Рішення

від 04.06.2015 по справі 376/549/15-ц

СКВИРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Сквирський районний суд Київської області

Справа № 376/549/15-ц

Провадження № 2/376/273/2015

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" червня 2015 р. Сквирський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Віговського С.І.,

при секретарі Кропивлянській С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сквира цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Дулицької сільської ради Сквирського району Київської області, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно та позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Дулицької сільської ради Сквирського району Київської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати за нею в порядку спадкування за законом право власності на спадкове майно у складі земельної ділянки площею 7,7720 га., яка розташована на території Дулицької сільської ради Сквирського району Київської області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, посвідчена Державним актом на право приватної власності на землю серія ЯБ № 302756, що належала її чоловіку - ОСОБА_5, який помер 21.01.2014 року, оскільки оформити спадщину в нотаріальному порядку вона не може у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкову земельну ділянку та у зв'язку з тим, що вказана земельна ділянка заповідана іншим особам. А відтак, державним нотаріусом дванадцятої Київської державної нотаріальної контори ОСОБА_6 постановою від 06.11.2014 року за №6762/02-31 відмовлено позивачці ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії.

У свою чергу, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 подано позов до Дулицької сільської ради Сквирського району Київської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини після смерті брата - ОСОБА_5, який помер 21.01.2014 року, оскільки оформити спадщину в нотаріальному порядку вони також не можуть у зв'язку з пропущенням передбаченого ст. 1270 ЦК України шестимісячного строку встановленого для прийняття спадщини після смерті спадкодавця. А відтак, державним нотаріусом дванадцятої Київської державної нотаріальної контори ОСОБА_7 постановою від 01.11.2014 року за № 6658/01-30 відмовлено позивачам ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні нотаріальної дії.

За клопотанням представника позивача ОСОБА_1 від 05 травня 2015 року про об'єднання в одне провадження із цивільною справою ОСОБА_1 до Дулицької сільської ради Сквирського району Київської області, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно, цивільну справу № 376/873/15-ц за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до Дулицької сільської ради Сквирського району Київської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, ухвалою Сквирського районного суду Київської області відповідно до ч. 1 ст. 126 ЦПК України об'єднано в одне провадження дані цивільні справи та присвоєно їм єдиний номер: справа № 376/549/15-ц, провадження № 2/376/273/2015, оскільки позовні вимоги є однорідними за позовами різних позивачів до одного і того ж самого відповідача, правовідносини які склалися між учасниками судового процесу їх безпосередньо стосуються, і рішення по даній справі впливатиме на їх права та законні інтереси.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_8 підтримала позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання за нею права власності на спірну земельну ділянку зазначену у позові, - просила суд їх задовольнити, та водночас заперечила проти позовних вимог позивачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 щодо визначення їм додаткового строку для прийняття спадщини після смерті їх брата з тих мотивів, що останні не прийняли спадщину за заповітом у строк та у порядку визначеному ч. 1 ст. 1269, ч. 1 ст.1270, ч.1 ст. 1272 ЦК України та всупереч ч. 3 ст. 1272 ЦК України, п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року за № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», що відповідно до ст. 360 7 ЦПК України є обов'язковим для виконання усіма судами загальної юрисдикції, не довели суду належними та допустимими доказами поважність причин пропущення строку для прийняття спадщини, тому просила суд відмовити у задоволенні їх позову у повному обсязі.

В судовому засіданні позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_4, яка є одночасно представником за довіреністю ОСОБА_3, підтримали позовні вимоги щодо визначення їм додаткового строку для прийняття спадщини після смерті їх брата, та як докази поважності причин пропущення строку для прийняття спадщини надали суду відповідні письмові підтвердження та свідчення свідків. Водночас, проти позовних вимог позивачки ОСОБА_1 щодо визнання за нею права власності на спірну земельну ділянку заперечували.

Представник спільного відповідача за об'єднаним позовом - Дулицької сільської ради Сквирського району Київської області в судове засідання не з'явився, про дату та час розгляду справи належним чином повідомлений, однак до суду надав клопотання про проведення розгляду справи у відсутності представника сільської ради, з умовами викладеними у позовній заяві ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 згоден, щодо позовних вимог ОСОБА_1,- просив суд винести рішення згідно вимог чинного законодавства.

Судом встановлено, що ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрований у ІНФОРМАЦІЯ_3, зробив таке розпорядження: його майно, а саме, земельну ділянку загальною площею 7,772 га (Сім цілих сімсот сімдесят два сотих гектара), кадастровий номер 3224082100:05:019:0022, яка знаходиться за адресою: Київська область, Сквирський район, на території Дулицької сільської ради, з цільовим призначенням (використанням) - В« для ведення товарного сільськогосподарського виробництва В» , і яка належить йому на праві Свідоцтва про право на спадщину за законом та на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 302756, виданого Сквирським районним відділом земельних ресурсів за № 010502200048 від 06 грудня 2005 року, за рішенням Сквирського районного суду від 29 липня 2004 року, заповідав наступним чином: 1.? (одну четверту) частину вищевказаної земельної ділянки заповів рідній сестрі ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4; 2. ? (одну четверту) частину вищевказаної земельної ділянки заповів рідній сестрі ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5; 3. ? (одну четверту) частину вищевказаної земельної ділянки заповів рідній сестрі ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6. Вказаний заповіт посвідчила приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 від 05.06.2007 року, зареєстрований в реєстрі за № 603, що підтверджується копією заповіту, копією Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру за №37472732 (заповіти/спадкові договори) та копією Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі, що додані до матеріалів справи.

Із вказаного вище заповіту судом вбачається, що ? (одна четверта) частина вищевказаної земельної ділянки заповіданою не була, а тому спадкується на загальних підставах.

21.01.2014 року помер чоловік позивача ОСОБА_1 та рідний брат позивачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, - ОСОБА_5, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії І-БК № 289823, зареєстроване Відділом реєстрації смерті у м. Києві від 24.01.2014 року, актовий запис № 1477.

Родинні відносини спадкодавця із позивачем ОСОБА_1 підтверджуються Свідоцтвом про укладення шлюбу серії ІІ-БК № 350049, зареєстроване Ленінградським відділом ЗАГС м.Києва від 20.09.1979 року, актовий запис № 1918.

Родинні відносини ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 із спадкодавцем ОСОБА_5 жодною стороною по справі не заперечуються.

Місцем відкриття спадщини за ст. 29, ч. 1 ст. 1221 ЦК України є АДРЕСА_1, що підтверджується матеріалами справи.

Після смерті спадкодавця відкрилася спадщина на майно у складі земельної ділянки площею 7,7720 га., кадастровий номер: 3224082100:05:019:0022, яка розташована на території Дулицької сільської ради Сквирського району Київської області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, посвідчена Державним актом на право приватної власності на землю серія ЯБ № 302756, виданий Сквирською райдержадміністрацією Київської області від 06.12.2005 року на підставі рішення Сквирського районного суду від 29.07.2004 року № 2-462.

Позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом першої черги згідно ст. 1261 ЦК України.

Позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є спадкоємцями за заповітом згідно ч. 1 ст. 1223 ЦК України, та спадкоємцями за законом другої черги відповідно до ст. 1262 ЦК України за умов передбачених ч. 2 ст. 1223, ч. 2 ст. 1236, ст. 1245 ЦК України.

Позивач ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті спадкодавця у строк встановлений ч. 1 ст. 1270 ЦК України шляхом подачі нотаріусу заяви про прийняття спадщини за місцем її відкриття згідно ч. 1, 2 ст. 1269 ЦК України, оскільки на час відкриття спадщини не проживала постійно із спадкодавцем, що вбачається із заяви за № 2103 від 26.05.2014 року, поданої у дванадцяту Київську державну нотаріальну контору, що міститься у матеріалах спадкової справи № 564/14 до майна померлого 21.01.2014 року ОСОБА_5, що додана до матеріалів даної справи.

Судом за матеріалами спадкової справи також встановлено, що у дванадцяту Київську державну нотаріальну контору також були подані заяви дітей спадкодавця ОСОБА_10 та ОСОБА_11 від 26.05.2014 року за №№ 2104 та 2105, відповідно, про відмову від належної їм спадщини, що залишилася після смерті батька, на користь дружини померлого, а їх матері - ОСОБА_1.

Позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 спадщину після смерті спадкодавця за заповітом у строк встановлений ч. 1 ст. 1270 ЦК України не прийняли, що вбачається із заяв ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 від 01.11.2014 року за №№ 5477, 5478 та 5479, відповідно, у дванадцяту Київську державну нотаріальну контору, що також містяться у матеріалах спадкової справи № 564/14 до майна померлого 21.01.2014 року ОСОБА_5.

Оформити спадщину в нотаріуса позивач ОСОБА_1 не може у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкову земельну ділянку та у зв'язку з тим, що вказана земельна ділянка заповідана іншим особам, що вбачається із постанови про відмову ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії від 06.11.2014 року за № 6762/02-31, що унеможливлює видачу свідоцтв про право на спадщину за законом останній.

Державним нотаріусом дванадцятої Київської державної нотаріальної контори постановою від 01.11.2014 року за № 6658/01-30 позивачам ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 також відмовлено у вчиненні нотаріальної дії щодо визначення додаткового строку для прийняття спадщини у зв'язку з пропущенням передбаченого ст. 1270 ЦК України шестимісячного строку встановленого для прийняття спадщини після смерті спадкодавця.

Вказані обставини справи встановлені матеріалами справи.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані сторонами по справі докази, суд приходить до висновку, що позовна заява ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно підлягає до задоволення, а позовна заява ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

За ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).

До складу спадщини, як зазначено ст. 1218 ЦК України входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За ч.ч. 1, 2 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця (ч. 1 ст. 1221 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

За ч. 2 ст. 1236 ЦК України заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.

А згідно ст. 1245 ЦК України частина спадщини, що не охоплена заповітом, спадкується спадкоємцями за законом на загальних підставах. До числа цих спадкоємців входять також спадкоємці за законом, яким інша частина спадщини була передана за заповітом.

Із аналізу ч.ч. 1, 2 ст. 1223, ч. 2 ст. 1236 та ст. 1245 ЦК України суд приходить до висновку, що у разі прийняття чи неприйняття спадщини спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини, права та обов'язки спадкоємців позивачів по справі на час відкриття спадщини щодо прийняття спадщини, як спадкоємців за заповітом, так і спадкоємців за законом, - були рівними.

Згідно ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері (ст. 1262 ЦК України).

Згідно ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

За ч. 1-3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

За ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Вимоги передбачені ч.ч. 1, 2 ст. 1269 ЦК України позивач ОСОБА_1 із урахуванням строку зазначеного ч. 1 ст. 1270 ЦК України, виконала, що встановлено судом вище та підтверджується матеріалами справи.

При цьому, позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вимог передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 1269 ЦК України у шестимісячний строк з часу відкриття спадщини, що встановлений ч. 1 ст. 1270 ЦК України, за рівних можливостей із позивачкою ОСОБА_1, - не виконали, що також знаходить підтвердження матеріалами справи.

Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини.

Як вбачається із матеріалів справи та було встановлено судом, позивач ОСОБА_1 не визнає за позивачами ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 права на спірне спадкове майно, а відтак отримати від позивача ОСОБА_1, яка прийняла спадщину, письмову згоду для подачі заяви про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини у зв'язку з пропущенням строку для прийняття спадщини, - ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не можуть, а тому між ОСОБА_1 з однієї сторони, та ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з іншої - вбачається спір про право на спадкову земельну ділянку.

Згідно ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до роз'яснення викладеного у абз. 6 п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року за № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», що відповідно до ст. 360 7 ЦПК України є обов'язковим для виконання усіма судами загальної юрисдикції, -вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Крім того, відповідно до п. 2 ОСОБА_12 ВССУ від 16.05.2013 року за № 24-753/0/4-13, роз'яснення якого не є обов'язковими для суду з огляду на вимоги Цивільно-процесуального законодавства, які судом оцінюються відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України, - при вирішенні справ про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини слід також враховувати, що додатковий строк визначається у разі, якщо суд визнає причини пропуску строку для прийняття спадщини поважними. Поважними суд може визнати причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини такі, як: тривалу хворобу, перебування спадкоємця тривалий час за межами України, відбування покарання в місцях позбавлення волі, перебування на строковій військовій службі в Збройних Силах України тощо.

Водночас, як зазначено вказаним вище ОСОБА_12 ВССУ судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім'єю), невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.

Як видно із змісту позовної заяви ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4про визначення додаткового строку для прийняття спадщини (абз. 6 позову) дані позивачі посилаються саме як на юридичну необізнаність щодо строку та порядку прийняття спадщини після смерті спадкодавця, оскільки вони вважали, що в будь-який час зможуть звернутися до нотаріальної контори та оформити спадщину. А в абз. 7 позову як на підстави поважності причин пропуску такого строку вказують, що у позивача ОСОБА_2 хворів чоловік та потребувалося часу проведення за його доглядом; позивач ОСОБА_3 перебувала на лікуванні в стаціонарі; позивач ОСОБА_4 також хворіла.

На обгрунтування позовних вимог представник позивача ОСОБА_3 за довіреністю - ОСОБА_4надала суду у письмовій формі підтвердження фізичних осіб гр. ОСОБА_13 та ОСОБА_14 із засвідченням сільського голови справжності їх підписів, які стверджують про догляд позивачкою ОСОБА_3 з травня 2014 року по даний час за престарілою свекрухою ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_7 за адресою: с.Якимівці, Красилівського району, Хмельницької області. Проте надані ОСОБА_4 доказине можуть вважатися судом належними та допустимими доказами з огляду на вимоги ст.ст. 58, 59 ЦПК України, оскільки: 1) не містять належної інформації щодо предмета доказування, а саме, не надано обгрунтування щодо місця перебування позивача ОСОБА_3 з часу відкриття спадщини (21.01.2014 року) до травня 2014 року (4 місяці), та підтвердження доказами поважності причин пов'язаних з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для неї як спадкоємця, що завадили їй прибути до нотаріуса та подати заяву про прийняття спадщини; 2) вказані докази не є допустимими, оскільки надані письмові підтвердження не можуть бути замінені висновками закладів охорони здоров'я про стан хвороби ОСОБА_16, потребу в її догляді, висновки щодо надання статусу доглядальниці вказаній позивачці та докази отримання нею компенсації за догляд громадян похилого віку у розмірах встановлених законодавством тощо.

Крім того, суд бере під сумнів вищевказане письмове підтвердження фізичної особи гр. ОСОБА_13 щодо вищевказаних обставин, оскільки сільський голова Гриценківської сільської ради Красилівського району Хмельницької області ОСОБА_12 засвідчував справжність підпису ОСОБА_14 та встановлював саме її особу у даному підтвердженні, але у графі її підпису зазначений інший підпис та вказане інше прізвище - ОСОБА_13, що є підставою суду сумніватися в об'єктивності засвідченого підтвердження.

Письмові свідчення ОСОБА_17 та ОСОБА_18 як докази, що додані до матеріалів справи, суд не бере до уваги, оскільки вони не стосуються предмета доказування.

Інших належних та допустимих доказів як на підставу обгрунтування позовних вимог, позивачами ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 суду не надано і судом відповідно до вимог Цивільно-процесуального законодавства вони не здобуті.

Таким чином, суд відповідно до вимог ч. 1 ст. 212 ЦПК України оцінивши докази, подані позивачами ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4,вважає, що позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 пропустили строк для прийняття спадщини після смерті брата ОСОБА_5, який помер 21.01.2014 року, - без поважних причин, доказів поважності причин пропущення строку для прийняття спадщини суду ненадали, а тому відповідно до вимог ч. 1 ст. 1272 ЦК України вважаються такими, що не прийняли її, з урахуванням чого суд відмовляє вказаним позивачам у задоволенні їх позову у повному обсязі.

Як вбачається із постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 06.11.2014 року за № 6762/02-31, позивач ОСОБА_1 окрім виниклого із іншими відповідачами спору про право на прийняття спадщини на земельну ділянку, не може оформити її ще й з причини відсутності правовстановлюючого документа на спадкове майно.

За ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно . А ч. 3 ст. 1296 ЦК України передбачено, що відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Як роз'яснено в п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися за правилами позовного провадження.

За ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Як роз'яснено в п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року за № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Відповідно до ст. 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно зі ст. 126 ЗК України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Як встановлено судом, на ім'я ОСОБА_5було оформлено державний акт на право власності на вказану вище земельну ділянку, цей акт пройшов державну реєстрацію, тобто, спадкодавець набув права власності на вказану земельну ділянку відповідно до вимог чинного на той час законодавства, але в зв'язку з відсутністю оригінала цього акту у спадкоємця ОСОБА_1 вона не має можливості оформити спадщину на земельну ділянку.

Згідно п. 5.1 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Держкомзему України від 04.05.1999 року № 43 (зі змінами), який зареєстровано в Мін'юсті України 04.06.1999 року за № 354/3647, при втраті (псуванні) державного акта на землю власнику або землекористувачу видається відповідний дублікат. А як передбачено п. 5.2 цієї інструкції, у заяві вказується: де, коли і за яких обставин утрачено (зіпсовано) зазначений державний акт. Власник також дає повідомлення про втрату зазначеного державного акта в місцевих засобах масової інформації.

Отже, одержати дублікат державного акту може тільки власник або землекористувач.

Вказаний наказ Держкомзему України від 04.05.1999 року № 43 (зі змінами) втратив чинність згідно з наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 03.07.2013 року № 404.

Із матеріалів справи видно, що позивач ОСОБА_1 вживала заходів по відновленню Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 302756, реєстраційний № 010502200048, виданий 06.12.2005р. в межах Дулицької сільської ради на ім'я ОСОБА_5, що підтверджується копією аркуша громадсько-політичної газети "Вісник Сквирщини" про втрату правовстановлюючого документа.

Іншого порядку одержання дублікату державного акту або відновлення втраченого державного акту не його власником або землекористувачем, чинним законодавством не передбачено.

Згідно ст. 202 ЗК України, державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у Державному земельному кадастрі в порядку, встановленому Законом.

Статтею 24 Закону України «Про державний земельний кадастр» від 07.07.2011 року (зі змінами), який діє з 01.01.2013 року, передбачено, що державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття поземельної книги на таку ділянку. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. А згідно ч. 3 цієї статті, державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою, зокрема, особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи.

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, щодо спірної земельної ділянки внесено відомості до державного реєстру земель та земельній ділянці присвоєно відповідний кадастровий номер.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», який набрав чинності з 01.01.2013 року, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього закону, виникають з моменту такої реєстрації.

А згідно ст. 4 цього Закону, права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим законом, за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Як передбачено в ст. 15 цього Закону, правовстановлюючим документом на земельну ділянку є свідоцтво про право власності на нерухоме майно та витяг з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Але згідно приписів вказаного закону, для одержання вказаного свідоцтва спадкоємець має надати до органу державної реєстраційної служби відповідні документи, які підтверджують його права на земельну ділянку, а в даному випадку позивачка ОСОБА_1 таких документів надати не може, оскільки дублікат державного акту вона не одержить, а у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку їй відмовлено нотаріусом.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", п. 37 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою КМУ від 17.10.2013 року № 868, документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, є: в т.ч. і рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Як передбачено ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

А тому, суд вважає за можливе визнати за позивачем ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після померлого ОСОБА_5 право власностіна земельну ділянку площею 7,7720 га., яка розташована на території Дулицької сільської ради Сквирського району Київської області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, право власності спадкодавця на яку посвідчено Державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯБ № 302756 , оригінал якого відсутній.

Виходячи з вищевказаного, керуючись ст.ст. 10, 38, 40, 42, 44, 60, 61, 88, 131, 208, 209, 212-215, 218, 360 7 ЦПК України, ст.ст. 328, 373, 392, 1216, 1217, 1220, 1223, 1225, 1261, 1268, 1269, 1270, 1272, 1297 ЦК України, ст.ст. 125, 126, 202 ЗК України, Законом України "Про державний земельний кадастр" (зі змінами) від 07.07.2011 року № 3613-VI, Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (зі змінами) від 01.07.2004 року № 1952-IV, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року за № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно, - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом право власності на земельну ділянку площею 7,7720 га., яка розташована на території Дулицької сільської ради Сквирського району Київської області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, посвідчена Державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯБ № 302756, виданий Сквирською райдержадміністрацією Київської області від 06.12.2005 року на підставі рішення Сквирського районного суду від 29.07.2004 року № 2-462, що належала ОСОБА_5, який помер 21.01.2014 року.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через Сквирський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії даного рішення.

:Суддя:ОСОБА_19