Рішення

від 01.10.2015 по справі 906/858/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "01" жовтня 2015 р. Справа № 906/858/15

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

при секретарі Антонюк Н.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Террагрюн"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирнасінтрав-1"

про стягнення 25200,00грн

Позивач звернувся до суду позов про повернення відповідачем безпідставно набутих коштів у сумі 25200,00грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він помилково перерахував відповідачу 25200,00грн.

В якості правових підстав Товариство з обмеженою відповідальністю "Террагрюн" посилається на ст.1212 ЦК України.

Представники сторін у судове засідання не з'явилися, хоча про час і місце розгляду справи повідомлені вчасно та належним чином, про що свідчать підписи уповноважених осіб на поштових повідомленнях про вручення ухвали суду (а.с. 107-108).

Таким чином, суд приходить до висновку, що сторони повідомлені про час та місце судового розгляду належним чином.

Оскільки, про час та місце розгляду справи сторони були належним чином повідомлені, то на підставі ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

09.04.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю "Террагрюн" (позивач) перерахувало Товариству з обмеженою відповідальністю "Житомирнасінтрав-1" (відповідач) грошові кошти в розмірі 25200,00грн, що підтверджується платіжним дорученням №50 (а.с. 27).

Вказана сума зарахована на рахунок відповідача, про що свідчить виписка по банківському рахунку №26007011007133 від 09.04.2015 (а.с.28).

Надавши правову оцінку доказам, поданими сторонами та наявним у матеріалах справи, суд приходить до висновку про задоволення позову, враховуючи наступне.

Загальні підстави виникнення зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи було безпідставне набуття або збереження майна результатом поведінки набувача, потерпілого, інших осіб, чи наслідком події.

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Необхідно також зазначити, що зобов'язання із безпідставного збагачення є загальною підставою для відновлення майнового стану осіб (відновлення справедливості) в разі відсутності інших підстав для цього, якщо захист прав особи не може бути здійснений на підставі договору, закону тощо.

Зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов:

по-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння;

по-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою;

по-третє, обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків (ст. 11 ЦК).

Частиною 2 статті 1212 ЦК України передбачено, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Аналогічна правова позиція викладена і в Постанові Верховного Суду України від 02.09.2014 у справі №910/1620/13.

У постанові Верховного суду України від 25.02.2015 у справі №910/1913/14 викладено правову позицію, відповідно якої приписи ст.1212 ЦК України застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ст.1212 ЦК України.

Варто зазначити, що спірні правовідносини, які виникли між сторонами, мають позадоговірний характер, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст.180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч.3 ст.180 Господарського кодексу України).

Стосовно ціни, то суд приймає до уваги, що відповідно до ч.4 ст.632 ЦК України, якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Проте, предмет і строк дії договору сторонами повинні бути визначені обов'язково та сторони мають дійти щодо цього згоди.

Умови про предмет у господарському договорі, зокрема, повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості.

Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору, та договір набирає чинності з моменту його укладення.

Суд погоджується з доводами відповідача, що ст.181 ГК України допускає укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень.

При цьому, як передбачено ст. 180 ГК України та про що суд зазначав вище, при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у б у д ь - я к о м у р а з і п о г о д и т и п р е д м е т, ц і н у т а с т р о к д і ї д о г о в о р у.

Однак, відповідачем не доведено, що між сторонами було досягнуто згоди щодо предмету договору поставки суміші злакових трав та мішків, на оплату яких було виставлено рахунок №СФ-000018 від 09.04.2015 (а.с. 52).

Зокрема, ч.1 ст.266 Господарського кодексу України встановлено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Разом з тим, сторонами не було досягнуто згоди щодо того, суміш яких саме трав, якого виду, якості та кількості повинен поставити відповідач позивачу.

Сам факт оплати рахунку №СФ-000018 від 09.04.2015 також не доводить досягнення сторонами згоди щодо предмету договору, оскільки зазначений рахунок відомостей щодо предмету договору не містить, а одна лише вказівка "суміш злакових трав" є загальною, зокрема без уточнення інших ознак, які б надали змогу встановити погодження між сторонами найменування, кількість продукції та вимог щодо їх якості.

Інших належних доказів погодження між сторонами предмету договору відповідачем суду надано не було. Досягнення усної згоди щодо предмету договору також не доведено.

Так, суд не приймає до уваги як обґрунтування факту укладення договору поставки суміші трав у спрощений спосіб, посилання відповідача на переписку між сторонами в електронній формі (а.с. 62-64), оскільки з даної переписки не вбачається погодження сторонами предмету договору, його ціни, строків і умов поставки.

Відповідно до ч.8 ст.181 ЦК України, у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Отже, відповідачем не доведено досягнення між ним та позивачем згоди з усіх істотних умов договору на поставку суміші трав, тому даний договір є неукладеним (таким, що не відбувся).

Крім того, варто зазначити, що відповідно до п.6 Указу Президента України від 16.03.1995 №227 "Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України" (зі змінами і доповненнями), підприємства, незалежно від форми власності, мають повертати в 5-денний термін помилково зараховані кошти.

Так, у матеріалах справи, знаходиться лист позивача №14-01 від 14.04.2015, яким останній просить відповідача повернути безпідставно перераховані грошові кошти в сумі 25200,00грн (а.с. 85). 06.05.2015 позивач направив відповідачу претензію про повернення грошових коштів (а.с. 30-33).

В матеріалах справи наявні копії конвертів із відміткою поштового зв'язку про повернення поштового відправлення в зв'язку з відмовою відповідача від отримання вказаних листа та претензії (а.с. 77-82).

Згідно з пунктом 2.35 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22, кошти, що помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів

Відповідно до пункту 1.4 вищевказаної інструкції, неналежний отримувач - це особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі; неналежний платник - це особа, з рахунку якої помилково або неправомірно переказана сума коштів.

Таким чином, грошові кошти в сумі 25200,00грн, сплачені відповідачу позивачем згідно рахунку №СФ-000018 від 09.04.2015, підлягають поверненню йому за ст.1212 ЦК України як набуті без достатньої правової підстави.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Посилання відповідача на ту обставину, що ним зареєстрована податкова накладна, відхилені судом з наступних підстав.

За приписами п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно п.201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 ст.201 Податкового кодексу України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (а. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України).

Отже видача податкової накладної без відповідного запиту покупця є односторонньою дією продавця (відповідача) і не підтверджує виникнення між сторонами договірних відносин.

Також як вбачається із наданої відповідачем копії податкової накладної (а.с. 65 на звороті) у графі вид цивільно-правового договору зазначено Договір купівлі-продажу від 09.04.2015 №13/2015, а не рахунок. Водночас договору на яке є посилання в податковій накладній відповідач не надав. Крім того, в податковій накладній у графі номенклатура товарів зазначається суміш газонних трав, а в рахунку-фактурі суміш злакових трав.

Вказане також свідчить про те, що сторонами в даному випадку не було погоджено предмет у господарському договорі.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований, заявлений у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджується належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирнасінтрав-1" (12403, Житомирська обл., Житомирський район, с. Глибочиця, вул. Польова, буд. 3; ідентифікаційний код 35763507) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Террагрюн" (03113, м. Київ, вул. Івана Шевцова, 5; ідентифікаційний код 38826449):

- 25200,00грн - безпідставно набутих коштів;

- 1827,00грн - судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 06.10.15

Суддя Шніт А.В.

Віддрукувати:

1 - у справу

2,3 - сторонам (рек. з пов.)