Рішення

від 01.10.2015 по справі 922/4568/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2015 р.Справа № 922/4568/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Доленчука Д.О.

при секретарі судового засідання Івахненко І.Г.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково - виробнича фірма "Хелп - Агро", м. Харків до Комунального підприємства "Соломахи", с. Стрілеча про стягнення 94558,76 грн. за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 за довіреністю № 212 від 31.08.2015 р.

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Науково - виробнича фірма "Хелп - Агро" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Комунального підприємства "Соломахи" (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 35416,00 грн., 3% річних від суми заборгованості у розмірі 1979,41 грн., інфляційних у розмірі 27482,84 грн., пені у розмірі 19055,71 грн. та штрафу у розмірі 10624,80 грн., у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № 29.12.п1 від 29.12.2011 р.

Ухвалою суду по справі від 13.08.2015 р. було порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 10.09.2015 р. о 12:00.

10.09.2015 р. судом розгляд справи було відкладено на 01.10.2015 р. о 12:40.

Представник позивача надав заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу (вх. № 39511 від 01.10.2015 р.), яка судом була задоволена.

Відповідач про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, відзив на позовну заяву до суду не надав, його представник в призначене судове засідання не з'явився.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Беручи до уваги, що відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, та те, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, встановив наступне.

29.12.2011 р. між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) був укладений договір поставки № 29.12.п1 (надалі - договір).

Відповідно до п.1.1. договору продавець зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених у договорі, передати у власність покупцю соняшник товарний у кількості та по ціні, які обумовлені у договорі, а покупець зобов'язувався сплатити належну грошову суму та прийняти зазначений товар в порядку, в термін та на умовах, визначених у договорі.

Пунктом 1.2.1. договору було визначено, що товаром є соняшник товарний у кількості 18000,00 кг. по ціні 1,97 грн. за 1 кг на суму 35416,80 грн.

Згідно пункту 2.3.1. договору оплата за отриманий покупцем товар повинна бути здійснена в строк до 01.03.2012 р.

Відповідно до п.3.4. договору за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань, покупець за вимогою продавця сплачує штраф у розмірі 30% від суми невиконаного зобов'язання.

Також, згідно п.3.5. покупець зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням офіційного індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми. Річні за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань сплачуються за весь час користування цими коштами.

Відповідно п.3.6. договору за прострочення платежу покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Згідно п. 3.7. договору нарахування пені за прострочення виконання зобов'язання триває по день його виконання.

Строк дії договору, відповідно до п. 4.1. договору був визначений до 31.12.2012р.

01.03.2012 р. між сторонами договору була укладена додаткова угода № 1 до договору умовами якої сторони внесли зміни у п. 2.3.1., визначивши, що повний розрахунок повинен бути здійснений не пізніше 15.09.2013 р.

Факт отримання товару відповідачем за договором підтверджується товарною накладною № 645 від 29.12.2011 р., довіреністю № 1 від 29.12.2011 р. та податковою накладною № 80/2 від 29.12.2011 р.

Також, підтвердженням суми основного боргу відповідача у розмірі 35416,00 грн. є складені між сторонами акти звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2013 р. та за період з 01.01.2014 р. по 09.07.2015 р.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Згідно ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За таких обставин господарський суд прийшов до висновку, що сума основного боргу у розмірі 35416,00 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Таким чином, враховуючи умови договору, сума пені у розмірі 19055,71 грн. за період з 15.09.2013 р. по 27.07.2015 р. та сума штрафу у розмірі 10624,80 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи положення ст. 625 Цивільного кодексу України, перевіривши розрахунки позивача інфляційних та 3% річних, суд дійшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних у розмірі 27482,84 грн. за період вересень 2013 р. - червень 2015 р. та 3% річних у розмірі 1979,41 грн. за період з 15.09.2013 р. по 27.07.2015 р. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За таких обставин позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи те, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі, господарський суд відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України вважав за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену позивачем суму судового збору у розмірі 1891,18 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 509, 526, 530, 611, 625, 628, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 230, 231, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства "Соломахи" (62411, Харківська область, Харківський район, с. Стрілеча, ідентифікаційний код 01973785) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково - виробнича фірма "Хелп - Агро" (64801, Харківська область, Близнюківський район, смт. Близнюки, в'їзд Механізаторів, буд. 1/9, ідентифікаційний код 30511419) суму основного боргу у розмірі 35416,00 грн., 3% річних у розмірі 1979,41 грн., інфляційні у розмірі 27482,84 грн., пеню у розмірі 19055,71 грн., штраф у розмірі 10624,80 грн. та суму сплаченого судового збору у розмірі 1891,18 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 06.10.2015 р.

Суддя ОСОБА_2