Рішення

від 30.09.2015 по справі 916/3339/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" вересня 2015 р.Справа № 916/3339/15

За позовом: Ізмаїльського міжрайонного прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Головного Управління Держгеокадастру в Одеській області

до відповідача: приватного підприємства "Елітол"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Ізмаїльської районної державної адміністрації

про внесення змін до договору оренди

Суддя Цісельський О.В.

Представники сторін:

Від прокурора: Галактіонова О.А. (за посвідченням)

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: ОСОБА_1 (за довіреністю)

Від третьої особи: не з'явився

Суть спору: Ізмаїльський міжрайонний прокурор Одеської області в інтересах держави в особі Головного Управління Держгеокадастру в Одеській області, звернувся до господарського суду Одеської області із позовною заявою до приватного підприємства "Елітол", в якій просить внести зміни до договору від 27.02.2009р. оренди земельної ділянки, площею 38,57 га із земель сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Лощинівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області за межами населеного пункту (договір зареєстрований в Одеській регіональній філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", про що у Державному реєстрі вчинено запис від 10.06.2009р. за №040952100001) про зміну розміру орендної плати:

- викласти п.4.1. в наступній редакції: "За користування земельною ділянкою Орендар сплачує Орендодавцю орендну плату в розмірі - 4% від нормативної грошової оцінки землі на відповідний період оплати".

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.08.2015р. позовну заяву (вх.№3510/15) прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №916/3339/15 та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

31.08.2015р. та 18.09.2015р. на адресу господарського суду Одеської області надійшли клопотання відповідача про відкладення розгляду справи (вх.№21548/15) та (вх.№23117/15), які судом були задоволені.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.09.2015р. Ізмаїльську районну державну адміністрацію було залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Представник прокурора заявлені позовні вимоги підтримує та просить суд їх задовольнити в повному обсязі.

Позивач, в судове засідання, призначене на 30.09.2015р. не з'явився, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином, заявлені прокурором позовні вимоги підтримує, просить суд задовольнити їх в повному обсязі, з підстав викладених у письмових поясненнях (вх.№22671/15 від 14.09.2015р.).

Представник відповідача заявлені прокурором позовні вимоги не визначає та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі, однак письмовий відзив на позов суду не надав.

Представник третьої особи в судове засідання, призначене на 30.09.2015р. не з'явився, хоча про час місце його проведення був повідомлений належним чином, свою позицію щодо позову суду не навів.

Як зазначено у третьому абзаці п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р., в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з ст.75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Розпорядженням Ізмаїльської районної державної адміністрації Одеської області №1189/А-2007 від 24.12.2007р. ПП "Елітол" було надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення в оренду строком на 49 (сорок дев'ять) років земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення загальною площею 39,0 га, в тому числі 39,0 га багаторічних насаджень (виноградники), яка знаходиться на землях запасу на території Лощинівської сільської ради за межами населеного пункту для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

22 лютого 2009р. між Ізмаїльською районною державною адміністрацією (Орендодавець) та приватним підприємством "Елітол" було укладено договір оренди земельної ділянки, згідно умов п.1.1. якого, Орендодавець на підставі розпорядження Ізмаїльської РДА №232/А-2009 від "06" 03 2009р. надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку із земель сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на землях державної власності (землі запасу) на території Лощинівської сільської ради.

Відповідно до п.2.1. Договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 38,57 гектарів, у тому числі ріллі, багаторічних насаджень 38,57.

Пунктом 4.1. Договору орендна плата за земельну ділянку вноситься Орендарем в грошовому вигляді у розмірі 0,55% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що станом на 2009 рік становить 257,15 грн. (двісті п'ятдесят сім грн. 15 коп.) за га на рік, загалом 9 918,06 грн. (девґять тисяч дев'ятсот вісімнадцять грн. 06 коп.) щорічно на рахунок №332108127000224 код платежу 13050200 УДК в Ізмаїльському районі, банк УДК в Одеській області м. Одеса, МФО 828011; код ОКПО 23214695 щомісячно не пізніше 30 числа наступного за звітним місяця, в рівних частках. Початок внесення орендної плати визначається датою державної реєстрації договору оренди. Орендна плата за рік повинна бути внесена до кінця поточного року.

У відповідності до п.4.3. Договору встановлено, що розмір орендної плати переглядається щорічно у разі:

· зміні умов господарювання, передбачених договором;

· зміні розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством;

· погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини Орендаря, що підтверджено документами;

· в інших випадках, передбачених законом.

Згідно п.13.1. Договору зміна умов Договору оренди земельної ділянки здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін крім випадків, які визначені у п.4.3. та 13.2.

У разі недосягнення згоди щодо зміни умов Договору спір розв'язується в судовому порядку.

Цей Договір оренди земельної ділянки набуває чинності після підписання його сторонами і з часу його державної реєстрації (п.15.1. Договору).

На виконання умов вищенаведеного договору Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 03.06.2008р. № 309-VI внесено зміни до ст.21 Закону України "Про оренду землі" та визначено, що річна орендна за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходять до відповідних бюджетів, розподіляються і використовуються відповідно до закону і не може бути меншою встановлених розмірів земельного податку.

Відповідно до частини 4 статі 122 Земельного кодексу України, Положення Головне управління Держземагентства в Одеській області, затверджене наказом Державного агентства земельних ресурсів України від 06.07.2012р. №310, із змінами внесеними наказом Державного агентства земельних ресурсів України від 01.03.2013 № 85, Головне управління Держземагентства в Одеській області здійснює передачу відповідно до закону земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність або у користування для всіх потреб в межах області.

18.10.2014р. Головне Управління Держгеокадастру в Одеській області звернулось до відповідача з листом-пропозицією щодо внесення змін до договору оренди земельної ділянки.

18.11.2014р. відповідач надіслав лист-відповідь на адресу позивача, відповідно до якої відмовив у внесенні змін до договору оренди.

На думку прокурора, відмова відповідача від внесення змін до договору оренди в частині розміру орендної плати порушує інтереси держави через недоотримання до бюджету відповідних коштів, що і стало для прокурора, дійти висновку, що мирним шляхом зміни у договір оренди землі в частині розрахунку орендної плати, відповідач не погодив, а тим самим порушує права та охоронювані законом інтереси саме позивача, що й зумовило звернення прокурора до господарського суду Одеської області з відповідним позовом.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненій прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Однією з форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Згідно частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Відповідно до положень частини третьої цієї статті прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст.193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст.526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Одним із загальних принципів законодавства є принцип свободи договору, який знайшов своє відображення у ст.3 та 627 ЦК України. Свобода договору вимагає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов'язки сторін. Учасники цивільних правовідносин за власним розсудом вступають у договірні відносини, виходячи із певних обставин свого життя або господарювання, і тим самим вибирають ті чи інші засоби реалізації своїх інтересів, якими є суб'єктивні цивільні права та кореспондуючи їм обов'язки.

З матеріалів справи, а саме із тексту договору оренди земельної ділянки вбачається, що сторони досягли згоди по всім істотним умовам договору та п.13.1. Договору визначили, що зміна або розірвання договору можуть мати місце за погодженням сторін, або у разі не досягнення згоди щодо зміни умов договору - у судовому порядку.

Відповідно до приписів ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Цивільне законодавство базується на принципі обов'язкового виконання сторонами зобов'язань за договором.

За загальним правилом, закріпленим у ч.1 ст.651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 652 Цивільного кодексу України встановлено наступне:

У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Отже, закон пов'язує можливість внесення змін до договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених ч.2 ст.652 ЦК України, при істотній зміні обставин.

У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору. Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Так, виходячи з положень ч.2 ст.652 ЦК України, існування одночасно умов є необхідним для встановлення ускладнень у виконанні, достатніх для розірвання або зміни договору.

Першою умовою - визначено те, що в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане. У відповідності до даної умови, події, що викликали ускладнення у виконанні договору, і які можна назвати "істотною зміною обставин" повинні мати місце або стати відомими сторонам (заінтересованій стороні) після укладення договору.

Другою умовою - є зміна обставин, яка зумовлена причинами, що заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагаються. Іншими словами мова йде про те, що події, які викликають ускладнення, не могли стороною бути розумно прийняті до уваги.

Третя умова - виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала б при укладенні договору. Мова йде про зменшення цінності отримуваного стороною за договором, включаючи випадки коли виконання взагалі більш не має ніякої цінності для сторони, що отримує виконання. Зменшення цінності отримуваного стороною за договором відбувається у випадку, коли суттєво змінюється договірна рівновага у силу істотного підвищення вартості виконуваного або у силу зменшення отримуваного стороною за договором.

Слід зазначити, що поняття "істотні зміни обставин" або іншими словами "ускладнення" виконання договору мають значення лише у відношенні ще не здійсненного виконання і не мають правового значення для виконання, яке вже відбулося.

Істотна зміна обставин як правило має правове значення для договорів коли їх укладення не збігається з виконанням, а дія договору та виконання має бути довго триваючою у порівняні із договорами, які виконуються у момент їх укладення.

Четвертою умовою - є те, що із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. Виходячи із змісту названої умови, випадки ускладнення у виконанні договору не можуть мати місця, якщо потерпіла сторона прийняла на себе ризик зміни обставин. Прийняття на себе ризику зміни обставин не обов'язково повинно бути прямо відображено у договорі, такий висновок може слідувати із самого характеру та змісту зобов'язання.

При цьому, вимагаючи зміни договору на підставі приписів ст.652 ЦК України, саме позивач, з урахуванням положень ст.33 ГПК України щодо обов'язку доказування, повинен довести наявність одночасно чотирьох умов, встановлених зазначеною статтею.

Відповідно до ст.145 Конституції України права місцевою самоврядування захищаються в судовому порядку.

Згідно зі ст.4 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування в Україні здійснюється, зокрема, на принципах судового захисту прав місцевого самоврядування.

Відповідно до ст.19 Закону орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Частиною 2 ст.19 Закону встановлено, що методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об'єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2.18. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011р., вирішення спорів про внесення змін до договору пов'язане із застосуванням положення частини першої статті 626 ЦК України, відповідно до якої договір є узгодженим волевиявленням двох або більше сторін, і тому суд не може зобов'язати іншу сторону договору внести зміни до нього. Отже, зацікавлена сторона у випадках, передбачених законом, може просити суд про внесення зміни до договору згідно з рішенням суду, а не про зобов'язання відповідача внести такі зміни до договору.

За приписами п.2.19. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011р., у разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братися судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку. Згідно зі статтею 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У визначених законом випадках застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. Оскільки відповідно до частини першої статті 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, внесення змін до договору оренди землі у разі зміни ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів уповноваженим органом повинно здійснюватися з дотриманням порядку, визначеного цією статтею ГК України. У разі не досягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку. Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору. При цьому згідно з частиною третьою статті 653 ЦК України якщо договір змінюється або розривається в судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Реалізуючи передбачене ст.64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Статтею 54 ГПК України встановлено, що подана до господарського суду позовна заява повинна містити зміст позовних вимог та обставини, якими позивач їх обґрунтовує.

Отже, виходячи із наведених приписів, позивач, звертаючись до суду із даним позовом та вимагаючи визнати недійсними частково договори застави майнових прав, не будучи стороною за цими договорами, зобов'язаний довести, яким чином оспорювані ним договори порушують (зачіпають) його права та законні інтереси, а суд, в свою чергу, перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача.

Відповідно до ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковими; обов'язком позивача, відповідно до ст.33 ГПК України є доведення/підтвердження/ в установленому законом порядку наявності факту порушення або оспорювання його прав та інтересів.

Уявлення позивача та прокурора про невідповідність оспорюваного договору нормам чинного законодавства за відсутності при цьому порушень прав та інтересів позивача, не є підставою для внесення змін до такого договору в судовому порядку, оскільки відповідно до приписів ст.1 ГПК України особа звертається до суду саме за захистом своїх порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів.

Однак, звертаючись до суду із даним позовом, прокурор по-перше, всупереч наведених вище вимог, не наводить в чому полягає порушення прав та законних інтересів, саме визначеного ним позивача, для захисту яких він звернувся до суду.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що так як Головне Управління Держгеокадастру в Одеській області не є стороною оспорюваного договору оренди земельної ділянки, у зв'язку з чим, будь-які порушення його прав та охоронюваних законом інтересів відсутні.

Враховуючи вищенаведене, суд проаналізувавши норми чинного законодавства, яким регулюються орендні правовідносини сторін, дійшов висновку про необґрунтованість та недоведеність заявлених прокурором позовних вимог.

Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до приписів статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в сумі 1 218,00 грн. слід стягнути з позивача на користь Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Ізмаїльського міжрайонного прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Головного Управління Держгеокадастру в Одеській області - відмовити повністю.

2. Стягнути з Головного Управління Держгеокадастру в Одеській області (65078, м. Одеса, вул. Космонавтів, 32, код ЄДРЮОФОП 39765871) на користь Державного бюджету України (№ рахунку 31210206783008, Отримувач: УК у м. Одесі/Приморський район код отримувача ЄДРПОУ 38016923, Банк отримувача: ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО: 828011, код класифікації: 22030001, код ЄДРПОУ господарського суду Одеської області 03499997) 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. - судового збору.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України

Повний текст рішення складено 05 жовтня 2015 р.

Суддя О.В. Цісельський