (а.с. 18).

17.03.2015 ДПІ у м. Полтаві винесена податкова вимога № 1213-25 за узгодженими грошовими зобов'язаннями з податку на додану вартість на суму 16174,98 грн (а.с. 8).

Позивач не погодився з податковою вимогою від 17.03.2015 № 1213-25, у зв'язку з чим оскаржив її до суду.

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог, суд дійшов до наступних висновків.

Згідно з пунктом 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України (далі - ПК України), платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг визначено як суму узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з пунктом 59.1 статті 59 Кодексу, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 89.1 статті 89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку.

Разом з тим, відповідно пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Із матеріалів справи судом встановлено, що платіжне доручення від 24.02.2015 № 15 про перерахування до Державного бюджету податкового зобов'язання з податку на додану вартість за січень 2015 року ПП "Фірма Віст" подано до банківської установи на повну суму зобов'язання в межах граничних строків сплати та прийняте до виконання банківською установою в день його подання.

Так, згідно статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" від 05.04.2001 № 2346-ІІІ (далі - Закон №2346-ІІІ) переказ грошей - це рух певної суми грошей з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому в готівковій формі.

Відповідно до пункту 8.1 статті 8 Закону №2346-ІІІ банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Пунктом 22.4 статті 22 зазначеного Закону передбачено, що ініціювання переказу є завершеним для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника. При цьому, банк має забезпечити фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання. Що ж до проведення самого переказу грошей, то це є обов'язковою функцією, яку виконує платіжна система (пункт 1.29 статті 1 даного Закону).

Отже, виконання платником податкового обов'язку по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов'язання та його сплати, пов'язане саме з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування відповідних сум податкових зобов'язань, а ініціювання переказу вважається остаточно завершеним і за подальший переказ сум податкового зобов'язання відповідальність несе банк.

Позивачем надано суду копію виписки Полтавського РУ ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" по особовому рахунку позивача за період з 20.02.2015 по 28.02.2015 стосовно залишку коштів ПП "Фірма Віст" на поточному рахунку, відкритому у Полтавському РУ ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит (а.с.10).

Із зазначеної виписки суд встановив, що станом на 24.02.2015, тобто на момент подачі до банківської установи платіжного доручення від 24.02.2015 № 15 про перерахування до Державного бюджету податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 16 189 грн, залишок коштів на рахунку позивача був у достатній сумі для погашення вказаного зобов'язання (78 805,56 грн).

Разом з тим, перерахування зазначених коштів до бюджету у вказаний період не відбувалось, що свідчить про невиконання банківською установою переказу грошових коштів за платіжним дорученням від 24.02.2015 № 15.

Таким чином, подання до установи банку платіжних доручень на перерахування грошових зобов'язань здійснено позивачем у встановлений податковим законодавством строк, а відтак обов'язок позивача щодо сплати таких грошових зобов'язань у вказаній сумі припинився.

Відповідно до пункту 129.6 статті 129 Податкового кодексу України, за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Таким чином, враховуючи, що визначальним у змісті даної норми є те, з чиєї вини відбулося невнесення чи неповне внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду, суд приходить до висновку, що у разі несвоєчасного надходження до державного бюджету грошових коштів не з вини платника податку, останній звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів.

Неперерахування коштів до бюджету відбулось не з вини позивача, а з вини банку, тому відповідальність за це має нести банк, оскільки позивач здійснив передбачені законодавством дії по сплаті сум орендної плати за землю до бюджету.

У листі від 21.04.2015 №30.20/152 третя особа повідомляє про те, що ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" станом на 20.04.2015 не перебуває у процесі ліквідації, процедура тимчасової адміністрації не застосовувалася, Національним банком України не здійснювалося регулювання економічних нормативів ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", які б привели до нестачі вільного залишку коштів на кореспондентському рахунку банку (а.с.17) .

Разом з тим, доказів щодо повернення без виконання платіжного доручення від 24.02.2015 № 15 та повідомлення про таке повернення позивача ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" суду не надано.

Враховуючи, що неперерахування до бюджету податку на додану вартість не є наслідком винних дій платника податку, у суду відсутні правові підстави для висновку про законність оскарженої податкової вимоги.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах від 12.03.2015 К/800/65943/13, від 15.12.2014 К/800/45490/14.

Доводи представника відповідача, що податкова вимога не є документом, яким контролюючий орган нараховує платнику відповідну суму грошового зобов'язання чи у платника виникає обов'язок зі сплати штрафних санкцій (пені), суд не приймає, оскільки направлення податкової вимоги є однією зі складових процедури стягнення податкового боргу, зі спливом строку після направлення якої законодавець пов'язує момент виникнення права у податкового органу здійснювати за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Щодо посилання представника відповідача на ч.5 ст. 45, ч.5 ст. 78 Бюджетного кодексу України, у відповідності до яких податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування коштів на єдиний казначейський рахунок державного бюджету України та податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи місцевого бюджету визнаються зарахованими до місцевого бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, суд зазначає, що приписи зазначених норм не підлягають застосуванню при вирішенні цієї адміністративної справи.

У відповідності до ст.1 Бюджетного кодексу України передбачено, що Бюджетним кодексом України регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства, і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, а також визначаються правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу.

Згідно ч.3 ст. 19 Бюджетного кодексу України учасниками бюджетного процесу є органи, установи та посадові особи, наділені бюджетними повноваженнями (правами та обов'язками з управління бюджетними коштами).

Таким чином, платник податків не є учасником бюджетних відносин.

В силу ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено правомірності своїх рішень.

Таким чином, позовні вимоги ПП "Фірма Віст" обґрунтовані, а тому підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Фірма Віст" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області, третя особа: Публічне акціонерне товариство Банк "Фінанси та кредит" про визнання протиправною та скасування податкової вимоги задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області №1213-25 від 17 березня 2015 року.

Стягнути на користь Приватного підприємства "Фірма Віст" (ідентифікаційний код 13946279) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області (ідентифікаційний код 39680655) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1218 грн. (одна тисяча двісті вісімнадцять гривень).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 05 жовтня 2015 року.

Суддя Ф.Ф. Соколенко