Постанова

від 30.09.2015 по справі 826/3997/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 вересня 2015 року № 826/3997/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомПідприємства з іноземними інвестиціями "Гленкор Грейн Україна" до треті особи Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників Товариство з обмеженою відповідальністю "Іллічівський зерновий термінал", Приватне акціонерне товариство "Божедарівський елеватор" провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0000333710 від 17.12.2014

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Підприємство з іноземними інвестиціями "Сєрна" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0000333710 від 17.12.2014.

У судовому засіданні 02.04.2015 було замінено неналежного позивача Підприємство з іноземними інвестиціями "Сєрна" на належного Підприємство з іноземними інвестиціями "Гленкор Грейн Україна".

У судовому засіданні 23.04.2015 до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Іллічівський зерновий термінал" та Приватне акціонерне товариство "Божедарівський елеватор".

Податкові зобов'язання позивачу нараховані за результатами документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість заявленого до відшкодування на рахунок платника у банку за період з листопада 2011 року по лютий 2011 року з урахуванням уточнених розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок. Підставою зменшення суми бюджетного відшкодування з даного податку став висновок податкового органу про те, що договори укладені між позивачем та контрагентами СТОВ "Павлівка - Агро Трейд", ФГ "Золоте руно 2013", ТОВ "МТС - Південна", ПП "Адвокатське бюро", ТОВ "СТ АГРОІНВЕСТ" не спричиняє реального настання правових наслідків.

Позивач, не погоджуючись з такими висновками податкового органу, зазначає, що у період, який перевірявся податковим органом, мав фінансово - господарські відносини з контрагентами СТОВ "Павлівка - Агро Трейд", ФГ "Золоте руно 2013", ПП "Адвокатське бюро", ТОВ "СТ АГРОІНВЕСТ", які за твердженням позивача мали реальний характер, а документи бухгалтерського та податкового обліків за цими операціями були оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства. Також позивач зазначив про те, що по правовідносинам з ТОВ "МТС - Південна" зменшення від'ємного значення не здійснювалось.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та просила суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, через канцелярію суду подав письмові заперечення на адміністративний позов в яких просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Доводи відповідача викладені в письмових запереченнях аналогічні доводам та висновкам викладеним в акті перевірки № 1441/28-1037-20/23393195 від 09.12.2014 інших доводів, крім зазначених у вказаному акті перевірки відповідачем наведено не було.

Представники третіх осіб у судове засідання 25.06.2015 не прибули, через канцелярію суду від третьої особи 1 24.06.2015 надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи та слухання справи у відсутності представника ТОВ "Іллічівський зерновий термінал" та від третьої особи 2 через канцелярію суду 27.05.2015 надійшли письмові пояснення до позову в яких було вкладено прохання слухати справу без його участі.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Під час судового розгляду справи, суд,

В С Т А Н О В И В:

В період з 26.11.2014 по 09.12.2014 Міжрегіональним головним управлінням Міндоходів - Центральним офісом з обслуговування великих платників проведена документальна позапланова виїзна перевірка правомірності нарахування ПзП "Сєрна" від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість заявленого до відшкодування на рахунок платника у банку за період з листопада 2011 року по лютий 2011 року з урахуванням уточнених розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок.

За результатами перевірки складено акт № 1441/28-1037-20/23393195 від 09.12.2014, яким встановлено порушення пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України , що призвело до завищення податкового кредиту по операціях з придбання з ПДВ, які надають право формування податкового кредиту на суму 1 199 657,00 грн., по операціях з придбання з ПДВ, які надають право формування податкового кредиту на суду ПДВ 358 913,00 грн. порушення пунктів 200.1, 200.3 статті 200, що призвело до завищення від'ємного значення податку на додану вартість в розмірі 1 199 657,00 грн. та порушення підпункту 14.1.18, пункту 14.1 статті 14, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України , що призвело до завищення бюджетного відшкодування у розмірі 1 199 657,00 грн.

17.12.2014 на підставі акту № 1441/28-1037-20/23393195 від 09.12.2014, було прийнято податкове повідомлення - рішення №0000333710, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступного періоду) з податку на додану вартість на загальну суму 1 199 657,00 грн. у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 299 914,00 грн.

Податкове повідомлення - рішення №0000333710 від 17.12.2014 було оскарженого в адміністративному порядку та рішенням Державної фіскальної служби України №3343/6/99-99-10-01-04-25 від 19.05.2015 залишено без змін.

Підприємство з іноземними інвестиціями "Сєрна" не погоджуючись з податковим повідомленням - рішенням №0000333710 від 17.12.2014 та вважаючи його таким, що підлягає скасуванню звернулось з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суть офіційного з'ясування всіх обставин у справі визначена в частинах четвертій та п'ятій статті 11 цього Кодексу, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи зобов'язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Отже, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші операції платника податків, які відповідно до статті 185 Податкового кодексу України визначені як об'єкт оподаткування.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами податкового кодексу України.

Пунктом 198.1 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту та здійснених витрат до складу валових є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та валових витрат для цілей визначення об'єктом оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість та до складу валових витрат навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічна позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011.

Зазначеним листом Вищого адміністративного суду України також визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, при визначенні права платника податків на формування податкового кредиту та валових витрат, судом має бути перевірено чи мали операції між платником податків та його контрагентами реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем придбаної у зазначених контрагентів продукції, при цьому, суд має виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

На підтвердження факту існування фінансово - господарських відносин з СТОВ "Павлівка - Агро Трейд" позивач посилається на те, що між ним та зазначеним товариством було укладено договори купівлі - продажу № VP-028-14 від 12.02.2014, № МЗ-032-14 від 14.02.2014, № МЗ-034-14 від 17.02.2014, № VP-030-14 від 13.02.2014, № VP-036-14 від 19.02.2014, № VP-026-14 dsl 11/02/2014 відповідно до яких СТОВ "Павлівка - Агро Трейд" мало поставити і передати позивачу кукурудзу 3 класу для кормових потреб українського походження врожаю 2013 року.

Відповідно до пунктів 2.3, 3.3, 4.2, 4.4, 5.1 зазначених договорів первинними документами, які мали бути складені у випадку здійснення поставки товару є документи з результатами лабораторних досліджень ІЗТ, належним чином заповнені товаро - транспортні накладні, реєстром, що виданий ІЗТ та інформує про кількість та якість товару, видаткові накладні, рахунки - фактури.

Позивачем документів з результатами лабораторних досліджень ІЗТ суду надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості надання відповідних документів.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік" встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В наданих позивачем на підтвердження існування фінансово - господарських відносин з СТОВ "Павлівка - Агро Трейд" рахунках на оплату в графі "Виписав(ла)" міститься підпис скріплений печаткою підприємства, водночас не зазначено даних особи, яка відповідний підпис вчинила та в видаткових накладних поряд з підписами наявними в них відсутні дані осіб, які їх вчинили.

В частині ТТН наданих позивачем суду на підтвердження існування фінансово - господарських відносин з СТОВ "Павлівка - Агро Трейд" пунктом навантаження зазначено "Од. обл. с. Нерубайское", у той час. як місцезнаходженням зазначеного товариства є м. Житомир, а доказів на підтвердження наявності складських у СТОВ "Павлівка - Агро Трейд" за адресою "Од. обл. с. Нерубайское" позивачем суду не надано. Крім того частина ТТН датована раніше дати укладання позивачем договорів з СТОВ "Павлівка - Агро Трейд".

Таким чином рахунки на оплату та ТТН надані позивачем на підтвердження існування фінансово - господарських відносин з СТОВ "Павлівка - Агро Трейд" складені з порушенням Закону України "Про бухгалтерський облік" та з них є неможливо встановити особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Частиною четвертою статті 12 Закону України "Про карантин росли" встановлено, що особи, які здійснюють господарську діяльність, пов'язану з виробництвом, переробкою, зберіганням, транспортуванням, торгівлею рослинами і рослинними продуктами, зобов'язані: виконувати фітосанітарні правила та здійснювати фітосанітарні заходи; виконувати розпорядження органів Державної служби з карантину рослин України щодо проведення відповідних карантинних заходів; зареєструватися у відповідній інспекції з карантину рослин, якщо це вимагається згідно із статтею 27 цього Закону.

Наказом Міністерства аграрної політики України № 414 від 23.08.2005 "Про затвердження Фітосанітарних правил ввезення з-за кордону, перевезення в межах, країни, транзиту, експорту, порядку переробки та реалізації під карантинних матеріалів" зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 29.09.2005 за № 1121/11401 визначається порядок перевезення підкарантинних матеріалів в межах країни.

Відповідно до пункту 5.3 зазначених Правил - карантинний сертифікат супроводжує кожну окрему партію підкарантинних матеріалів, що перевозяться в одному судні, баржі, вагоні, контейнері, автотранспортному засобі. Термін дії карантинного сертифіката - 15 днів.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 705 від 12.05.2007 року "Про деякі питання реалізації Закону України "Про карантин рослин" насіння соняшнику, подрібнене або не подрібнене, пшениця і сумі пшениці та жита (меслин), кукурудза, соєві боби, подрібнені або неподрібнені, ячмінь, насіння свиріпи або ріпака, подрібнене або неподрібнене (що і було предметом договорів поставки ) - включено до переліку підкарантинних матеріалів і об'єктів.

Таким чином, перевезення насіння соняшнику, пшениці, сої, ріпака, сої, кукурудзи в межах України здійснюється виключно у супроводі карантинного сертифіката, що видається органами Державної служби з карантину рослин України, та який засвідчує карантинний стан рослин і рослинних продуктів, визначає маршрут, умови перевезення і використання їх, тари та їх упаковку.

Отже, у випадку здійснення за договорами поставки укладених позивачем поставки відповідних культур на кожну партію поставленого товару у позивача мав би бути в наявності карантинний сертифікат, однак зазначених сертифікатів позивачем суду не надано та не зазначено про причини неможливості їх надання.

На підтвердження факту існування фінансово - господарських відносин з ФГ "Золоте руно І К" позивач посилається на те, що між ним та зазначеним товариством було укладено договори купівлі - продажу № DP-172-13 від 21.11.2013 відповідно до якого позивачу мав бути поставлений соняшник українського походження 2013 року врожаю.

Відповідно до пунктів 2.3, 4.2, 5.1 зазначеного договору первинними документи, які мають бути складені у випадку здійснення поставки товару є складська квитанція зареєстрована в ДП "Держреєстри України", видаткова накладна, рахунок - фактура.

В наданих позивачем на підтвердження існування фінансово - господарських відносин з ДП "Держреєстри України" рахунках - фактурах в графі "Виписав(ла)" міститься підпис скріплений печаткою підприємства, водночас не зазначено даних особи, яка відповідний підпис вчинила та в видаткових накладних поряд з підписами наявними в них відсутні дані осіб, які їх вчинили, а отже зазначені рахунки складені та з них є неможливо встановити особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На підтвердження факту існування фінансово - господарських відносин з ТОВ "СТ АГРОІНВЕСТ" позивач посилається на те, що між ним та зазначеним товариством було укладено договори купівлі - продажу № ZP-042-12 від 03.04.2012, №ZP-045-12 від 11.04.2012, № ZP-048-12 від 19.04.2012 та № ZP-046-12 від 17.04.2012 відповідно до якого позивачу мав бути поставлений соняшник українського походження 2011 року врожаю.

Відповідно до пунктів 2.3, 4.2, 5.1 зазначених договорів первинними документи, які мають бути складені у випадку здійснення поставки товару є складська квитанція зареєстрована в ДП "Держреєстри України", видаткова накладна, рахунок - фактура, трьох сторонній акт приймання передачі.

Рахунків - фактур позивачем на підтвердження існування фінансово - господарських відносин з ТОВ "СТ АГРОІНВЕСТ" суду надано не було , як і не було зазначено про причини неможливості надання відповідних документів.

В наданих позивачем на підтвердження існування фінансово - господарських відносин з ТОВ "СТ АГРОІНВЕСТ" актах, актах прийому - передачі, містяться підписи скріплені печатками підприємств, водночас не зазначено даних особи, яка відповідний підпис вчинила та в видаткових накладних поряд з підписами наявними в них відсутні дані осіб, які їх вчинили, а отже зазначені рахунки складені та з них є неможливо встановити особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Щодо документів наданих позивачем на підтвердження використання зернових культур отриманих по взаємовідносинам з контрагентами СТОВ "Павлівка - Агро Трейд", ФГ "Золоте руно 2013", ТОВ "СТ АГРОІНВЕСТ", то суд звертає увагу на те, що оскільки з них є неможливим встановити той факт, що вони підтверджують подальшу реалізацію соняшника/кукурудзи отриманих позивачем саме від зазначених контрагентів, то відповідні документи не підлягають дослідженню в рамках даної справи.

На підтвердження існування фінансово - господарських відносин з ПП "Адвокатське бюро" позивачем було надано суду копії видаткових накладних, рахунків - фактур, платіжних доручень.

В наданих позивачем на підтвердження існування фінансово - господарських відносин з ПП "Адвокатське бюро" рахунках - фактурах в графі "Виписав(ла)" міститься підпис скріплений печаткою підприємства, водночас не зазначено даних особи, яка відповідний підпис вчинила та в видаткових накладних поряд з підписами наявними в них відсутні дані осіб, які їх вчинили, а отже зазначені рахунки складені та з них є неможливо встановити особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В податкових накладних, копії яких надані позивачем на підтвердження існування фінансово - господарських відносин з ПП "Адвокатське бюро" зазначено про те, що вони виписані на підставі договорів купівлі - продажу, водночас зазначених договорів суду надано не було.

Доказів на підтвердження використання товару отриманого від ПП "Адвокатське бюро" у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку позивачем суду надано не було.

З огляду на викладене, враховуючи те, що, як було встановлено судом, позивачем не надано достатніх первинних документів, які мали складатися відповідно до умов договорів укладених з контрагентами СТОВ "Павлівка - Агро Трейд", ТОВ "СТ АГРОІНВЕСТ" та не зазначено про неможливість їх надання, а надані на підтвердження існування фінансового господарських відносин з контрагентами СТОВ "Павлівка - Агро Трейд", ФГ "Золоте руно 2013", ТОВ "СТ АГРОІНВЕСТ" та ПП "Адвокатське бюро" складені з порушенням вимог Закону України "Про бухгалтерський облік", а також не надано належним доказів на підтвердження використання товару, отриманого за твердженням позивача від зазначених контрагентів, у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, суд дійшов висновку про те, що позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження реальності та товарності фінансово - господарських відносин з контрагентами СТОВ "Павлівка - Агро Трейд", ФГ "Золоте руно 2013", ТОВ "СТ АГРОІНВЕСТ" та ПП "Адвокатське бюро", а отже не доведено факт здійснення поставки товару.

З урахуванням наведеного, враховуючи те, що позивачем не доведено товарності та реальності господарських правовідносин з контрагентами СТОВ "Павлівка - Агро Трейд", ФГ "Золоте руно 2013", ТОВ "СТ АГРОІНВЕСТ" та ПП "Адвокатське бюро", суд дійшов висновку про відсутність у позивача правових підстав для формування податкового кредиту та відповідно від'ємного значення з податку на додану вартість по взаємовідносинам з зазначеними контрагентами.

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Законом України "Про судовий збір" передбачено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 0,06 розміру мінімальної заробітної плати, а ставка судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру встановлена у розмірі 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 (1 827,00 грн.) розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 (4 872,00 грн.) розмірів мінімальної заробітної плати.

Відповідно до платіжного доручення № 1100 від 04.03.2015 позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 487,20 грн.

З огляду на викладене, керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.У задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю .

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліцензійний консортіум" (код ЄДРПОУ 36519261) решту суми судового збору у розмірі 4384,80 грн. (чотири тисячі триста вісімдесят чотири грн. 40 коп.) на розрахунковий рахунок № 31218206784007 у ГУ ДКСУ у місті Києві, код 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі апеляційного оскарження постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов