Рішення

від 06.10.2015 по справі 917/1688/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2015 р. Справа №917/1688/15

за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", вул. Комарова, 2а, м. Полтава, Полтавська область,36008

до Полтавського обласного відділу союзу українок, АДРЕСА_1,36021

про стягнення 3514,01 грн. заборгованості

суддя Тимощенко О.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 дов. №29-14/17 від 05.01.2015р.

від відповідача: відсутні

В судовому засіданні 06.10.2015 року суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до положень ст. 85 ГПК України та повідомив дату виготовлення повного тексту рішення.

СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про стягнення 3514,01 грн. заборгованості за договором на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води №3901 "С" від 24.11.2014р., з яких: 2589,48 грн. - основна заборгованість, 431,58 грн. - пеня, 23,22 грн. - 3% річних, 469,73 грн. - втрати від інфляції.

Відповідач в судове засідання не з'явився. Ухвала суду від 07.08.2015 року про порушення провадження у справі та ухвала суду від 27.08.2015 року, які направлялися відповідачу на адресу: АДРЕСА_1,36021, повернулися до суду без вручення адресату з відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання".

06.10.2015 року судом за електронним запитом було замовлено спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, згідно якого Полтавський обласний відділ союзу українок, знаходиться за адресою: АДРЕСА_1,36021, тобто за адресою, яка зазначена у позовній заяві та на яку направлялися ухвали суду.

Відповідно до ч.3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою судом стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців) і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи наведене суд вважає відповідача належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання.

Керуючись ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу і вирішити спір за наявними у справі матеріалами.

Представник позивача підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив:

24.11.2014 р. між Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (позивач, теплопостачальна організація) та Полтавським обласним відділом союзу українок (відповідач, споживач) було укладено договір № 3901 "С" на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води (далі - договір) (арк. с. 10-11), згідно умов якого позивач взяв на себе зобов'язання постачати теплову енергією у вигляді гарячої води з метою забезпечення опалення приміщень споживача до межі розподілу балансової належності теплової мережі будівлі по вул. Зигіна,1 - офісні приміщення(п.1 договору).

Пунктом 30 договору визначено, що розрахунки за відпущену теплову енергію проводяться відповідно до тарифів встановлених уповноваженим органом та діючих на період постачання теплової енергії.

У відповідності до п. 2 ч.1 ст. 5 Закону України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" та згідно з абз. 7 ст. 16 Закону України "Про теплопостачання" Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг встановлює тарифи на теплову енергію суб'єктам природних монополій та суб'єктам господарювання на суміжних ринках у сфері теплопостачання.

Тариф на теплову енергію, що виробляється та постачається підприємством "Полтаватеплоенерго", встановлюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Вказаною комісією тарифи на теплову енергію для потреб інших споживачів встановлені в такому розмірі:

1013,65 грн./Гкал (без ПДВ) з 1 червня 2014 року на підставі постанови № 524 від 16.05.2014 року (арк. с. 15);

1202,90 грн./Гкал (без ПДВ) з 1 грудня 2014 року на підставі постанови № 653 від 28.11.2015 року (арк. с. 14);

1691,29 грн./Гкал (без ПДВ) з 1 березня 2015 року на підставі постанови № 283 від27.02.2015 року (арк. с. 16-17);

1465,58 грн./Гкал (без ПДВ) з 1 квітня 2015 року на підставі постанови № 1120 від31.03.2015 року (арк. с. 18).

Відповідно до п. 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 року (надалі Правила) розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.

У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі.

Відповідно до п. 16 договору облік споживання теплової енергії на опалення проводиться по лічильнику тепла.

В пункті 31 договору сторони визначили, що всі розрахунки по даному договору проводяться на підставі рахунку виставленого теплопостачальною організацією споживачу, з обов'язковим застосуванням діючих тарифів . Споживач зобов'язується сплачувати вартість теплової енергії у строк до 10 числа місяця наступного за розрахунковим.

Факт отримання споживачем теплової енергії фіксується щомісячно Актом приймання-передачі теплової енергії, який складається сторонами відповідно до вимог чинного законодавства і договору.

У разі неповернення споживачем Акту приймання-передачі теплової енергії в 5-денний термін, як це передбачено пунктом 12 договору, він, підписаний теплопостачальною організацією в односторонньому порядку, вважається оформленим відповідно до вимог чинного законодавства і підтверджує факт надання споживачу теплової енергії (п. 32 договору).

На виконання умов договору за період з 01.12.2014р. по 30.04.2015р. позивач поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 2589,48 грн. Факт отримання теплової енергії підтверджується актами прийому-передачі теплової енергії № АВ-20760 від 31.12.2014р., № АВ-592 від 31.01.2015р., № АВ-3646 від 28.02.2015р., №АВ-6678 від 31.03.2015р., № АВ-9947 від 30.04.2015 р. (арк.с.33-38).

На оплату наданих послуг позивачем були виписані відповідачу відповідні рахунки за № АВ-12144 від 19.12.2014р., №АВ-298 від 22.01.2015р., №АВ-1833 від 23.02.2015 року, №АВ-3394 від 23.03.2015 року, №АВ-4938 від 22.04.2015 року (арк. с.28-32). Факт направлення вказаних рахунків підтверджується реєстрами рахунків згрупованих поштових відправлень (арк.с.38-40).

Відповідач свої зобов'язання по оплаті за надані послуги не виконав, внаслідок чого за ним рахується заборгованість в сумі 2589,48грн., яку і просить стягнути позивач.

Також позивачем на підставі п. 33 договору та ст. 625 ЦК України нараховано відповідачу пеню в сумі 431,58 грн. за період з 10.01.2015 року по 18.06.2015 року, 3% річних в сумі 23,22 грн. з 10.01.2015 року по 18.06.2015 року та інфляційні в сумі 469,73 грн. за період з 12.2014 року за лютий - квітень 2015 року.

При винесенні рішення суд входив з наступного.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

Відповідно до ч.1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечувати безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ч.6 ст. 19 Закону України від 02.06.2005р. № 2633-IV "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Судом встановлено, що на виконання умов договору за період з 01.12.2014р. по 30.04.2015р. позивач поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 2589,48 грн.

Факт отримання теплової енергії підтверджується актами прийому-передачі теплової енергії № АВ-20760 від 31.12.2014р., № АВ-592 від 31.01.2015р., № АВ-3646 від 28.02.2015р., №АВ-6678 від 31.03.2015р., № АВ-9947 від 30.04.2015 р. (арк.с.33-38) рахунками виставленими відповідачу за № АВ-12144 від 19.12.2014р., №АВ-298 від 22.01.2015р., №АВ-1833 від 23.02.2015 року, №АВ-3394 від 23.03.2015 року, №АВ-4938 від 22.04.2015 року (арк. с.28-32) та реєстрами відправки рахунків відповідачу (арк.с.38-40).

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 2589,48 грн. основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

У відповідності до ст.ст. 547-548 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК).

Пунктом 33 договору сторони визначили, що у випадку неоплати у вказані строки вводиться пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який оплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а також стягуються 3 % річних та інфляційні витрати простроченої суми згідно зі ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем на підставі вищевикладеного нараховано відповідачу до стягнення пеню в сумі 431,58 грн. за період з 10.01.2015 року по 18.06.2015 року, 3% річних в сумі 23,22 грн. з 10.01.2015 року по 18.06.2015 року та інфляційні в сумі 469,73 грн. за період з 12.2014 року за лютий - квітень 2015 року.

Судом перевірено нараховані позивачем пеню, 3% річних та інфляційних, дані нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства України, відповідають наданому розрахунку та обґрунтовано заявлені позивачем до стягнення.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Таким чином, на підставі матеріалів справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 2589,48 грн. основного боргу, 431,58 грн. пені, 23,22 грн. 3% річних, 469,73 грн. інфляційних витрат підтверджуються наявними доказами, відповідачем не спростовані і підлягають задоволенню.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 33,43,75,82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Полтавського обласного відділу союзу українок (АДРЕСА_1,36021,ідентифікаційний код 24824444) на користь Полтавського обласного комунального виробничого теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (вул. Комарова 2а, м. Полтава, 36008, р/р №26032302010972 в філії Полтавського обласного управління АТ "Ощадбанк", МФО 331467, ідентифікаційний код 03338030) 2589,48 грн. основного боргу, 431,58 грн. пені, 23,22 грн. 3% річних, 469,73 грн. інфляційних витрат.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 07.10.2015 року

Суддя Тимощенко О.М.