Ухвала

від 30.09.2015 по справі 826/5587/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/5587/15 Головуючий у 1-й інстанції: Бояринцева М.А. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

30 вересня 2015 року м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Межевича М.В., Сорчоко Є.О.

за участю секретаря Скалецької І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 серпня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Дельта Груп" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Дельта Груп", звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві, в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001042208 від 22.12.2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 584 420,00 грн., з яких 467 536,00 грн. - за основним платежем, а 116 884,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 серпня 2015 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві №0001042208 від 22.12.2014 року.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, представник Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду залишенню без змін, з наступних підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ "Агро-Дельта Груп" зареєстровано як юридична особа 09.11.2006 року, з 21.11.2006 року взято на податковий облік та станом на дату проведення перевірки перебувало на обліку в ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві, зареєстровано як платник податку на додану вартість 01.10.2012 року.

У період з 19.11.2014 року по 27.11.2014 року ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ "Софія ЛТД" (код 19321287) та ТОВ "Широко" (код 37293733) за період з 01.04.2014 року по 30.04.2014 року, за результатами якої відповідачем складено акт №35/1-22-08 від 04.12.2014 року (надалі - акт перевірки №35).

Згідно висновків, викладених в акті перевірки №35, позивачем порушено вимоги п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 467 536,00 грн., в т.ч. за квітень 2014 р. - на суму 467 536,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки №35 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0001042208 від 22.12.2014 року (надалі - ППР №0001042208), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 584 420,00 грн., з яких 467 536,00 грн. - за основним платежем, а 116 884,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами адміністративного оскарження рішенням ГУ ДФС у м. Києві №3296/10/26-15-10-05-35 від 27.02.2015 року "Про результати розгляду первинної скарги" було залишене без змін прийняте відповідачем ППР №0001042208, а скаргу позивача - без задоволення.

У зв'язку з чим, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції прийшов до висновку про реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, виданих зареєстрованим платником податку на додану вартість, а тому податкове повідомлення-рішення протиправне та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.

Так, судом першої інстанції вірно встановлено, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем з ТОВ "Софія" ЛТД та ТОВ "Широко", обставини використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "Агро-Дельта Груп", як покупцем, та ТОВ "Софія" ЛТД, як продавцем, був укладений Договір поставки №15 від 07.04.2014 року (надалі - Договір №15), відповідно до умов якого продавець зобов'язувався передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити його на умовах, визначених в даному договорі та в додатках до нього.

Згідно Додатку №1 до Договору №15 ТОВ "Софія" ЛТД зобов'язувалось поставити позивачу товар (дукат, РК; сегмент, к.с.; саргон 250 к.е.) загальною вартістю 1 305 215,04 грн., в т.ч. ПДВ 217 535,84 грн., у зв'язку з чим був виставлений на відповідну суму рахунок фактура №СФ-0000015 від 07.04.2014 р.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов зазначеного вище Договору №15 ТОВ "Софія" ЛТД поставило позивачу відповідний товар загальною вартістю 1 305 215,04 грн., в т.ч. ПДВ 217 535,84 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною №РН-0000015 від 16.04.2014 р., податковою накладною №19 від 16.04.2014 року, що містять всі обов'язкові реквізити.

Також, з акту перевірки вбачається, що доставка товару здійснювалась на умовах згідно Додатку №1 до Договору №15 шляхом самовивозу. При цьому, контролюючим органом дослуджувалась товарно-транспортна накладна №11 від 18.04.2014 року, відповідно до якої перевізником був ТОВ «Авангард КС», водій ОСОБА_2, автомобіль «Рено», номерний знак НОМЕР_1, причіпа НОМЕР_2, на замовлення ТОВ "Агро-Дельта Груп" (а.с.24 Т.1).

Тобто, враховуючи вище зазначене, відповідачем не заперечується факт поставки товару по Договору №15, так як в акті перевірки міститься посилання на товарно-трансопртну накладну, з якої встановлено хто, коли та яким чином здійснював перевезення товару від ТОВ "Софія" ЛТД до позивача.

Оплата за поставлений товар була здійснена на рахунок ТОВ "Софія" ЛТД, що підтверджено платіжними дорученнями та станом на дату розгляду справи судом першої інстанції, згідно оборотно-сальдової відомості дебіторська та кредиторська заборгованість відсутня (а.с.25-31 Т.3).

При цьому, відповідачем не заперечується правильність оформлення наданих до перевірки первинних документів по взаємовідносинам ТОВ "Агро-Дельта Груп" з ТОВ "Софія" ЛТД , а міститься лише посилання на акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Софія" ЛТД з іншими контрагентами, які не мають жодного відношення до діяльності позивача.

Крім того, слід зазначити, що товар, отриманий позивачем від ТОВ "Софія" ЛТД, в подальшому було реалізовано ТОВ "Укрбіз". Вказана обставина підтверджена договором поставки, Доповненням №1 до договору поставки, довіреностями на отримання товару, податковими та видатковими накладними і товарно-транспортними накладними (а.с.240-264 Т.1).

Також, судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ "Агро-Дельта Груп", як замовником, та ТОВ "Широко", як виконавцем, були укладені договори про надання послуг, відповідно до умов яких виконавець зобов'язується власними силами на замовлення замовника надати платні послуги:

- дослідження ефективності знищення бур'янів засобами захисту рослин та їх сумішами у виробничих умовах (Договір №1/1-02 дослідження ефективності знищення бур'янів засобами захисту рослин від 14.02.2013 р.);

- з розробки, уніфікації, систематизації та поширення рекламно-інформаційних матеріалів про продукцію та компанію замовника (Договір №1/2-02 розробка, уніфікація, систематизація та поширення рекламно-інформаційних матеріалів від 18.02.2013 р.);

- з надання господарствам в Дніпропетровській області консультацій щодо захисту посівів сільськогосподарських культур від хвороб, шкідників та бур'янів з використанням товарів замовника (Договір №1/3-02 надання виїзних консультаційних послуг господарствам від 21.02.2013 р.);

- з організації та проведення навчальних семінарів (Договір №1/4-03 послуги з організації та проведення навчальних семінарів від 04.03.2013 р.);

- з вивчення та аналізу ринку засобів захисту рослин в Україні (Договір №1/5-03 послуги з вивчення та аналізу ринку засобів захисту рослин в Україні від 12.03.2013 р.).

На виконання умов зазначених вище договорів ТОВ "Широко" надало відповідні послуги загальною вартістю 1 500 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 250 000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи робочою програмою, календарним планом, замовленнями, звітами про проведенні роботи, актами здачі-прийняття робіт.

Судом встановлено, що ТОВ "Широко" оформлені на користь позивача податкові накладні №40 від 21.04.2014 р., №41 від 22.04.2014 р., №42 від 24.04.2014 р., №43 від 25.04.2014 р. та №44 від 28.04.2014 р. на загальну суму 1 500 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 250 000,00 грн.

За результатами дослідження вищеперелічених первинних документів колегія суддів погоджується з висновком, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону №996 та Положення №88.

При цьому слід зазначити, що відповідачем не оспорюється та обставина, що документи складені належним чином, мають всі необхідні реквізити та підтверджують право позивача на податковий кредит.

Крім того, позивачем надано робочу програму до договору №1/1-02 від 14.02.2013 року, з якої встановлено, дослідження яких саме речовин та до якої конкретно культури буде проведено. При цьому, зазначено точну кількість хімічних речовин, які мають бути використані під час дослідження, яким чином буде проведено дослідження та зазначено місце проведення дослідження (а.с.83-86 Т.1).

Також, в матеріалах справи міститься календарний план до договору №1/1-02 від 14.02.2013 року, з якого судом встановлено, які конкретно роботи та в який період мають бути виконані та вартість за кожну окремо виконану роботу (а.с.87-88 Т.1).

Разом з тим, в матеріалах справи також міститься акт здавання-приймання припаратів для проведення дослідження по договору №1/1-02 від 14.02.2013 року, з якого вбачається,які саме хімічні речовини та в якій кількості було передано ТОВ "Широко" для проведення ними досліджень по договору №1/1-02 від 14.02.2013 року (а.с.89 Т.1).

За результатами проведених досліджень, ТОВ "Широко" надано позивачу Звіти про результати досліджень по договору №1/1-02 від 14.02.2013 року (а.с.90-156 Т.1), які містять результати проведених досліджень.

Після чого, між позивачем та ТОВ "Широко" підписано акт здачі-прийманняробіт (надання послуг) №ОУ-0000034 від 21.04.2014 року, в якому зазначено виконану роботу - "дослідження ефективності знищення бур'янів".

Дослідивши всі зазначені вище документи, колегією суддів встановлено, що з них можливо встановити зміст та обсяг господарської операції, так як чітко просліджується яка саме робота проведена та в який період часу, які матеріали використані для дослідження та міститься результат проведеної роботи.

На підтвердження проведення оплати за договором №1/1-02 від 14.02.2013 року, позивачем надано платіжне доручення №142 (а.с.158 Т.1).

Що стосується Договору №1/2-02 розробка, уніфікація, систематизація та поширення рекламно-інформаційних матеріалів від 18.02.2013 р., то позивачем надано замовлення, з якого легко прослідити які саме послуги замовляються за умовами даного договору, та визначена вартість за проведення даних робіт (надання послуг) (а.с.164-165 Т.1).

За результатами виконання робіт ТОВ "Широко" надав позивачу Звіт по Договору №1/2-02 від 18.02.2013 р. (а.с.166-170 Т.1), з якого колегією суддів встановлено які саме роботи було проведено ТОВ "Широко" (а.с.169 Т.1). При цьому, контрагентом також сформовано позивачем список потенційних покупців (а.с.171-174 Т.1) та підписано акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-0000035 від 22.04.2014 року (а.с.175 Т.1).

Дослідивши всі зазначені вище документи, колегією суддів встановлено, що з них можливо встановити зміст та обсяг господарської операції, так як чітко просліджується яка саме робота проведена та в який період часу, які матеріали використані для дослідження та міститься результат проведеної роботи.

На підтвердження проведення оплати за Договором №1/2-02 від 18.02.2013 р. позивачем надано платіжне доручення №140 від 21.05.2014 року (а.с.176 Т.1).

Що стосується Договору №1/5-03 послуги з вивчення та аналізу ринку засобів захисту рослин в Україні від 12.03.2013 р., то позивачем надано замовлення, з якого легко прослідити які саме послуги замовляються за умовами даного договору, та визначена вартість за проведення даних робіт (надання послуг) (а.с.182-183 Т.1).

За результатами виконання робіт ТОВ "Широко" надав позивачу Висновок до Звіту по Договору №1/5-03 від 12.03.2013 року (а.с.184-190 Т.1), з якого колегією суддів встановлено які саме роботи було проведено ТОВ "Широко". При цьому, позивачем та контрагентом підписано акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-0000036 від 24.04.2014 року (а.с.191 Т.1).

Дослідивши всі зазначені вище документи, колегією суддів встановлено, що з них можливо встановити зміст та обсяг господарської операції, так як чітко просліджується яка саме робота проведена та в який період часу, які матеріали використані для дослідження та міститься результат проведеної роботи.

Що стосується Договору №1/3-02 надання виїзних консультаційних послуг господарствам від 21.02.2013 року, то позивачем надано замовлення, з якого легко прослідити які саме послуги замовляються за умовами даного договору, та визначена вартість за проведення даних робіт (надання послуг) (а.с.197 Т.1).

За результатами виконання робіт ТОВ "Широко" надав позивачу Звіти по Договору №1/3-02 від 21.02.2013 року (а.с.198-209 Т.1), з яких колегією суддів встановлено які саме роботи було проведено ТОВ "Широко". При цьому, позивачем та контрагентом підписано акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-0000037 від 25.04.2014 року (а.с.210 Т.1).

Дослідивши всі зазначені вище документи, колегією суддів встановлено, що з них можливо встановити зміст та обсяг господарської операції, так як чітко просліджується яка саме робота проведена та в який період часу, які матеріали використані для дослідження та міститься результат проведеної роботи.

На підтвердження проведення оплати за Договором №1/3-02 від 21.02.2013 року позивачем надано платіжне доручення №141 від 21.05.2014 року (а.с.211 Т.1).

Що стосується Договору №1/4-03 послуги з організації та проведення навчальних семінарів від 04.03.2013 р., то позивачем надано замовлення, з якого легко прослідити які саме послуги замовляються за умовами даного договору, та визначена вартість за проведення даних робіт (надання послуг) (а.с.217-218 Т.1).

За результатами виконання робіт ТОВ "Широко" надав позивачу Звіт по Договору №1/4-03 від 04.03.2013 року (а.с.219-238 Т.1), з якого колегією суддів встановлено які саме роботи було проведено ТОВ "Широко". При цьому, позивачем та контрагентом підписано акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-0000038 від 28.04.2014 року (а.с.239 Т.1).

Дослідивши всі зазначені вище документи, колегією суддів встановлено, що з них можливо встановити зміст та обсяг господарської операції, так як чітко просліджується яка саме робота проведена та в який період часу, які матеріали використані для дослідження та міститься результат проведеної роботи.

Вказані вище обставини також зафіксовані в акті перевірки. Всі ці документи було надано до проведення перевірки як документальне підтвердження здійснення господарських операцій.

Вирішуючи питання про реальність господарської операцій позивача зі спірним контрагентом з метою їх використання у власній господарській діяльності, слід зазанчити.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у в с грі суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Пункт 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в легалізації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Так, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ "Агро-Дельта Груп" здійснює такі види діяльності: оптова торгівля хімічними продуктами (основний); виробництво пестицидів та іншої агрохімічної продукції; виробництво цегли, черепиці та інших будівельних виробів із випаленої глини; неспеціалізована оптова торгівля; роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами в спеціалізованих магазинах; агентства нерухомості.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що роботи (послуги), отримані за вказаними вище договорами, придбавались ТОВ "Агро-Дельта Груп" з метою використання у власній господарській діяльності, зокрема з метою реалізації засобів захисту рослин, що підтверджується, наявним в матеріалах справи, Договором поставки №6 від 07.04.2014 р., укладеним між ТОВ "Агро-Дельта Груп", як продавцем, та ТОВ Укрбіз", як покупцем.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що такі дії в сукупності складають цикл оптової торгівлі хімічними продуктами, що є основним видом діяльності Позивача і саме для цього були придбані Товари та послуги у контрагентів.

Також, судом першої інстанції встановлено, що на час існування спірних правовідносин, контрагенти позивача - ТОВ "Софія" ЛТД та ТОВ "Широко" були належним чином зареєстровані як юридичні особи та як платники податку на додану вартість, відтак мали належний обсяг правосуб'єктності для здійснення господарських операцій.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що операції позивача з його контрагентами здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій, а факт надання послуг за спірним договором, використання позивачем отриманого товару та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, а право позивача на віднесення понесених витрат до складу податкового кредиту та врахування при формуванні прибутку підтверджується представленими суду первинними фінансово-господарськими документами та наявністю очевидного зв'язку витрат з господарською діяльністю позивача.

Враховуючи, предмет спірних правочинів, беручи до уваги вид діяльності позивача та його контрагентів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що господарські операції позивача з його контрагентами підтверджуються необхідними документами, а зазначені вище операції використано позивачем у власній господарській діяльності.

При цьому, суд першої інстанції обґрунтовано зазначає, що будь яких доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання знятих зобов'язань, в акті перевірки співробітниками ДПС не наведено, і суду першої та апеляційної інстанції відповідачем не надано.

Тобто, з матеріалів справи вбачається, що позивачем підтверджено ділову мету та економічну доцільність для залучення вказаних контрагентів до своєї діяльноств.

Висновки про безтоварність, що покладені в основу оспорюваного податкового повідомлення-рішення, ґрунтується виключно на висновках акту ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 06.08.2014 року №1108/04-62-22-3/19321287 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Софія" ЛТД щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за березень, квітень та травень 2014 року, та акту ДПІ у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 21.05.2014 року №297/26-53-22-04-15-37293733 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Широко" (код за ЄДРПОУ 37293733) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків продавцями.

Однак, щодо посилання податкового органу в Акті перевірки на акти про неможливість проведення зустрічної звірки суд першої інстанції правомірно не приймає їх до уваги з огляду на таке.

Згідно з п. 73.5 Податкового кодексу України зустрічні звірки проводяться органами державної податкової служби виключно з метою отримання податкової інформації.

При цьому, зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, висновки про порушення платником податків вимог податкового законодавства можуть робитися контролюючим органом виключно на підставі проведеної перевірки, а не звірки.

Крім того, як звертає увагу Вищий адміністративний суд України в Ухвалі від 10.06.2013р. у справі № К/9991/69832/12, п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України право платника податку на податковий кредит ставить в залежність від отримання податкової накладної, а не від проведення зустрічних звірок контрагентів платника податку (позивача) та знаходження їх посадових осіб за юридичними адресами.

Також слід зазначити, щодо відповідальності позивача за можливі протиправні дії його контрагентів, то відповідно до ст. 47 Податкового кодексу України відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органом, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах несуть юридичні особи, постійні представництва нерезидентів, які відповідно до Кодексу визначені платниками податків, а також їх посадові особи. Отже, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податків і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Крім того, згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що господарські операції позивача здійснювалися в межах звичайної господарської діяльності обох підприємств, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Доводи та висновки відповідача викладені у акті перевірки щодо нереальності господарських операцій позивача з контрагентами є такими, що ґрунтуються на припущеннях податкового органу та не підтверджені відповідними доказами, так як судом першої інстанції встановлено, що факт здійснення господарських операцій позивача із контрагентом підтверджений наданими позивачем під час перевірки первинними документами.

В порушення ст. 71 КАС України відповідачем ні в суду першої інстанції ні в суді апеляційної інстанції не надано доказів правомірності винесеного податкового повідомлення-рішення.

При йьому, слід зазначити, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2015 року в порядку ст.11 та 71 КАС України було витребувано у Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві розрахунок податкових зобов'язань та фінансових санкцій, нарахованих податковим повідомленням-рішенням від 22.12.2014 року №0001042208 по кожному контрагенту окремо, та належним чином завірені копії документів на підтвердження безтоварності угод, укладених між позивачем та його контрагентами ТОВ «Софія ЛТД» та ТОВ «Широко», на підтвердження доводів апеляційної скарги.

Однак, податковим органом не було виконано вимоги ухвали суду апеляційної інстанції.

З огляду на вищезазначене апеляційна інстанція приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позов.

При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 - 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження, а вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 серпня 2015 року - залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя : Г.В.Земляна

Судді: М.В. Межевич

Є.О. Сорочко

Повний текст виготовлено 05 жовтня 2015 року

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Межевич М.В.

Сорочко Є.О.