Рішення

від 06.10.2015 по справі 917/1600/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2015 р. Справа №917/1600/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ромпетрол Україна", вул. Сонячна, 5, м. Одеса, Одеська область,65009

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Ресурс", вул. Шевченка,1 А, с. Терешки, Полтавський район, Полтавська область,38762

про стягнення 261 135,37 грн. боргу

суддя Тимощенко О.М.

Представники сторін:

від позивача: відсутні

від відповідача: відсутні

В судовому засіданні 06.10.2015 року суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 85 ГПК України

СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про стягнення 261 135,37 грн. боргу за договором поставки нафтопродуктів №363/ПН від 17.04.2012 року, з яких: 112966,52 грн. - сума основного боргу, 85309,94 грн. інфляційних, 6564,44 грн. - 3% річних, 56294,47 грн. - пеня.

Позивач в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений судом про час та місце проведення судового засідання (поштове повідомлення про вручення ухвали суду в матеріалах справи).

В судовому засіданні 03.09.2015 року представник позивача підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.

25.09.2015 року від позивача надійшли додаткові пояснення щодо позовних вимог, до яких позивач додав завірені копії специфікацій до договору №363/ПН, актів приймання-передачі до договору №363/ПН; оригінал довідки банку щодо часткових оплат відповідача та докази направлення вказаних пояснень на адресу відповідача.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, хоча і був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання (повідомлення про вручення поштового відправлення в матеріалах справи), відзив на позовну заяву не подав, вимоги попередніх ухвал суду не виконав.

04.09.2015 року від представника відповідача через канцелярію суду надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, однак представник відповідача для такого ознайомлення до суду не з'явився.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

В зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних у матеріалах справи достатньо, господарський суд повідомляв належним чином відповідача про дату, час і місце судового розгляду, строк розгляду справи, встановлений ГПК України, закінчився, то справа розглядається без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши подані докази суд встановив:

17 квітня 2012 року між ТОВ "Ромпетрол Україна" (позивач) та ТОВ "ТК Ресурс" (відповідач) укладено Договір поставки нафтопродуктів 363/ПН (арк. справи 11-16) .

При укладенні договору сторони, зокрема, узгодили наступне:

- постачальник (Позивач) зобов'язується продати покупцю нафтопродукти (товар) на умовах цього договору, а покупець (Відповідач) прийняти і оплатити зазначений товар на умовах даного договору;

- Специфікації до цього договору визначають партію товару - його вид, асортимент і кількість, який покупець зобов'язується купити, а постачальник зобов'язується продати, а також ціну товару. Специфікації також визначають якість партії товару, що поставляється, базис поставки партії товару відповідно до Правил Інкотерміс - 2000, ціну товару при відповідному базисі поставки товару, умови оплати товару та інші умови. Кожна Специфікація є окремою угодою, укладеною в рамках цього договору. Кожна наступна Специфікація не скасовує і не призупиняє дію попередньої Специфікації ні повністю, ні в частині, якщо тільки в самій Специфікації не вказано інше.

- Згідно п. 3.10 Договору загальна кількість товару, що поставляється, може відрізнятись від кількості, зазначеної у відповідних заявках покупця/Специфікаціях, залежно від типів залізничних цистерн та /або автоцистерн та їх технологічної норми завантаження, що не є порушенням умов договору з боку постачальника і не тягне застосування до нього заходів відповідальності та неустойку. У такому випадку покупець зобов'язаний прийняти і оплатити весь відвантажений товар відповідно до умов цього договору та відповідної Специфікації.

- Відповідно до п. 4. 4. Договору за результатами поставки товару , що був поставлений згідно відповідної специфікації, сторонами підписується акт приймання-передачі товару та видаткова накладна, на підставі даних про кількість товару, що міститься в залізничних квитанціях і товаротранспортних накладних та про якість товару - в сертифікатах якості.

- Пунктом 5.1 Договору встановлено, що ціна договору складається з суми вартості всіх видаткових накладних (актів прийому-передачі товару), оформлення (виданих) покупцю на даному договору які підтверджує факт передачі товару покупцеві, його кількість і якість.

- Відповідно до п. 5.2. Покупець зобов'язується сплатити повну вартість товару до моменту його поставки на умовах 100% передплати на підставі рахунку - фактури Постачальника, який виставляється на підставі заявки Покупця. Рахунок-фактура повинен бути оплачена Покупцем протягом 2 (двох) банківських днів від дати його виставлення Постачальником.

- Пунктом 5.3 Договору передбачено, що всі розрахунки за цим договором здійснюються у національній валюті України, безготівковим переказом на рахунок Постачальника.

Судом встановлено, що до Договору №363/ПН сторони склали Специфікації ( арк. справи 79-90), в яких погодили кількість, ціну і вид товару.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов Договору №363/ПН позивачем за період з грудня 2012 року по липень 2013 року поставлено, а відповідачем отримано товар на загальну суму 2 082 863,16 грн., що підтверджується актами приймання - передачі до специфікацій до Договору поставки нафтопродуктів № 363/Пн від 17.04. 2012 року. Акти приймання - передачі в матеріалах справи ( арк. справи 91-104). Вказані документи були підписані обома сторонами, засвідчені печатками та не містять посилань на виявлення будь - яких недоліків або претензій.

Відповідно до ч. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 5.2. Покупець зобов'язується сплатити повну вартість товару до моменту його поставки на умовах 100% передплати на підставі рахунку - фактури Постачальника, який виставляється на підставі заявки Покупця. Рахунок-фактура повинен бути оплачена Покупцем протягом 2 (двох) банківських днів від дати його виставлення Постачальником.

Матеріали справи свідчать, що протягом грудня 2012 року - жовтня 2013 року відповідачем було здійснено ряд платежів на загальну суму 2 112 407 грн. 92 коп., що підтверджується довідкою ПАТ «Банк Восток» (арк. справи 105). Решту товару відповідач не оплатив.

Як вказує позивач, він, враховуючи наявну передплату за поставлений раніше товар, здійснив поставку визначеного відповідно до Специфікації №14 Товару, а відповідач його прийняв за кількістю і якістю, що підтверджується Актом приймання-передачі №00000001521 від 11 липня 2013 року.

Частина 1 статті 692 ЦК України встановлює, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, враховуючи, що Акт приймання-передачі № 00000001521 складено 11 липня 2013 року, датою виникнення заборгованості відповідача з оплати поставленого за умовами Договору товару є 12 липня 2013 року.

Отже, відповідач не в повному обсязі виконав взяті на себе зобов'язання за Договором, та не сплатив в повному розмірі вартість поставленого йому позивачем товару, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 112 966 (сто дванадцять тисяч дев'ятсот шістдесят шість) грн. 52 коп.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у розі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов'язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до частини шостої статті 232 ГК України (дана правова позиція наведена у Постанові Верховного Суду України від 15.03.2015 року у справі № 910/6379/14 та є обов'язковою для застосування в силу приписів ст. 111-28 ГПК України).

Згідно п. 6.2. Договору сторона, що порушила строки виконання грошового зобов'язання, зобов'язана сплатити на користь другої сторони пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення оплати.

Отже, умовами Договору сторони передбачили строк нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, який відповідає вимогам частини шостої статті 232 ГК України.

На підставі п. 6.2 Договору позивач правомірно нарахував відповідачу та заявив до стягнення пеню в сумі 56294,47 грн. за період з 12.07.2013 року по 18.06.2015 року.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить суд стягнути на підставі ст. 625 ЦК України 85309,94 грн. інфляційних, 6564,44 грн. - 3% річних.

Судом здійснено перерахунок розміру пені, річних та інфляційних, заявлених до стягнення, з використанням калькулятора "ЛІГА: ОСОБА_1 ". Суми пені, річних та інфляційних заявлених позивачем не перевищують розрахунки суду ( в мат. справи).

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Жодних заперечень від відповідача чи доказів сплати суми боргу від відповідача до суду не надходило.

Таким чином, на підставі матеріалів справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються наявними доказами ( в мат.справи), відповідачем не заперечуються і підлягають задоволенню.

Сплата судового збору у відповідності до положень ст. 49 ГПК України покладається на відповідача.

На підставі матеріалів та керуючись ст. ст. 33,43, 49, 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю В«ТК РЕСУРСВ» (вул. Шевченка,1 А, с. Терешки, Полтавський район, Полтавська область,38762, Код ЄДРПОУ 36084593) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«Ромпетрол УкраїнаВ» (вул. Сонячна, 5, м. Одеса, Одеська область,65009, Код ЄДРПОУ 34553505) 112 966,52 грн. основного боргу, 85309,94 грн. інфляційних, 6564,44 грн. - 3% річних, 56294,47 грн. пені, 5 222,70 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ із набранням рішенням законної сили.

Повне рішення складено 07.10.2015 року

Суддя Тимощенко О.М.

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією