Рішення

від 06.10.2015 по справі 909/806/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2015 р. Справа № 909/806/15

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шкіндер П. А., секретар судового засідання Кучма І. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного підприємства "Агро-Тек", АДРЕСА_1, 46011

(представник позивача: ОСОБА_1 вул. Просвіти,15/65, м. Тернопіль)

до відповідача: Дочірнього підприємства "Ямниця" ВАТ "Івано-Франківськцемент"

с. Ямниця, Тисменицький район, Івано-Франківська область, 77422

про стягнення заборгованості в сумі 28416, 55 грн.

за участю:

Від позивача: ОСОБА_1, (довіреність № 728 від 11.11.14)-представник; ОСОБА_2 ( паспорт МС № 790358 від 06.04.2001 року) - директор;

Від відповідача представники не з'явилися.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Агро-Тек" звернулось до господарського суду з позовом до Дочірнього підприємства "Ямниця" ВАТ "Івано-Франківськцемент" про стягнення заборгованості в сумі 28416, 55 грн.

Ухвалою суду від 21.07.15р. порушено провадження у справі та призначено на 04.08.15. Ухвалою суду від 04.08.15р. продовжено строк вирішення спору та відкладено розгляд справи на 22.09.15р. В зв'язку з відсутністю представника відповідача та для витребовування додаткових доказів по справі , суд ухвалою від 22.09.2015року відклад розгляд справи.

Представник позивача в судове засідання з'явився, заявлені позовні вимоги підтримує, вказуючи при цьому, на:

- укладення між сторонами Договору № 247 від 10.06.2013року, згідно умов якого, Постачальник/позивач передав у власність Покупця/відповідача по видаткових накладних

комбікормову продукцію на загальну суму 81400,00грн.;

- неналежне виконання відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань, в частині здійснення розрахунків за отриманий товар, внаслідок чого, утворилась заборгованість в сумі 81400,00грн.

- п. 6.2 Договору, на підставі якого, відповідачу нараховано 12325,00грн.

- п. 6.1 Договору та приписи ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, згідно яких, позивачу нараховано 5133,22грн. - інфляційних втрат, 2818,33грн. - 25% річних;

- норми ст.ст. 509, 525, 526, 629 Цивільного кодексу України.

Представники відповідача у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду матеріалів справи повідомлялися належним чином, зокрема, надсиланням копій ухвали від 22.09.2015року на відповідну адресу відповідача. При цьому в матеріалах справи наявне повідомлення про вручення ухвали від 22.09.2015року, яке вручено відповідачу 29.09.2015року , що свідчить про обізнаність щодо дати наступного засідання.

В свою чергу, згідно частини 3 пункту 3.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 неявка у судове засідання сторін або однієї з сторін, за умови, що їх належним чином повідомлено про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Від відповідача не надійшло жодних заяв, клопотань, зокрема, про неможливість взяти участь в судовому засіданні або надати суду докази з причин, що від них не залежать.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача, із врахуванням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Між ПП "Агро-ТЕК" (позивач) та ДП "Ямниця" ВАТ "Івано- Франківськцемент" (відповідач) 10 червня 2013 був укладений договір № 247.

Відповідно до п. 1.1. даного договору позивач, як постачальник, зобов'язувався передати у власність відповідача товар, а відповідач зобов'язувався прийняти та оплатити його вартість.

У відповідності з договором за період з 18.06.2016 року по 02.03.2015 позивач передав у власність відповідача товар на загальну суму 102240,00 гривень.

Отримання товару відповідачем підтверджено видатковими накладними та довіреностями, затвердженими печаткою відповідача, а саме: накладною № 6029 від 18.06.2013 року; довіреність № 254 від 18.06.2013 року; накладною № 6063 від 11.07.2013 року; довіреністю і № 301 від 11.07.2013 року; накладною № 6114 від 15.08.2013 року; довіреністю № 360 від 15.08.2013 року; накладною № 6167 від 23.09.2014 року; довіреністю № 422 від 23.09.2013 року; накладною № 6269 від 26.11.2013 року; довіреністю № 514 від 26.11.2013 року; накладною № 6274 від 27.11.2013 року; накладною № 6346 від 03.01.2014 року; довіреністю № 1 від 02.01.2014 року; накладною № 6415 від 17.02.2014 року; довіреністю № 53 від 17.02.2014 року; накладною № 6457 від 11.03.2014 року; довіреністю і № 77 від 11.03.2014 року; накладною № 6459 від 11.03.2014 року; накладною № 6623 від 18.07.2014 року; накладною № 6649 від 01.08.2014 року; накладною № 6755 від 16.10.2014 року; довіреністю № 343 від 15.10.2014 року; накладною № 6836 від 18.12.2014 року; довіреністю № 422 від 18.12.2014 року; накладною № 6904 від 02.03.2015 року: довіреністю .№ 57 від 02.03.2015 року:

За отриманий товар відповідач перерахував кошти в сумі 94100,00 грн., заборгованість в сумі 81400грн. відповідачем не оплачена.

Відповідно до п. 5.2. договору, відповідач зобов'язаний був здійснити повну оплату партії на протязі 5 (п'яти) банківських дні від дати поставки товару. Однак, відповідач, за отриманий товар за отриманий товар не розрахувався в повному обсязі.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України та п. 6.1. договору у випадку несвоєчасного виконання зобов'язань покупець зобов'язаний сплатити постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 25% процентів від простроченої суми.

Із змісту ст. 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов'язки виникають зокрема, з Договору.

Договір № 247 від 10.06.2013року укладений між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України).

В силу ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України).

В силу положень ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Нормою ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Більше того, як вказує ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Оскільки, відповідач неналежно виконав свої зобов'язання, які випливають з Договору та закону, то, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлену продукцію в сумі 81400грн. підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється належним чином проведеним виконанням.

Однак, якщо зобов'язання не виконано належним чином, то на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки в тому числі передбачені ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України /боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 25% річних від простроченої суми, так як даний розмір процентів встановлений договором № 247.

Враховуючи вище зазначену правову норму, позивачем правомірно нараховано відповідачу, 2818,33грн. - 25% річних, 5133,22грн. - інфляційних втрат, які підлягають стягненню за період та у сумі вказаній позивачем у розрахунку, який визнається судом арифметично вірним.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3000грн. витрат на послуги адвоката, судом встановлено наступне.

В підтвердження повноважень адвоката, представником позивача до матеріалів справи додано копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №3674/10 виданого на підставі рішення Київської обласної кваліфікаційної-дисциплінарної комісії адвокатури від 22.05.2008року №170 на ім'я ОСОБА_1, договір № 14 від 02.07.2015року про надання адвокатських послуг.

Факт отримання позивачем послуг згідно вказаного вище договору про надання адвокатських послуг підтверджується актом виконаних робіт №1 від 15.07.2015року Відповідно до видаткового касового ордера від 15.07.2015року ПП "Агро-тек" передало, а адвокат ОСОБА_1 прийняв грошові кошти у розмірі 3000,00 грн. у якості оплати адвокатських послуг.

Також, матеріали справи свідчать, що адвокат ПП "Агро-Тек" був присутнім в судових засіданнях суду 22.09.2015року та 06.10.15року, надавав усні пояснення по суті спору, що підтверджується протоколами судових засідань.

В силу вимог ст. 44 ГПК України до судових належать виключно витрати пов'язані з розглядом справи (судовий збір, витрати на проведення експертизи, адвокатські послуги). При цьому, такі витрати мають бути підтверджені у загальному порядку (ст. 33 ГПК України).

За встановлених обставин, суд надавши правову оцінку наявним в матеріалах справи доказам, приходить до висновку про наявність підстав для відшкодування витрат на послуги адвоката.

За таких обставин суд, дослідивши подані позивачем докази і на підставі цих доказів з урахуванням обставин по справі та діючого законодавства дійшов до висновку про обґрунтованість вимог позивача.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

В силу статті 49 ГПК України, судові витрати в тому числі витрати пов"язані з наданням правового допомоги, покладають на відповідача.

Керуючись ст.124 Конституції України, ст.ст. 11, 204, 509, 525, 526, 530, 599, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 193, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 34, 49, ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Приватного підприємства "Агро-Тек", АДРЕСА_1 до Дочірнього підприємства "Ямниця" ВАТ "Івано-Франківськцемент" с.Ямниця, Тисменицький район, Івано-Франківська область про стягнення заборгованості в сумі 28416, 55 грн. задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства "Ямниця" ВАТ "Івано-Франківськцемент" ( код ЄДПРОУ 20539936) с.Ямниця, Тисменицький район, Івано-Франківська область на користь Приватного підприємства "Агро-ТЕК" АДРЕСА_1 ( ЄДРПОУ 32578103) - суму заборгованості за поставлену комбікормову продукцію в розмірі 28416,55 грн. (двадцять вісім тисяч чотириста шістнадцять гривень 55 копійок), з них 8140,00 грн. ( вісім тисяч сто сорок грн. 00коп) основного боргу, 12325,00 грн.( дванадцять тисяч триста двадцять п'ять грн. 00коп) - штрафу, 2818,33 грн. ( дві тисячі вісімсот вісімнадцять грн. 33 коп.) - 25 % річних та 5133,22 грн. ( п'ять тисяч сто тридцять три грн. 22коп). інфляційних втрат; витрати на правову допомогу адвоката в розмірі 3000,00 (три тисячі грн. 00коп). та 1827, 00грн. ( одна тисяча вісімсот двадцять сім грн. 00коп.) судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 06.10.15

СУДДЯ ШКІНДЕР П.А.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

ОСОБА_3 06.10.2015року