Рішення

від 30.09.2015 по справі 910/22881/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.09.2015Справа №910/22881/15 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В. , при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва до про Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська інформаційна група» відшкодування вартості безпідставно набутого майна в розмірі 18 840 грн. 25 коп. Представники:

від Позивача: Зацепін С.С. (представник за Довіреністю);

від Відповідача: не з'явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська інформаційна група» (надалі також - «Відповідач») про відшкодування вартості безпідставно набутого майна в розмірі 18 840 грн. 25 коп.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська інформаційна група» займає приміщення за адресою: м. Київ, проспект Возз'єднання, 5-б. Як зазначає Позивач, він на підставі договорів з тепло та водопостачальними організаціями приєднав до свої мережі Відповідача, як субабонента, та надавав послуги з центрального опалення та холодного водопостачання, а останній фактично споживав послуги, тобто між сторонами виникли позадоговірні відносини відповідно до ст.1212 Цивільного кодексу України. Проте Відповідач не здійснював оплату за надані послуги, у зв»язку з чим утворилась заборгованість перед Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва за період з 01.11.2012 р. по 30.09.2013 р. за надані комунальні послуги в розмірі 11 316 грн. 32 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем своїх зобов»язань, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська інформаційна група» інфляційні у розмірі 11 316 грн. 32 коп. та 3% річних у розмірі 849 грн. 18 коп.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 02.09.2015 р. порушено провадження у справі № 910/22881/15, судове засідання призначено на 16.09.2015 р.

15.09.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 02.09.2015 року.

16.09.2015 року в судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки Суд не повідомив, вимоги ухвали суду про порушення провадження по справі від 02.09.2015 року не виконав.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи, керуючись ст. 38 ГПКУ, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати:

1) Позивача:

- надати докази на підтвердження підключення Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська інформаційна група" до мережі централізованого опалення та холодного водопостачання в установленому порядку;

- надати докази на підтвердження звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська інформаційна група" до виробників відповідних послуг із заявою про підключення до надання цих послуг.

2) Відповідача надати докази на підтвердження оплати вартості фактично наданих та спожитих комунальних послуг в розмірі 11 316,32 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від16.09.2015 р. відкладено розгляд справи на 30.09.2015 р., у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду, витребуванням додаткових доказів по справі.

В судовому засіданні 30.09.2015 року представник Позивача надав усні пояснення по суті спору, якими підтримав вимоги та доводи позовної заяви. Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується відміткою про відправлення на Ухвалі Господарського суду міста Києва від 16.09.2015 року у справі № 910/22881/15, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав.

За змістом пункту 32 інформаційного листа №01-08/530 від 29.09.2009р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України», якщо відмітка про відправку, зроблена у встановленому порядку на першому примірникові процесуального документа, оформлена відповідним чином, вона, як правило, є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначається про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання.

Відповідно до інформації розміщеної на веб-сайті Міністерства юстиції України, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська інформаційна група» є 02068, м.Київ, ВУЛИЦЯ РЕВУЦЬКОГО, будинок 25, квартира 112.

Суд зазначає, що Ухвали Господарського суду міста Києва у справі № 910/22881/15 направлялись на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська інформаційна група», зазначену на веб-сайті Міністерства юстиції України.

Згідно з абзацем 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, Суд приходить до висновку, Відповідач про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що Відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представника Відповідача не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 30 вересня 2015 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва у відповідності до Статуту створено з метою забезпечення управління комунальним житловим фондом, ефективної експлуатації жилих і нежилих приміщень, будинків та споруд, іншого майна комунальної власності територіальної громади Дніпровського району м. Києва, задоволення потреб споживачі щодо наданн їм житлово - комунальних послуг. (п.3.1 Статуту)

Пунктом 3.2 Статуту визначено, що предметом діяльності підприємства є надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій; забезпечення на підставі укладених договорів між споживачами, виробниками та виконавцями послуг з транспортування холодної, гарячої води, стоків та теплової енергії на опалення до споживачів по внутрішньо будинкових мережах та збір платежів від споживачів зазначених послуг на користь виконавців послуг згідно з договорами.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська інформаційна група» займає приміщення за адресою: м. Київ, проспект Возз'єднання, 5-б.

Протягом періоду з 01.11.2012 року по 30.09.2013 року Позивачем було надано Відповідачу комунальні послуги у вказане приміщення за адресою: м. Київ, проспект Возз'єднання, 5-б, що підтверджується наявними в матеріалах справи розробками по груп - рахункам, особовими картками та розшифровками (табуляграмами) постачальних компаній на потреби центрального опалення та холодного водопостачання за вказаний період.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що він на підставі договорів з тепло та водопостачальними організаціями приєднав до свої мережі Відповідача, як субабонента, та надавав послуги з центрального опалення та холодного водопостачання, а останній фактично споживав послуги, тобто між сторонами виникли позадоговірні відносини відповідно до ст.1212 Цивільного кодексу України. Проте Відповідач не здійснював оплату за надані послуги, у зв»язку з чим утворилась заборгованість перед Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва за період з 01.11.2012 р. по 30.09.2013 р. за надані комунальні послуги в розмірі 11 316 грн. 32 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем своїх зобов»язань, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська інформаційна група» інфляційні у розмірі 11 316 грн. 32 коп. та 3% річних у розмірі 849 грн. 18 коп.

25.02.2015 року Позивачем була надіслана на адресу Відповідача претензія з вимогою сплатити заборгованість у розмірі 11 316 грн. 32 коп., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення уповноваженій особі підприємства Відповідача, проте залишена без відповіді і виконання.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначає Закон України "Про житлово-комунальні послуги".

Відповідно до статей 12, 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги поділяються за: функціональним призначенням; порядком затвердження цін/тарифів.

Залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:

1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);

2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);

3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);

4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Відповідно до вимог статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" балансоутримувач - це власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом;

виконавець - це суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору;

виробник - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги;

споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Статтею 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги"встановлено, що учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Відповідно до статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", споживач комунальних послуг зобов'язаний укласти договір та оплачувати спожиті комунальні послуги.

Таким чином, необхідність укладення договору про надання житлово-комунальних послуг передбачена законом і визначена саме як обов'язок, а не право сторін, тому сама по собі відсутність письмового договору між сторонами не є підставою звільнення від відповідача від обов'язку оплатити за спожиті послуги.

Пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону "Про житлово-комунальні послуги" обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог частини 3 статті 179 Господарського кодексу України, укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Статтею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що до комунальних послуг відносяться централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо.

Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 затверджено Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, відповідно до п.п. 18, 20 яких розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку.

Незважаючи на факт відсутності між Позивачем та Відповідачем договірних відносин щодо надання житлово-комунальних послуг, Суд зазначає, що враховуючи норми статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", споживач зобов'язаний оплатити житлово-комунальні послуги, якщо він фактично користувався ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Згідно зі статтями 18 та 20 постанови Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 р. "Про затвердження правил надання послуг з централізованого опалення" (далі - постанова КМУ № 630 від 21.07.2005 р.) плата за надані послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк, і вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 01.11.2012 року по 30.09.2013 року Позивачем було надано Відповідачу комунальні послуги у вказане приміщення за адресою: м. Київ, проспект Возз'єднання, 5-б, що підтверджується наявними в матеріалах справи розробками по груп - рахункам, особовими картками та розшифровками (табуляграмами) постачальних компаній на потреби центрального опалення та холодного водопостачання за вказаний період.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Оскільки, позивач утримує житловий будинок на балансі, здійснює його експлуатацію та надає власникам приміщень житлово-комунальні послуги, він зобов'язаний надавати такі послуги відповідачу незалежно від укладення останнім договору.

Статтею 181 Господарського кодексу України передбачено, що в разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору і такий договір вважається неукладеним, а одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання - правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Оскільки Відповідач користувався житлово-комунальними послугами, які надаються в повному обсязі Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва, заяви про відмову від користування послугами Відповідач не подавав, скарг щодо обсягу та якості наданих послуг від Відповідача не надходило, то за аналогією застосування частини 2 статті 1213 Цивільного кодексу України, відповідно до частини 1 статті 8 Цивільного кодексу України, він зобов'язаний відшкодувати вартість отриманих послуг, що і є предметом позовної заяви, а тому вимоги позивача про відшкодування її вартості на підставі ст.ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України є правомірними.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного суду України від 16.05.2011 у справі № 15/147/10.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України, не здійснив оплату наданих комунальних послуг в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення за період з 01.11.2012 року по 30.09.2013 року 11 316 грн. 32 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При зверненні до суду Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 01.11.2012 р. по 31.07.2015 р. у розмірі 849 грн. 18 коп. та інфляційні за період з 01.11.2012 р. по 31.07.2015 р. у розмірі 11 316 грн. 32 коп.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п. 4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов»язань» №14 від 17.12.2013 року).

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. (п. 3.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року)

Відповідно до умов п. 5.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає, зокрема, у випадку повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Враховуючи вищезазначене, підстави для стягнення з Відповідача 3% річних за загальний період прострочки з 01.11.2012 р. по 31.07.2015 р. у розмірі 849 грн. 18 коп. та інфляційні за період з 01.11.2012 р. по 31.07.2015 р. у розмірі 11 316 грн. 32 коп. відсутні, а тому вказана частина позовних вимог задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33,36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. Позов Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська інформаційна група» (02068, м.Київ, ВУЛИЦЯ РЕВУЦЬКОГО, будинок 25, квартира 112, Ідентифікаційний код юридичної особи 34183269) на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (02002, м.Київ, ВУЛИЦЯ ЧЕЛЯБІНСЬКА, будинок 9-Г, Ідентифікаційний код юридичної особи 03366612) заборгованість за спожиті комунальні послуги у розмірі 11 316 (одинадцять тисяч триста шістнадцять) грн. 32 (тридцять дві) коп. та судовий збір у розмірі 1 097 (одна тисяча дев'яносто сім) грн. 38 (тридцять вісім) коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

7. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 05 жовтня 2015 року.

Суддя О.В. Чинчин