Постанова

від 12.08.2015 по справі 804/7473/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2015 р. Справа № 804/7473/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Озерянської С.І.

при секретарі Червяченко Д.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вілія-експо» про накладення арешту,-

ВСТАНОВИВ :

Криворізька північна об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Дніпропетровській області звернулась з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вілія-експо», в якому позивач просить накласти арешт на кошти на рахунках у банківських установах, які належать відповідачу.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що у відповідача існує податковий борг в сумі 1 228,60 грн., що виник внаслідок несплати відповідачем податків та зборів у строки та у розмірах, встановлених діючим законодавством, внаслідок чого, просить накласти арешт на кошти, які знаходяться в банку, обслуговуючому Товариство з обмеженою відповідальністю «Вілія-експо».

Представник позивача просив розглянути справу в порядку письмового провадження.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вілія-Експо» зареєстроване як юридична особа та обліковується у Криворізькій північній об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, як платник податків.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вілія-Експо» має податковий борг з єдиного податку з юридичних осіб в розмірі 1 228,60 грн.

Позивачем, з метою виявлення та реалізації рухомого та нерухомого майна боржника було направлено запити до органів реєстрації прав.

Згідно листа-відповіді Криворізького гірничопромислового територіального управління від 06.03.14 за №12-13/431 технологічні транспортні засоби ТОВ «Вілія-Експо» на обліку не перебувають.

Згідно листа-відповіді Державної інспекції сільського господарства в Дніпропетровській області від 06.03.2014 року за №07.1/13-26/1334 в електронно-обліковій системі відсутня інформація про реєстрацію сільськогосподарської техніки за ТОВ «Вілія-Експо»

Згідно листа-відповіді Управління Держземагенства у Криворізькому районі Дніпропетровської області від 17.03.2014 року №1384/7 згідно даними управління Держземагенства ТОВ «Вілія-Експо» як землекористувач (землевласник) в управлінні не зареєстровані.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ТОВ «Вілія-Експо» не зареєстровано.

20.11.2013 року Криворізькою центральною об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Дніпропетровській області сформовано податкову вимогу №333-15.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Право податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу, передбачено пп.20.1.33 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України.

Наведена законодавча норма встановлює одночасно як право податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами, є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі.

Крім цього, суд зазначає, що Постановою Національного Банку України №22 від 21.01.2004р. затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (далі - Інструкція).

Вимоги цієї Інструкції поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також, на стягувачів та є обов'язкові для виконання ними (пункти 1.1. та 1.3 Інструкції).

Главою 10 Інструкції визначено порядок виконання банками заходів щодо арешту коштів на рахунках клієнтів.

Пункт 10.2 Інструкції передбачає, що арешт за постановою державного виконавця або за рішенням суду (далі - документ про арешт коштів) накладається на кошти, що обліковуються за рахунками, відкритими клієнтами в банку, відповідно до нормативно-правових актів Національного банку, що регулюють порядок відкриття та використання рахунків.

Арешт на підставі документа про арешт коштів може бути накладений на всі кошти, що є на всіх рахунках клієнта банку, без зазначення конкретної суми, або на суму, що конкретно визначена в цьому документі. Якщо в документі про арешт коштів не зазначений конкретний номер рахунку клієнта, на кошти якого накладений арешт, але обумовлено, що арешт накладено на кошти, що є на всіх рахунках, то для забезпечення суми, визначеної цим документом, арешт залежно від наявної суми накладається на кошти, що обліковуються на всіх рахунках клієнта, які відкриті в банку, або на кошти на одному/кількох рахунку/ах. (пункт 10.3 Інструкції).

Пунктом 10.10 Інструкції передбачено, що у разі надходження до банку платіжної вимоги/інкасового доручення (розпорядження) за тим виконавчим документом, для забезпечення виконання якого, на кошти клієнта накладено арешт, банк виконує її в повній або частковій сумі в межах наявної арештованої суми на рахунку.

Банк виконує часткову оплату платіжної вимоги/інкасового доручення (розпорядження) відповідно до пункту 5.10 глави 5 та пункту 12.9 глави 12 цієї Інструкції.

До арешту суми в розмірі, який визначений документом про арешт коштів, банк продовжує арештовувати кошти, що надходять на рахунок клієнта, та виконує платіжні вимоги/інкасові доручення (розпорядження) щодо списання коштів з урахуванням тієї суми, яку раніше частково списано на підставі платіжних вимог/інкасових доручень (розпоряджень) за тим виконавчим документом, для забезпечення якого, було накладено арешт на кошти на рахунку клієнта.

Банк після списання за платіжною вимогою/інкасовим дорученням (розпорядженням) суми в розмірі, який визначений документом про арешт коштів, списує цей документ з відповідного позабалансового рахунку та, якщо немає на обліку за позабалансовим рахунком інших документів про арешт коштів, проводить операції за рахунком клієнта.

З аналізу зазначених вище норм вбачається, що у разі визначення конкретного розміру заборгованості у документі, яким накладено арешт, банк без порушення прав платника та одночасно клієнта банка в частині обмеження користування належними такому платнику коштами або цінностями, у разі повного виконання рішення про арешт та списання визначеної суми у визначеному розмірі, продовжує безперешкодно виконувати завдання по списанню або перерахуванню коштів платника за його бажанням.

Відтак, вимога щодо накладення арешту на кошти та цінності, які знаходяться в банку та належать платнику податків, який має несплачений податковий борг по єдиному податку з юридичних осіб в розмірі 1 228,60 грн., є правомірною та обґрунтованою.

Доказів сплати податкового боргу по єдиному податку з юридичних осіб в розмірі 1 228,60 грн., відповідачем не надано.

Водночас, позивачем надано докази відсутності у відповідача майна, достатнього для погашення податкового боргу.

Відповідно до ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві, є будь-які фактичні дані, на підставі яких, суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69, 71, 163, 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вілія-Експо» про накладення арешту коштів - задовольнити повністю.

Накласти арешт на кошти на рахунках у банківських установах, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Вілія-Експо» (код ЄДРПОУ 33355874) у розмірі податкового боргу по єдиному податку з юридичних осіб на суму 1 228,60 грн.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.І. Озерянська