Постанова

від 02.10.2015 по справі 810/4201/15

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2015 року           810/4201/15

Суддя Київського окружного адміністративного суду Басай О.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України у Бородянському районі Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Декор" про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Управління Пенсійного фонду України у Бородянському районі Київської області (далі – позивач, УПФУ) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Декор" (далі – відповідач, Товариство), в якому просить стягнути заборгованість щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1232,00 грн.

В позовній заяві позивач зазначив, що відповідач є суб'єктом підприємницької діяльності і має перед УПФУ заборгованість щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 01.05.2010 по 31.05.2010 у розмірі 1232,00 грн.

22.09.2015 від позивача до суду надійшло клопотання, в якому він просив розгляд справи №810/4201/15 провести без участі представника УПФУ у Бородянському районі Київської області в порядку письмового провадження.

Представник відповідача у судове засідання, що було призначене на 22.09.2015, не прибув, хоча, про дату, час, та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим поштовим відправленням №0113321111717, що повернулось до суду з довідкою про причини повернення (досилання), у зв'язку тим, що відповідача за вказаною адресою немає. Про причини неприбуття суд не повідомляв. Заперечень проти позову не надсилав.

22.09.2015 Київський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши позовну заяву, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

Із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №17801266 від 17.12.2013 та спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №21106404 від 02.09.2015, судом встановлено, що 18.04.1995 Товариство зареєстроване як юридична особа, якій присвоєно ідентифікаційний код: 20584316 (Том 1, а.с. 5-8, 22-24).

21.06.2010 Товариство подало до УПФУ звіт про суми нарахованої заробітної плати (грошового забезпечення, доходу) застрахованих осіб та суми нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до органів Пенсійного фонду України за травень 2010 року з додатками, відповідно до якого загальна сума страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування склала 1232,00 грн. (Том 1 а.с. 9-13).

УПФУ виставило Товариству вимогу про сплату боргу від 05.11.2010 №Ю-32, відповідно до якої сума недоїмки зі страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування склала 23407,06 грн. Вищезазначену вимогу отримав головний бухгалтер Товариства 21.11.2010, що підтверджується корінцем вимоги від 05.11.2010 №Ю-32.

З додаткових письмових пояснень позивача, що були наданні суду 22.09.2015, судом встановлено, що станом на 22.09.2015 Товариство має несплачену заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування на загальну суму 23407,06 грн. Київський окружний адміністративний суд прийняв постанови в адміністративних справах №2а-2334/10/1070 та №2а-5726/10/1070, в яких постановив стягнути з Товариства на користь УПФУ заборгованість за внесками на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за грудень 2008, січень-грудень 2009 року та за січень-квітень 2010 року на загальну суму 22175,06 грн. В результаті чого утворився залишок нестягнутих коштів зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за травень 2010 року в сумі 1232,00 грн.

З картки особового рахунку страхувальника юридичної особи або фізичної особи, яка має найманих працівників (32%, 4%, 42%) Товариства за період з 01.01.2010 по 02.09.2015 та картки особового рахунку страхувальника юридичної особи або фізичної особи, яка має найманих працівників (1%-5%) Товариства за період з 01.01.2010 по 02.09.2015, судом встановлено, що за відповідачем у червні 2010 року рахується заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування на за травень 2010 року загальну суму 1232,00 грн.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування визначаються Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі – Закон України від 09.07.2003 №1058-ІV) (редакція, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), зокрема, принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; платники страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками тощо.

Положеннями статті 1 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV встановлено, що страхувальниками є роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до пункту 1 статті 14 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV, страхувальниками є роботодавці – підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.

Пунктом 1 статті 11 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV встановлено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент) на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру.

Згідно з пунктом 6 частини другої статті 17 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV, страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Положеннями статті 1 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV встановлено, що мінімальний страховий внесок – сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлених законом на день отримання заробітної плати (доходу).

Відповідно до частини третьої статті 18 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV, страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.

Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство (ч. 4 ст. 18 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV).

Законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати (ч. 6 ст. 18 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV).

Згідно частини шостої статті 20 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV, страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для страхувальників, зазначених у пункті 5 статті 14 цього Закону, – квартал.

Відповідно до частини другої статті 106 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV, суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі – недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків (ч. 12 ст. 20 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV).

Положеннями абзацу 8 частини третьої статті 106 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV передбачено право органу Пенсійного фонду України на звернення до суду з позовом про стягнення недоїмки.

Отже, сума заборгованості відповідача зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування складає 1232,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: вимогою про сплату боргу від 05.11.2010 №Ю-32, корінцем вимоги від 05.11.2010 №Ю-32, звітом про суми нарахованої заробітної плати (грошового забезпечення, доходу) застрахованих осіб та суми нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до органів Пенсійного фонду України за травень 2010 року з додатками, карткою особового рахунку страхувальника юридичної особи або фізичної особи, яка має найманих працівників (32%, 4%, 42%) Товариства за період з 01.01.2010 по 02.09.2015 та карткою особового рахунку страхувальника юридичної особи або фізичної особи, яка має найманих працівників (1%-5%) Товариства за період з 01.01.2010 по 02.09.2015.

На день розгляду справи вищезазначена заборгованість Товариством не погашена.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень.

Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Відповідач на пропозицію суду надати письмові заперечення проти позову та докази, що їх підтверджують, викладену в ухвалі про відкриття провадження в адміністративній справі та призначення справи до судового розгляду, або доказів, що спростовують твердження позивача, не надав.

З огляду на викладене, суд вважає, що вимоги позивача є правомірними і обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до частини четвертої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем – фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Декор" (07850, Київська область, Бородянський район, селище міського типу Клавдієво-Тарасове, вулиця Леніна, будинок 35, ідентифікаційний код: 20584316) на користь Управління Пенсійного фонду України у Бородянському районі Київської області (07800, Київська область, Бородянський район, селище міського типу Бородянка, вулиця Леніна, будинок 230 А, ідентифікаційний код: 22201851, р/р 256043011005 в Головному управлінні Ощадбанку по м. Києву і Київській області, МФО 322669) заборгованість щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1232,00 грн. (одна тисяча двісті тридцять дві грн. 00 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя                                                                                 Басай О.В.