Ухвала

від 20.01.2011 по справі 2а-10/10

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2011 р. Справа № 31725/10

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Багрія В.М., Богаченка С.І.,

при секретарі судового засідання Луцак І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Залізничного районного суду м. Львова від 27 липня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління юстиції у Львівській області, Міністерства юстиції України, треті особи - начальник Головного управління юстиції у Львівській області ОСОБА_2, заступник начальника відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області ОСОБА_3, заступник начальника відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відновлення трудових прав,

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_1 30.03.2007 року звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління юстиції у Львівській області, Міністерства юстиції України, треті особи - начальник Головного управління юстиції у Львівській області ОСОБА_2, заступник начальника відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області ОСОБА_3, заступник начальника відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області ОСОБА_4, ОСОБА_5 в якому, змінивши та доповнивши позовні вимоги, просить відновити його трудові права, стягнути з Головного управління юстиції у Львівській області середній заробіток за час вимушеного прогулу з врахуванням інфляції у розмірі 326436,00 гривень, визнати незаконним наказ № 808 від 29.05.2007 року голови комісії з ліквідації Департаменту державної виконавчої служби «Про звільнення ОСОБА_1Ю.», визнати недійсним наказ № 441/к від 30.05.2007 року голови комісії з ліквідації Державної виконавчої служби Львівської області «Про звільнення ОСОБА_1Ю.», визнати протиправними дії керівництва Головного управління юстиції у Львівській області щодо не запропонування йому посади заступника начальника ВДВС Головного управління юстиції у Львівській області та поновити його на посаді заступника начальника ВДВС Головного управління юстиції у Львівській області, визнати незаконним наказ №112-К від 20.03.2007 року Головного управління юстиції у Львівській області «Про призначення ОСОБА_6В.», визнати незаконним та скасувати наказ №830-К від 15.09.2008 року Головного управління юстиції у Львівській області «Про призначення ОСОБА_3В.» стягнути моральну шкоду в розмірі 50 000,00 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що його звільнення із займаної посади першого заступника начальника Державної виконавчої служби Львівській області у зв»язку з ліквідацією департаменту ДВС є незаконним, оскільки, відбувся процес реформування органів ДВС із встановленим правонаступником, а тому вважає, що йому слід було запропонувати посаду заступника начальника ВДВС Головного управління юстиції у Львівській області. Вважає, що ліквідація органів ДВС не відбулася, а здійснено їх реформування шляхом злиття обласних відділів ДВС із обласними управліннями юстиції. Це випливає із положень ст.104 ЦК України, яка передбачає два випадки припинення юридичної особи: внаслідок ліквідації без правонаступництва та у випадку передання всього майна, прав і обов'язків іншим юридичним особам правонаступникам (злиття, приєднання поділ, перетворення).

Оскільки в процесі реформування органів ДВС у відповідності до нормативних актів передбачається правонаступництво Міністерства юстиції України та головних управлінь юстиції у областях відносно департаменту ДВС та регіональних (обласних) відділень державних виконавчих служб, то відповідно відбулося приєднання однієї юридичної особи до іншої, а не її ліквідація.

Так як його звільнено із займаної посади першого заступника начальника Державної виконавчої служби Львівській області у зв»язку з ліквідацією департаменту ДВС незаконне, то і третіх осіб незаконно призначено було на займані ними посади заступника начальника ВДВС Головного управління юстиції у Львівській області.

Постановою Залізничного районного суду м. Львова від 27 липня 2010 року в задоволенні позову відмовлено за безпідставністю і необґрунтованістю.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить постанову Залізничного районного суду м. Львова від 27 липня 2010 року скасувати і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що оскаржена постанова прийнята з грубим порушенням норм чинного законодавства, судом неоднаково застосована одна і та сама норма права та дана неправильна правова оцінка обставинам справи, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, допущена неповнота з»ясування обставин , що мають значення для справи, так як не було представлено суду оригіналу повідомлення про наступне вивільнення..

Апелянт вважає неправомірним остаточний висновок суду першої інстанції про ліквідацію, а не реорганізацію органів ДВС. Згідно ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обовязків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації . Із змісту цієї статті випливає що є два шляхи (способи) припинення юридичної особи, а саме: 1) передання майна, прав та обовязків правонаступникам; 2) ліквідація. Оскільки у п.1 постанови КМУ від 16.11.2006 року № 1622 «Про ліквідацію Департаменту державної виконавчої служби» зазначено «Ліквідувати Департамент ...», а у п.3 «Установити, що Міністерство юстиції є правонаступником Департаменту..», то ця постанова не відповідає вимогам ст. 104 ЦК України, який має вищу юридичну силу. Аналогічним вважає наказ Міністерства юстиції України від 25.01.2007 року № 21/5 «Про реформування органів юстиції», який фактично прийнятий у відповідності та на виконання згаданої постанови КМУ, так як мало бути щось одне: ліквідація або реорганізація органів ДВС.

Твердження суду про ліквідацію ДВС є безпідставним, необгрунтованим та незаконним, оскільки воно суперечить ще й ст. 111 ЦК України яка регламентує порядок ліквідації юридичної особи і жодний пункт цієї статті не передбачає передачі майна правонаступнику і самого правонаступництва на відміну від ст.107 цього Кодексу яка регламентує порядок припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) і передбачає ці положення ( фактично відбулася передача майна, коштів та документації, виконавчих проваджень від ДВС до органів юстиції ).

Судом не перевірено дотримання відповідачами частини 2 ст.40 КЗпП України щодо переводу його на спірну посаду( відсутність пропозиції), а також не оглянуто його особову справу та оригіналу повідомлення про наступне звільнення., після надання ксерокопії даного повідомлення.

Крім того, суд не врахував, що звільнення відбулось під час перебування позивача на лікарняному з 29.05.2007 року по 01.06.2007 року і не встановив факту того, що зміна назви посади не змінює її сутності, оскільки посада заступника начальника відділу державної виконавчої служби ГУЮ Львівської області та посада першого заступника начальника державної виконавчої служби у Львівській області є аналогічними і мають на меті здійснення контролю за діяльністю державних виконавців і спеціалістів та мають однакові адміністративні функції .

При апеляційному розгляді позивач вимоги апеляційної скарги підтримав з зазначених в ній підстав.

Представник відповідачів та третя особа ОСОБА_3 апеляційну скаргу заперечили і вважають прийняте рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Треті особи - ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 в судове засідання не з»явилися, проте належним чином були повідомлені, тому колегія суддів, у відповідності до ч.4 ст.196 КАС України, вважає за можливе розглядати справу за їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, представника відповідачів та третьої особи, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а постанову суду першої інстанції залишити без змін з таких підстав.

Відповідно до п.1 Положення про Департамент державної виконавчої служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3.08.2005 року № 711 Департамент державної виконавчої служби є урядовим органом державного управління, який діє у складі Міністерства юстиції України та підпорядковується йому.

Департамент є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в Державному казначействі, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом Департаменту державної виконавчої служби №37/к від 7.09.2005 року ОСОБА_1 було призначено першим заступником начальника державної виконавчої служби Львівської області.( т.1 а.с.6)

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.11.2006 року № 1622 «Про ліквідацію Департаменту державної виконавчої служби» зазначений Департамент було ліквідовано. Цією ж постановою визначено, що Міністерство юстиції є правонаступником Департаменту державної виконавчої служби.

Відповідно до наказу № 1 від 19.01.2007 року Департаменту Державної виконавчої служби «Про утворення комісії з ліквідації Державної виконавчої служби Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя» була утворена комісія з ліквідації Державної виконавчої служби Львівської області (т.1 а.с.10-12). Наказом № 2 від 19.01.2007 року Департаменту Державної виконавчої служби «Про ліквідацію регіональних та територіальних органів державної виконавчої служби» та наказу № 21/5 від 25.01.2007 року «Про реформування органів юстиції» Міністерства юстиції України передбачена ліквідація Департаменту державної виконавчої служби та ліквідація у його складі державної виконавчої служби Автономної Республіки Крим, областей міст Києва та Севастополя (т.1 а.с. 13-16).

Згідно з п.6 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 року № 118 встановлено, що ідентифікаційний код зберігається за суб'єктом, якому він присвоєний, протягом усього періоду його існування і є єдиним.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серія АОО № 381281 від 31.10.2005 року № 14151020000008173 Державна виконавча служба Львівської області мала ідентифікаційний код 33862786 у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, 05.07.2007 року державним реєстратором проведено припинення юридичної особи - Державної виконавчої служби Львівської області та виключено її з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. (т.1 а.с.117).

Отже, Департамент державної виконавчої служби, як урядовий орган державного управління, а не господарюючий суб»єкт, який мав статус юридичної особи, самостійний баланс, рахунки в Державному казначействі, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням та державна виконавча служба Автономної Республіки Крим, областей, м. Києва і м. Севастополя, державна виконавча служба у районах у містах, які входили до складу Департаменту були ліквідовані з передачею функцій Департаменту Міністерства юстиції України.

Доводи апелянта з приводу того, що мала місце реорганізація, а не ліквідація структури органів Державної виконавчої служби спростовується чинними в даний час постановою Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2006 року №1622 «Про ліквідацію Департаменту державної виконавчої служби» та наказу Міністерства юстиції України від 25 січня 2007 року за №21/5 «Про реформування органів юстиції». Відтак, означені нормативно-правові акти слід брати в правову базу при вирішенні спірних правовідносин, а також виходячи з наказів Департаменту державної виконавчої служби від 19 січня 2007 року №1 «Про утворення комісії з ліквідації Державної виконавчої служби Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя» та від 19 січня 2007 року за №2 «Про ліквідацію регіональних та територіальних органів державної виконавчої служби», а, отже відбувся процес ліквідації структури органів Державної виконавчої служби, а не як, помилково трактує у своєму позові та апеляційній скарзі, позивач.

На погляд судової колегії, суд першої інстанції постановляючи оскаржене рішення, перевіряючи наявність чи відсутність факту ліквідації юридичної особи публічного права, правильно не брав до уваги положення Цивільного кодексу України,зокрема ч. 3 ст. 81 Цивільного кодексу України, якими встановлюється порядок створення, організаційно - правові форми, правовий статус юридичних осіб приватного права.

Порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюється Конституцією України та Законом.

В даному випадку слід виходити із вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо реформування системи органів державної виконавчої служби» та на виконання якого, були прийняті вище перелічені нормативно-правові акти.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірванні власником або уповноваженим ним органом у випадку змін організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992р. № 9 „Про практику розгляду судами трудових спорів" установа, створена на базі ліквідованої, вправі приймати на роботу представників ліквідованої установи на загальних підставах. Працівник, звільнений з підприємства чи установи в зв'язку з ліквідацією, не вправі вимагати поновлення його на роботі в новоствореній установі, якщо він не був переведений туди в установленому порядку.

20.01.2007 року ОСОБА_1 під розписку був попереджений про майбутнє звільнення із займаною ним посадою першого заступника начальника державної виконавчої служби Львівської області ( т.2 а.с. 252).

Покликання апелянта на неповноту з»ясування обставин справи із-за не представлення та огляду в судовому засіданні оригіналу повідомлення про наступне вивільнення з посади, колегія суддів не бере до уваги, так як позивач в своїй позовній заяві сам вказав про таке повідомлення його про наступне звільнення у зв»язку з ліквідацією.( т.1 а.с. 2).

Наказом голови комісії з ліквідації Департаменту державної виконавчої служби ОСОБА_7 № 808 від 29.05.2007 року та наказом голови комісії з ліквідації державної виконавчої служби Львівської області ОСОБА_4 № 441/к від 30.05.2007 року позивача звільнено з посади першого заступника начальника державної виконавчої служби Львівської області у ззв»язку з ліквідацією державної виконавчої служби за п.1 ст.40 КЗпП України .(т.1 а.с. 92,93).

Штатним розписом Головного управління юстиції у Львівській області станом на 01.05.2007 року, затверджених Міністерством юстиції України, у відділі державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області передбачено одну посаду заступника начальника зазначеного відділу, посади першого заступника відділу ДВС ГУЮ у Львівській області штатним розписом не передбачено. ( т.2 а.с. 91-92)

Оскільки ОСОБА_1 працював на посаді першого заступника начальника державної виконавчої служби Львівської області, а посади заступника начальника державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області позивач не займав, тому законних підстав для поновлення його на такій посаді немає.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність застосування у даному випадку ч.ч. 2, 3 ст. 36 КЗпП України ( зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє дії трудового договору і таке припинення. трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40), так як Департамент державної виконавчої служби та його структурні підрозділи на місцях були ліквідовані. Вимоги позивача про перевод на посаду заступника у новоствореному органі ДВС не ґрунтуються на законі.

Тому, при виданні наказу № 808 від 29.05.2007 року голова комісії з ліквідації Департаменту державної виконавчої служби ОСОБА_8 ( т.1 а.с..91) та наказу № 441/к від 30.05.2007 року голова комісії з ліквідації державної виконавчої служби Львівської області ОСОБА_4 (т.1 а.с.92) про звільнення позивача за п.1 ст. 40 КЗпП України у зв»язку з ліквідацією державної виконавчої служби Львівської області діяли на підставі повноважень у межах та у спосіб, передбачений законом.

Призначення наказом начальника Головного управління юстиції у Львівській області № 112-К від 20.03.2007 року на посаду заступника начальника відділу державної виконавчої служби ГУЮ у Львівській області ОСОБА_6 (т.1 а.с. 90) та наказом начальника Головного управління юстиції у Львівській області № 830-К від 15.09.2008 року ОСОБА_3 (т.2 а.с. 93). не призвели до порушень трудових прав позивача, оскільки він вищевказану посаду не займав, а покликання позивача на аналогічність функціональних обов»язків цих посад не дає йому право на поновлення на посаді , яку він не займав.

Згідно ч. 4 ст. 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Оскільки відбулася ліквідація органу ДВС, то звільнення позивача під час його тимчасової непрацездатності, на якій він перебував з 29.05.2007 року по 01.06.2007 року (т.1 а.с. 198) не дає підстави для поновлення на роботі.

Судом першої інстанції також правильно відмовлено в задоволенні вимог щодо стягнення за вимушений прогул та моральну шкоду, позаяк первинні позовні вимоги про поновлення на посаді є безпідставними.

Колегія суддів також зазначає, що висновок суду першої інстанції по даній справі відповідає практиці Вищого адміністративного суду України по аналогічнихз справах ( справа № К-55579/09 від 08.07.2010 року) ( т.2 а.с.262-266), а тому покликання апелянта на неоднакове застосування норм права не відповідають дійсності.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу - без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Залізничного районного суду м. Львова від 27 липня 2010 року у справі №2а-10/10/1309 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а в разі складання ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складання ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Д.М. Старунський

Судді В.М. Багрій, С.І. Богаченко

Ухвала у повному обсязі складена 25.01.2011 року.