Ухвала

від 10.09.2015 по справі 804/2459/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2015 року м. Київ К/800/11387/15

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Маринчак Н.Є, Рибченка А.О.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження в якій відкрито за касаційними скаргами Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 8 травня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2015 року,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2014 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі - позивач) звернувся до суду першої інстанції із позовом в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач) від 26.06.2013 року № 00000801742.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 8 травня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2015 року, адміністративний позов задоволено частково: визнано частково протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення відповідача від 26.06.2013 року № 00000801742 в частині визначення суми податкового зобов'язання за платежем: плата за землю (орендна плата з фізичних осіб) в розмірі 208472,43 грн.; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що у відповідача відсутні правові підстави для донарахування позивачу сум податкового зобов'язання з орендної плати за період 2010-2012 років, оскільки вони сплачені у повному обсязі. В свою чергу, відповідач належними доказами довів обґрунтованість розрахунку суми податкового зобов'язання за платежем: плата за землю (орендна плата з фізичних осіб) за період 2013 рік в розмірі 94385,43 грн.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, сторони звернулися до Вищого адміністративного суду України з касаційними скаргами, в яких просять про скасування рішень судів попередніх інстанцій, як таких, що постановлені із порушенням норм матеріального і процесуального права.

Позивач просить про ухвалення нової постанови про задоволення позовних вимог у повному обсязі. У доводах касаційної скарги зазначає, що Управління Держкомзему у м. Кривому Розі Дніпропетровської області під час визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки у листі (довідці) від 07.06.2012 року № 2296/7 застосувало невірний коефіцієнт функціонального використання земельної ділянки, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню і в частині розрахунку суми податкового зобов'язання за платежем: плата за землю (орендна плата з фізичних осіб) за період 2013 рік в розмірі 94385,43 грн.

Відповідач просить про ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. У доводах касаційної скарги зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним, оскільки перерахунок раніше визначено орендної плати за 2010, 2011 та 2012 роки зроблено відповідачем, у зв'язку з отриманням листа Управління Держкомзему у м. Кривому Розі Дніпропетровської області від 07.06.2012 року № 2296/7 з новою нормативною грошовою оцінкою земельної ділянки, що орендує позивач, яка діє з 01.06.2010 року. Нова нормативна грошова оцінка земельної ділянки проведена на виконання рішення Криворізької міської ради від 14.05.2010 року № 3884 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу». Відповідач зазначає, що позивачу за 2010 рік додатково донараховано орендну плату у розмірі 43782,23 грн., за 2011 та 2012 роки - 80606,39 грн. відповідно, а за 2013 рік - 94385,43 грн. Під час визначення розміру орендної плати також відповідачем враховано коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні, відповідно до ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

Позивач орендує земельну ділянку площею 0,2152 га житлової та громадської забудови для розміщення кафе та офісних приміщень після реконструкції будівлі їдальні, яка знаходиться по вулиці Дніпропетровське шосе, 16а в Довгинцівському районі м. Кривого Рогу, на підставі Договору оренди від 11.05.2010 року, що укладено між Криворізькою міською радою та позивачем, та зареєстрованого у Криворізькому міському відділі Дніпропетровської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» 31.05.2010 року. Позивач орендує земельну ділянку як фізична особа. Вказаний договір оренди від 11.05.2010 року укладено на строк 5 років.

Відповідач 26.06.2013 року сформував та направив позивачу податкове повідомлення - рішення від 26.06.2013 року № 00000801742 з визначення позивачу суми податкового зобов'язання за платежем: плата за землю (орендна плата з фізичних осіб) у розмірі 302857,86 грн.

Позивач отримав вказане вище податкове повідомлення рішення та оскаржив його у адміністративному порядку.

Рішенням Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 21.10.2013 року № 3275/10/04-16-10-04-09 про результати розгляду скарги, яке залишено без змін рішенням Міністерства доходів і зборів України від 24.12.2013 року № 6721/К/99-99-10-01-15, скасовано податкове повідомлення - рішення Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції від 26.06.2013 року № 00000801742 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 3477,42 грн., а в іншій частині залишено скаргу позивача без задоволення.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначені касаційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

З 01.01.2011 року набрав чинності ПК, який, відповідно до п. 1.1 ст. 1, регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, і, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За змістом пп. 9.1.10 п. 9.1 ст. 9 ПК плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 цього ж Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до п. 269.1 ст. 269 ПК платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Останні ж, як визначає зміст пп. 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу, це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності. Отже, ПК визначив обов'язок й орендаря сплачувати земельний податок у формі орендної плати.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (пп. 14.1.136. п. 14.1 ст. 14 ПК). Подібне визначення міститься й у ст. 21 Закону України «Про оренду землі» № 161-XIV .

Справляння плати за землю, в тому числі й орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу ХIII ПК.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (пункт 288.1 ст. 288 ПК).

Підпунктом 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом ХIII ПК; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, та не може перевищувати, зокрема, для інших земельних ділянок, наданих в оренду, 12 % нормативної грошової оцінки (пп. 288.5.2 зазначеного пункту.).

Тобто, законодавець визначив нижню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки, незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним у договорі.

Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з п. 286.5 ст. 286 ПК нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Аналогічні положеннями містилися і у ст. 14 Закону України «Про плату за землю» (чинного на час виникнення спірних правовідносин).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідач, виконуючи вимоги п. 286.5 ст. 286 ПК України та ст. 14 Закону України «Про плату за землю» (чинного на час виникнення спірних правовідносин), розраховував для позивача орендну плату за земельну ділянку у 2010, 2011, 2012 та 2013 роках, що підтверджується податковими повідомленнями - рішеннями від 18.08.2010 року № 0000411742, від 10.06.2011 року № 0003081742, від 05.06.2012 року № 0003611742 та від 26.06.2013 року № 0000801742 (оскаржуване в цій справі податкове повідомлення - рішення).

Позивач у встановлений строк сплачував суми грошового зобов'язання згідно податкових повідомлень - рішень від 18.08.2010 року № 0000411742 (орендна плата за 2010 рік), від 10.06.2011 року № 0003081742 (орендна плата за 2011 рік), від 05.06.2012 року № 0003611742 (орендна плата за 2012 рік) в повному обсязі, що підтверджується копіями квитанції банківських установ, які знаходяться у матеріалах справи.

Оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням від 26.06.2013 року № 0000801742 визначено грошові зобов'язання позивача з орендної плати за землю не лише за 2013 рік, але й збільшено (донараховано) грошові зобов'язання з орендної плати за землю за 2010, 2011 та 2012 роки.

Відповідно до пп. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (чинного на час виникнення спірних правовідносин) платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування суми податкового зобов'язання, якщо вона розрахована контролюючим органом, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому цим Законом.

Аналогічна за своїм змістом норма також закріплена і в п. 54.5 ст. 54 ПК.

Це правило не може бути застосовано у разі, коли стосовно посадових або службових осіб контролюючого органу, які проводили нарахування грошових зобов'язань платнику податків, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу, оскільки відповідно до п. 4 Указу Президента України від 23 липня 1998 року № 817/98 «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності» у такому випадку контролюючий орган вищого рівня може за власною ініціативою перевірити достовірність висновків контролюючого органу нижчого рівня шляхом перевірки документів обов'язкової звітності суб'єкта підприємницької діяльності або висновків акта перевірки, складеного контролюючим органом нижчого рівня. Тобто, якщо податковий орган самостійно визначає грошове зобов'язання платнику податків, то в подальшому він не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування (збільшення) податкових зобов'язань, за винятком випадку, коли за наслідками службової перевірки або розгляду кримінальної справи встановлено змову між платником податків і податковим органом, спрямовану на заниження обов'язкових платежів.

З огляду на зазначене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивачем в повному обсязі та своєчасно сплачено суми грошового зобов'язання з орендної плати за земельну ділянку у 2010, 2011, 2012 роках, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення в частині донарахування вказаного зобов'язання за період 2010-2012 років у сумі 208472,43 грн. підлягає скасуванню.

Щодо іншої частини позовних вимог, суд касаційної інстанції зазначає наступне.

Проаналізувавши наведені норми матеріального права, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що з набранням чинності ПК річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.

При цьому, виходячи із принципу пріоритетності норм ПК над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 ст. 5 ПК, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного суду України від 02.12.2014 року № 21-274а14.

Підставою для визначення даного розміру орендної плати слугував лист (довідка) Управління Держкомзему у м. Кривому Розі Дніпропетровської області від 07.06.2012 року № 2296/7, з якого вбачається збільшення розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яку орендує позивач до 3146180,96 грн. У вказаному листі (довідці) Управління Держкомзему у м. Кривому Розі Дніпропетровської області зазначено про те, що нормативна грошова оцінка у розмірі 3146180,96 грн. стосується земельної ділянки, яку орендує позивач. З вказаного листа (довідки) вбачається, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки проведена на підставі рішення Криворізької міської ради від 14.05.2010 року № 3884 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу».

Згідно з ч. 2 ст. 20 Закону України «Про оцінку земель» дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Відповідно до пункту 286.1 статті 286 ПКУ підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, який відповідно до пп. 14.1.42 п. 14.1 ст. 14 ПК містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону, і ведеться відповідно до статті 204 ЗКУ уповноваженим органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Враховуючи те, що інформація вказана у листі (довідці) Управління Держкомзему у м. Кривому Розі Дніпропетровської області від 07.06.2012 року № 2296/7 стосується конкретної земельної ділянки із чітко визначеною площею та адресою, яку орендує позивач, то остання є документом про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Умови договору оренди від 11.05.2010 року та вищезазначені положення ПК допускають зміну нормативної грошової оцінки земельної ділянки та її індексації без внесення змін та доповнень до договору.

Відповідач правомірно використав для обчислення і справляння плати за землю інформацію отриману від органів Держземагентства та не наділений повноваженнями не визнавати (піддавати сумніву) інформацію про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, що надходить від органів Держземагентства.

З огляду на зазначене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що відповідачем правильно розраховано позивачу суму податкового зобов'язання за платежем: плата за землю (орендна плата з фізичних осіб) за період 2013 рік в розмірі 94 385,43 грн.

Крім того, судами попередніх інстанцій правильно відхилено доводи позивача про те, що Управління Держкомзему у м. Кривому Розі Дніпропетровської області під час визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки у листі (довідці) від 07.06.2012 року № 2296/7 застосувало невірний коефіцієнт функціонального використання земельної ділянки, оскільки встановлення даних обставин не входить до предмету доказування у даній адміністративній справі.

Доводи касаційних скарг спростовуються викладеними вище нормами права та встановленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для їх задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 220-1, 230, 231 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 відхилити, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 8 травня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2015 року у справі № 804/2459/14 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає, може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235-244-2 КАС України.

Судді: І.Я. Олендер

Н.Є. Маринчак

А.О. Рибченко