Рішення

від 06.10.2015 по справі 902/1230/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06 жовтня 2015 р. Справа № 902/1230/15

за позовом :Товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" 21000, м. Вінниця, вул. Київська, 16

до :Товариства з обмеженою відповідальністю "Пан-Трейд" 21021, м. Вінниця, вул. 600-річчя, 17Г

про стягнення боргу та штрафних санкцій на суму 46 784,57 грн.

Головуючий суддя Баранов М.М.

Cекретар судового засідання Снігур О.О.

Представники сторін:

позивача: ОСОБА_1, представник за довіреністю від 31.07.2015 року;

відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пан-Трейд" про стягнення боргу та штрафних санкцій на суму 46784,57 грн.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 03 вересня 2015 р. порушено провадження та призначено судове засідання у справі № 902/1230/15 на 16 вересня 2015 року.

Представник відповідача в засідання не з'явився, пояснень та доказів, витребуваних ухвалою суду від 03 вересня 2015 року не надав, причин невиконання вимог ухвали суду не повідомив.

В зв'язку з неявкою представника відповідача та неподання витребуваних доказів, ухвалою суду від 16.09.2015 року розгляд справи відкладено на 06.10.2015 року.

06.10.2015 року в судове засідання з`явився представник позивача, який підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 06.10.2015 року також не з`явився, витребуваних пояснень та доказів не надав, про причини своєї неявки не повідомив.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

В п.3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 11 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказано, що за змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

При неявці сторін в судове засідання суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.19 ОСОБА_2 України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" у разі якщо зміна відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, не пов'язана із змінами, що вносяться до установчих документів юридичної особи, або не підлягає державній реєстрації, особа, уповноважена діяти від імені юридичної особи (виконавчого органу), подає (надсилає рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи юридичної особи заповнену реєстраційну картку про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

Крім того, суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 року № 28 (з подальшими змінами) на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправлення, підпис працівника, який її здійснив, та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата.

Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику ухвал, які наявні в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вони є підтвердженням належного надсилання копії процесуального документа сторонам.

Разом з тим, суд констатує, що відповідачем не подано клопотань, заяв, телеграм, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Окрім того, суд враховує, що статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Враховуючи те, що норми ст.ст. 38, 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги приписи ч.1 ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, відповідно до приписів ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи та оцінивши наявні в ній докази, суд встановив, що 28.03.2012 р. між позивачем - ТОВ "Баядера Логістик" і відповідачем - ТОВ "Пан-Трейд" було укладено договір поставки №247/02, відповідно до п.1.1. якого позивач, як постачальник, зобов'язується передати у власність покупця алкогольні напої (товар), а відповідач, як покупець, зобов'язується прийняти і оплатити товар в порядку, визначеному умовами договору. Ціна за товар визначається у видатковій накладній (п.5.2. договору). Розрахунки за товар здійснюються покупцем протягом 14-ти календарних днів з дня отримання товару (п. 6.1. договору).

Позивач в період з 14.10.2014 р. по 28.02.2015 р. поставив відповідачу товар на загальну суму 116078,14 грн. згідно наступних видаткових накладних: № 59177/55993 від 14.10.2014 р., №60853/57764 від 22.10.2014 р., №61712/58316 від 24.10.2014 р., №63039/59647 від 29.10.2014 р., №66916/63483 від 14.11.2014 р., №67925/64408 від 19.11.2014 р., №77840/74114 від 31.12.2014 р., №77838/73943 від 31.12.2014 р., №77839/74010 від 31.12.2014 р., № 77/95 від 03.01.2015 р., №1680/1509 від 14.01.2015 р., №1681/1767 від 15.01.2015 р., №1682/1775 від 15.01.2015 р., № 11184/10920 від 28.02.2015 р., а саме:

- по видатковій накладній № 59177/55993 від 14.10.2014 р. на суму 38437,38 грн., з урахуванням відсутності 2-х одиниць товару по позиції №21 на загальну суму 988,20 грн., загальна вартість поставленого товару по накладній становить 37449,18 грн.;

- по видатковій накладній № 60853/57764 від 22.10.2014 р. поставлено товар на суму 2087,10 грн.;

- по видатковій накладній № 61712/58316 від 24.10.2014 р. поставлено товар на суму 5266,44 грн.;

- по видатковій накладній №63039/59647 від 29.10.2014 р. на суму 5133,30 грн., з урахуванням повернення трьох одиниць товару по позиції №1 на загальну суму 1876,50 грн., загальна вартість поставленого товару по накладній становить 3256,80 грн.;

- по видатковій накладній №66916/63483 від 14.11.2014 р. поставлено товар на суму 718,56 грн.;

- по видатковій накладній № 67925/64408 від 19.11.2014 р. на суму 4757,58 грн., з урахуванням повернення товару по позиції №2 на загальну суму 823,98 грн., загальна вартість товару по накладній становить 3933,60 грн.;

- по видатковій накладній № 77840/74114 від 31.12.2014 р. поставлено товар на суму 3258,00 грн.;

- по видатковій накладній № 77838/73943 від 31.12.2014 р. поставлено товар на суму 1666,38 грн.;

- по видатковій накладній № 77839/74010 від 31.12.2014 р. на суму 17776,62 грн., з урахуванням повернення двох одиниць товару по позиції №1 та однієї одиниці товару по позиції №4 на загальну суму 3508,74 грн., загальна вартість товару по накладній становить 14267,88 грн.;

- по видатковій накладній № 77/95 від 03.01.2015 р. поставлено товар на суму 3258,00 грн.;

- по видатковій накладній № 1680/1509 від 14.01.2015 р. на суму 24912,78 грн., з урахуванням відсутності трьох одиниць товару по позиції №3 на загальну суму 779,04 грн., загальна вартість товару по накладній становить 24133,74 грн.

- по видатковій накладній № 1681/1767 від 15.01.2015 р. поставлено товар на суму 4569,48 грн.;

- по видатковій накладній № 1682/1775 від 15.01.2015 р. поставлено товар на суму 3792,24 грн.;

- по видатковій накладній № 11184/10920 від 28.02.2015 р. на суму 8462,80 грн., з урахуванням відсутності однієї одиниці товару по позиції №3 на загальну суму 42,06 грн., загальна вартість товару по накладній становить 8420,74 грн.

В накладних підставою поставки вказано договір №247/02 від 28.03.2012 року.

Відповідачем в період з 12.11.2014 р. по 25.02.2015 р. було здійснено часткові розрахунки за товар, а саме: 12.11.2014 р. - 3130,80 грн., 25.12.2014 р. - 4200,00 грн., 29.12.2014 р. - 10000,00 грн., 31.12.2014 р. - 625,50 грн., 31.12.2014 р. - 2087,10 грн. 14.01.2015 р. - 8385,12 грн., 05.02.2015 р. - 3700,80 грн., 25.02.2015р. - 4000,00 грн. на загальну суму 36128,52 грн.

Також згідно накладних на повернення товару від покупця, відповідачем було здійснено повернення товару на загальну суму 49512,40 грн., що підтверджується накладними: №3150 від 27.10.2014 р. на суму 2163,36 грн., № 3151 від 27.10.2014 р. на суму 2855,64 грн., № 1255 від 30.03.2015 р. на суму 5138,88 грн., № 1256 від 30.03.2015 р. на суму 24220,06 грн., № 1257 від 30.03.2015 р. на суму 3873,00 грн., №1258 від 30.03. 2015 р. на суму 4041,90 грн., № 1259 від 30.03. 2015 р. на суму 3335,94 грн., №1260 від 30.03.2015 р. на суму 2022,84 грн., № 1261 від 30.03.2015 р. на суму 730,08 грн., № 1262 від 30.03.2015 р. на суму 664,38 грн., № 1289 від 30.03. 2015 р. на суму 466,32 грн. Оригінали вказаних накладних судом оглянуто в судовому засіданні, належним чином засвідчені копії долучені до матеріалів справи.

Загальна сума несплаченого боргу за товар, з урахуванням здійснених часткових розрахунків та часткового повернення товару склала 30437,22 грн. Так як відповідач заборгованість не погасив, це стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

З урахуванням встановлених обставин справи суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

З моменту укладення сторонами договору № 247/02 від 28.03.2012 року між ними виникли зобов'язання, які мають елементи правової природи договору поставки.

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно зі ст.526 та ч.1 ст.530 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.14 та ст.629 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 692 Цивільного кодексу України встановлено обов’язок покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

В силу вимог ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, відтак, суд вважає, що позов в частині стягнення 30437,22 грн. основного боргу є обґрунтованим, і позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Статтею 218 ГК України визначено, що у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню. Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 ОСОБА_2 України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

Пунктом 7.1. договору поставки №247/02 від 28.03.2012 року сторони передбачили, що у випадку порушення покупцем строків оплати вартості одержаного від постачальника товару, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день порушення строків оплати; у випадку порушення покупцем строків оплати вартості одержаного від постачальника товару більше, ніж на 30 календарних днів, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 7 % від суми боргу.

Враховуючи, що відповідач не здійснив розрахунків за одержаний товар протягом 14-ти календарних днів, позивачем на підставі п. 7.1. договору поставки №247/02 від 28.03.2012 року, нараховано та заявлено до стягнення 7054,76 грн. пені за період з 30.03.2015 року по 17.08.2014 року у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день порушення строків оплати, а також 2130,61 грн. штрафу, що складає 7% від наявної суми боргу 30437,22 грн.

При перевірці правильності обрахунку пені за допомогою калькулятора системи "Ліга: ОСОБА_2" встановлено, що розмір пені має становити 7054,76 грн. за 141 день прострочення оплати в період з 30.03.2015 року по 17.08.2015 року, виходячи з наявної суми основної заборгованості 30437,22 грн.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення штрафу підлягають задоволенню на суму 2130,61 грн. та в частині стягнення пені на суму 7054,76 грн. Окрім того, позивачем на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, нараховано та заявлено до стягнення за період з 30.03.2015 року по 17.08.2015 року 4810,39 грн. втрат від інфляції та 2351,59 грн. 20% річних.

Розглядаючи позовні вимоги про стягнення втрат від інфляції та 20 % річних, суд зазначає наступне:

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 9.2. укладеного сторонами договору поставки №247/02 від 28.03.2012 року, за порушення строків оплати, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику 20% річних від суми боргу за користування чужими коштами.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок втрат від інфляції та 20% річних за допомогою калькулятора системи "Ліга: ОСОБА_2", а також на предмет відповідності вимогам укладеного сторонами договору поставки №247/02 від 28.03.2012 року та чинного законодавства, зокрема, ст.ст. 253-255, 549, 611, 625 ЦК України, ст.ст. 230-231 ГК України, суд встановив, що за період з 30.03.2015 року по 17.08.2015 року інфляційне збільшення боргу в сумі 30437,22 грн. складає 4528,41 грн., а сума 20% річних, виходячи із зазначеної суми основної заборгованості 30437,22 грн. складає 2351,59 грн. Тому позовні вимоги про стягнення 4810,39 грн. втрат від інфляції підлягають задоволенню частково, на суму 4528,41 грн. Позовні вимоги про стягнення 2351,59 грн. 20% річних підлягають задоволенню в повному обсязі, на суму 2351,59 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 49 ГПК України, а тому враховуючи часткове задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

В судовому засіданні 06.10.2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст. 4-2 - 4-5, 33-34, 43 ,49, 75, 82-85, 115 ГПК України,-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовільнити частково на суму 46502,59 грн.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пан-Трейд" (ідентифікаційний код 37980067, місцезнаходження: 21021, м. Вінниця, вул. 600 річчя, 17Г) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" (ідентифікаційний код 35871504, місцезнаходження: 02088, м. Київ, вул. Леніна, 42) 30437,22 грн. основного боргу за поставлений товар, 2351,59 грн. 20% річних, 2130,61 грн. штрафу, 7054,76 грн. пені, 4528,41 грн. втрат від інфляції, 1815,99 грн. відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. В стягненні 281,98 грн. втрат від інфляції відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення направити сторонам.

Повне рішення складено 07 жовтня 2015 р.

Суддя Баранов М.М.

віддрук. 3 прим.:

1 - до справи

2 - позивачу 21000, м. Вінниця, вул. Київська, 16

3 - відповідачу 21021, м. Вінниця, вул. 600-річчя, 17Г