Рішення

від 28.09.2015 по справі 922/5196/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" вересня 2015 р.Справа № 922/5196/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

при секретарі судового засідання Гончарові В.В.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський ОСОБА_1" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (м. Київ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ВТЛ" (м. Харків) про стягнення 854 907,16 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_2 (дов.№285 від 14.04.2015 року)

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський ОСОБА_1" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб , звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ВТЛ" на свою користь заборгованість, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором про надання овердрафту №01-ОВ від 12.02.2008. Відповідно вимог позовної заяви, заявлена до стягнення сума заборгованості становить 854 907,16 грн., з яких 138 200,00 грн. - прострочена заборгованість; 310 936,33 грн. - заборгованість за процентами; пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 40 392,26 грн.; пеня за несвоєчасну сплату процентів по кредиту - 85 504,92 грн.; заборгованість по 3% річних - 33 153,53 грн.; інфляційні збитки за несвоєчасне погашення кредиту - 83 532,98 грн.; інфляційні збитки за несвоєчасну сплату процентів - 163 187,14 грн. Судові витрати просить суд покласти на відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні 28.09.2015 підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач у призначене судове засідання 28.09.2015 не з’явився, витребуваних судом документів не надав, про причину неявки суд не повідомив. Ухвала про порушення провадження у справі від 07.09.2015, що була направлена відповідачеві рекомендованим листом за його поштовою адресою, вказаною в позовній заяві, яка також співпадає з адресою в спеціалізованому витязі з ЄДРЮО та ФОП стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ВТЛ" №21245303 від 28.09.2015, повернулась до господарського суду з довідкою Укрпошти про закінчення терміну зберігання. Крім того, ухвалу суду про порушення провадження у справі від 07.09.2015 було розміщено на сайті Судова влада hr.arbitr.gov.ua/sud5023/202026.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України N 01-8/1228, 02.06.2006 року В«Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 роціВ» до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками В«адресат вибувВ» , В«адресат відсутнійВ» і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи й відсутність представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за можливе розгляд справи за позовної заявою позивача за наявними у справі і додатково наданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

12.02.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія ВТЛ" (позичальник) та Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський ОСОБА_1" (ПАТ "ВіЕйБі Банк") було укладено договір про надання овердрафту №01-ОВ від 12.02.2008.

Відповідно до умов, визначених цим договором про надання овердрафту та додатковими договорами до нього, що складають невід'ємну частину цього договору, ПАТ "ВіЕйБі Банк" надав позичальнику кредит, шляхом виконання платіжних документів понад фактичний (кредитовий) залишок коштів на його поточному рахунку в національній валюті №26009300101381(980), відкритому в ПАТ "ВіЕйБі Банк" в межах ліміту овердрафту, що складає 150 000 (сто п'ятдесят тисяч) гривень.

Встановлений п.1.4. договору про надання овердрафту термін користування позичальником овердрафтом закінчувався 11 лютого 2009 року.

Згідно з п. 1.3. договору про надання овердрафту, розмір плати позичальника за користування овердрафтом складає 20 (двадцять процентів) річних, які відповідно до п.5.2. цього договору нараховуються щомісячно, в останній робочий день місяця, виходячи із фактичної кількості днів користування овердрафтом і фактичних залишків по дебетовому сальдо за поточним рахунком. При розрахунку процентів використовується фактична кількість днів у році. З 07 листопада 2008 року розмір плати за користування овердрафтом за згодою сторін (додатковий договір №1 від 07.11.2008р.) збільшений до 30 (тридцяти) процентів річних, а з 16 грудня 2008 року розмір плати за користування овердрафтом і також за згодою сторін (додатковий договір №2 від 16.12.2008р.) був збільшений до 36 (тридцяти шести) процентів річних.

Відповідно до п.1.5 договору, цільовим використанням кредитних коштів позичальником було поповнення оборотних коштів.

ПАТ "ВіЕйБі Банк" виконуючи, як свої зобов'язання за договором про надання овердрафту, встановив позичальнику по його поточному рахунку ліміт овердрафту в національній валюті №26009300101381(980) в розмірі - 150 000 (сто п'ятдесят тисяч) гривень.

Погашення основної суми заборгованості за договором про надання овердрафту, згідно п.7.1 цього договору здійснюється автоматично за рахунок надходжень на вищевказаний поточний рахунок позичальника, при цьому строк траншу (від виникнення дебетового сальдо до нульового чи кредитового сальдо по поточному рахунку) не може перевищувати 29 календарних днів і в будь-якому випадку загальна заборгованість за овердрафтом повинна бути повернена не пізніше дня закінчення терміну користування ним, вказаного в п.1.4 договору про надання овердрафту №01-ОВ від 12.02.2008.

Однак Відповідач в порушення умов договору свої зобов'язання щодо сплати основного боргу за овердрафтом, процентів за користування овердрафтом, встановлених умовами договору про надання овердрафту так і не виконав.

За розрахунком позивача загальна заборгованість відповідача за договором про надання овердрафту №01-ОВ від 12.02.2008 станом на 20.08.2015 становить 854 907,16 грн. та складається з наступного:

• прострочена заборгованість - 138 200,00 грн.;

• заборгованість за процентами - 310 936,33 грн.;

• пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 40 392,26 грн.;

• пеня за несвоєчасну сплату процентів по кредиту - 85 504,92 грн.

• Заборгованість по 3% річних - 33 153,53 грн.;

• інфляційні збитки за несвоєчасне погашення кредиту - 83 532,98 грн.;

• інфляційні збитки за несвоєчасну сплату процентів - 163 187,14 грн.

Виписка, що підтверджує відповідний рух коштів по рахунку відповідача та розрахунок заборгованості надані позивачем (арк. справи 30 - 68).

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

У відповідності до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 глави 71 цього кодексу, а саме положення про позику.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір та порядок процентів встановлюється договором (ст. 1048 ЦК України).

Згідно ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій саме сумі, що були йому передані позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.

Якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення позики, що залишилася, та сплати процентів (ч. 2 ст. 1050, ч. 2 ст. 1054 ЦК України).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі викладеного, враховуючи, що відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості, а в матеріалах справи такі докази також відсутні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський ОСОБА_1" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в частині стягнення простроченої заборгованості в розмірі 138 200,00 грн. та заборгованості за процентами в розмірі 310 936,33 грн. обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивач, посилаючись на прострочення виконання відповідачем зобов'язань з повернення кредиту, просить стягнути з нього пеню за несвоєчасне погашення кредиту в розмірі 40 392,26 грн. та пеню за несвоєчасну сплату процентів по кредиту в розмірі 85 504,92 грн.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно приписів ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п. 9.1 договору, за повне або часткове неповернення у строки (терміни), що передбачені цим договором, загальної заборгованості за овердрафтом, позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню в розмірі подвійної процентної ставки, зазначеної в п.1.3 цього договору, від суми неповернутого в строк (термін) овердрафту в розрахунку за кожний день прострочення..

Згідно п. 9.2 договору, за повне або часткове прострочення сплати процентів за користування овердрафтом позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який стягується пеня, в розрахунку за кожний день прострочення.

Розрахунок пені перевірено судом та встановлено, що він відповідає умовам договору, вимогам чинного законодавства та відносинам, що фактично склались між сторонами.

Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані щодо невиконання відповідачем взятих на себе зобов’язань по поверненню кредиту та сплати процентів за його користування у розмірі та у строк, встановлений договором, дають підстави для висновку суду про правомірність позовних вимог щодо стягнення на користь позивача пені за несвоєчасне погашення кредиту в розмірі 40 392,26 грн. та пені за несвоєчасну сплату процентів по кредиту в розмірі 85 504,92 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 33 153,53 грн. суд зазначає таке.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов’язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов’язання.

Суд, перевіривши розрахунок Позивача, перевіривши період нарахування останнім вказаної суми 3% річних, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі в сумі 33 153,53 грн.

Що стосується заявленої вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних збитків за несвоєчасне погашення кредиту в розмірі 83 532,98 грн. та інфляційних збитків за несвоєчасну сплату процентів в розмірі 163 187,14 грн., суд зазначає наступне.

В інформаційному листі від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським суд України у розгляді справ окремих норм матеріального права" сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (постанова Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 № 52/30). В силу приписів статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних втрат визнав їх вірно розрахованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, та стягненню підлягає сума інфляційних збитків за несвоєчасне погашення кредиту в розмірі 83 532,98 грн. та сума інфляційних збитків за несвоєчасну сплату процентів в розмірі 163 187,14 грн.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 8773,61 грн., оскільки з його вини спір було доведено до суду.

Керуючись ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ВТЛ" (61023, м. Харків, Дзержинський р-н., вул. Динамівська, 3, код ЄДРПОУ 34391740) на користь Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський ОСОБА_1" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 27-Т, код ЄДРПОУ 19017842) прострочену заборгованість в розмірі 138 200,00 грн.; заборгованість за процентами в розмірі 310 936,33 грн.; пеню за несвоєчасне погашення кредиту в розмірі 40 392,26 грн.; пеню за несвоєчасну сплату процентів по кредиту в розмірі 85 504,92 грн.; заборгованість по 3% річних в розмірі 33 153,53 грн.; інфляційні збитки за несвоєчасне погашення кредиту в розмірі 83 532,98 грн.; інфляційні збитки за несвоєчасну сплату процентів в розмірі 163 187,14 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ВТЛ" (61023, м. Харків, Дзержинський р-н., вул. Динамівська, 3, код ЄДРПОУ 34391740) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби України у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна, 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківський області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) судовий збір в розмірі 8773,61 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 05.10.2015 р.

Суддя ОСОБА_3