Рішення

від 28.09.2015 по справі 922/4999/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" вересня 2015 р.Справа № 922/4999/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

при секретарі судового засідання Гончарові В.В.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_1 ворота" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ПАТ "ОСОБА_1 ворота" (м. Харків) до Ізюмського професійного ліцею (м. Ізюм) простягнення 1439,45 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_2 (дов.№37 від 08.12.2014 року);

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "ОСОБА_1 ворота" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ПАТ "ОСОБА_1 ворота", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Ізюмського професійного ліцею на свою користь заборгованість, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором про відкриття поточних рахунків на користь фізичних осіб та надання послуг №235 від 24.01.2012. Відповідно вимог позовної заяви, заявлена до стягнення сума заборгованості становить 1439,45 грн. Судові витрати просить суд покласти на відповідача.

28.09.2015 до канцелярії суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів.

Суд, дослідивши клопотання представника позивача про долучення до матеріалів справи документів, вирішив за можливе задовольнити його.

Представник позивача в судовому засіданні 28.09.2015 підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач у призначене судове засідання 28.09.2015 не з’явився, витребуваних судом документів не надав, про причину неявки суд не повідомив. Про час і місце слухання справи був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення, яке долучене судом до матеріалів справи.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи й відсутність представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за можливе розгляд справи за позовної заявою позивача за наявними у справі і додатково наданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

24.01.2012 між Публічним акціонерним товариством "ОСОБА_1 ворота" та Ізюмським професійним ліцеєм було укладено договір про відкриття поточних рахунків на користь фізичних осіб та надання послуг №235.

Відповідно до п. 1.1 договору, банк надає клієнту послуги по обслуговуванню виплати заробітної плати та інших виплат, передбачених чинним законодавством України, співробітникам клієнта в безготівковому порядку на карткові рахунки у порядку та на умовах, визначених договором та чинним законодавством України.

Відповідно до п. 2.1.2 договору, відповідач зобов'язаний здійснювати перерахування загальної суми заробітної плати, авансів на відрядження та інших коштів, що підлягають виплаті співробітникам, а також комісійної винагороди за їх зарахування на карткові рахунки співробітників в розмірі 0,1% від загальної суми доходів і виплат, які підлягають виплаті співробітникам.

Відповідно до п. 5.1. договору, цей договір набирає чинності з дня його укладення та діє протягом одного року. Дія договору припиняється за згодою сторін, у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також договором.

Пунктом 5.2 договору передбачено, якщо жодна із сторін не попередить письмово іншу сторону про припинення дії договору за один місяць, його дія автоматично продовжується на кожний наступний рік.

В п. 5.3 договору зазначено, що договір може бути припинено з ініціативи однієї із сторін в будь-який момент протягом дії договору. Сторона, яка ініціює припинення дії договору, повідомляє про це іншу сторону письмово за один місяць до розірвання договору.

Судом встановлено, що позивач виконав свої обов'язки у повному обсязі, проте відповідач в порушення норм чинного цивільного та господарського законодавства України та умов договору про відкриття поточних рахунків на користь фізичних осіб та надання послуг №235 від 24.01.2012, не в повному обсязі перерахував заборгованість за договором.

В порядку досудового врегулювання спору, відповідно до частини 2 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України, 07.07.2015 позивачем на адресу відповідача було надіслано вимогу про сплату заборгованості за договором про відкриття поточних рахунків на користь фізичних осіб та надання послуг №235 від 24.01.2012, яка залишились без відповіді.

Таким чином, позивач змушений був звернутися до суду за захистом свого порушено права.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

У відповідності до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вказані обставини та приймаючи до уваги вимоги ст. 526 Цивільного Кодексу України, а саме те, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_1 ворота" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ПАТ "ОСОБА_1 ворота" про стягнення заборгованості за невиконання зобов’язання взятого на себе відповідно до договору про відкриття поточних рахунків на користь фізичних осіб та надання послуг №235 від 24.01.2012 в розмірі 1439,45 грн. правомірна, обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 1827,00 грн., оскільки з його вини спір було доведено до суду.

Керуючись ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Ізюмського професійного ліцею (64300, Харківська обл., м. Ізюм, вул. Лізи Чайкіної, 24; код ЄДРПОУ 02547837) на користь Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_1 ворота" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ПАТ "ОСОБА_1 ворота" (61166, м. Харків, пр. Леніна, 36; код банку 3511931, код ЄДРПОУ 200015529) заборгованість в сумі 1439,45 грн.

Стягнути з Ізюмського професійного ліцею (64300, Харківська обл., м. Ізюм, вул. Лізи Чайкіної, 24; код ЄДРПОУ 02547837) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби України у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна, 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківський області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) судовий збір в розмірі 1827,00грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 05.10.2015 р.

Суддя ОСОБА_3