Рішення

від 06.10.2015 по справі 920/1411/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.10.2015 Справа № 920/1411/15

за позовом: Приватного підприємства "Архітон", м. Суми;

до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Псьол ЛТД",

м. Кременчук, Полтавська область;

2. АКБ "Індустріалбанк", м. Запоріжжя;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Реєстраційна служба Сумського міського управління юстиції

Сумської області;

про виділ майна, що є у спільній частковій власності,

СУДДЯ ДЖЕПА Ю. А.

За участю представників сторін:

від позивача: Білодід І.М. (довіреність б/н від 21.10.2014);

від відповідачів: не прибули;

від третьої особи: не прибув;

При секретарі судового засідання Куриленко О.В.

Суть спору: позивач у своїй позовній заяві просить суд виділити йому в натурі долю із спільної часткової власності у вигляді частини нежитлового приміщення загальною площею 42,5 кв.м, розташованого на 1 поверсі в будинку АДРЕСА_1; визнати виділену частку - у вигляді частини нежитлового приміщення загальною площею 42,5 кв.м, розташованого на 1 поверсі в будинку АДРЕСА_1, як окремий о'єкт нерухомості; припинити право спільної часткової власності на нежитлове приміщення загальною площею 42,5 кв.м, розташованого на 1 поверсі в будинку АДРЕСА_1.

Представник позивача підтримує заявлені ним позовні вимоги в повному обсязі. Окрім цього, на виконання вимог ухвали суду надав для огляду в судовому засіданні оригінали документів. Дані документи судом були оглянуті та повернуті позивачу.

Представник першого відповідача в судове засідання не прибув, письмового відзиву на позов не подав, повноважного представника в судове засідання не направив, про час і місце судового розгляду був повідомлений належним чином, про що свідчить в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення (а. с. 55).

Представник другого відповідача в судове засідання не прибув, проте надіслав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що АКБ «ІНДУСТРІАЛБАНК» проти позовних вимог не заперечує і просить розглянути дану справу без їх участі.

Представник третьої особи в судове засідання не прибув, проте надав письмові пояснення по справі разом з клопотанням про розгляд справа за відсутності представника.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для підготовки до судового засідання та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4 3 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 07.07.2000 між Сумською дирекцією банку «Україна» та приватним підприємством «Архітон» був укладений договір купівлі - продажу службового приміщення.

Згідно цього договору Сумська дирекція АК АПБ «Україна» продала частину службових приміщень площею 213,2 квадратних метри приватному підприємству «Архітон», копія зазначеного договору знаходиться в матеріалах справи. Дані приміщення знаходяться на першому поверсі в будинку АДРЕСА_1.

З матеріалів справи вбачається, що 28.12.2000 приватне підприємство «Архітон» продало 30/100 частин нежитлових приміщень площею 170,7 квадратних метрів на першому поверсі закритому акціонерному товариству «ТОРГОВИЙ ДІМ «УКРТАТНАФТА», що підтверджується договором купівлі - продажу від 28.12.2000, копія договору знаходиться в матеріалах справи.

Позивач в позовній заяві зазначає, що за ним залишилось нежитлове приміщення площею 43,1 квадратних метри, що становить 7/100 від розміру частки власності. В цьому приміщенні в даний час знаходиться перукарня «Юлія».

19.04.2011 ПП «Архітон» зробив перепланування (реконструкцію) даного нежитлового приміщення. До перепланування загальна площа цього нежитлового приміщення становила 43,1 квадратних метрів. В подальшому 09.12.2014 дане перепланування було зареєстрованео, що підтверджується відміткою в технічному паспорті, деларацією про початок виконання будівельних робіт від 21.11.2014, декларацією про готовність об'єкта до експлуатації від 09.12.2014 та Довідкою - характеристикою об'єкта нерухомого майна від 26.08.2015.

З матеріалів справи вбачається, що приватне підприємство «Архітон» є власником нежитлового приміщення площею 42,5 квадратних метри, в якому знаходиться перукарня «Юлія», що становить 7/100 від розміру частки власності. Дана обставина підтверджується вищевказаними Договорами купівлі-продажу, Довідкою Сумського міського бюро технічної інвентаризації від 06.02.2008, довідкою управління майна комунальної власності від 21.05.2015.

Таким чином, в силу ст. ст. 328 , 334 ЦК України , позивач набув право власності на частку у спільному нерухомому майні у вигляді нежитлового приміщення, загальною площею 43,1 кв.м., яка знаходиться на першому поверсі в будинку АДРЕСА_1

Правомірність набуття позивачем права власності на зазначене майно сторонами не оспорюється.

Звернувшись із позовом, позивач просить суд виділити в натурі його частку зі спільного нерухомого майна у вигляді вказаного нежитлового приміщення - перукарні «Юлія» та визнати на останній за позивачем право власності, як на самостійний об'єкт права власності.

Відповідно до ст. ст. 316 , 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

За змістом ст. ст. 355 , 356 , 358 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно. Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Відповідно до ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Тобто, співвласнику надається право самостійно розпоряджатися своєю часткою у спільній частковій власності. Однією з правових форм такого розпорядження є право співвласника на виділ у натурі частки із спільного майна. З виділом учаснику спільної власності на будинок його частки в натурі спільна власність на неї припиняється.

За змістом роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, наведених в п. 14 постанови від 22.12.1995 № 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" , об'єкт нерухомого майна, який є спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі (виділу частки з нього), якщо можливо виділити сторонам ізольовані приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі приміщення або які можна переобладнати в такі. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями, якщо про це заявлено позов.

Згідно висновку спеціаліста № 48 від 26.08.2015 за результатами проведення експертного дослідження з інвентаризації нерухомого майна, складеного ФОП ОСОБА_2 на замовлення позивача, виділ в натурі нежитлового приміщення, загальною площею 42,5 кв.м., що складає 7/100 частин в праві власності, є відокремленим, має окремий вхід, окремі комунікації та засоби обліку.

Зазначений висновок відповідачами не оспорюється, питання про призначення судової будівельної експертизи перед судом сторони не порушували.

За таких обставин, суд приймає до уваги зазначений висновок, вважає його допустимим засобом доказування факту наявності технічної можливості виділу в натурі із спільної часткової власності у вигляді частини нежитлового приміщення, загальною площею 42,5 кв.м., що складає 7/100 частку в праві власності і знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, оскільки цей висновок не оспорюється іншим співвласником, а наведені в ньому відомості не суперечать іншим матеріалам та відповідають фактичним обставинам справи.

Викладене вище дає суду підстави для висновку, що частина нежитлового приміщення, загальною площею 42,5 кв.м є подільною річчю в розумінні ст. 183 ЦК України , оскільки при виділі цільове призначення нежитлового приміщення, втрачено не буде.

Порушень прав іншого співвласника чи інших осіб в результаті виділення позивачу в натурі частки із спільного нерухомого майна у судовому засіданні не встановлено.

Таким чином, позивачем доведено наявність передбачених ч. 1 ст. 364 ЦК України правових підстав для виділу йому в натурі його частки з нерухомого спільного майна.

Виділ співвласнику його частки в натурі зі спільного майна призводить до припинення права спільної часткової власності між співвласником, якому виділена в натурі частка у спільному майні, та іншими співвласниками, між якими продовжують існувати відносини права спільної часткової власності, але вже щодо зменшеного об'єкту.

Відтак, виходячи з положень ст.ст. 328 , 346 ЦК України , право спільної часткової власності позивача на виділене йому майно підлягає припиненню з одночасним визнанням за ним права власності на частину нежитлового приміщення, як самостійний об'єкт права власності - нежитлове приміщення загальною площею 42,5 квадратних метри, розташованого на 1 поверсі в будинку АДРЕСА_1.

Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 33 , 49 , 82-85 Господарського процесуального кодексу України , суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Виділити Приватному підприємству «Архітон» (вул. Харківська, 12, м. Суми, 40024, код 06710458) в натурі долю із спільної часткової власності у вигляді частини нежитлового приміщення, загальною площею 42,5 квадратних метрів, що складає 7/100 частин, розташованого на 1 поверсі в будинку АДРЕСА_1.

3. Визнати виділену частку - у вигляді частини нежитлового приміщення, загальною площею 42,5 квадратних метри, розташованого на 1 поверсі в будинку АДРЕСА_1, як окремий об'єкт нерухомості.

4. Припинити Приватному підприємству «Архітон» (вул. Харківська, 12, м. Суми, 40024, код 06710458) право спільної часткової власності (7/100, що складає 42,5 квадратних метри) на нежитлове приміщення, розташоване на 1 поверсі в будинку АДРЕСА_1.

Повне рішення складено 07.10.2015

СУДДЯ Ю. А. ДЖЕПА