Ухвала

від 05.10.2015 по справі 823/1247/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/1247/15 Головуючий у 1-й інстанції: Орленко В.І. Суддя-доповідач: Мєзєнцев Є.І.

У Х В А Л А

Іменем України

05 жовтня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Старової Н.Е., Файдюка В.В., при секретарі Войтковській Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2015 року у справі за адміністративним позовом підприємства з іноземними інвестиціями "Автомобільне товариство Автоінвестстрой-Черкаси" до державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області, за участю прокуратури м. Черкаси про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Підприємство з іноземними інвестиціями "Автомобільне товариство Автоінвестстрой-Черкаси" звернулось з позовом до державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.03.2015 №0000822301.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2015 року адміністративний позов задоволено повністю.

Відповідач, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що з 16.02.2015 по 27.02.2015 посадовими особами державної податкової інспекції у м. Черкасах проведено документальну планову виїзну перевірку підприємства з іноземними інвестиціями "Автомобільне товариство Автоінвестстрой-Черкаси" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2013, за результатами якої складено акт перевірки від 16.03.2015 №30/23-01-22-01/30759244 (далі - акт перевірки).

В акті перевірки встановлено порушення позивачем вимог п.п. "а" п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1818203,00 грн., в тому числі за грудень 2012 року - 617907,00 грн., за січень 2013 року - 248731,00 грн., лютий 2013 року - 632005,00 грн., березень 2013 року - 122444,00 грн., квітень 2013 року - 191763,00 грн., травень 2013 року - 5350,00 грн.

На підставі акту перевірки, державна податкова інспекція у м. Черкасах прийняла: податкове повідомлення-рішення від 30.03.2015 №0000822301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 2272754,00 грн., в тому числі за основним платежем 1818203,00 грн., за штрафними санкціями 454551,00 грн.

Основним нормативно-правовим актом, що регулює спірні правовідносини є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - Податковий кодекс України, ПК України).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України)

Відповідно до ч.ч. 1 - 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Питання, пов'язані з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту, врегульовано ст. 198 Податкового кодексу України. Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. За змістом наведених правових норм податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином оформленими податковими накладними та складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Крім того, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Як встановлено судом першої інстанції, підприємство з іноземними інвестиціями "Автомобільне товариство Автоінвестстрой-Черкаси" здійснює торгівлю автомобілями та запасними частинами до них (в тому числі за договорами комісії), надає послуги СТО за адресою: м.Черкаси, вул. Чигиринська, 60/2.

03.05.2012 між позивачем (Комісіонер) та ТОВ "Глобал Автогруп" (Комітент) було укладено договір комісії №АГ/К009-31 (далі - Договір №АГ/К009-31), відповідно до якого Комісіонер бере на себе зобов'язання від свого імені та за рахунок Комітента за визначену винагороду здійснювати реалізацію третім особам автомобілів, мототехніки, додаткового обладнання, номерних агрегатів, а також аксесуарів до них та витратних матеріалів (далі - Товар), які належать Комітенту в кількості, асортименті і по цінах, що указуються в специфікаціях та накладних на партію Товару, що додаються до договору та є його невід'ємною частиною.

Товар постачається Комісіонеру погодженими партіями. Товар є власності Комітента до моменту його оплати третьою особою (Покупцем) і оформлення накладної про передачу Товару від Комісіонера Покупцю.

Зі змісту п. 2.1 Договору №АГ/К009-31 вбачається, що до витрат Комісіонера, що підлягають відшкодуванню відносяться витрати по навантажувально-розвантажувальним роботам, витрати по супроводженню, транспортуванню та охороні товару, витрати по рекламі, витрати по проведених гарантійних ремонтах, ін.

Згідно пояснень представника позивача, у грудні 2012 року та лютому 2013 року позивач співпрацював з ТОВ "Глобал Автогруп", яке здійснювало оптову торгівлю автомобілями і на той час було єдиним постачальником китайських автомобілів певних марок в Україні.

Поставка автомобілів за Договором №АГ/К009-31 у грудні 2012 року та лютому 2013 року оформлена актами приймання-передачі по номенклатурі на кожен автомобіль та податковими накладними на загальну суму 10909220,00 грн., в т.ч. ПДВ 1818203,33 грн.

За договором комісії позивач здійснював реалізацію автомобілів кінцевим покупцям - переважно фізичним особам, виконував роботи по ремонту транспортних засобів. В якості доказів виконання договору комісії позивач надав до суду: договори купівлі-продажу, накладні на придбання автомобілів, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) по ремонту автомобілів.

Надані позивачем первинні документи, відповідають вимогам передбачених ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України».

Колегія суддів звертає увагу, що податковий орган не мав жодних зауважень до первинних документів бухгалтерського обліку, повноти їх надання, ані під час перевірки позивача, ані під час судового розгляду.

Незважаючи на наявність вказаних документів відповідачем в акті перевірки зроблено формальний висновок про нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом, а висновки зроблені відповідачем ґрунтувались відповідно до обставин зазначених в інших Актах перевірки контрагента позивача.

Колегія суддів зазначає, що законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма виконавцями, постачальниками по ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з виконавців, постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок, зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на декларування валових витрат та права на податковий кредит з податку на додану вартість, яке виникло в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг).

На момент складання податкових накладних контрагенти позивача були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також зареєстровані платниками податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства, з урахуванням чого суд приходить до висновку про наявність у зазначених осіб права на складання податкових накладних.

Враховуючи, що судом встановлено та підтверджено матеріалами справи рух активів у процесі здійснення господарських операцій, наявність у позивача та його контрагента податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, встановлено зв'язок між укладеними договорами та господарською діяльністю платника податку, витрати підтверджені первинними документами, суд вважає встановленим факт здійснення господарської операції, а відтак суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав у контролюючого органу для винесення податкового повідомлення-рішення від 30.03.2015 №0000822301.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

суддя Н.Е.Старова

суддя В.В.Файдюк

Головуючий суддя Мєзєнцев Є.І.

Судді: Старова Н.Е.

Файдюк В.В.