Ухвала

від 07.09.2015 по справі 2а-10423/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2015 року м. Київ К/9991/68700/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Моторного О.А.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.08.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2012

у справі №2а-10423/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Йотунгард»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.08.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2012, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва від 02.03.2012 №0000012208.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові, з підстав невірного застосування норм матеріального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість при проведенні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «ТПК Холдинг» за період з 01.01.2010 по 30.09.2011, за результатами якої складено акт 15.02.2012 №64/23-10/33103618.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення ст. 185, п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 2907605,00 грн., у т.ч. за січень 2011 року - 854714,00 грн., за лютий 2011 року - 2052891,00 грн.

Підставою для таких висновків стало твердження відповідача, що за даними податкової звітності контрагент позивача - ТОВ «Супреммум» не має основних засобів, що свідчить про відсутність у нього адміністративно-господарських можливостей на виконання зобов'язань за укладеним договорами та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, тобто про відсутність наміру правових наслідків. Тобто, договори та домовленості між ТОВ «ЙОТУНГАРД» та ТОВ «Супреммум» є нікчемними.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.03.2012 №0000012208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 2907606,00 грн., у т.ч. за основним платежем 2907605,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -1,00 грн.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судом повно встановлено обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Згідно пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.198.1, п.198.3 ст.198 цього Кодексу податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.201.10 ст.201 цього Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, для підтвердження наявності підстав для включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбані товари до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи (платіжні доручення, податкові накладні, акти виконаних робіт тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ «ЙОТУНГАРД» (покупець) та ТОВ «Супреммум» (продавець) укладено договір поставки товару06.01.2011 №060111, відповідно до якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити лакофарбові матеріали у асортименті, кількості та за цінами, які вказуються в специфікації до цього договору.

Між ТОВ «ЙОТУНГАРД» (покупець) та ТОВ «ТПК Холдинг» (продавець) укладено договір поставки товару від 20.01.2011 №200111, відповідно до якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити гідроізоляційні матеріали у асортименті, кількості та за цінами, які вказуються в специфікації до цього договору.

Згідно договорами про заміну сторони в зобов'язанні за договором поставки від 20.01.2011 №200111 (додаток №1 «Специфікація») та (додаток №2 «Специфікація») від 15.02.2011 та від 23.02.2011, що укладені між ТОВ «ЙОТУНГАРД» (покупець), ТОВ «Супреммум» (новий продавець) та ТОВ «ТПК Холдинг» (первісний продавець), первісний продавець відступає новому продавцю свої права та обов'язки з поставки гідроізоляційних матеріалів на суму 4868990,00 грн. та на суму 7434991,00 грн.

Згідно зі специфікаціями до згаданих договорів та видатковими накладними від січня та лютого 2011 року ТОВ «Супреммум» поставило позивачу лакофарбові та гідроізоляційні матеріали - йотунтіннер, йотамастік, хардтоп ХР, WG-Феррогальванік, WG-велетіннер, Zed S94 праймер зимовий, Eliminator ST на загальну суму ТОВ «Супреммум» виписало на адресу позивача податкові накладні, датовані січнем та лютим 2011 року, на загальну суму 17445630,00 грн., у т.ч. податок на додану вартість - 2907605,00 грн.

Оплата за поставлений товар здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують виписки банку, копії яких долучено до матеріалів справи. При цьому грошові кошти позивач перераховував на рахунок ТОВ «ТПК Холдинг» за домовленістю з ТОВ «Супреммум» та за договором про відступлення прав вимоги від 26.01.2011.

Придбаний у ТОВ «Супреммум» товар у подальшому реалізовано позивачем на адресу ТОВ «Укрмістантикор» за договорами купівлі-продажу товару від 05.01.2011 та від 19.01.2011.

На підтвердження використання придбаного товару у межах господарської діяльності позивачем надано копії господарських договорів, видаткових накладних, податкових накладних, довіреностей на отримання товару.

Колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано відхилили доводи контролюючого органу про нікчемність договору, оскільки, висновки щодо завідомої суперечності правочину інтересам держави та суспільства контролюючі органи можуть робити виключно в аспекті того, чи суперечить відповідний правочин фіскальним інтересам держави, забезпечення яких покладається на контролюючі органи. Наявність умислу та обставини щодо виконання угод, стосовно дійсності яких виник спір, сходять до предмету доказування в судовому процесі, зокрема, до таких доказів належить обвинувальний вирок, який набрав законної сили, що підтверджував би факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами суб'єктів господарської діяльності за наслідками виконання оспорюваних угод. Однак доказів постановлення вироків, які б містили в собі встановлені судом об'єктивні дані про нікчемність оспорюваної угоди відповідачем не надано.

Натомість наявність у позивача належно оформлених первинних документів на підтвердження понесених витрат та податкового кредиту, які були належним чином відображені ним у податковому обліку, відповідачем не спростовано, жодних свідчень того, що спірні договори та/або їх виконання спричинило заниження чи приховування об'єктів оподаткування у відповідних господарських операціях з боку їх учасників, судами не встановлено.

Судами досліджувались обставини добросовісності позивача, при вчиненні згаданих господарських операцій з вищеназваним контрагентом, перед укладенням договорів з метою запобігання укладенню правочинів з недобросовісним суб'єктом господарювання. На час укладення та виконання договорів контрагент позивача був зареєстрований в ЄДРПОУ, тобто був юридичною особою, наділеною цивільною правоздатністю і дієздатністю, був платником податку на додану вартість.

Крім того, позивач не може нести відповідальність як за несплату податків його контрагентом, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності щодо такої.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит.

Платник податків (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товарів (робіт, послуг) вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів, а надто тих, з якими у позивача відсутні взаємовідносини. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Господарські операції позивача з TOB «Супреммум» здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності суб'єкта господарювання при здійсненні вказаних операцій.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій, бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що позапланова виїзна перевірка ТОВ «ЙОТУНГАРД» проведена на підставі пп.78.1.11 п. 78.1 статті 78 Податкового кодексу України за постановою слідчого СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва в межах кримінальної справи №80-0251, тобто є такою, що призначена відповідно до Кримінально-процесуального кодексу України.

Згідно п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України, у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Враховуючи те, що перевірка позивача в межах спірних правовідносин призначена відповідно до кримінально-процесуального закону, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що ДПІ у Печерському районі м.Києва не мала підстав для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Доказів на підтвердження того, що в кримінальних справах існує рішення суду, яке набрало законної сили, відповідачем не надано.

При цьому, п. 86.9 статті 86 Податкового кодексу України не передбачає будь-яких винятків для прийняття податкового повідомлення-рішення до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду в залежності від характеру чи кваліфікації розслідуваного суспільно небезпечного діяння.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд першої та апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права та постановили обґрунтоване рішення, підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.08.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2012 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-239№ КАС України безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді О.А.Моторний

Ю.І.Цвіркун