Рішення

від 24.09.2015 по справі 917/1428/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.09.2015 р. Справа №917/1428/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька промислово - виробнича комунальна компанія", вул.40-річчя Жовтня, 29, м.Кременчук, Полтавська область,39600

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лубенське шляхово-будівельне управління № 9", вул. Радянська, 210, м.Лубни, Полтавська область,37500

про стягнення 721462,77грн.

Суддя Кльопов І.Г.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1

від відповідача: ОСОБА_2

У судовому засіданні 24.09.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст.85 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ: Розглядається позовна заява про стягнення зщ відповідача заборгованості за Договором оренди майна №070512 від 07.05.2012р. у розмірі 721462,77грн., у т.ч.280065,23грн. - сума основного боргу, 228037,31грн. - інфляційні нарахування, 26280,05грн. - 3% річних, 187080,18грн. - пеня.

Крім того, позивач заявив до стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката у розмірі 10530,00грн.

Позивач позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач у відзиві на позов від 13.08.2015р. вхід. №11564 позовні вимоги визнає частуково. Також у заяві від 13.08.2015р. вхід. №11566 просить суд застосувати строк позовної давності щодо позовних вимог в частині стягнення пені.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

07.05.2012 року між ТОВ «Кременчуцька промислово-виробнича комунальна ком панія» (Позивач, Орендодавець) та ТОВ «Лубенське шляхово-будівельне управ ління №9» (Відповідач, Оредар) було укладено договір №070512 на надання у оренду майна.

Відповідно до п.1.1 Договору Орендодавець передає Орендарю на встановлений строк в користування (оренду) за оплату майно. Найменування майна визначено у додатках до Договору.

Строк оренди встановлюється з моменту фактичної передачі майна в оренду та до 31 грудня 2012р. (п.1.2 Договору).

Відповідно до п.3.1 Договору Орендодавець передає Орендарю майно, вказане у додатках до Договору по акту прийому-передачі, в якому вказується його комплектність і технічний стан на момент передачі.

У відповідності до п.4.2 договору оре ндна плата перераховується Орендарем на рахунок Орендодавця щомісячно на протязі 3-х банківських днів з моменту підписання акта прийман-ня-передачі послуг з оренди, але не пізніше 15-го числа місяця, наступного за звітним. Підставою для оплати є підписаний сторонами акт приймання-передачі послуг оренди.

Відповідно до п.4.6. Договору у випадку несвоєчасної оплати оренди, Орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за весь час прострочки платежу.

Відповідно до п.5.1 Договору даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє напротязі всього строку оренди, а в частині розрахунків - до їх повного завершення.

Додатковою угодою від 29.04.2015 року до договору від 07.05.2012 року №070512 сторони внесли зміни до п.4.6. Договору - сторони домовилися не застосовувати приписи ч.6 ст.232 Госпо дарського кодексу України та п.5.1 Договору доповнили наступними реченням: Сторони домовилися про збільшення позовної давності до трьох років і шести місяців.

Додатком №1 від 07.05.12. до цього договору було визначено, що у оренду переда ється Дорожна фреза для холодного фрезерування Wirtgen W-2000 у кількості 1 шт. Актом приймання-передачі від 07.05.2012 року вказана фреза була передана у оренду відпові дачу. Згідно калькуляції, вартість оренди фрези Wirtgen W-2000 складає 890.00 грн./1 машино-годину.

Додатком №2 від 31.05.12. до цього договору оренди було визначено, що у оренду передається вібраційний коток НАММ HD-75 у кількості 1 шт. Актом приймання-передачі від 31.05.2012 року №3 вказаний коток був переданий у оренду відповідачу. Згідно каль куляції, вартість оренди котка НАММ HD-75 складає 280.00 грн./1 машино-годину.

Додатком №3 від 31.05.12. до цього договору оренди було визначено, що у оренду передається вібраційний коток НАММ HD-110 у кількості 1 шт. Актом прийман ня-передачі від 31.05.2012 року №2 вказаний коток був переданий у оренду відповідачу. Згідно калькуляції, вартість оренди котка НАММ HD-110 складає 320.00 грн./1 маши но-годину.

Як зазначає позивач у позові, на протязі всього часу оренди, відповідач постійно порушував строки оплати. Відповідач, в порушення прийнятих на себе зобов'язань за Договором оренди №070512 від 07.05.2012 року надані послуги повністю не оплатив, у зв"язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 280065,23 грн.

При вирішенні спору суд виходить з наступного

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до положень ст. 626 Цивільного кодексу України , договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України , договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виникли правовідносини, що випливають із договору найму (оренди).

У відповідності до ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 759 Цивільного Кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до п. 3 ст. 285 Господарського кодексу України орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату, одностороння відмова від договору оренди в силу п. 1 ст. 291 Господарського кодексу України не допускається. Зазначене також кореспондується з п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України , яким встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); якщо строк виконання боржником зобов'язання не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, а боржник повинен виконати таке зобов'язання у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст. 530 Цивільного кодексу України ).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. ст. 612 ЦК України ).

Згідно наявних у справі доказів станом на момент розгляду справи в суді борг відповідачем не сплачений тому вимоги позивача про стягнення 280065,23грн. заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За приписами п. 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Після проведення перевірки наданого позивачем розрахунку позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 26280,05грн. та інфляційних нарахувань у розмірі 228037,31грн., суд приходить до висновку, що вимоги позивача відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є правомірними, а тому підлягають задоволенню.

За ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.546 ЦК України , виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України ).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України ).

За змістом ч.4 і ч.6 ст.231 ГКУкраїни у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, сторони у Договорі та Додатку до Договору визначили розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення зобов"язання.

Відповідно до п.4.6. Договору у випадку несвоєчасної оплати оренди, Орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за весь час прострочки платежу.

Згідно Додаткової угоди від 29.04.2015 року до договору від 07.05.2012 року №070512 сторони домовилися не застосовувати приписи ч.6 ст.232 Госпо дарського кодексу України та збільшили позовну давність до трьох років і шести місяців.

На підставі вищевикладеного позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню в сумі 187 080,18грн. за період з 16.06.2012 року по 01.06.2015 року.

Після проведення перевірки наданого позивачем розрахунку позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 187 080,18грн., суд приходить до висновку, що вимоги позивача є правомірними, а тому підлягають задоволенню.

Стосовно заяви відповідача про застосування позовної давності щодо вимог про стягнення пені, суд зазначає наступне:

Відповідно до ст.223 ГК України, при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовують загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлені цим кодексом.

Згідно ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється у три роки (ст.257 ЦК України). Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа дізналась чи повинна була дізнатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідач вказує, що у позивача була можливість нараховувати пеню за період з 16.11.2012р. по 15.05.2013р., оскільки останній платіж мав бути здійснений 16.11.2012р.

Суд не погоджується з відповідачем з огляду на наступне

Згідно ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України , договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Так, уклавши Додаткову угоду від 29.04.2015 року до договору від 07.05.2012 року №070512 сторони домовилися не застосовувати приписи ч.6 ст.232 Госпо дарського кодексу України та збільшили позовну давність до трьох років і шести місяців.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України ).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Таким чином, на підставі матеріалів справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються наявними доказами та підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на послуги адвоката в сумі 10530,00грн.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові ви трати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата під тверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ч. З ст. 48 ГПК України, витрати, що підлягають сплаті за послуги ад воката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адво катська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допо моги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2)довіреність; 3)ордер; 4)доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної право вої допомоги.

Відповідно до п. 6.З. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" N 7 від 21.02.2013 р. витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адво катських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоц тва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адво ката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з до говору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Згідно з ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, по годинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови пове рнення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.06.2015р. між позивачем та адвокатом ОСОБА_1 було укладено договір про надання правової допомоги, в матеріалах справи наявний ордер серії ПТ №053641, платіжне доручення №41 від 16.06.2015р. на суму 10530,00 грн. з підставою платежу - оплата за надання правової допомоги згідно договору від 02.06.2015р. Вказані документи підтверджують факт надання відповідних послуг адвокатом відповідачу у зв'язку зі спором, який виник з позивачем.

На підставі аналізу обсягу необхідних та фактичних зусиль для вирішення спору сторін у даній справі, виходячи з вимог розумності та справедливості, врахувавши обставини справи, якість підготовки позовних матеріалів, ціну позову, тривалість розгляду справи, суд дійшов висновку, що витрати відповідача на оплату послуг адвоката підлягають відшкодуванню останньому за рахунок позивача.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лубенське шляхово-будівельне управління № 9", вул. Радянська, 210, м.Лубни, Полтавська область,37500 (код ЄДРПОУ 03450436) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька промислово - виробнича комунальна компанія", вул.40-річчя Жовтня, 29, м.Кременчук, Полтавська область,39600 (код ЄДРПОУ 34607963) суму основного боргу у розмірі 280 065,23 грн.; 228 037,31 грн. - інфляційні нарахування, 26 280,05грн. - 3% річних; 187 080,18 грн. - пені; витрати по сплаті судового збору у розмірі 14 429,26 грн.; витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 10 530,00 грн.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено: 29.09.2015р.

Суддя Кльопов І.Г.