Рішення

від 29.09.2015 по справі 922/4615/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" вересня 2015 р.Справа № 922/4615/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Горбачовій О.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Техно-Консалт", м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма Харківдизельмашзапчастина", м.Харків про стягнення 143231,25 гривень за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 (дов.№273 від 10.08.2015 року);

відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

12 серпня 2015 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Техно-Консалт", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма Харківдизельмашзапчастина" (відповідача) 143231,25 гривень, у тому числі, 73917,60 гривень основної заборгованості з неповернення попередньої оплати, 40000,00 гривень неустойки, 1274,77 гривень 3% річних, 28038,88 гривень інфляційних за договором поставки №221014 від 22.10.2014 року. Крім того, позивач просив суд судовий збір покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17 серпня 2015 року було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду. Провадження у справі було порушено та призначено до розгляду у судовому засіданні на 08 вересня 2015 року.

08 вересня 2015 року представник позивача надав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача 113917,60 гривень, у тому числі, 73917,60 гривень основної заборгованості з неповернення попередньої оплати, 40000,00 гривень неустойки за договором поставки №221014 від 22.10.2014р. Крім того, позивач просив суд судовий збір покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08 вересня 2015 року було відкладено розгляд справи на 29 вересня 2015 року.

29 вересня 2015 року позивач надав до суду клопотання про долучення до матеріалів справи доказів направлення відповідачу копії заяви про зменшення позовних вимог.

Судом було досліджено долучено до матеріалів справи надані документи.

Представник позивача у судовому засіданні 29 вересня 2015 року підтримав заявлені позовні вимоги, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання 29 вересня 2015 року свого представника не направив, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав. Про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце проведення судового засідання був повідомлені належним чином.

Відповідно до ст.22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Суд, розглянувши заяву позивача, визнав її такою, що не суперечить чинному законодавству та не порушує чиї - небудь права та охоронювані законом інтереси, відповідає вимогам ст. 22 ГПК України та підлягає прийняттю до розгляду.

За таких обставин, суд розглядає справу з урахуванням прийнятої заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Враховуючи те, що норми ст.65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що в межах наданих йому повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Отже, суд, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Техно-Консалт» (далі - Позивач/покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Харківдизельмашзапчастина» (далі- Відповідач/постачальник) був укладений договір поставки від 22.10.2014р. №221014 (далі - Договір).

Строк дії Договору був встановлений з моменту його підписання до 31.12.2014р. (п.10.1. Договору) і шляхом укладання додаткової угоди Сторонами не продовжувався.

П.4.1. Договору передбачене зобов'язання Позивача як Покупця щодо проведення 100%-ої попередньої оплати ОСОБА_2, належного до поставки. Згідно з п.4.3. Договору датою оплати ОСОБА_2 є дата перерахування грошових коштів на користь Відповідача банком Позивача. Дане зобов'язання Позивач виконав належним чином з огляду на ст.ст. 11. 509, 526 - 527, 692, 693, 706 ЦК України та ст.193 ГК України, перерахувавши Відповідачу в рахунок передплати ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 95997,60 гри. платіжним дорученням від 09.12.2014р. № 185 (оригінал додається) згідно із наданим Відповідачем рахунком від 21.10.2014р. № 35 (копія додається) на вказану суму за погодженою Сторонами заявкою №1 від 01.12.2014р. (п.5.1. Договору) на поставку ОСОБА_2 вказану вартість та узгоджену кількість. Вказане платіжне доручення містить призначення платежу Позивачем: «...за шпалу згідно рахунку від 21.10.2014р. № 35», і є відповідно до ст.ст. 32 - 34 ГПК України належним і допустимим доказом виконання Позивачем свого зобов'язання за Договором.

Відповідно до п.п.5.5. - 5.6. Договору постачальник, тобто Відповідач, зобов'язаний за власний рахунок і на свій ризик провести роботу із завантаження ОСОБА_2 на транспортні засоби Покупця, тобто Позивача, ОСОБА_2 є поставленим з дати підписання акту приймання-передачі ОСОБА_2 на складах вантажоодержувачів. Утім, на теперішній час така поставка попередньо оплаченого ОСОБА_2 не відбулася, і акти приймання-передачі ОСОБА_2, відповідно, Сторонами не складалися.

Згідно з п.5.2. Договору поставка ОСОБА_2 здійснюється на умовах ЕХW Інкотеремс 2000 на автомобільний транспорт Покупця, тобто Позивача, на складі Відповідача. Однак, жодного повідомлення про готовність попередньо оплаченого ОСОБА_2 до такого відвантаження із зазначенням дати, часу і місця відвантаження Відповідач Позивачу не надавав.

Згідно з пп.пп.6.3.1. та 6.3.2. п.6.3 Договору Відповідач зобов'язаний забезпечити поставку ОСОБА_2 у строк, встановлений цим Договором, а також Відповідач як постачальник несе всі ризики щодо втрати чи пошкодження ОСОБА_2 до передачі його Позивачу як покупцю.

Відповідно до узгодженої Сторонами заявки №1, строк поставки ОСОБА_2 за Договором встановлений до 31.12.2014р., тобто до кінцевої дати строку дії Договору і Сторонами за угодою між ними не продовжувався. До того ж, строк поставки ОСОБА_2 (жовтень - грудень 2014р.) визначений п.1.1. Договору.

Однак, на теперішній час, в порушення вищевказаних умов Договору, ст.ст.526- 527, 530, 629, 662, 663 - 664, 712 ЦК України, ст.ст.193, 202, 265, 267 ГК України Відповідач поставку попередньо оплаченого Позивачем ОСОБА_2 не виконав.

У зв'язку із цим, з огляду на ч.2 ст.693 ЦК України та діючи згідно з п.5.7. Договору, Позивач поштою направив Відповідачу лист від 02.05.2015р. №34 (копія листа з доказом його направлення Відповідачу додаються) щодо анулювання заявки на поставки ОСОБА_2 №1 від 04.12.2014р. із вимогою повернути кошти, перераховані відповідно до платіжного доручення від 09.12.2014р. № 185 за ОСОБА_2, поставку якого не виконано. Даний лист залишений Відповідачем без відповіді. Між тим з 02.05.2015р. у Відповідача на користь Позивача виникло грошове зобов'язання із повернення коштів за не поставлений ОСОБА_2 у сумі 95997,60 грн.

Відповідач частково повернув Позивачеві вказані кошти, а саме в сумі 22080,00 грн. трьома платежами 06.03.2015р. - 12000.00 грн., 24.03.2015р. - 5040,00 грн. та 07.04.2015р.- 5040,00грн. (підтверджується виписками банку).

Отже, залишок коштів, який Відповідач зобов'язаний на теперішній час повернути Позивачу у грошовій формі, становить: 95997,60 грн. - 22080,00 грн.=73917,60 грн.

Відповідно до ОСОБА_1 звірки від 11.06.2015р., підписаного та направленого Позивачем на адресу Відповідача, заборгованість Відповідача (постачальника) перед Позивачем (покупцем), яка підлягає безумовному поверненню у сумі 73917,60 грн. Дане грошове зобов'язання Відповідач зі своєї вини на теперішній час не виконав.

Відповідно до п.п.1,3-5 Угоди про неустойку від 22.10.2014 р. (а.с.17-18), підписаної повноважними представниками сторін та скріпленої печатками підприємств, з метою забезпечення належного виконання постачальником обов'язків за договором №221014 від 22.10.2014р., у разі порушення своїх зобов'язань за даним Договором постачальником (Відповідачем) останній зобов'язується сплатити Покупцю в якості неустойки грошову суму в розмірі 40000,00 грн. шляхом безготівкового перерахування, незалежно від наявності у Позивача збитків і їх відшкодування.

Період користування Відповідачем коштами Позивача в сумі 95997,60 грн. - з 01.01.2015р. по 06.03.2015р., тобто 65 днів. Відтак, за цей період Відповідач зобов'язаний сплатити Позивачу 512,86 грн. 3% річних.

Після здійснення Відповідачем на користь Позивача 06.03.2015р. в рахунок повернення передплати коштів у сумі 12000,00 грн., станом на вказану дату залишок грошового боргу станом на вказану дату становив: 95997.60 - 12000,00 = 83997,60 грн. Період користування Відповідачем коштами в сумі 83997,60 грн. з 07.03.2015р. по 24.03.2015р. включно становить 18 днів. Тому Відповідач за цей період має сплатити Позивачу 124,27 грн. 3% річних за користування зазначеними коштами.

В результаті здійснення Відповідачем на користь Позивача 24.03.2015р. платежу в сумі 5040,00 грн., станом на вказану дату залишок боргу становив: 83997,60 - 5040,00 =78957.60 грн. Період користування Відповідачем цими коштами із 25.03.2015р. по 07.04.2015р. становив 14 днів. Отже, Відповідач за цей період має сплатити Позивачу 3% річних за користування цими коштами в сумі 90,86 грн.

Після здійснення Відповідачем на користь Позивача 07.04.2015р. платежу в розмірі 5040,00 грн. залишок боргу Відповідача на користь Позивача станом на вказану дату становив 73917,60 грн. який на теперішній час з вини Відповідача не погашений.

Період користування Відповідачем коштами Позивача (залишком не повернутої передплати) в сумі 73917,60 грн. - з 08.04.2015р. по 07.07.2015р. становить 90 днів. Відтак Відповідач зобов'язаний сплатити Позивачу 3% річних у сумі 546,78 грн.

Тобто, за користування коштами Позивача за період з 01.01.2015р. по 07.07.2015р. Відповідач зобов'язаний сплатити Позивачу 3% річних: 512,86 (грн.) + 124,27 (грн.) + 90,86 (грн.) + 546,78 (грн.) = 1274,77 грн.

Позивач нараховує інфляційні з 05.02.2015р. - дати вимоги про повернення передплати за не поставлений товар.

З урахуванням вищенаведеного Відповідач має сплатити Позивачу 73917,60 грн. попередньої оплати за не поставлений за Договором ОСОБА_2, неустойку в сумі 40000,00 грн., 3% річних 1274,77 грн. інфляційні втрати 28038,88 грн.

Відповідно до ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов висновку про повне задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.ст.525, 526, ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України, цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ч.2 ст.693 ЦК України, продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ч.1-2 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ст.ст.536, ч.2 ст. 625, 693 ЦК України Відповідач, який одержав попередню оплату за ОСОБА_2 і не виконав його поставку, зобов'язаний сплатити Позивачу проценти за користування його коштами, тобто 3% річних, починаючи з 01.01.2015р. тобто після спливу строку поставки, визначеного Договором, до повернення, в даному випадку, попередньої оплати до 06.03.2015р (першого платежу в рахунок повернення боргу).

Згідно з ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Також, відповідно до ч.2. ст.625 ЦК України Відповідач як боржник має погасити борг із неповернутої Позивачу попередньої оплати з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних за весь період прострочення, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з рекомендацією п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. № 01-06//9282012 сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожен місяць (рік) прострочення. При цьому слід мати на увазі, що цей індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1-го по 15-й день відповідного місяця, індексується з урахуванням цього місяця, якщо сума боргу сплачується з 16-го по 31-й день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Позивач нараховує інфляційні з 05.02.2015р. - дати вимоги про повернення передплати за не поставлений

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов Договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов - відповідно до звичаїв ділового обороту та вимог, що звичайно ставляться. Аналогічний припис містить ст.. 193 ГК України. Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України Договір є обов'язковим для Сторін, які його уклали.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання (невиконання або неналежного виконання з вини особи (Відповідача) у розумінні ст.ст. 610, 614 ЦК України) настають наслідки, передбачені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Ст.ст. 536, 693 ЦК України, як зазначалося вище, передбачають сплату процентів за користування коштами, перерахованими в якості попередньої оплати ОСОБА_2, який не поставлено. ст.ст. 216, 218, 224 230 ГК України визначають наслідком зазначеного правопорушення у сфері господарювання з боку відповідача господарсько-правову відповідальність, у тому числі шляхом сплати штрафних санкцій, відшкодування збитків.

Згідно з ч.4. ст. 631 ЦК України закінчення строку дії Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, які мали місце підчас дії Договору.

Відповідно до ч.1 ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична і юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Європейський суд з прав людини під терміном «власність» розуміє також грошові кошти, що підлягають оплаті. Невиконанням обов'язку з повернення коштів Позивачеві за наведених вище обставин, Відповідач порушує охоронювані законом права Позивача у сфері господарювання.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, встановивши сторону, з вини якої справу було доведено до суду, суд керується ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких судовий збір покладається на відповідача.

На підставі вищевикладеного та ст.129 Конституції України, ст.ст. 525, 536, 610, 611, 614, 625, 629, 631, 693 Цивільного кодексу України, ст.ст. 216, 218, 224 230 Господарського кодексу України, та керуючись ст.ст.1, 12, 32, 35, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма Харківдизельмашзапчастина" (код ЄДРПОУ 33673658, адреса: 61033, м.Харків, вул.Шевченка, буд. 235, р/р №р 26005000121191 у філії АТ «УКРЕКСИМБАНК» у м.Кривому Розі МФО 351618 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Техно-Консалт" (код ЄДРПОУ 33542962 ІПН 335429626535, адреса:02094, м.Київ, вул.Миколи Лебедєва, буд.6 літера А, р/р 26001527704100 у ПАТ «УКРСИББАНК» МФО 313849) 143231,25 гривень, у тому числі, 73917,60 гривень основної заборгованості з неповернення попередньої оплати, 40000,00 гривень неустойки, 1274,77 гривень 3% річних, 28038,88 гривень інфляційних, 2278,36 гривень судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 05.10.2015 р.

Суддя ОСОБА_3