Ухвала

від 08.09.2015 по справі 804/1372/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

08 вересня 2015 рокусправа № 804/1372/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шлай А.В.

суддів: Іванова С.М. Чабаненко С.В.

при секретарі: Горшкові В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2015 року у справі № 804/1372/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно - монтажне підприємство «МРІЯ» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельно - монтажне підприємство «МРІЯ» звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, прийняте Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області 17.12.2014 форми «Р» № 0009341501, яким збільшена сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 79678 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 39839 грн. В обґрунтування позову зазначалось про помилковість висновків, викладених контролюючим органом в Акті перевірки № 9552/04-63-22-03/35496275 від 09.12.2014 року, щодо порушень податкового законодавства в частині не підтвердження реальності здійснення у липні 2014 року господарських відносин із ТОВ «Нестіан Трейд».

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2015 року позовні вимоги задоволено.

Не погодившись із рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нове рішення, відмовивши у задоволенні позову. На думку апелянта, суд проігнорував доводи контролюючого органу щодо невідповідності товарно-транспортної накладної, наданої позивачем на підтвердження виконання договору між ним та його контрагентом, Правилам перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні. Зазначений документ не містив точної адреси пунктів навантаження та розвантаження, інформації про відпуск товару за довіреністю та переадресування вантажу, час прибуття, вибуття, підпис відповідальної особи. Також позивачем до перевірки не був наданий подорожній лист, свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення небезпечного вантажу - дизельного пального, моторної оливи та інш., свідоцтво ДОПНВ про підготовку водія, погодження дорожнього перевезення небезпечного вантажу, виданого Державтоінспекцією. Крім того контрагент позивача ТОВ «Нестіан Трейд» відсутнє за місцем знаходження, що свідчить про неможливість останнім здійснювати реальну господарську діяльність.

У письмових запереченнях на апеляційну скаргу позивач просив залишити оскаржену постанову суду першої інстанції без змін, як законну та обґрунтовану, а апеляційну скаргу без задоволення. Так, суд першої інстанції надав вірну оцінку посиланням відповідача на дефектність видаткової накладної, зазначивши, що на підтвердження відпуску товару постачальником складена видаткова накладна № РН-0723/05 від 23.07.2014 року, яка підписана представником позивача за довіреністю № 151 від 23.07.2014 року. Також пунктом розвантаження товару є залізнична цистерна № 50234681, яка знаходиться за адресою: ПАТ «МК «Азовсталь» м. Маріуполь, вул. Лепорська,1, якою користується позивач на підставі договору оренди № 118/138 від 01.01.2014 року. Надана товарно-транспортна накладна № Р634 від 23.07.2014 року заповнена належним чином, містить назву пунктів навантаження «м.Київ», розвантаження - «м. Маріуполь», об'єм вантажу - 35360 л, загальну вартість, наявні підписи представників та печатки сторін. Доводи відповідача про порушення Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки таке порушення не відображено в Акті перевірки. Крім того, даною Інструкцією врегульовані господарські, а не податкові правовідносини і у контролюючого органу (відповідача по справі) відсутні повноваження здійснювати контроль за дотриманням платниками податків вимог вказаної Інструкції. Також позивач зазначає, що певні недоліки у заповненні товарно-транспортної накладної не свідчать про відсутність реального виконання сторонами умов договору, оскільки вказаний документ відображає господарську операцію з перевезення, яке у даному випадку здійснювалось постачальником - ТОВ «Ністіан Трейд».

У судовому засіданні представники сторін підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі та письмових запереченнях на неї.

Судом у відповідності до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України здійснено процесуальне правонаступництво апелянта (відповідача по справі) - Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області у зв'язку із проведеною реорганізацією.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість оскарженого рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та пред'явлених позовних вимог, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції на підставі письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, в період з 02.12.2014 року по 08.12.2014 року посадовою особою Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "БМП "МРІЯ" з питань дотримання податкового законодавства України з податку на додану вартість при документальному підтвердженні господарських відносин придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ "Нестіан Трейд" за липень 2014 року та подальшої їх реалізації, їх реальності та повноти відображення в обліку, за результатами якої 09 грудня 2014 року складений Акт № 9552/04-63-22-03/35496275 (т. 1 а.с.22-35). На підставі вищезазначеного Акту перевірки, 17 грудня 2014 року Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області прийняте податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0009341501, яким збільшена сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 79678 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 39839 грн. (т. 1 а.с.36), яке оскаржено позивачем у судовому порядку.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки надані позивачем первинні документи свідчать про реальне виконання господарської операції, тому останній правомірно відніс до складу податкового кредиту у липні 2014 року суму податку на додану вартість, сплаченого у ціні товару, у розмірі 79678 грн.

Колегія суду погоджується з такими висновками суду та вважає за необхідне зазначити наступне.

Як зазначено в Акті перевірки, ТОВ «БМП «МРІЯ» допущені порушення п. п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, ст. 185. п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1, 200.2 ст. 200, п. 201.1, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого сформовано податковий кредит звітного періоду на підставі первинних документів, які складені з порушенням встановленого законодавством порядку та формою, які не підтверджують реальне виконання господарських операцій та призвело до завищення суму податкового кредиту у податковій звітності з ПДВ на загальну суму 79677,87 грн.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів (послуг) або дата отримання платником податку товарів (послуг), що підтверджено податковою накладною. Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України).

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, які підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (як покупцем) та ТОВ "Нестіан Трейд" ( як постачальником) укладено договір поставки від 02 червня 2014 року № 2614 (а.с.43-44). Постачальником позивачеві був виставлений рахунок - фактура № 0723/05 від 23 липня 2014 року (а.с.40) за оплату 35360 літрів дизельного полива на загальну суму 478067, 20 грн. (в т.ч. ПДВ - 79677, 87 грн.). Фактичне виконання умов договору підтверджується видатковою накладною №РН-0723/05 від 23 липня 2014 року (а.с.38) та податковою накладною від 23 липня 2014 року № 120 (а.с.42) на суму 478067, 20 грн. (в т.ч. ПДВ - 79677, 87 грн.), яка зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується відповідною відміткою на самій накладній та витягом із вказаного реєстру № 15150702 (а.с.41). Транспортування товару здійснювалося постачальником - ТОВ "Нестіан Трейд" до пункту розвантаження позивача за адресою: ПАТ "МК "Азовсталь", м. Маріуполь, вул. Лепорського 1, на підтвердження чого складена товарно - транспортна накладна № Р634 від 23 липня 2014 року (а.с.39). Придбане паливо використано позивачем в процесі провадження власної господарської діяльності, а саме: в ході експлуатації бульдозеру CATERPILLAR D 5, орендованого у ТОВ «Арендатех», на підставі договору № 01-07/08 від 01.08.2013 (а.с.131-134).

Зазначені обставини встановлені судом першої інстанції, який дійшов обґрунтованого висновку про підтвердження факту виконання сторонами умов договору.

Щодо доводів апелянта про невідповідність товарно-транспортної накладної №Р634 від 23.07.2014 року вимогам Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, колегія суддів зазначає, що вказаний документ містить необхідні реквізити: марку автомобіля, прізвище водія, найменування замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, вид товару, його кількість, вартість, підписи представників, відтиски печаток). Незазначення точної адреси пункту навантаження та розвантаження (вулиці, номера будинку або складу) є певним недоліком у заповненні документу, проте, на думку колегії суддів, його наявність не спростовує факту реального виконання договору за наявності інших підтверджуючих документів бухгалтерської та податкової звітності. Крім того, товарно-транспортна накладна заповнювалась ТОВ «Нестіан Трейд» як перевізником, тому позивач не може втрачати право на податковий кредит з огляду на помилки, допущені його контрагентом. З цих же підстав є неспроможними і доводи апелянта щодо недотримання позивачем Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку тафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, оскільки такі вимоги висуваються до перевізника, а не до покупця товару. Незнаходження ТОВ "Нестіан Трейд" за податковою адресою також, на думку колегії суддів, не є безумовною підставою для висновків про нездійснення господарської операції і настання для позивача негативних наслідків, оскільки відповідальність за порушення платником податків обов'язків, у тому числі щодо повідомлення про зміну місцезнаходження, передбачена Податковим кодексом України та Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» саме для такого платника. Також відповідачем доказів наявності відповідного запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на час укладення угоди (02.06.2014 року) та її виконання (липень 2014 року - період, що був підданий перевірці) не надано, колегія суддів вважає такий довід необґрунтованим. Слід зазначити, що апеляційним судом у відповідності до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України з метою перевірки правильності висновків суду першої інстанції долучені до матеріалів справи також і докази здійсненої оплати за вказаним договором (супров. лист позивача від 04.09.2015 року), а також докази на підтвердження використання отриманого пального у власній господарській діяльності - подорожні листи за липень 2014 року (т.2) та акти списання по рахунку 203 (том 3).

Таким чином суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що факт здійснення позивачем спірної господарської операції підтверджується належними та допустимими доказами - первинними документами бухгалтерського обліку, що є підставою для віднесення сум податку на додану вартість, сплачених в ціні товару, до податкового кредиту відповідного періоду.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Статтею 200 цього ж Кодексу передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

З урахуванням того, що доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених в оскарженій постанові, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2015 року у справі № 804/1372/15 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: А.В. Шлай

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: С.В. Чабаненко