Рішення

від 29.09.2015 по справі 923/1082/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2015 р. Справа № 923/1082/15

Господарський суд Херсонської області у складі судді Александрової Л.І. при секретарі Кудак М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Дочірнього підприємства "Херсонський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Херсон

до Іванівської сільської ради, с. Іванівка Високопільського району Херсонської області

про стягнення 21074 грн. 76 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, представник, дов. № 44 від 04.06.2015 року;

від відповідача - не прибув.

Строк вирішення спору продовжено до 07.10.2015 року ухвалою суду від 17.07.2015 року.

В судовому засіданні згідно з приписами ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення після закінчення розгляду справи.

Дочірнє підприємство "Херсонський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (позивач) звернулося до господарського суду Херсонської області з позовом до Іванівської сільської ради (відповідач), яким, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог № 13-07/1025 від 29.09.2015 р. (а.с. 58-61), просить стягнути на свою користь заборгованість за неналежне виконання умов договору підряду №30-П/Д від 22.07.2014 року у сумі 17400 грн. 14 коп., з яких 10460 грн. основного боргу, 152 грн. 17 коп. 3% річних, 4194 грн. 46 коп. інфляційних втрат, 2593 грн. 51 коп. пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на положення ст.ст. 509, 510, 525, 526, 530, 610, 611, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 216, 217, 218, 222, 230, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 54, 56 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою суду від 08.07.2015 р. порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 17.07.2015 р. Ухвалою суду від 17.07.2015 р. розгляд справи відкладався з метою надання можливості сторонам скористатись повним обсягом процесуальних прав.

Представник позивача підтримує заявлені позовні вимоги у повному обсязі та просить суд їх задовольнити повністю з зазначених у позовній заяві підстав, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог.

16.07.2015 р. відповідач надіслав суду відзив на позовну заяву, згідно якого проти позовних вимог частково заперечує, не погоджується з нарахуванням інфляційних втрат, 3% річних та пені, в зв'язку з чим просить суд задовольнити позовні вимоги частково, а саме в частині заборгованості за фактично виконані роботи на суму 10460 грн.

Відповідач, належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення ухвали (а.с. 27), але явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив та надіслав заяву про розгляд справи без участі його представника (а.с. 56).

Неявка представника відповідача у судове засідання господарського суду не перешкоджає розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

в с т а н о в и в:

22.07.2014 р. між Іванівською сільською радою та філією "Великоолександрівський райавтодор" ДП "Херсонський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", який є відокремленим підрозділом ДП "Херсонський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" був укладений договір підряду № 30-П (далі Договір), за умовами якого (п. 1.1.) відповідач доручає, а позивач зобов’язується виконати визначені відповідачем види і обсяги робіт з поточного ремонту автомобільних доріг комунальної власності, які здійснюються за рахунок Субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам у 2014 році для проведення робіт, пов’язаних з будівництвом, реконструкцією, ремонтом та утриманням вулиць і доріг комунальної власності у населених пунктах відповідно до кошторисної документації.

Відповідно до п. 1.2. Договору № 30-П/Д, об’єкт робіт: "Поточний ремонт вул. Рибальської, с. Іванівка Високопільського району Херсонської області".

Згідно з п. 4.1. Договору, ціна договору становить 20800 грн., в т.ч. ПДВ - 3467 грн.

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що розрахунки проводяться шляхом безготівкового переказу коштів на поточний рахунок позивача, вказаний у даному Договорі протягом 5 банківських днів на підставі підписаних сторонами Акта приймання виконання робіт (форма №КБ-2в) та Довідки про вартість виконаних робіт (форма№КБ-3).

На виконання вимог договору підрядник належним чином виконав зобов'язання щодо поточного ремонту автомобільних доріг комунальної власності.

Факт належного виконання підрядних робіт підтверджується актом приймання виконаних робіт (форма № КБ-2в) за вересень 2014 року та довідкою про вартість виконаних робіт (форма №КБ-3) за вересень 2014р., які підписані та скріплені печатками обох сторін.

В порушення умов правочину та норм законодавства, відповідач, не виконав вимоги договору щодо своєчасних розрахунків, у зв’язку з чим має заборгованість перед позивачем в розмірі 10460 грн.

Позивач надсилав відповідачу претензію № 17 від 02.03.2015р. з вимогою сплатити, зокрема, заборгованість за договором № 30-П/Д від 22.07.2014 р.

Відповідно до ст. 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, Договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення 10460 грн. основного боргу є обґрунтованими, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вказаної норми позивач обґрунтовано нарахував відповідачу за прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати виконаних робіт 152 грн. 17 коп. 3% річних та 17400 грн. 17 коп. інфляційних втрат.

Суд за допомогою методики визначеної у програмно-технічному комплексі «Ліга-Закон» перевірив розрахунок нарахованих відповідачу збитків від інфляції і 3% річних та встановив, що він здійснений позивачем арифметично та методологічно вірно.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення 152 грн. 17 коп. 3% річних та 17400 грн. 17 коп. інфляційних втрат відповідають наведеним нормам, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" (далі - Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вищезгаданого Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічна норма міститься в п. 2 ст. 343 ГК України.

В даному випадку пунктом 7.2 договору № 30-П/Д від 22.07.2014 р. сторонами було обумовлено, що за невчасну плату наданих послуг (виконаних робіт) замовник виплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов'язання за кожен день прострочення, діючої за період, за який нараховується пеня.

На підставі вищезазначених норм чинного законодавства та умов договору позивач нарахував відповідачу за порушення виконання зобов'язань з оплати виконаних робіт 2593 грн. 51 коп. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день затримки за період з 24.09.2014 р. по 24.03.2015 р.

Розрахунок пені здійснено вірно. Судом перевірено.

За правилами ч. 1 ст. 32, ст. 33 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду зазделегіть встановленої сили.

Таким чином, дослідивши матеріали даної справи, оцінивши відповідно до вимог ст. 43 ГПК України надані сторонами докази та проаналізувавши їх згідно з вимогами діючого законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог. До стягнення з відповідача на користь позивача підлягає заборгованості за виконані роботи в розмірі 10460 грн., 152 грн. 17 коп. 3% річних, 4194 грн. 46 коп. інфляційних втрат, 2593 грн. 51 коп. пені.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

У пункті 4.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" висловлено правову позицію згідно якої зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом. Так, якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача. Або у разі коли в позові відмовлено, але з обставин справи вбачається, що спір доведено до судового розгляду внаслідок ухилення відповідача від розгляду претензії позивача, якщо вона пред'являлася (статті 6 - 8 ГПК), то судовий збір також покладається на відповідача.

Згідно вказаної вище правової позиції, суд покладає судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 1827 грн. на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Іванівської сільської ради (74020, Херсонська область, Високопільський р-н, с. Іванівка, вул. Перемоги, буд. 47 В, ідентифікаційний код 04400423) на користь Дочірнього підприємства "Херсонський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (73000, м. Херсон, вул. Поповича, 23, код ЄДРПОУ 31918234) 10460 грн. основного боргу, 152 грн. 17 коп. 3% річних, 4194 грн. 46 коп. інфляційних втрат, 2593 грн. 51 коп. пені та 1827грн. 00коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 06.10.2015 р.

Суддя Л.І. Александрова