Рішення

від 30.09.2015 по справі 910/24142/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.09.2015Справа №910/24142/15

За позовом Комунального підприємства «Головний інформаційно-обчислювальний центр»

до Спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 320 з поглибленим вивченням української мови Деснянського району міста Києва

про стягнення 67 806,17 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Масько А.М.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство «Головний інформаційно-обчислювальний центр» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 320 з поглибленим вивченням української мови Деснянського району міста Києва про стягнення заборгованості за надані послуги за договором № 2320 від 03.01.2012 р. у розмірі 8 002, 27 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати наданих послуг відповідно до умов вищевказаного договору.

Як вбачається зі змісту позову, заявлена до стягнення сума складається з основного боргу - 4 363, 03 грн., а також інфляційних втрат у розмірі 3 273, 89 грн. та 3 % річних у сумі 363, 35 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2015 р. порушено провадження у справі № 910/24142/15 призначено до розгляду у судовому засіданні на 30.09.2015 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

30.09.2015 р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, у якій Комунальне підприємство «Головний інформаційно-обчислювальний центр» зазначає, що відповідачем сплачено заборгованість у розмірі 4 363, 03 грн. та просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 3 273, 89 грн. та 3 % річних у сумі 363, 35 грн.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Згідно з п. 3.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Зі змісту заяви Комунального підприємства «Головний інформаційно-обчислювальний центр» про зменшення розміру позовних вимог вбачається, що останнім не заявляється вимога про стягнення суми основного боргу, у зв'язку з його фактичним погашенням, в той же час, позивач в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України від позову в цій частині не відмовився, а відтак - суд приймає до розгляду заяву Комунального підприємства «Головний інформаційно-обчислювальний центр» про зменшення розміру позовних вимог в частині, що не суперечить приписам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, однак розглядає вимоги, заявлені у позовній заяві.

Представник відповідача на виклик суду не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

При цьому, суд відзначає, що ухвала суду направлялась відповідачу на вказану в позовній заяві та витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців адресу відповідача та отримана його представником, про що свідчить підпис останнього на повідомленні про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, та зважаючи на те, що від учасників провадження не надходило будь-яких клопотань, в тому числі, про відкладення розгляду справи, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 30.09.2015 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.01.2012 р. між Комунальним підприємством «Головний інформаційно-обчислювальний центр» та Спеціалізованою школою І-ІІІ ступенів № 320 з поглибленим вивченням української мови Деснянського району міста Києва укладено договір про надання послуг № 2320, за умовами якого позивач зобов'язався надати у платне користування програмне забезпечення та здійснювати інформаційно-технологічне його супроводження, а відповідач - своєчасно сплачувати послуги.

Відповідно до п.п. 3.4., 3.5. договору надані послуги оплачуються відповідачем шляхом безготівкового розрахунку на основі узгодженого сторонами акта приймання-передачі наданих послуг протягом 5-ти днів з дня отримання акту.

Договір, відповідно до п. 7.1., застосовується до сторін терміном з 01.01.2012 р. до 31.12.2012 р. але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов'язань.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору № 2320 від 03.01.2012 р. позивачем надані послуги на суму 4 363, 03 грн., що підтверджується підписаними сторонами актами.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач стверджує що відповідач допущено прострочення виконання зобов'язань щодо оплати послуг за договором № 2320 від 03.01.2012 р., у зв'язку з чим Комунальне підприємство «Головний інформаційно-обчислювальний центр» звернулось до суду.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно зі ст. 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Договором, відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням забов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом забов'язання (неналежне виконання).

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором, або законом.

За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як встановлено судом, 11.09.2015 р. відповідачем сплачено 2 000, 00 грн., а 22.09.2015 р. - 2 363, 03 грн. за договором № 2320 від 03.01.2012 р., що підтверджується наданою позивачем банківською випискою.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Припинення існування предмета спору, за змістом наведеної статті, свідчить про відсутність між сторонами неврегульованих питань.

Відповідно до п. 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1 1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу , знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

За таких обставин, враховуючи, що після порушення провадження у даній справі відповідачем було частково погашено заборгованість за договором № 2320 від 03.01.2012 р. у сумі 2 363, 03 грн., що є предметом спору у даній справі, суд вважає за необхідне припинити провадження у справі № 910/24142/15 за позовом Комунального підприємства «Головний інформаційно-обчислювальний центр» до Спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 320 з поглибленим вивченням української мови Деснянського району міста Києва в частині позовних вимог про стягнення 2 363, 03 грн. на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Стосовно сплачених відповідачем 2 000, 00 грн. - 11.09.2015 р., суд відзначає, що вказані грошові кошти були сплачені відповідачем до порушення провадження у справі та, при цьому, заяв про врегулювання спору до винесення ухвали про порушення провадження у даній справі п. 9 ч. 1 ст. 63 в порядку Господарського процесуального кодексу України від позивача не надходило.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відтак, здійснивши оцінку наявних у справі доказів за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в частині вимог про стягнення 2 000, 00 грн.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача інфляційних витрат у сумі 3 273, 89 грн. та 3 % річних у сумі 363, 35 грн.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За приписами п. 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» з огляду на те, що ст. 625 Цивільного кодексу України вміщено в розділі 1 книги 5 цього Кодексу - "Загальні положення про зобов'язання", ця стаття застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язань.

Тож, оскільки відповідачем допущено порушення договірних зобов'язань щодо оплати наданих послуг, приймаючи до уваги, що відповідачем не надано суду доказів вжиття ним заходів щодо уникнення прострочення виконання зобов'язань, суд вважає обґрунтованим притягнення відповідача до відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання за договором № 2320 від 03.01.2012 р.

Згідно розрахунку позивача за період з 27.03.2012 р. (дата виникнення заборгованості за відповідним актом)_ до 28.08.2015 р. (дата, визначена позивачем самостійно) розмір інфляційних втрат становить 3 273, 89 грн. та 363, 35 грн. - 3 % річних.

Розрахунок позивача перевірено судом та встановлено, що заявлені позивачем до стягнення суми не перевищують нараховані судом.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Статтею 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що витрати по сплаті судового бору покладаються на відповідача.

При цьому, приймаючи до уваги, що у даному випадку судовий збір сплачений за мінімальною ставкою, суд покладає його на відповідача у повному обсязі.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Припинити провадження у справі № 910/24142/15 за позовом Комунального підприємства «Головний інформаційно-обчислювальний центр» до Спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 320 з поглибленим вивченням української мови Деснянського району міста Києва в частині позовних вимог про стягнення 2 363, 03 грн.

2. Позов Комунального підприємства «Головний інформаційно-обчислювальний центр» задовольнити частково.

3. Стягнути з Спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 320 з поглибленим вивченням української мови Деснянського району міста Києва (02097, м. Київ, вул. Будищанська, 8, код ЄДРПОУ 22886323), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Комунального підприємства «Головний інформаційно-обчислювальний центр» (02192, м. Київ, вул. Космічна, 12-а, код ЄДРПОУ 04013755) 3 273, 89 (три тисячі двісті сімдесят три грн. 89 коп.) грн. - інфляційних втрат, 363, 35 (триста шістдесят три грн. 35 коп.) грн. - 3 % річних та 1 218, 00 (одна тисяча двісті вісімнадцять грн. 00 коп.) грн. - судового збору.

4. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 05.10.2015 р.

Суддя Пригунова А.Б.