Постанова

від 05.10.2015 по справі 904/3499/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2015 року Справа № 904/3499/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чус О.В. - (доповідача),

суддів: Дарміна М.О., Березкіної О.В.

Секретар судового засідання: Валяр М.Г.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник, довіреність б/н від 04.08.15;

представник відповідача не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ІНТЕРПАЙП НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ ТРУБОПРОКАТНИЙ ЗАВОД" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2015 року у справі № 904/3499/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КАЛІБР", м. Дніпропетровськ

до Публічного акціонерного товариства "ІНТЕРПАЙП НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ ТРУБОПРОКАТНИЙ ЗАВОД", м. Дніпропетровськ

про стягнення 236 841,81 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2015 року у справі №904/3499/15 (суддя Бєлік В.Г) позов задоволено повністю. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "ІНТЕРПАЙП НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ ТРУБОПРОКАТНИЙ ЗАВОД" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Калібр" 7 173,13 грн. - 3% річних, 315 765,24 грн. - інфляційні збитки, 6 563,85 грн. - судового збору. Розстрочено виконання рішення на 2 місяці з наступним графіком сплати: до 13.08.2015 р. - 161 454,18грн., до 13.09.2015 р. - 161 454,18 грн.

Не погодившись з оскарженим рішенням, відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове, яким позов задовольнити частково, а саме: стягнути з відповідача на користь позивача 6973, 04 грн. - 3% річних, 223 477, 37 грн. - інфляційних збитків, в іншій частині позовних вимог відмовити; задовольнити заяву відповідача про розстрочку виконання рішення строком на чотири місяці з оплатою рівними частинами до 30 числа кожного місяця.

Скаржник вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм чинного законодавства, без належного дослідження судом матеріалів справи. В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що судом першої інстанції не було враховано контррозрахунок, наданий відповідачем, судом неправильно визначено період, за який необхідно провести розрахунок суми річних та інфляційних збитків.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду - без змін. Позивачем також зазначено, що ним було надано до суду детальний розрахунок суми заборгованості за весь час прострочення, з урахуванням тих коштів, що вже були стягнуті з відповідача за рішенням суду по справі №904/10155/14.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що наявні у справі докази дозволяють розглянути скаргу по суті, колегія суддів вважає за можливе розглянути спір за відсутністю представника відповідача, який про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи та перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, та встановлено судом першої інстанції, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Калібр" (постачальник) та Публічним акціонерним товариством "ІНТЕРПАЙП НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ ТРУБОПРОКАТНИЙ ЗАВОД" (покупець) укладений договір поставки № 553130355 від 02.01.2013р.

Відповідно до умов вказаного договору Постачальник зобов'язався поставити, а Покупець прийняти і сплатити муфти (далі - Товар). Найменування, асортимент, номенклатура, сортамент, кількість, ціна, умови і терміни постачання Товару вказані в Специфікаціях, оформлених у вигляді Додатків до цього Договору, що є невід'ємною його частиною (п. 1.1 Договору).

Сума Договору складається з сум Специфікації, що є невід'ємною частиною Договору (п.2.4 Договору).

Товар за цим Договором поставляється на умовах EXW - склад Постачальника (Інкотермс 2000р.) (п. 3.1 Договору).

Датою постачання Товару і датою переходу прав власності є дата підписання Сторонами акту приймання-передачі або дата, зазначена Покупцем на товарно-транспортній накладній при прийманні Товару. Сторони у відповідній Специфікації можуть обумовити інші умови визначення дати постачання і дати переходу права власності на Товар (п. 3.9 Договору).

Договір набирає чинності з моменту його фактичного підписання його повноважними представниками Сторін і діє до 31.12.13р., а в частині невиконаних зобов'язань по договору - до повного виконання Сторонами прийнятих на себе зобов'язань (п.10.1 Договору).

Додатковою угодою №4 від 23.12.2013р. до Договору № 553130355 від 02.01.2013р. строк дії договору визначений до 31.12.2014р.

Додатком №17 від 31.07.2014р. до Договору № 553130355 від 02.01.2013р. сторонами узгоджено Специфікацію № 17 товарів, що постачаються Покупцеві, згідно з якою встановлені умови оплати: по факту оплати протягом 45 календарних днів.

На виконання умов договору у серпні 2014 року за Специфікацією №17 позивач здійснив поставку Товару - муфти на суму 2 069 234,89 грн.

Відповідач свої зобов'язання по повній та своєчасній оплаті отриманого товару не здійснив, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 2 069 234,89 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.03.2015р. у справі №904/10155/14, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 16.03.2015 р. стягнуто з відповідача суму 2 069 234,89 грн. основного боргу, 25012,34 грн. 3% річних, 290106,73 грн. грн. індекс інфляції за період з вересня 2014 року по січень 2015 року.

Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідачем вказане рішення суду було в повному обсязі виконано 03.04.2015 р., що підтверджено витягом по особовому рахунку позивача (а.с. 75).

Позивачем по даній справі було заявлено до стягнення з відповідача 322 908,37 грн., що складається з сум: 7 173,13 грн. - 3% річних, 315 765,24 грн. - інфляційні збитки (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 03.07.2015р.).

Статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 7.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013, № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, сума річних, що підлягає сплаті становить: 32155,47 грн. (3% річних за весь період заборгованості) - 25012,34 грн.(сума річних, що була стягнута з відповідача за рішенням суду по справі №904/10155/14) = 7 143,13грн. (сума річних, що заявлена до стягнення по даній справі).

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, сума інфляційних втрат, що підлягає сплаті становить: 605 871, 98 грн. (інфляційні втрати за весь період заборгованості) - 290 106, 47 грн. (сума інфляційних втрат, що була стягнута з відповідача за рішенням суду по справі №904/10155/14) = 315 765, 24 грн. (сума інфляційних втрат, що заявлена до стягнення по даній справі).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем розраховано суму збитків від інфляції відповідно до вимог діючого законодавства та постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013, №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", з урахуванням індексів інфляції за період від моменту виникнення права на вимогу сплати боргу і до моменту сплати такого боргу за відрахунком сум, стягнутих за рішенням суду у справі № 904/10155/14, а тому вимоги позивача щодо стягнення збитків від інфляції та 3% річних у загальному розмірі 322 908,37 грн. правомірно та обґрунтовано задоволено місцевим судом.

Під час розгляду справи судом першої інстанції, відповідачем було подано заяву про розстрочку виконання рішення на 4 місяці зі сплатою рівними частинами до 30 числа кожного місяця.

Вказана заява обґрунтована тяжким матеріальним становищем відповідача, що підтверджено балансом та звітом про фінансовий стан підприємства станом на 31.03.2015р. (а.с. 100-101), відповідно до якого за підсумками 1 кварталу 2015 р. підприємство відповідача є збитковим, сума дебіторської заборгованості підприємства у багато разів перевищує суму кредиторської заборгованості та складає 4 493 072 тис. грн. Збитки підприємства на 1 квартал 2015 р. складають 1 174 662 тис. грн.

Відповідно до п. 7.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" господарський суд на підставі статті 121 ГПК має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі - рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання. Оскільки згадана стаття не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час після набрання рішенням законної сили і до його фактичного повного виконання, в межах строку пред'явлення наказу до виконання. Також не обмежується право заявника на повторне звернення з відповідною заявою, якщо вона вже розглядалася судом.

Згідно п.7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, поставно господарських судів України», підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Зазначена процесуальна норма не обмежує право господарського суду певними обставинами, при наявності яких господарський суд може відстрочити чи розстрочити виконання прийнятого ним рішення, але визначальним фактором при наданні відстрочки чи розстрочки виконання судового рішення є винятковість цих обставин та їх об'єктивний вплив на можливість виконання судового рішення.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинні довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Колегія суддів вважає обґрунтованим часткове задоволення судом першої інстанції заяви відповідача про розстрочення виконання рішення, оскільки позивач та відповідач знаходяться в рівних економічних умовах при здійсненні своєї господарської діяльності. Задоволення заяви про розстрочку у повному обсязі призведе до надання переваг відповідачу в порівнянні з позивачем за відсутності для цього підстав.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення заяви відповідача про розстрочку виконання рішення суду на 2 місяці з наступним графіком сплати: до 13.08.2015 р. - 1 61 454,18 грн., до 13.09.2015 р. - 161 454, 18грн.

З огляду на викладене, колегія суддів не знаходить підстави застосування ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим, вимоги, викладені в апеляційній скарзі не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції - не підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ІНТЕРПАЙП НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ ТРУБОПРОКАТНИЙ ЗАВОД" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2015 року у справі №904/3499/15 залишити без змін.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 07.10.2015 року

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя М.О. Дармін

Суддя О.В. Березкіна