Рішення

від 24.09.2015 по справі 916/3119/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2015 р.Справа № 916/3119/15

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі Н.В. Комендатенко

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_1,

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства „Банк КамбіоВ» до Товариства з обмеженою відповідальністю „Еліт-ОдесаВ» про стягнення 749365,81 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство „Банк КамбіоВ» звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Еліт-ОдесаВ» про стягнення заборгованості за кредитним договором № 005/1-2012/980 від 01.03.2012 р. в загальній сумі 749365,81 грн., у т.ч. 390000,00 грн. - простроченої заборгованості за кредитом, 257254,97 грн. - простроченої заборгованості по сплаті процентів, 63252,91 грн. - пені за несвоєчасне повернення кредиту, 38857,93 грн. - пені за несвоєчасну сплату відсотків за кредитом. Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

01 березня 2012 року між Публічним акціонерним товариством „Банк КамбіоВ» (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Еліт-ОдесаВ» (позичальник) був укладений кредитний договір № 005/1-2012/980, відповідно до п. 1.1 якого банк на умовах цього договору надає позичальнику кредит у сумі 400 000,00 грн. на поповнення обігових коштів зі сплатою за користування кредитом 30% річних та строком повернення кредиту 28 лютого 2013 р. В подальшому в кредитний договір було внесено зміни та доповнення.

Як вказує позивач, додатковою угодою від 20 грудня 2012 р. до кредитного договору встановлено строк повернення кредиту до 30 квітня 2015 року включно. Згідно виписки з особового рахунку ТОВ „Еліт-ОдесаВ» з 01.03.2012 р. по 01.07.2015 р. останньому видано Публічним акціонерним товариством „Банк КамбіоВ» кредит в розмірі 400000,00 грн.

За ствердженнями позивача, ПАТ „Банк КамбіоВ» умови кредитного договору виконано у повному обсязі. Відповідно до п. 2.2. договору позивач перераховував позичальнику грошові кошти в межах максимального ліміту заборгованості, що підтверджується випискою з особового рахунку з 01.03.2012 р. по 01.07.2015 р.

Наразі позивач вказує, що позичальником порушено умови кредитного договору та в термін до 30 квітня 2015 року не повернуто позивачу заборгованість за кредитним договором та не сплачено проценти за користування кредитними коштами.

Як вказує позивач, загальна кредитна заборгованість, стягнення якої є предметом спору, становить 749365,81 грн., що складається з простроченої заборгованості за кредитом в сумі 390000,00 грн., простроченої заборгованості по сплаті процентів в сумі 257254,97 грн., пені за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 63252,91 грн. та пені за несвоєчасну сплату відсотків за кредитом в сумі 38857,93 грн.

Так, позивач зазначає, що 31.12.2014 р. відповідачу було направлено вимогу про погашення заборгованості № 22/3099 та вимогу про усунення порушення №22/3100, але вказані вимоги залишено без відповіді.

Наразі позивач вказує, що рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02 березня 2014 р. № 46 «Про початок процедури ліквідації ПАТ „Банк КамбіоВ» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банкуВ» розпочато процедуру ліквідації ПАТ „Банк КамбіоВ» з 02 березня 2015 року. Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів на ліквідацію ПАТ „Банк КамбіоВ» призначено ОСОБА_2.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.07.2015 р. позовну заяву ПАТ „Банк КамбіоВ» прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 916/3119/15, при цьому розгляд справи призначено в засіданні суду.

Відповідач відзив на позов не надав, також представник відповідача у судові засідання не з'явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи відповідач повідомлявся судом належним чином за юридичною адресою, вказаною в позовній заяві, яка значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб фізичних осіб-підприємців. Проте, надіслані судом копії ухвал про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи були повернуті до суду без вручення разом з повідомленнями про вручення відправлення, що містяться в матеріалах справи, за закінченням строку зберігання.

Як передбачено приписами ст. 64 ГПК України, у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Так, у пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 В«Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 роціВ» зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Крім того, у пункті 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України В«Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 роціВ» від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 зазначено, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками В«адресат вибувВ» , В«адресат відсутнійВ» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Крім того, як зазначено в абз. 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» , в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З огляду на вищевикладене, відповідач вважається належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

01 березня 2012 року між Публічним акціонерним товариством „Банк КамбіоВ» (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Еліт-ОдесаВ» (позичальник) був укладений кредитний договір № 005/1-2012/980, відповідно до п. 1.1 якого банк у разі відсутності обмежень, передбачених п. 3.2.3 договору, надає позичальнику кредит в сумі 400000,00 грн. на поповнення обігових коштів зі сплатою за користування кредитом 30,0% річних. Ліміт кредитної лінії не може перевищувати 400000,00 грн.

В п. 1.2. кредитного договору встановлено строк повернення кредиту, а саме 28 лютого 2013 р.

Згідно п. 2.2 розділу 2 кредитного договору банк відкриває рахунок № 20622081100500 в гривні для обліку кредиту та рахунок № 20688081100500 в гривні для обліку нарахованих та сплачених процентів. У разі відсутності обмежень, встановлених п. 3.2.3 договору, банк надає позичальнику кредит шляхом перерахування коштів на поточний рахунок. Проценти за користування кредитом нараховуються Банком у валюті кредиту на фактично отриману позичальником суму кредиту за фактичний строк користування ним, з дня видачі кредиту по день повернення кредиту. Кількість днів для розрахунку процентів визначається факт/факт (фактична кількість днів у місяці та у році). Нарахування процентів здійснюється щомісячно за період з 26 числа попереднього місяця по 25 число включно поточного місяця та в день повернення кредиту. При розрахунку процентів враховується день надання кредиту і не враховується день повернення кредиту.

Відповідно до п. 2.3. кредитного договору позичальник сплачує нараховані проценти в валюті кредиту щомісячно у строк не пізніше останнього робочого дня поточного місяця та в день повернення кредиту на рахунок № 20688081100500 в гривні в ПАТ "Банк Камбіо", МФО 380399. Якщо день сплати процентів або повернення кредиту припадає на вихідний чи святковий день, то така сплата або таке повернення проводиться наступного робочого дня.

В п. 2.7 кредитного договору сторони домовились, що заборгованість погашається в такій черговості: прострочені проценти; прострочені кредитні платежі; поточні проценти; поточні кредитні платежі; неустойка (штраф, пеня) за прострочку повернення кредиту та/або сплату процентів, а також за нецільове використання кредиту.

Відповідно до п. 5.6. договору останній вступає в силу з дня його підписання і діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.

20.12.2012 року між сторонами було укладено додаткову угоду до кредитного договору № 005/1-2012/980 від 01.03.2012 р., відповідно до якої встановлено кінцевий термін повернення кредиту - 30 квітня 2015 року.

В силу частини 1 статті 55 Закону України „Про банки і банківську діяльністьВ» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про банки і банківську діяльністьВ» банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Судом встановлено, що укладений між сторонами по справі договір за своєю правовою природою є кредитним договором, а відтак правовідносини сторін регулюються параграфами 1, 2 глави 71 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України, і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з п. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства (ч. 1 ст. 180 ГК України).

Як встановлено в ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктами господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона), у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Так, ч. 1 ст. 174 ГК України зазначає, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 2 ст. 345 ГК України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 ЦК України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За статтею 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Як вказує позивач та вбачається з виписки з особового рахунку ТОВ „Еліт-ОдесаВ» з 01.03.2012 р. по 01.07.2015 р., з боку ПАТ „Банк КамбіоВ» було видано відповідачу кредит в розмірі 400000,00 грн., тим самим позивач виконав прийняті на себе зобов'язання за спірним договором.

Однак, за ствердженнями позивача, позичальником порушено умови кредитного договору та в термін до 30 квітня 2015 року не повернуто позивачу заборгованість за кредитним договором, а також не сплачено проценти за користування кредитними коштами.

При цьому з матеріалів справи вбачається, що у зв'язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов'язань Банк звернувся до позичальника з вимогою від 31.12.2014 р. № 22/3099 про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором згідно п. 3.2.3 вказаного договору, а також з вимогою про усунення порушення від 31.12.2014 р. № 22/3100.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Наразі з наданого позивачем розрахунку заборгованості від 21.07.2015 р. (а.с. 12) вбачається, що станом на 01.07.2015 р. за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 647254,97 грн., в т.ч. прострочена заборгованість по кредиту в сумі 390000,00 грн. та прострочена заборгованість по нарахованим процентам 257254,97 грн.

За змістом ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України вбачається, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

В ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України зазначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначеній родовими ознаками, у такій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

За умовами п.п. 3.3.1., 3.3.2., 3.3.3. 3.3.4 кредитного договору позичальник зобов'язався використовувати кредит виключно на цілі, зазначені в п. 1.1 договору; погасити кредит у валюті кредиту в строки, визначені договором; надати банку забезпечення виконання своїх зобов'язань по договору, на першу вимогу Банку, протягом трьох днів з моменту отримання вимоги від Банку, достроково погасити кредит та оплатити проценти за користування ним. При цьому слід зазначити, що погашення кредиту відповідач мав здійснити не пізніше кінцевого терміну погашення кредиту, яким визначено 30.04.2015 р.

Однак, як з'ясовано судом та не спростовано відповідачем, умови вказаного договору кредитування відповідач не виконав, а саме після спливу кінцевого терміну погашення кредиту відповідач отримані кредитні кошти не повернув, внаслідок чого у позичальника існує заборгованість по кредиту в сумі 390000,00 грн. Також відповідачем не сплачені відсотки за користування кредитом, у зв'язку з чим у нього існує заборгованість по сплаті відсотків в сумі 257254,97 грн., що також вбачається з наданого позивачем до позову розрахунку заборгованості.

Так, неповернення позичальником отриманих кредитних коштів за вищевказаним кредитним договором та несплата нарахованих процентів за користування кредитними коштами є порушенням умов цього договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України.

Між тим невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Разом з тим частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України). Сплата неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі (ч. 1 ст. 552 Цивільного кодексу України).

В п. 4.1. кредитного договору передбачено, що за несвоєчасне повернення кредиту та/або своєчасну сплату процентів позичальник сплачує банку пеню у розмірі 0,1% від суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочки платежу. Стягнення пені та штрафів не звільняє позичальника від виконання умов договору.

Ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Також відповідно до положень ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Ч. 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

В силу положень ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Разом з тим суд вважає цілком обґрунтованим застосування позивачем санкцій за прострочку повернення кредиту і сплати нарахованих відсотків. Так, згідно умов вказаного кредитного договору позичальник зобов'язався сплачувати нараховані відсотки, здійснити погашення кредиту, проте порушив вказані умови.

Враховуючи вищевикладене та те, що позичальником не були своєчасно виконані зобов'язання за спірними кредитним договором № 005/1-2012/980, на думку суду, позивачем правомірно нараховано пеню на прострочену суму боргу по кредиту та по нарахованим відсоткам. Так, за розрахунками позивача (а.с. 13-14) за період з 01.01.2015 р. по 30.06.2015 р. нарахована позичальнику пеня за несвоєчасне повернення кредиту складає 63252,91 грн., за несвоєчасну сплату відсотків за кредитом - 38857,93 грн.

Відтак, загальна сума заборгованості відповідача перед банком по кредитному договору № 005/1-2012/980 від 01.03.2012 р. складає 749365,81 грн. (390000,00 грн. - борг по кредиту, 257254,97 грн. - борг по відсоткам, 102110,84 грн. - пеня).

Разом з тим слід зазначити, що заявлену позивачем до стягнення суму заборгованості відповідач не спростував, докази її погашення в матеріалах справи відсутні. Так, частиною другою статті 22 ГПК України передбачено, що сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання тощо; обґрунтовувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ч. 2 ст. 43 ГПК України), якими в силу ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, господарський суд вважає цілком обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача спірної суми заборгованості по кредитному договору № 005/1-2012/980 від 01.03.2012 р.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ПАТ „Банк КамбіоВ» відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, тому підлягають задоволенню.

У зв'язку з тим, що рішення відбулось на користь позивача, який був звільнений від сплати судового збору згідно п.п. 22 п. 1 ст. 5 Закону України „Про судовий збірВ» у зв'язку зі здійсненням уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб повноважень під час тимчасової адміністрації та ліквідації банку, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору до держбюджету покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства „Банк КамбіоВ» до Товариства з обмеженою відповідальністю „Еліт-ОдесаВ» про стягнення 749365,81 грн. задовольнити у повному обсязі.

2. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю „Еліт-ОдесаВ» (65490, Одеська область, м. Теплодар, Промзона, вул. Монтажників, 38; код ЄДРПОУ 31348006) на користь Публічного акціонерного товариства „Банк КамбіоВ» (01001, м. Київ, вул. Заньковецької/Станіславського, буд. 3/1; код ЄДРПОУ 2654970) заборгованість за кредитним договором № 005/1-2012/980 від 01.03.2012 р. в сумі 749365/сімсот сорок дев'ять тисяч триста шістдесят п'ять/грн. 81 коп., у тому числі: 390000/триста дев'яносто тисяч/грн. 00 коп. - заборгованості за кредитом, 257254/двісті п'ятдесят сім тисяч двісті п'ятдесят чотири/грн. 97 коп. - заборгованості по сплаті відсотків, 102110/сто дві тисячі сто десять/грн. 84 коп. - пені.

3. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю „Еліт-ОдесаВ» (65490, Одеська область, м. Теплодар, Промзона, вул. Монтажників, 38; код ЄДРПОУ 31348006) на користь державного бюджету (рахунок № 31210206783008; отримувач: УК у м. Одесі/Приморський район, код ЄДРПОУ 38016923; банк отримувача: ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011, код бюджетної класифікації 22030001; код ЄДРПОУ господарського суду Одеської області 03499997) судовий збір в сумі 14987/чотирнадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят сім/грн. 32 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 29 вересня 2015 р.

Суддя В.С. Петров