Постанова

від 28.09.2015 по справі 817/935/15

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/935/15

28 вересня 2015 року м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Кравчук Т.О., при секретарі судового засідання Цвіркун О.О. за участю:

представника позивача: Кондратюк М.Л.,

представника відповідача: Наулік О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Управління Пенсійного фонду України у Демидівському районі Рівненської області до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Агро-Сервіс" простягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, -

ВСТАНОВИВ :

До Рівненського окружного адміністративного суду звернулось Управління Пенсійного фонду України у Демидівському районі Рівненської області до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Агро-Сервіс" про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за період лютий - березень 2015 року у сумі 12685,95 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за особовим рахунком відповідача утворився борг з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за період лютий - березень 2015 року. Посилаючись на частину другу Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та пункт 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року №21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року за №64/8663, враховуючи перебування відповідача на загальній системі оподаткування, що не звільняє від обов'язку відшкодування відповідних витрат, позивач просить суд стягнути суму заборгованості з відповідача.

Територіальні органи Пенсійного фонду України в силу закону здійснюють функції з контролю за правильністю, повнотою нарахування і своєчасністю сплати страхувальниками внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а також стягнення заборгованості за страховими внесками, тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача суми вказаної заборгованості.

У ході судового розгляду позивач подавав суду клопотання про збільшення позовних вимог (вх. №8891/15 від 25.05.2015 року та вх. №9130/15 від 28.05.2015 року), проте суд ухвалив відмовити у позивачу у задоволенні вказаних клопотань про збільшення позовних вимог, оскільки такі суми заборгованості відповідача виникли за інший період, що потребує дослідження нових обставин, та можливе через заявлення самостійних позовних вимог.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідач подав суду письмові заперечення на адміністративний позов, у яких зазначив про відсутність правових підстав у позивача для стягнення на свою користь фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій зважаючи на те, що підпункти "б"-"з" статті 13 Закону №1788-XII включають в себе і підпункти "в"-"е" та "ж", відшкодування коштів за якими, відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону №1058-ІV, здійснюється за рахунок Пенсійного фонду та Державного бюджету України відповідно. Крім того зауважив, що оскільки відповідні зміни до податкового законодавства у частині уніфікації податків і зборів та, зокрема, виключення положень щодо фіксованого сільськогосподарського податку, відповідача не стосуються, оскільки, за твердженнями відповідача, фіксований сільськогосподарський податок було трансформовано у єдиний податок 3 та 4 групи, платником якого відповідач не є, а перебуває на загальній системі оподаткування, відтак не несе обов'язку з відшкодування органу Пенсійного фонду відповідних витрат в силу внесення таких змін до законодавства. З таких підстав просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідні доводи відповідач обґрунтував у письмових поясненнях (вх. №16799/15 від 21.09.2015 року) та з тих же підстав у судовому засіданні представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Сільськогосподарський виробничий кооператив "Агро-Сервіс" як платник внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Демидівському районі Рівненської області.

На момент розгляду справи у суді згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців кооператив перебуває у стані припинення з 15.01.2015 року за рішенням засновників.

Судом встановлено, що згідно з даними обліку позивача за відповідачем рахується заборгованість у сумі 12685,95 грн. з відшкодування фактичних витрат Пенсійного фонду на виплату та доставку пільгових пенсій за період лютий - березень 2015 року, призначених відповідно до ч.2 Прикінцевих положень Закону №1058-ІV в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" ст.13 Закону №1788-XII ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_9, що вийшли на пенсію на пільгових умовах та до виходу на пенсію працювали у відповідача. Вказані обставини підтверджуються матеріалами з пенсійних справ пенсіонерів, наданими позивачем до позовної заяви, зокрема протоколами про призначення пенсій: №10 від 17.03.2014 року, №29 від 21.01.2014 року, №13 від 03.02.2005 року, №166 від 11.10.2005 року, №314 від 26.03.2015 року, №219 від 08.02.2006 року, №151 від 17.08.2006 року, №195 від 02.11.2006 року.

Вказані пенсіонери отримують пенсію за віком на пільгових умовах та перебувають на пенсійному обліку у позивача, що підтверджується довідками від 26.03.2015 року №311, №317, №316, №315, №314, №313, №312.

На виконання вимог п.6.4 Інструкції №21-1, позивачем листом за вих. №265/02 від 10.02.2015 року надіслано відповідачу розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій призначених відповідно до ч.2 Прикінцевих положень Закону №1058-ІV в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" ст.13 Закону №1788-XII, що підтверджується доказами в матеріалах справи.

Надаючи правової оцінки правовідносинам між сторонами суд виходив з наступного.

В силу вимог пп.1 п.8 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-ІV, страхові внески, що перераховуються до солідарної системи, сплачуються страхувальниками та застрахованими особами на умовах і в порядку, визначених цим Законом, та в розмірах, передбачених Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" №400/97-ВР від 26.06.1997 для відповідних платників збору.

Відповідно до п.2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-ІV, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №36 від 16.01.2003, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди, вказаним особам, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом №1788-XII, при цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Закон №1058-ІV набрав чинності з 01.01.2004 року. До вказаного моменту діяв порядок покриття витрат на виплату і доставку вищевказаних пенсій, передбачений нормами Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" №400/97-ВР від 26.06.1997 року (далі - Закон №400/97-ВР).

Так, відповідно до пункту 1 статті 2 Закону №400/97-ВР для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Водночас, Законом України від 28.12.2014 року №71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", який набрав чинності з 01.01.2015 року, Главу 2 "Фіксований сільськогосподарський податок" розділу XIV "Спеціальні податкові режими" Податкового кодексу України виключено, натомість пункт 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України викладено у новій редакції, тобто з 01.01.2015 року сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків, набувають статусу платника єдиного податку 4 групи. Це означає, що вищезазначене виключення щодо звільнення від обов'язку платників фіксованого сільськогосподарського податку проводити відшкодування органу Пенсійного фонду фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, передбачене абзацом четвертим пункту 1 частини 2 Закону України від 26.06.1997 року №400/97-ВР "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", з 01.01.2015 року таких платників не стосується, оскільки вони з 01.01.2015 року не є платниками фіксованого сільськогосподарського податку.

Відтак, доводи відповідача про відсутність обов'язку проводити відшкодування органу Пенсійного фонду фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій з огляду на перебування на загальній системі оподаткування, а не будучи платником 3 або 4 групи платників єдиного податку, не заслуговують на увагу та відхиляються судом як помилкові, оскільки закон не пов'язує виникнення такого обов'язку із переходом колишніх платників фіксованого сільськогосподарського податку на спрощену систему оподаткування як платники 3 або 4 групи, а надає такий виняток лише платникам фіксованого сільськогосподарського податку, яким відповідач з 01.01.2015 року не є.

Таким чином, згідно з абз.4 п.1 ст.2 Закону №400/97-ВР, фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону №1788-XII до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 №1788-XII, визначені в якості об'єкта оподаткування для усіх суб'єктів, які використовують працю найманих працівників, а згідно з абз.3 п.1 ст.4 цього ж Закону, ставка збору на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлена на рівні 100 відсотків від об'єкта оподаткування.

В свою чергу, відповідно до пункту "ж" ст.13 Закону України від 05.11.1991 року №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають жінки, які працюють у сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро і більше дітей, незалежно від віку і трудового стажу в порядку, що визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Про призначення пенсії на пільгових умовах жінкам, які працюють в сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро і більше дітей" від 16.05.1992 року №244, жінки, які працюють в сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро і більше дітей до 14-річного віку, в тому числі усиновлених, пенсії на пільгових умовах призначаються незалежно від віку та наявного трудового стажу.

Право на пенсію на вказаних пільгових умовах мають жінки, які зайняті на постійній роботі у сільськогосподарському виробництві у колгоспах, державних господарствах, міжгосподарських підприємствах, кооперативах, орендних колективах, а також в фермерських та інших господарствах незалежно від форм власності та господарювання.

Обчислення заробітку, призначення та виплата таких пенсій провадяться відповідно до чинного законодавства.

Порядок відшкодування витрат Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах визначений в Інструкції №21-1.

Так, згідно з п.6.1 Інструкції №21-1, з роботодавців (крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку), у яких працювали або працюють пенсіонери на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №36 від 16.01.2003, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відшкодуванню підлягають 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абз.1 п.2 "Прикінцевих положень" Закону №1058-ІV.

Відповідно до п.6.2 Інструкції №21-1, витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які мають стаж, що дає право на призначення цих пенсій на декількох підприємствах, покриваються цими підприємствами пропорційно стажу роботи. При цьому, стаж роботи на останньому підприємстві враховується у повному розмірі, а з попередніх місць роботи осіб він додається до стажу, необхідного для призначення пенсій на пільгових умовах.

Розмір сум до відшкодування, відповідно до п.6.4 Інструкції №21-1, визначається на поточний рік відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до ч.2 "Прикінцевих положень" Закону №1058-ІV, які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Згідно з п.6.7 Інструкції №21-1, підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Згідно з абз.4 пп.1 п.2 Прикінцевих положень Закону №1058-IV, підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного Фонду України плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

В абзаці п'ятому цього ж підпункту зазначено, що виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів "в" - "е" та "ж" частини першої статті 13 Закону №1788-XII, здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного Фонду України, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що витрати на виплату та доставку пенсій особам, які були зайняті на роботах за списком №1, покриваються підприємствами та організаціями. Обов'язок підприємств та організацій з відшкодування понесених Пенсійним Фондом України після 1 січня 2004 року витрат на виплату та доставку зазначених пенсій не пов'язаний із датою призначення таких пенсій чи часом набуття необхідного для цього пільгового стажу.

Винятком із цього правила є лише порядок покриття витрат на виплату та доставку пенсій особам, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, оскільки за змістом абзацу п'ятого підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону №1058-IV виплата пенсій таким особам здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного Фонду України, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, то і витрати на виплату та доставку пільгових пенсій покриваються за рахунок Пенсійного Фонду України та Державного бюджету України відповідно.

Однак специфіка такого порядку полягає в особливостях пенсійного забезпечення зазначених осіб.

Так, згідно зі ст.14 Закону №1788-XII, працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років.

Аналіз положень пункту 2 Прикінцевих положень Закону №1058-IV у контексті ст.14 Закону №1788-XII дає підстави для висновку про те, що порядок, за якого витрати на доставку пільгових пенсій покриваються до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного Фонду України, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України, стосується лише витрат на виплату та доставку пенсій, призначених особам на підставі статті 14 Закону № 1788-XII.

Відтак, суд не бере до уваги твердження представника відповідача, що відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до підпунктів "б"-"з" ст.13 Закону №1788-XII, які включають в себе і підпункти "в"-"е" та "ж", не повинно проводитись за рахунок відповідача.

Дана позиція підтверджена Верховним Судом України у постановах від 23.04.2013 року у справі №21-113а13 та від 08.10.2013 року у справі №21-310а13.

Рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України (ч.1 ст.244-2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Між тим, відповідно до частини другої статті 33 Закону України від 15.05.2003 року №755-ІV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на момент розгляду справи у суді відомості про припинення Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Агро-Сервіс" (ідентифікаційний код 30719170) до Єдиного державного реєстру не внесені.

Таким чином, відповідач зобов'язаний відшкодовувати відповідні витрати органу Пенсійного фонду у порядку, встановленому законом, на загальних підставах.

Відповідно до ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що відповідач не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, в той час як позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами, а відтак адміністративний позов підлягає до задоволення повністю.

Підстави для застосування ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України у суду відсутні.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Агро-Сервіс" (ідентифікаційний код 30719170; місцезнаходження: 35200, Рівненська область, Демидівський район, с. Лішня, вул. Млинівська, 4) на користь Управління Пенсійного фонду України у Демидівському районі Рівненської області заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період лютий - березень 2015 року у сумі 12685,95 грн. (дванадцять тисяч шістсот вісімдесят п'ять тисяч) 95 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кравчук Т.О.