Ухвала

від 25.09.2015 по справі 826/20288/14)

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

25 вересня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

Судді-доповідача Коротких О.А.,

суддів: Маринченка В.Л.,

Терлецького О.О.,

розглянувши заяву державної податкової інспекції у Шевченківському районі

(далі - ДПІ) Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 20 квітня 2015 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Український інститут корпоративного управління» до ДПІ про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а:

22 липня 2015 року ДПІ звернулося до Верховного Суду України із заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 20 квітня 2015 року з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС). Цією ухвалою суд касаційної інстанції відмовив у відкритті касаційного провадження на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 14 січня 2015 року, якою позов задоволено та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2015 року, якою рішення суду першої інстанції, залишено без змін.

3 вересня суддя Верховного Суду України залишив заяву ДПІ без руху та надав їй строк для усунення її недоліків до 21 вересня 2015 року.

24 вересня 2015 року ДПІ усунула недоліки та надала копії різних за змістом судових рішень, щодо обґрунтування неоднакового застосування судом касаційної інстанції вказаних у заяві норм матеріального права у порівнянні з іншими рішеннями, ухваленими цим судом у подібних правовідносинах.

У заяві ДПІ посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції у подібних правовідносинах одних і тих самих норм матеріального права.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про її необґрунтованість з огляду на таке.

За правилами пункту 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України одним із мотивів перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за тотожних предмета спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

У справі, рішення в якій просить переглянути заявник, Вищий адміністративний суд України, відмовляючи у відкритті касаційного провадження, виходив із того, що оскільки позивачем як платником податків виконано обов'язок щодо сплати єдиного податку, а тому суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для скасування рішення та вилучення із відкритого інформаційного ресурсу Державної фіскальної служби інформації про анулювання свідоцтва платника єдиного податку - позивача.

Разом із тим у рішеннях суду касаційної інстанції, на яке посилається ДПІ, обґрунтовуючи наявність інакшого правозастосування, вбачається, зокрема, що Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 8 квітня 2014 року (№ К/9991/74556/12/), погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову, виходив із того, що ці суди визнали правомірними дії ДПІ щодо прийняття рішення про визнання податкової декларації такою, що не подана. В ухвалі від 3 вересня 2014 року (№ К/9991/65773/12) погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову, суд касаційної інстанції виходив із того, що ці суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що оскільки позивач подав декларацію з ПДВ лише 2 серпня 2011 року тобто після закінчення граничного терміну подання такої декларації за останній податковий період, а тому позивач не мав підстав для подання податкової звітності з ПДВ у зв'язку з анулюванням реєстрації платника ПДВ. В ухвалі від 3 листопада 2014 року (К/9991/72023/11) суд касаційної інстанції, погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову виходив із того, оскільки в податковій декларації позивача з податку на прибуток підприємства за 2010 рік вказано скорочене, а не повне найменування позивача, що суперечить вимогам пункту 48.3 статті 48 Податкового кодексу України, а тому ці суди дійшли обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав у задоволенні позову в частині зобов'язання відповідача визнати декларацію податкової звітності та провести податкову звітність по особовому рахунку платника податку - позивача.

Таким чином, рішення касаційного суду, додані на обґрунтування заяви, ухвалені цим судом за інших фактичних обставин справ, а отже не підтверджують наявність неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах , а тому у допуску справи до провадження Верховного Суду України слід відмовити.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України,

у х в а л и л а:

Відмовити у допуску до провадження справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Український інститут корпоративного управління» до державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 20 квітня 2015 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.А. Коротких Судді: В.Л. Маринченко О.О. Терлецький