Рішення

від 23.09.2015 по справі 921/797/15-г/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" вересня 2015 р.Справа № 921/797/15-г/14

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Руденка О.В. розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Жостер", вул. Чигиринська, 42, м. Львів, 79000

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія Даху", вул. Шевченка, буд.35, м. Підгайці, Підгаєцький район, Тернопільська область, 48000

про cтягнення заборгованості в сумі 720 грн.

представники сторін не з'явилися.

У відповідності до ч. 7 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України, технічна фіксація (звукозапис) судового засідання не здійснювалася за відсутності представників сторін.

Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Жостер" звернулось до господарського суду Тернопільської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія Даху" про стягнення 720 грн. заборгованості.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на неналежне виконання його контрагентом своїх зобов'язань щодо своєчасної та повної оплати вартості поставленого товару, зважаючи на що в останнього виникла заборгованість, сума якої заявлена до стягнення в судовому порядку.

В ході вирішення спору, з підстав, що викладені в ухвалі суду від 02.09.2015р., розгляд справи було відкладено до 23.09.2015р.

Однак, учасники спору у явку своїх повноважних представників судове засідання не забезпечили. Відповідач витребуваних судом документів, у тому числі відзиву на позов, не подав, хоча про дату, час та місце слухання останній повідомлявся належним чином, в порядку ст.ст. 64, 87 ГПК України, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, із відмітками про їх отримання, які знаходяться в матеріалах справи.

Разом з тим, арбітражний керуючий звертався до суду із клопотанням № 01-26/08-2015 від 26.08.2015р. про розгляд справи без участі його повноважного представника в судових засіданнях у зв'язку із відсутністю коштів в товариства-банкрута для забезпечення явки останнього.

Подане ліквідатором клопотання не суперечить вимогам чинного законодавства, не порушує чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів, а тому підлягає до задоволення.

При цьому суд враховує, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України. В свою чергу, невиконання відповідачем покладених на нього процесуальним законодавством обов'язків, як і не бажання останнього реалізувати в повному обсязі свої процесуальні права не можуть слугувати перешкодою для вирішення спору по суті. З наведеного, справа розглядається за правилами ст.75 ГПК України, за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши представлені докази в їх сукупності та дослідивши норми чинного законодавства, судом встановлено наступне.

Відповідно до частини 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Із даною правовою нормою кореспондуються і положення статті 174 ГК України, за якою передбачена можливість виникнення господарських зобов'язань на підставі будь-яких інших юридичних фактів, з якими законодавство пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Матеріали справи свідчать, що 27.12.2010р. позивачем, згідно видаткової накладної №ЖО-000030 здійснено поставку відповідачу товарно-матеріальних цінностей, а саме прес (гільйотина) Б/в в кількості 1 шт. загальною вартістю з урахуванням ПДВ 720 грн., що засвідчується підписами представників сторін на вказаному документі та відсутністю будь-яких зауважень та заперечень щодо кількості та якості товару.

Проте, як зазначає позивач, в порушення приписів чинного законодавства, вартість отриманого товару покупцем оплачена не була. З метою досудового врегулювання спірних правовідносин, 26.11.2013р. ТОВ "Жостер" було направлено на адресу ТОВ "Імперія даху" вимогу щодо погашення допущеної заборгованості. Втім, остання залишена відповідачем без належного реагування та виконання. Наведене стало підставою для звернення позивача із відповідним позовом до суду.

Господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, згідно із положеннями Господарського процесуального кодексу України є предметом регулювання Господарського кодексу України.

Взаємовідносини, що склалися між учасниками спору суд кваліфікує як правовідносини, що випливають із договору поставки, згідно яких та в силу ст. 712 ЦК України продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 названої правової норми передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується (постанова Вищого господарського суду України від 28.02.2012р. за N 5002-8/481-2011).

При цьому підписання покупцем накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (постанова Вищого господарського суду України від 21.04.2011р. за N 9/252-10);

Тотожні за змістом роз'яснення містяться в інформаційному листі ВГСУ №494-2012-р від 17.07.2012р. "Про практику застосування Вищим господарським судом України справ окремих норм матеріального права" та постанові Пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Таким чином, приймаючи до уваги наведені правові позиції та перелічені вище положення цивільного законодавства, суд констатує, що оскільки строк оплати товару сторонами встановлений не був, то відповідач мав розрахуватись з позивачем відразу після отримання товару, тобто 27.12.2010р.

Відповідно до статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За змістом ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Проте, в порушення наведених приписів чинного законодавства, оплату за отримані товарно-матеріальні цінності у встановлений цивільним законодавством строк відповідачем не здійснено. Жодних доказів, які б спростовували заявлену до стягнення суму боргу відповідачем не надано, а судом не здобуто.

Водночас, згідно до викладених у ст.4-3 ГПК України норм, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона, в силу ст.ст. 33-34 ГПК України, повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Натомість, ні передбачених ч.3. ст.267 ЦК України заяв чи будь-яких інших спростувань щодо заявлених сум від відповідача до суду не надходило.

Господарський суд оцінює докази, у відповідності до ст. 43 ГПК України, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За даних обставин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ТОВ "Жостер" про стягнення з ТОВ "Імперія даху" 720 грн. боргу підлягають до задоволення, оскільки підтвердженні матеріалами справи та ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України, при винесенні рішення судом вирішується питання щодо розподілу судових витрат.

Так, ухвалою суду про порушення провадження по справі від 10.08.2015р. за клопотанням позивача сплату судового збору у сумі 1 827 грн. за подання позовної заяви вих.№04 від 30.07.2015р. було відстрочено та на час вирішення спору по суті до Державного бюджету України вказані кошти не надійшли.

З приводу вказаних обставин, з метою забезпечення правильного і однакового застосування законодавства Вищим господарським судом України надано роз'яснення, що викладені у постанові Пленуму, від 21.02.2013, № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України". Зокрема у п. 3.4 зазначено, у разі коли господарським судом було відстрочено сплату позивачем судового збору, який з тих чи інших причин до прийняття рішення зі справи сплачено не було, а останнє прийнято на користь позивача, то стягнення суми судового збору здійснюється безпосередньо з відповідача у доход Державного бюджету України.

З огляду на наведене, судовий збір у розмірі 1 827 грн. покладається на відповідача та стягується у дохід Державного бюджету України.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 20, 22, 32-34, 43, 44, 49, 69, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія Даху", вул. Шевченка, буд.35, м. Підгайці, Підгаєцький район, Тернопільська область, 48000 (ідент. код 34041212) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Жостер", вул. Чигиринська, 42, м.Львів, 79000 (ідент. код 19164425) 720 (сімсот двадцять) грн. боргу.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія Даху", вул. Шевченка, буд.35, м. Підгайці, Підгаєцький район, Тернопільська область, 48000 (ідент. код 34041212) в дохід Державного бюджету України на рахунок 31217206783002 у ГУ ДКСУ у Тернопільській області, одержувач УДКСУ м. Тернопіль, код класифікації доходів бюджету 22030001, код ЄДРПОУ 37977726, МФО 838012, призначення платежу: "Судовий збір", код 03500022, Пункт 2.1; - 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. судового збору.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня підписання рішення через місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено 28.09.2015р.

Суддя                                                                                          О.В. Руденко