Рішення

від 29.09.2015 по справі 916/3360/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" вересня 2015 р.Справа № 916/3360/15

За позовом: комунального виробничо-експлуатаційного підприємства "Котовськводоканал"

до відповідача: об'єднання власників з управління, утримання і використання майна житлового будинку, яке перебуває у загальному користуванні "Юність"

про стягнення 46576,52 грн.

Суддя Цісельський О.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність

від відповідача: ОСОБА_2 - адвокат, ОСОБА_3 - керівник

Відповідно до ст.77 ГПК України в судовому засіданні оголошувалась перерва з 10.09.2015р. до 11 год. 45 хв. 18.09.2015р.; з 18.09.2015р. до 14 год. 00 хв. 29.09.2015р.

СУТЬ СПОРУ: позивач, комунальне підприємство "Котовськводоканал", звернувся до господарського суду Одеської області з позовної заявою про стягнення з об'єднання власників з управління, утримання і використання майна житлового будинку, яке перебуває у загальному користуванні "Юність" (ОВЖБ "Юність") за надані послуги з водокористування та водовідведення суму заборгованості у розмірі 78 543,77 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.08.2015р. позовну заяву (вх.№3531/15) прийнято до розгляду, порушено провадження у справ й справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

10.09.2015р. від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів (вх.№ 2-4967/15) відповідно до якого він просив суд витребувати у позивача ОСОБА_4 про КП "Котовськводоканал" та калькуляцію собівартості послуг тарифи з централізованого водопостачання та водовідведення, які діяли з 01.06.2011р., відповідно до рішення Виконкому Котовської міськради № 107 від 29.04.2011р.

Судом клопотання відповідача частково задоволено та витребувано у позивача калькуляцію собівартості послуг тарифи з централізованого водопостачання та водовідведення, які діяли з 01.06.2011р., відповідно до рішення Виконкому Котовської міськради № 107 від 29.04.2011р., яку позивач в процесі розгляду справи надав суду.

18.09.2015р. позивач надав суду заяву про зменшення позовних вимог (вх.№ 23119/15), відповідно якої просив суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 26 615,12 грн., суму пені у розмірі 10030,93 грн., 3% річних у розмірі 612,83 грн. та інфляційні 9317,64 грн.

Судом в силу приписів ст.22 ГПК України, заяву позивача про зменшення позовних вимог прийнято до розгляду.

Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечує, просить в його задоволенні відмовити.

В процесі розгляду справи, представниками сторін були надані додаткові докази, які оглянути судом та залучені до матеріалів справи.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані сторонами докази, суд встановив:

04.09.2009р. між комунальним підприємством "Котовськводоканал" (Виконавець) та ОВЖБ "Юність" (Споживач) було укладено договір про надання послуг з постачання холодної води та водовідведення, згідно умов п.п.1.1. якого, вбачається, що Виконавець зобов'язується надавати Споживачеві вчасно та відповідної якості послуги з водовідведення, а Споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором.

Умовами п.2.1. договору визначено, що тарифи на послуги становлять: з централізованого постачання холодної води - 3,36 грн. за куб. м з ПДВ; з водовідведення - 2,46 грн. за куб. м з ПДВ.

Плата за надані послуги за наявності засобів обліку води справляється за їх показниками відповідно до діючих тарифів (п.2.2. договору).

Пунктом 2.5. договору встановлено, що за несвоєчасне внесення плати із Споживача стягується пеня у розмірі, встановленому законом, 1% від суми простроченого платежу за кожний день затримки.

Відповідно до ст.6 договору він укладається на 1 рік і набирає чинності з дня його укладання. Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення його строку ні однією із сторін не буде письмово заявлено про розірвання або про необхідність перегляду.

Відповідно до п.1.3. рішення Виконкому Котовсьької МР № 160 від 28.05.2010р. "Про визначення виконавців житлово-комунальних послуг у житловому фонді" КВЕП "Котовськводоканал" визначено виконавцем/виробником послуг з правом укладання прямих договорів з споживачами, що мешкають у багатоквартирних будинках у деяких районах міста.

Рішенням Виконкому Котовсьької МР № 107 від 29.04.2011р. було встановлено з 01.06.2011р. КВЕП "Котовськводоканал" та Котовському БМЕУ-2 тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення для споживачів міста згідно додатку.

Додатком до зазначеного рішення було затверджено Тарифи на послуги водопостачання та водовідведення для споживачів міста з урахуванням ПДВ (грн. за куб. м), зокрема КВЕП "Котовськводоканал" було встановлено тарифи для населення, а саме: водопостачання - 5,70 грн. та водовідведення - 4,50 грн.

Відповідно до приписів закону та договору позивач систематично надавав відповідачу послуги з централізованого водопостачання та водовідведення з приводу чого відповідачу систематично виставлялися рахунки на сплату за отримані комунальні послуги.

Проте, відповідачем рахунки сплачувалися несвоєчасно та не в повному обсязі, у зв'язку із чим в нього за період з 01.07.2014р. по 31.08.2015р. утворилась заборгованість за надані комунальні послуги у розмірі 26 615,12 грн.

12.12.2014р. позивач надіслав відповідачу претензію № 950 в якій зазначив про існування боргу з наданих комунальних послуг та запропонував на протязі 5 банківських днів перерахувати суму боргу позивачу.

18.12.2014р. відповідач надав позивачу відповідь, в який зазначив, що претензію не визнає, оскільки на його думку позивач у період з 01.11.2011р. по 01.11.2014р. не надав послуги з обслуговування внутрішньо-будинкових мереж та усунення аварійних ситуацій.

09.02.2015р. позивач надав відповідачу попередження № 113, в якому нагадав ОВЖБ "Юність" про наявну заборгованість зі сплати комунальних платежів у сумі 28 590,68 грн. та попередив, що у випадку не погашення відповідачем існуючої заборгованості. Позивач вимушений буде припинити надання послуг. Зазначене попередження отримано відповідачем 10.023.2015р., але відповідь на нього позивач не отримав, борг відповідач не сплатив.

Неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором про надання послуг водопостачання та водовідведення №69 від 01.03.2010р. і стало підставою для позивача звернутись до господарського суду Одеської області із даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. ОСОБА_4 цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Частиною 1 ст.903 Цивільного кодексу України визначено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п.4 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та матеріальної шкоди.

Пункт 2 ч.1 ст. 7 1. Закону України "Про житлово-комунальні послуги" зазначає, що до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить: встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

Так реалізуючи свої повноваження Виконком Котовська МР прийняв рішення № 107 від 29.04.2011р. яким було встановлено з 01.06.2011р. тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення для споживачів міста згідно додатку. Додатком до зазначеного рішення було затверджено Тарифи на послуги водопостачання та водовідведення для споживачів міста з урахуванням ПДВ (грн. за куб. м), зокрема КВЕП "Котовськводоканал" було встановлено тарифи для населення, а саме: водопостачання - 5,70 грн. та водовідведення - 4,50 грн.

Стаття 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлює, зокрема, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У разі наявності засобів обліку оплата комунальних послуг здійснюється виключно на підставі їх показників на кінець розрахункового періоду згідно з умовами договору, крім випадків, передбачених законодавством.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем на підставі укладеного між ним та відповідачем 04.09.2009р. договору про надання послуг з постачання холодної води та водовідведення, у період з 01.07.2014р. по 31.08.2015р. було надано комунальні послуги з водопостачання та водовідведення, за які на підставі рішення Виконкому Котовська МР № 107 від 29.04.2011р. було начислено відповідну плату.

Проте, як встановлено судом, зокрема з розрахунку заборгованості приведеного позивачем, відповідачем договірні зобов'язання щодо оплати вартості отриманих послуг водопостачання та водовідведення за період з 01.07.2014р. по 31.08.2015р. не виконані належним чином, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість з врахуванням часткової оплати в сумі 26 615,12 грн.

В силу п. 5 ч.3 ст.20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

У зв'язку з чим, на переконання суду стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума боргу, встановлена судом в розмірі 26 615,12 грн.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 10 030,93 грн., інфляційних витрат в розмірі 9 317,67 грн. та 612,83 грн. 3% річних.

Оцінюючи вимоги про стягнення пені, суд зазначає наступне:

Як погоджено сторонами договору, пунктом 2.5. договору встановлено, що за несвоєчасне внесення плати із Споживача стягується пеня у розмірі, встановленому законом, 1% від суми простроченого платежу за кожний день затримки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.1 ст230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Проте, нормами матеріального права, а саме ст. 233 ГК України, яка цілком кореспондується із ч.3 ст.551 ЦК України, визначено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора.

При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.

За змістом частини 3 статті 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне виконання плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження своєї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі 1 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 % загальної суми боргу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630 "Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення" встановлено, що за несвоєчасну оплату послуг споживач сплачує пеню в установлених законом та договором розмірах (пункт 23).

Як було вище встановлено судом, за порушення зобов'язань за договором позивач нарахував відповідачу у відповідності до приписів договору та закону пеню в сумі 10 030,93 грн., судом проведено перевірку наданого позивачем розрахунку пені та встановлено, що наданий позивачем розрахунок пені здійснено вірно.

Правовий аналіз вищенаведених статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Відповідно до ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

З урахуванням наведеного, суд з урахуванням обставин справи, тривалості стосунків між позивачем та відповідачем, співвідношення наслідків, що виникли у позивача у зв'язку із простроченням відповідача та розміром заявленої до стягнення неустойки, дійшов до висновку, що слід зменшити розмір пені до 500 грн.

Щодо стягнення з відповідача 3% річних суд зазначає:

У відповідності з п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, на думку суду, право позивача вимагати від відповідача сплатити 3% річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від відповідача за користування утримуваними ним грошовими коштами, належним до сплати за договором про надання послуг.

А тому перевіривши розрахунок позивача, суд дійшов до висновку, що слід стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 612,83 грн.

Щодо позовної вимоги позивача в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат, суд дійшов наступних висновків:

Втрати від інфляції є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, стягнення яких передбачене статтею 625 Цивільного кодексу України. Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

Суд зазначає, що індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат.

Таким чином, інфляційна складова боргу може бути розрахована виключно за період повних календарних місяців прострочи платежів, а не за кожний день окремо, оскільки Держкомстат не визначає індекс інфляції на кожен день місяця чи на частину місяця. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 15.09.2010р. у справі № 11/14-10, від 01.12.2010 року у справі № 3/111-10, від 19.01.2011 року у справі № 4/54-10-1818, від 15.03.2011 року у справі № 32/301.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання та є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті "Урядовий кур'єр" і на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www.ukrstat.gov.ua).

Перевіривши розрахунок інфляційних зроблений позивачем та розрахунок, суд встановив, що розрахунок позивачем зроблено вірно у повній відповідності до вищенаведених приписів, в силу чого суд вважає, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача інфляційні витрати у розмірі 9 317,64 грн.

Щодо заперечень відповідача проти позову з підстав не якісних послуг позивача, на які відповідач посилається у своїх запереченнях (вх.№ 22472/15) суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 18 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" вказує, що у разі порушення виконавцем умов договору споживач має право викликати його представника для складення та підписання акта-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо. 2. Представник виконавця повинен з'явитися на виклик споживача не пізніше строку, визначеного договором. 3. Акт-претензія складається споживачем та представником виконавця і скріплюється їхніми підписами. У разі неприбуття представника виконавця в погоджений умовами договору строк або необґрунтованої відмови від підписання акта-претензії він вважається дійсним, якщо його підписали не менш як два споживачі. 4. Акт-претензія споживача подається виконавцю, який протягом трьох робочих днів вирішує питання про перерахунок платежів або видає письмово споживачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензій. 5. Спори щодо задоволення претензій споживачів вирішуються в суді. Споживач має право на досудове вирішення спору шляхом задоволення пред'явленої претензії. 6. У разі встановлення за результатами аналізу факту погіршення нормованих показників якості води, витрати споживача, які він здійснив при оплаті вартості проведення аналізу води, підлягають компенсації за рахунок виконавця/виробника.

Відповідно до пункту 29 "Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення", затверджених постановою КМУ від 21.07.2005р. № 630 (далі - Правила), споживач має право на зменшення розміру плати за надані послуги у разі надання їх не в повному обсязі, відхилення їх кількісних та/або якісних показників від затверджених нормативів споживання.

У разі порушення виконавцем умов договору споживач має право викликати його представника для складення та підписання акта-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо.

Представник виконавця повинен з'явитися на виклик споживача не пізніше строку, визначеного договором. Акт-претензія складається споживачем та представником виконавця і скріплюється їхніми підписами. У разі неприбуття представника виконавця в погоджений умовами договору строк або необґрунтованої відмови від підписання акта-претензії він вважається дійсним, якщо його підписали не менш як два споживачі.

Акт-претензія споживача подається виконавцю, який протягом трьох робочих днів вирішує питання про перерахунок платежів або видає споживачеві обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензій.

Проте, як вбачається з матеріалів справи відповідач складав акти про порушення власними силами із залученням представників відповідача.

Як зазначено у п.14. Постанови КМУ від 17.02. 2010 р. № 151 "Про затвердження Порядку проведення перерахунків розміру плати за надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення в разі ненадання їх або надання не в повному обсязі, зниження якості" спори щодо перерахунку розміру плати за надання послуг розв'язуються у судовому порядку згідно із законодавством.

А тому суд зазначає, що відповідач не позбавлений можливості захистити своє право на зменшення вартості комунальних послуг у зв'язку з їх неналежною якістю, відповідно до приписів Постанови КМУ від 17.02. 2010 р. № 151.

Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищезазначені матеріали справи та проаналізовані положення чинного законодавства України, суд, вбачає доведеними та обґрунтованими позовні вимоги, заявлені комунальним виробничо-експлуатаційним підприємством "Котовськводоканал", у зв'язку із чим підлягає стягненню з об'єднання власників з управління, утримання і використання майна житлового будинку, яке перебуває у загальному користуванні "Юність" на користь позивача послуги з водокористування та водовідведення суму заборгованості у розмірі 26 615,12 грн., суму пені у розмірі 500 грн., 3% річних у розмірі 612,83 грн. та інфляційні 9317,64 грн.

Відповідно до приписів ст. 44, 49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в сумі 1827 грн.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов комунального виробничо-експлуатаційного підприємства "Котовськводоканал" - задовольнити частково.

2. Стягнути з об'єднання власників з управління, утримання і використання майна житлового будинку, яке перебуває у загальному користуванні "Юність" (66300, Одеська обл., м. Котовськ, вул. Ломоносова, буд. 21, код ЄДРПОУ 23874115) на користь комунального виробничо-експлуатаційного підприємства "Котовськводоканал" (66300, Одеська обл., м. Котовськ, вул. Некрасова, 8, код ЄДРПОУ 30615813) заборгованість за надані послуги водопостачання та водовідведення у розмірі: сума основного зобов'язання 26 615 (двадцять шість тисяч шістсот п'ятнадцять) грн. 12 коп., суму пені - 500 (п'ятсот) грн. 00 коп., 3% річних - 612 (шістсот дванадцять) грн. 83 коп., інфляційні витрати - 9 317 (дев'ять тисяч триста сімнадцять) грн. 64 коп. та 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - витрат на оплату судового збору.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України

Повний текст рішення складено 05 жовтня 2015 р.

Суддя О.В. Цісельський