Постанова

від 05.10.2015 по справі 826/12230/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 жовтня 2015 року № 826/12230/15

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Гарник К.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Панторія Плюс» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м.Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Панторія Плюс» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач) в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м.Києві від 10 червня 2015 року № 0031871506.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/12230/15, закінчено підготовче провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 13 липня 2015 року.

В судовому засіданні 13 липня 2015 року позивач підтримав адміністративний позов, просив суд задовольнити його, представник відповідача заперечив проти позову.

Відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що згідно підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 57.1 статті 57, пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м.Києві проведено камеральну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Панторія Плюс» з питань своєчасності сплати податку на прибуток іноземних юридичних осіб (код платежу 11020500) за 2013-2014 роки, за результатом якої складено акт перевірки від 21 травня 2015 року № 271/26-59-15-06-94.

Перевіркою встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Панторія Плюс» термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб, протягом строків, визначених пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України.

На підставі вказаного акта перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення - рішення від 10 червня 2015 року № 0031871506, яким на підставі статті 126 Податкового кодексу України за затримку на 36 та 37 календарних днів граничного строку сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 338326,80 грн. Товариство з обмеженою відповідальністю «Панторія Плюс» зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 67665,36 грн. за платежем - податок на прибуток іноземних юридичних осіб.

Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятим на його підставі податковим повідомленням-рішенням й мотивує позовні вимоги тим, що відповідачем неправомірно застосовано до Товариства з обмеженою відповідальністю «Панторія Плюс» штрафні санкції, оскільки останнім дотримано строки сплати податку на прибуток іноземних юридичних осіб за перевіряємий період.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог з урахуванням вищенаведеного, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з абзацом 1 пункту 57.1. статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до пункту 160.7 статті 160 Податкового кодексу України, в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, резиденти, які здійснюють виплати нерезидентам за виробництво та/або розповсюдження реклами про такого резидента, під час такої виплати сплачують податок за ставкою 20 відсотків суми таких виплат за власний рахунок.

Матеріали справи свідчать, що 19 лютого 2014 року позивачем подано до контролюючого органу звітну податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2013 рік, з якої вбачається, що товариством визначено суму податку на прибуток, встановленого пунктом 160.7 статті 160 Податкового кодексу України у розмірі 334462,00 грн. (рядок 19).

Так, позивачем за наслідками здійснення виплат нерезиденту за виробництво (розповсюдження) реклами, сплачено передбачений пунктом 160.7 статті 160 Податкового кодексу України податок на прибуток у розмірі 181968,64 грн. згідно платіжного доручення від 13 вересня 2013 року № 2 та у розмірі 152493,66 грн. згідно платіжного доручення від 02 жовтня 2013 року № 3.

Вказані суми податку було сплачено позивачем на рахунок Державного бюджету України № 31117009700011, код бюджетної класифікації: 11021000.

У свою чергу, 27 січня 2015 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Панторія Плюс» подано до контролюючого органу звітну податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2014 рік, з якої вбачається, що товариством визначено суму податку на прибуток, встановленого пунктом 160.7 статті 160 Податкового кодексу України у розмірі 206197,00 грн. (рядок 19).

Сума податку передбаченого пунктом 160.7 статті 160 Податкового кодексу України у розмірі 206197,00 грн. сплачена позивачем 30 травня 2014 року, що підтверджується копією платіжного доручення № 9.

Контролюючиий орган, у свою чергу, як на підставу щодо порушення строків сплати Товариством з обмеженою відповідальністю «Панторія Плюс» податку на прибуток у розмірі 334462,00 грн. посилається на те, що останнім здійснено сплату такого податку на рахунок Державного бюджету України № 31117009700011, код бюджетної класифікації: 11021000, тоді як товариство мало сплатити такий податок на рахунок Державного казначейства України № 31111005700011, код бюджетної класифікації: 11020500 та, відповідно податковий орган за порушення строків сплати податку за 2013 рік при повному погашенні такої суми нарахував позивачу пеню за таке порушення та відніс її до узгоджених зобов'язань позивача за 2014 рік.

Однак, суд не погоджується з такими доводами контролюючого органу, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 38 Податкового кодексу України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Зарахування загальнодержавних податків та зборів до державного і місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України (пункт 9.3. статті 9 Податкового кодексу України).

Відповідно до статті 29 Бюджетного кодексу України, до доходів Державного бюджету України включаються доходи бюджету, за винятком тих, що згідно із статтями 64, 66, 69, 691 та 71 цього Кодексу закріплені за місцевими бюджетами.

До доходів загального фонду Державного бюджету України (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 1 частини другої статті 671 цього Кодексу), зокрема 90 відсотків податку на прибуток підприємств (крім податку на прибуток підприємств державної власності, що зараховується до загального фонду державного бюджету в повному обсязі, та податку, визначеного пунктом 18 частини першої статті 64, пунктом 12 частини першої статті 66 та пунктом 2 частини першої статті 69 цього Кодексу).

Відповідно до частини 1 статті 43 Бюджетного кодексу України, при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Згідно з частиною 4 статті 45 Бюджетного кодексу України, податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном).

Відповідно до Положення про єдиний казначейський рахунок, затвердженого наказам Державного казначейства України від 26.06.2002 № 122, єдиний казначейський рахунок (далі - ЄКР) - це консолідований рахунок, відкритий Державному казначейству України в Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку Україн.

ЄКР консолідує кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством.

ЄКР, відкритий на балансі Державного казначейства України, об'єднує кошти субрахунків, що відкриті на балансі Головних управлінь Державного казначейства України.

На субрахунках ЄКР ведеться аналітичний облік коштів державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством.

З аналізу норм чинного законодавства вбачається, що всі сплачені податки і збори (обов'язкові платежі), не залежно від того, до якого бюджету вони сплачені, в будь-якому випадку зараховуються та акумулюються на один консолідований рахунок - єдиний казначейський рахунок, а вже саме зарахування податку на відповідний рахунок має значення для обліку коштів.

Відповідно до частини 5 статті 45 Бюджетного кодексу України, податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Вищезазначена позиція викладена в листі Державної фіскальної служби України від 13 серпня 2014 року № 1128/5/99-99-20-03-01-16.

З огляду на викладене, суд зазначає, що всі податкові надходження, справляння яких передбачено законодавством України, є доходами бюджету, а відтак, всі податки і збори (обов'язкові платежі) визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок, у зв'язку з чим податкове зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Панторія Плюс» зі сплати податку на прибуток, передбаченого пунктом 160.7 статті 160 Податкового кодексу України вважається виконаним з дня зарахування сплачених останнім коштів на єдиний казначейський рахунок.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 08 серпня 2013 року № К/991/38036/12, від 14 травня 2014 року № К/800/34547/13 та постанові Вищого адміністративного суду України від 10 червня 2014 року № К/9991/38801/12.

У свою чергу, матеріали справи свідчать, що 26 березня 2014 року позивач звернувся до контролюючого органу з листом № 24/03, яким просив перерахувати податок на прибуток в сумі 334462,30 грн. з рахунку державного бюджету № 31117009700011, код бюджетної класифікації: 11021000 на рахунок державного бюджету № 31111005700011, код бюджетної класифікації: 11020500 в ГУ ДКС України у м. Києві, МФО 820019, одержувач УДКСУ у Шевченківському районі ГУ ДКСУ у м. Києві, код ЄДРПОУ 3799546.

Відтак, з наведеного вбачається, що позивач сплатив податок на прибуток за 2013 -2014 роки в повному обсязі та своєчасно, тобто у строки, встановлені податковим законодавством.

З урахуванням того, що по справі було встановлено своєчасна сплата позивачем податку на прибуток іноземних юридичних осіб, суд приходить до висновку про протиправність застосування штрафних (фінансових) санкцій, спірними податковим повідомленням-рішенням.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м.Києві не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваного рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Панторія Плюс» підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Панторія Плюс» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківськомурайоні Головного управління ДФС у м. Києві від 10 червня 2015 року № 0031871506.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Панторія Плюс» (01601, місто Київ, вулиця Воровського, 22-А, код ЄДРПОУ 35087148) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник