Рішення

від 29.09.2015 по справі 910/19618/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2015Справа №910/19618/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес Бетон»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал Спецресурс»

про стягнення суми заборгованості, -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Томіна А.І. (представник за довіреністю від 02.01.2015р.);

від відповідача: Гук О.М. (представник за довіреністю №02 від 08.04.2015р.).

Обставини справи:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес Бетон» (надалі також - позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал Спецресурс» (надалі також - відповідач) суми заборгованості в розмірі 25 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своїх зобов'язань за усним договором в повному обсязі не виконав, повну вартість наданих послуг не оплатив.

Під час перебування справи в провадженні позивачем було неодноразово уточнювались (зменшувались) позовні вимоги, у зв'язку з проведенням відповідачем часткових розрахунків, спочатку було зменшено позовні вимоги до 24 000,00 грн. стягнення, надалі до 19 000,00 грн., і далі до 18 000,00 грн. Кінцевою сумою, заявленою до стягнення з відповідача встановлено 15 000,00 грн.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Пунктом 3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» встановлено, що передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, п. 3.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» господарський судом прийнято до розгляду зменшені позовні вимоги.

Відповідачем подано письмовий відзив на позовну заяву в якому зазначив, що суму боргу він сплачує частинами та просив суд надати йому час для добровільної сплати заборгованості до 31.12.2015р., саме стільки часу щонайменше потрібно для стягнення органами ВДВС коштів з ТОВ «Домкраст» за рішення Господарського суду міста Києва №910/10494/15 від 30.06.2015р. В судовому засіданні представник відповідача визнав позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.08.2015р., в справі було порушено провадження суддею Морозовим С.М., справі присвоєно №910/19618/15, розгляд було призначено на 25.08.2015р.

В судове засідання 25.08.2015р. представник відповідача не з'явився, у зв'язку з чим розгляд справи було відкладено на 15.09.2015р.

В судовому засіданні 15.09.2015р. розгляд справи було відкладено до 29.09.2015р.

В судовому засіданні 29 вересня 2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та відповідачем було укладено усний договір згідно якого позивач надавав відповідачу послуги з віброкотки (Берковці), а відповідач повинен був оплачувати зазначені послуги.

Відповідно до положень статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Як свідчать матеріали справи, позивачем було надано відповідачу послуги на загальну суму 44 200,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи належним чином засвідченою копією Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ЕБ-10/31/34 від 31.10.2013р. на зазначену суму.

Послуги були прийняті відповідачем, що засвідчується підписом його уповноваженої особи та відбитком печатки товариства в зазначеному акті здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Позивачем було виставлено відповідачу рахунок-фактуру №ЕБ-0001219 від 31.10.2013р. на оплату вартості робіт в розмірі 44 200,00 грн.

Відповідачем в рахунок часткової оплати вартості наданих послуг було проведено на рахунок позивача суму в розмірі 29 200,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями виписок по рахунку позивача, а саме:

- 25.12.2013р. відповідачем проведено платіж на суму в розмірі 5 000,00 грн.;

- 05.02.2014р. відповідачем проведено платіж на суму в розмірі 3 000,00 грн.;

- 28.03.2014р. відповідачем проведено платіж на суму в розмірі 2 200,00 грн.;

- 30.05.2014р. відповідачем проведено платіж на суму в розмірі 2 000,00 грн.;

- 13.08.2014р. відповідачем проведено платіж на суму в розмірі 2 000,00 грн.;

- 09.09.2014р. відповідачем проведено платіж на суму в розмірі 1 000,00 грн.;

- 24.09.2014р. відповідачем проведено платіж на суму в розмірі 1 000,00 грн.;

- 30.10.2014р. відповідачем проведено платіж на суму в розмірі 1 000,00 грн.;

- 14.11.2014р. відповідачем проведено платіж на суму в розмірі 1 000,00 грн.;

- 25.11.2014р. відповідачем проведено платіж на суму в розмірі 1 000,00 грн.;

- 04.09.2015р. відповідачем проведено платіж на суму в розмірі 1 000,00 грн.;

- 18.08.2015р. відповідачем проведено платіж на суму в розмірі 1 000,00 грн.;

- 28.08.2015р. відповідачем проведено платіж на суму в розмірі 3 000,00 грн.;

- 09.09.2015р. відповідачем проведено платіж на суму в розмірі 2 000,00 грн.;

- 25.09.2015р. відповідачем проведено платіж на суму в розмірі 2 000,00 грн.;

- 29.09.2015р. відповідачем проведено платіж на суму в розмірі 1 000,00 грн.

Як зазначено позивачем та не спростовано відповідачем, станом на час розгляду даної справи, відповідачем не оплачено в повному обсязі вартість отриманих від позивача послуг на загальну суму в розмірі 15 000,00 грн.

У зв'язку з не проведенням відповідачем повного розрахунку за усним договором, позивач був змушений звернутись до суду з даним позовом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Також, відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Виконавець повинен надати послугу особисто. (ч. 1 ст. 902 ЦК України).

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Згідно частини 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Позивач направив на адресу відповідача лист-вимогу №34 від 03.06.2015р., в якій просив останнього погасити існуючу заборгованість протягом 7 днів з дати пред'явлення (отримання) даного листа.

У визначений позивачем строк відповідач грошові кошти на рахунок позивача не сплатив.

Зважаючи на вищезазначене та положення ст. 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання щодо оплати вартості наданих позивачем послуг у відповідача виникло та повинно було бути виконано у строк до 18.06.2015р. (відповідно до зворотного повідомлення №0311309692093 лист-вимогу №34 від 03.06.2015р. відповідачем було отримано 11.06.2015р.).

Таким чином, зважаючи на вищевикладене, обов'язок відповідача щодо оплати вартості наданих позивачем відповідачу послуг на загальну суму в розмірі 15 000,00 грн. настав та останнім не виконаний.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, з огляду на все вищевикладене, заборгованість відповідача перед позивачем по оплаті вартості послуг, наданих позивачем відповідачу, в загальному розмірі складає 15 000,00 грн.

Отже, факт наявності боргу у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а тому позовні вимоги в справі №910/19618/15 щодо стягнення з відповідача основної суми заборгованості в розмірі 15 000,00 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: - чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; - чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; - яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. З огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Відповідачем не надано до матеріалів справи доказів, що підтверджують та обґрунтовують відсутність у нього підстав для невиконання зобов'язань, передбачених умовами усних договорів, існуючих між сторонами.

Враховуючи все вищенаведене, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені в справі №910/19618/15 позовні підлягають задоволенню та стягненню з відповідача на користь позивача суми основного боргу в розмірі 15 000,00 грн.

Судовий збір у розмірі 1 827,00 грн., відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал Спецресурс» (код ЄДРПОУ 37939019, адреса: 04074, м. Київ, вул. Шахтарська, 5) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес Бетон» (код ЄДРПОУ 33943105, адреса: 031115, м. Київ, вул. Святошинська, 34-А) суму основного боргу в розмірі 15 000,00 грн. (п'ятнадцять тисяч гривень 00 копійок) та судовий збір у сумі 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 копійок).

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 05.10.2015р.

Суддя С.М. Морозов