Постанова

від 05.10.2015 по справі 910/15667/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2015 р. Справа№ 910/15667/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Ропій Л.М.

Рябухи В.І.

при секретарі Царук І. О.

За участю представників:

від позивача: Глотова С. О. - представник за довіреністю № 155/1/03-28/5 від 06.01.2015

від відповідача: Гончаренко С. М. - представник за довіреністю від 25.08.2015

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агат-Україна»

на рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2015

у справі № 910/15667/15 (суддя Чинчин О. В.)

за позовом Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агат-Україна»

про виселення з нежилих приміщень

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про виселення відповідача з нежилих приміщень площею 159,1 кв.м. в будинку № 1/6 літера А' на вул. Фролівській в місті Києві та зобов'язання відповідача передати позивачу вказані приміщення.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.07.2015, повний текст якого підписаний 17.07.2015, у справі № 910/15667/15 позов задоволено повністю.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведений факт перебування відповідача у спірних приміщеннях, в той час як останнім не надано належних та допустимих доказів щодо займання вказаних приміщень на достатній правовій підставі.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Агат-Україна» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2015 по справі № 910/15667/15 повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

В апеляційній скарзі позивач послався на те, що спірне рішення прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, суд першої інстанції допустив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Так, відповідач зазначив про те, що судом першої інстанції при вирішенні спору по суті було встановлено право власності позивача на спірні приміщення без відповідних документів, оскільки матеріалах справи відсутні документи, які б встановлювали власника спірних приміщень.

Також відповідач зазначив про те, що в оспорюваному рішенні суд першої інстанції встановив, що: «на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва представниками Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» в присутності представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Агат-Україна» проведено обстеження фактичного використання нежилих приміщень Товариством з обмеженою відповідальністю «Агат-Україна» загальною площею 159,1 кв.м. на третьому поверсі в будинку №1/6 літер А' на вул. Фролівській у м. Києві, за результатами якого складено Акт обстеження нежилих приміщень від 13.07.2015 року, яким встановлено, що нежилі приміщення загальною площею 159,1 кв.м. на третьому поверсі в будинку №1/6 літер А' на вул. Фролівській у м. Києві на час перевірки в 15.46 год. використовує Товариство з обмеженою відповідальністю «Агат-Україна», приміщення відчинені. Вказаний Акт підписаний представниками Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація», проте представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Агат-Україна» від підпису відмовився», проте вказані обставини не є дійсними, тому що на момент проведення перевірки представники відповідача у спірному приміщення були відсутні, більш того, відповідач ніколи не займав офіс на третьому поверсі.

На підтвердження вказаного факту відповідач постався на те, що його представником 13.07.2015 з працівниками охорони позивача був складений Акт обстеження нежилих приміщень, де зазначено, що відповідач у вказаних приміщеннях не перебуває.

Крім того, відповідач зазначив про недоліки у складеному позивачем Акті обстеження нежилих приміщень від 13.07.2015, які полягають у тому, що крім того, що безпосередньо в акті вказано про присутність представника позивача у спірних приміщеннях, інших доказів перебування такого представника вказаний акт не містить.

Також відповідач зауважив на тому, що на сьогоднішній день між сторонами не підписаний договір оренди щодо спірних приміщень, жодних доказів передачі таких приміщень позивачем відповідачу, а саме, відповідний акт приймання-передачі приміщення, які у сукупності є обов'язковими документами для початку орендних відносин між сторонами не існує, таким чином, у позивач відсутні правові підстави вимагати виселення відповідача з зазначених приміщень та зобов'язання передати ці приміщення позивачу, так як відповідач у цих приміщеннях не перебуває.

Ухвалою від 19.08.2015 колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Ропій Л. М., Рябуха В. І. відновлено строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агат-Україна» прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

В судовому засіданні 02.09.2015 представник відповідача звернувся до суду з клопотанням про долучення до матеріалів справи додаткового доказу, а саме доданого до апеляційної скарги акту обстеження нежилих приміщень від 13.07.2015.

Під час розгляду апеляційної скарги представник відповідача вказане клопотання підтримав, представник позивача проти його задоволення не заперечив, зазначивши, що вказаний акт не може вважатися належним доказом відсутності відповідача у спірних приміщеннях, оскільки він складений без участі представників позивача, а жодні докази, що для його складення відповідач запрошував представників позивача відсутні.

Порадившись на місці, колегія суддів роз'яснила представникам сторін, що доданий відповідачем додатковий доказ вже залучений до матеріалів справи через канцелярію суду та не може бути повернутий відповідачеві.

Водночас колегія суддів не приймає доданий до апеляційної скарги акт як додатковий доказ і не враховує його при вирішення спору по суті з підстав, які викладені нижче.

Під час розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, представник позивача проти її задоволення заперечив, просив залишити її без задоволення, а оспорбюване рішення суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила таке.

05.11.2014 позивачем та відповідачем проведена перевірка щодо фактичного використання нежилих приміщень загальною площею 159,1 кв.м. на ІІІ поверсі по вул. Фролівській, № 1/6 літер А, за результатами якої складено Акт обстеження нежилих приміщень (а.с. 15, 15 зворот), зі змісту якого слідує, що частину приміщень на ІІІ поверсі площею 159,1 кв.м. в будинку №1/6 літер А' на вул. Фролівській у м. Києві фактично використовує відповідач з цільовим призначенням «під офіс». Вказаний акт підписаний керівником відповідача, підпис якого скріплений печаткою відповідача, без жодних зауважень

19.01.2015 позивач направив відповідачу претензію (а.с. 12-13), в якій просив надати розпорядчі документи на право зайняття під розміщення офісу нежилих приміщень площею 159,1 кв.м. в будинку №1/6 літер А' на вул. Фролівській у м. Києві, а в разі їх відсутності - звільнити приміщення. На доказ направлення вказаної претензії до матеріалів справи залучено копію фіскального чеку № 7399 від 19.01.2015 (а.с. 14).

Відповідач на вказаний лист не відповів, відповідні документи не надав, приміщення не звільнив, наслідком чого стало звернення позивача до суду з цим позовом про виселення відповідача з нежилих приміщень площею 159,1 кв.м. в будинку № 1/6 літера А' на вул. Фролівській в місті Києві та зобов'язання відповідача передати позивачу вказані приміщення.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив в повному обсязі, що колегія суддів вважає вірним з огляду на таке.

З матеріалів справи слідує, що приміщення по вул. Фролівській, № 1/6 літер А', площею 1 126,04 кв. м. є комунальною власністю територіальної громади міста Києва.

Відповідно до ч. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ» система місцевого самоврядування у місті Києві включає:

- територіальну громаду міста;

- міського голову;

- міську раду;

- виконавчий орган міської ради;

- районні ради (у разі їх утворення);

- виконавчі органи районних у місті рад;

- органи самоорганізації населення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ» у місті Києві діють представницькі органи місцевого самоврядування - Київська міська рада, районні в місті ради (у разі їх утворення), які є юридичними особами.

Місцеве самоврядування у місті Києві здійснюється територіальною громадою міста як безпосередньо, так і через Київську міську раду, районні в місті ради (у разі їх утворення) та їх виконавчі органи (ст. 6 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ»).

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ» Київська міська та районні в місті ради (у разі їх утворення) мають власні виконавчі органи, які утворюються відповідно Київською міською радою, районними в місті радами (у разі їх утворення), підзвітні та підконтрольні відповідним радам.

Згідно із ч. 1 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Відповідно до ч. 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 715 від 12.05.2011 «Про окремі питання виконання розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.12.2010 № 1112 «Про питання управління районами в місті Києві» (із змінами, внесеними розпорядженням № 1339 від 29.07.2011) (а.с. 9-10) на праві господарського відання за позивачем закріплено нежитлові будинки та нежитлові приміщення згідно з додатком 11 до цього розпорядження, і, серед іншого, на праві господарського відання закріплено приміщення по вул. Фролівській, № 1/6 літер А', площею 1 126,04 кв. м.

З наявної в матеріалах справи копії акту приймання-передачі основних засобів № ОЗ-1 від 01.02.2012 (а.с. 11, 11зворот) вбачається, що позивач прийняв від КП «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» нежилі приміщення по вул. Фролівській, № 1/6 літер А'.

Отже, органом, уповноваженим управляти майном територіальної громади міста Києва, є Київська міська рада, яка в межах наданих їй повноважень закріпила за позивачем на праві господарського відання приміщення по вул. Фролівській, № 1/6 літер А', площею 1 126,04 кв. м.

Викладеним вище спростовуються твердження апелянта про відсутність в матеріалах справи документів, які б встановлювали власника спірних приміщень.

Частина 1 ст. 136 ГК України встановлює, що право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 146 ГК України щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності.

Згідно зі ст. 378 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» відносини щодо оренди майна, що перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Враховуючи, що спірне приміщення відноситься до комунальної власності, відносини щодо його оренди регулюються, в тому числі, і Законом України «Про оренду державного та комунального майна»

Згідно ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендодавцями зокрема є органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном, - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.

З огляду на вказані правові норми, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що правовою підставою користування спірним майном є відповідний договір оренди.

Передача комунального майна в користування (оренду) має відбуватись на підставі договору оренди, укладеного орендарем з органом, якому надано право передачі відповідного комунального майна в оренду. В даному випадку орендодавцем щодо приміщень по вул. Фролівській, № 1/6 літер А', площею 1 126,04 кв. м. має виступати саме позивач, якому також надано право витребування вказаного майна у особи, яка ним користується без достатніх правових підстав.

Про відсутність договірних відносин, в тому числі орендних, з позивачем щодо спірного майна відповідач повідомив суду у Відзиві на позовну заяву (а.с.43-44).

Водночас факт перебування відповідача у спірних приміщеннях встановлений вищезгаданим Актом обстеження нежилих приміщень від 05.11.2014, який підписаний керівником відповідача, підпис якого скріплений печаткою відповідача, без жодних зауважень, тобто фактично відповідачем визнано перебування його у цих приміщеннях 05.11.2014.

Жодних документів як двосторонніх, так і з залученням інших осіб, які б засвідчували факт передачі відповідачем позивачу вказаних приміщень, матеріали справи не містять, що свідчить про те, що ці приміщення відповідачем позивачу у встановленому чинним законодавством порядку повернуті не були.

При цьому, той факт, що спірні приміщення відповідачем не використовуються, жодним належним документальним доказом не підтверджуються.

З огляду на те, що матеріалами справи підтверджено факт перебування відповідача у спірних приміщеннях, в той час як останнім не надано належних та допустимих доказів щодо займання нежилих приміщень загальною площею 159,1 кв.м. на третьому поверсі в будинку №1/6 літер А' на вул. Фролівській у м. Києві на достатній правовій підставі, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги позивача про виселення відповідача з вказаних приміщень та зобов'язання його передати позивачу вказані приміщення.

Посилання відповідача на факти, встановлені у рішенні Господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2015 у справі № 910/9775/15 за позовом Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агат-Україна» про стягнення 168 886,29 грн. (предметом позову у цій справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача плати за користування спірним приміщенням - примітка суду), яким позивачу відмовлено у задоволенні позовних вимог, до уваги колегією суддів також не приймаються і при вирішення спору сторін не враховуються, оскільки, по-перше, вказаним рішенням не встановлено факту відсутності відповідача у спірних приміщеннях, ним фактично встановлено лише відсутність договірних відносин сторін щодо використання вказаних приміщень з огляду на відсутність підписаного сторонами акту передачі вказаних приміщень позивачем відповідачу, а по-друге, зазначене рішення на дату розгляду справи судом першої інстанції не набрало законної сили (згідно відомостей з Єдиного держаного реєстру судових рішень).

Щодо наявного в матеріалах справи, складеного на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва Акту обстеження нежилих приміщень від 13.07.2015 (а.с. 62), яким встановлено, що нежилі приміщення загальною площею 159,1 кв.м. на третьому поверсі в будинку №1/6 літер А' на вул. Фролівській у м. Києві на час перевірки в 15:46 год. використовує відповідач, приміщення відчинені (вказаний Акт підписаний представниками позивача, проте представник відповідача від підпису відмовився), слід зазначити, що, з огляду на підстави задоволення позову, вказаний документальний доказ не впливає на вирішення спору сторін по суті.

Щодо доданого відповідачем до апеляційної скарги складеного його представником 13.07.2015 з працівниками охорони позивача Акту обстеження нежилих приміщень слід зазначити таке.

В судовому засіданні 02.09.2015 представник відповідача звернувся до суду з клопотанням про долучення вказаного акту до матеріалів справи як додаткового доказу.

Враховуючи, що апелянт додав цей документальний доказ до апеляційної скарги, на дату прийняття спірного рішення зазначеного документального доказу суд першої інстанції в своєму розпорядження не мав.

Частиною 1 ст. 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього

Частинами 3, 4 п. 9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» від 17.05.2011 № 7 встановлено, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття. До згаданих підстав належить, зокрема, необґрунтоване відхилення судом першої інстанції клопотань сторін про витребування господарським судом доказів у порядку статті 38 ГПК. У такому разі суд апеляційної інстанції за відповідним клопотанням сторони самостійно витребує необхідні додаткові докази.

На підтвердження того, що вказаний акт не міг бути наданий суду першої інстанції, відповідач послався на те, що його складено після судового засідання, проте такі посилання відповідача спростовуються самим змістом вказаного акту, який складено 13.07.2015, в той час як судове засіданні у цій справі відбулось 14.07.2015, тобто наступного для після складення вказаного акту.

Відповідач не наводить жодних інших обґрунтувань щодо неможливості подання вказаного акту до суду першої інстанції, а відтак, посилання відповідача на неможливість подачі суду першої інстанції акту обстеження нежилих приміщень від 13.07.2015 до уваги колегією суддів не приймаються як такі, що спростовуються матеріалами справи.

За таких обставин, доданий відповідачем до апеляційної скарги акт обстеження нежилих приміщень від 13.07.2015 при розгляді апеляційної скарги як додатковий доказ колегією суддів не приймається.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Агат-Україна» задоволенню не підлягає, рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2015 у справі № 910/15667/15 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.

Судові витрати на подачу апеляційної скарги, відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю «Агат-Україна».

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агат-Україна» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2015 у справі № 910/15667/15 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2015 у справі № 910/15667/15 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/15667/15.

Повний текст постанови складено: 07.10.2015

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді Л.М. Ропій

В.І. Рябуха