Ухвала

від 15.09.2015 по справі 816/4775/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2015 року м. Київ К/800/51093/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді суддівТракало В.В., Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22 липня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Полтавського обласного військового комісаріату про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а :

У серпні 2013 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом до відповідача. Просив визнати протиправним рішення комісії Полтавського обласного військового комісаріату з питань, пов'язаних із встановленням статусу учасника бойових дій від 30 січня 2013 року, зобов'язати комісію Полтавського обласного військового комісаріату з питань, пов'язаних із встановленням статусу учасника бойових дій надати ОСОБА_4 статус учасника бойових дій з 30 січня 2013 року та видати посвідчення встановленого зразка.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що він має право на отримання статусу учасника бойових дій, оскільки протягом червня-жовтня 2012 року брав участь у розмінуванні території м. Лубни та Лубенського району Полтавської області від вибухонебезпечних предметів як представник громадського формування з охорони громадського порядку «Козацька варта».

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 22 липня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2014 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ставиться питання про скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій з підстав порушення норм матеріального та процесуального права та ухвалення нового судового рішення про задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах, встановлених статтею 220 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач є сотником «Громадського формування з охорони громадського порядку «Козацька варта», основною метою діяльності якого є сприяння органам місцевого самоврядування, правоохоронним органам, органам виконавчої влади, а також посадовим особам у запобіганні та припиненні адміністративних правопорушень і злочинів, захист життя та здоров'я громадян, інтересів суспільства і держави від протиправних посягань, а також рятування людей і майна під час стихійного лиха та інших надзвичайних ситуацій.

У серпні 2012 року позивач звернувся до відповідача із заявою про надання йому статусу учасника бойових дій у зв'язку з тим, що він протягом червня-жовтня 2012 року на виконання наказу отамана громадського формування «Козацька варта» брав участь у розмінуванні полів і об'єктів народного господарства на території м. Лубни та Лубенського району Полтавської області.

30 січня 2013 року комісія з розгляду питань, пов'язаних зі встановленням статусу учасника бойових дій Полтавського обласного військового комісаріату прийняла рішення про відмову у наданні ОСОБА_4 статусу учасника бойових дій відповідно до п. 11 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у зв'язку з тим, що позивач не був залучений до розмінування полів та об'єктів.

Згідно актів виконання робіт з розмінування місцевості № 50 від 12 червня 2012 року, № 54 від 5 липня 2012 року, № 70 та № 71 від 8 серпня 2012 року, № 88 від 3 жовтня 2012 року, № 89 від 4 жовтня 2012 року, № 90 від 5 жовтня 2012 року, погоджених керівниками органів місцевого самоврядування та затверджених керівником АРЗ СП ТУ МНС у Полтавській області, які подавалися ОСОБА_4 на підтвердження його участі у розмінуванні полів і об'єктів народного господарства на території м. Лубни та Лубенського району Полтавської області, роботи з розмінування були виконані особовим складом підрозділу піротехнічних робіт Аварійно-рятувального загону спеціального призначення ТУ МНС у Полтавській області у кількості 5 осіб. ОСОБА_4 безпосередньо до складу піротехнічного підрозділу не входив.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки ОСОБА_4 не входив до складу членів групи по розмінуванню полів і об'єктів народного господарства на території м. Лубни та Лубенського району Полтавської області, то відмова відповідача у наданні йому статусу учасника бойових дій є правомірною.

Згідно п. 11 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасниками бойових дій визнаються особи, які були залучені командуванням військових частин, державними і громадськими організаціями до розмінування полів і об'єктів народного господарства, та особи, які на мінних тральщиках брали участь у траленні бойових мін у територіальних водах у воєнний і повоєнний час.

Відповідно до п. 1 Положення про комісії з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України № 158 від 8 квітня 2009 року (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), комісії з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій у Збройних Силах України (далі - Комісії) створюються в Міністерстві оборони України, військовій частині А0515, військовому комісаріаті Автономної Республіки Крим, обласних та Київському міському військових комісаріатах.

Пунктом 9 вказаного Положення передбачено, що комісії з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій приймають рішення щодо визнання громадян учасниками бойових дій на підставі документів: довідок відповідного періоду, підписаних і завірених печаткою; партизанського квитка; посвідчення учасника підпілля; посвідчення до знака "За разминирование"; грамот, фотографій (оригіналів); газетних матеріалів того періоду, який потребує підтвердження; історичних довідок, документів та інших архівних матеріалів; документів потрібного періоду, де зазначені прізвище, ім'я та по батькові заявника; партійних документів, які підтверджують службу чи роботу заявника у відповідний період; інших документів, на підставі яких можливо зробити достовірний висновок про участь у бойових діях або розмінуванні (траленні бойових мін); для військовослужбовців, які брали участь у розмінуванні або траленні бойових мін: витягу з наказу командира військової частини про призначення до групи розмінування (тралення бойових мін); витягу з наказу командира військової частини про виїзд у складі групи на розмінування (тралення бойових мін); акта на виконання робіт із розчистки місцевості (територіальних і нейтральних вод) від вибухонебезпечних речовин (бойових мін).

Відповідно до спільного наказу Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Міністерства оборони України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Адміністрації державної прикордонної служби України від 27 травня 2008 року № 405/223/625/455 «Про організацію робіт з виявлення, знешкодження та знищення вибухонебезпечних предметів на території України та взаємодію під час їх виконання», проведення робіт з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів, що залишилися на території України після війн, сучасних боєприпасів і підривних засобів (крім вибухових пристроїв, що використовуються в терористичних цілях) та інших вибухотехнічних робіт покладено: - на територіальні органи управління та підпорядковані МНС підрозділи Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на всій території України, у внутрішніх водах та акваторіях Азовського і Чорного морів (за винятком територій, які надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військових навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань і об'єктів транспортної системи; - на військові частини Збройних Сил України - на територіях, які надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військових навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України; - на підрозділи Держспецтрансслужби - на об'єктах транспортної системи, із залученням у разі потреби підрозділів Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту МНС та Збройних Сил України.

Згідно п. 4 зазначеного наказу безпосередню організацію виконання завдань щодо розмінування (знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів та проведення інших вибухових робіт, координацію дій підпорядкованих піротехнічних підрозділів та груп розмінування, налагодження взаємодії між центральними органами виконавчої влади, на які покладено реалізацію завдань з розмінування, а також місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування передбачено покласти на структурний підрозділ МНС, службу мінної безпеки Міноборони та Держспецтрансслужбу.

Роботи з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів здійснювати групами піротехнічних робіт територіальних органів управління та підпорядкованих МНС підрозділів Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, групами розмінування Збройних Сил України та Держспецтрансслужби.

За таких обставин, коли отримання особою статусу учасника бойових дій ставиться в залежність від її фактичної безпосередньої участі в проведенні робіт з розмінування вибухонебезпечних предметів або траленні бойових мін у територіальних водах, а доказів безпосередньої участі позивача у проведенні робіт з розмінування полів і об'єктів народного господарства на території м. Лубни та Лубенського району Полтавської області не здобуто, оскільки до складу групи розмінування він не входив, то суди обґрунтовано відмовили у задоволенні позову.

Мотиви та доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Згідно частини 1 статті 220 КАС України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За правилами статті 224 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи касаційної скарги про незаконність судових рішень, порушення норм матеріального та процесуального права безпідставні, не ґрунтуються на доказах та матеріалах справи.

Тому колегія суддів, перевіривши у межах доводів касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22 липня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2014 року - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: В.В. Тракало

Судді: Я.Л. Іваненко

М.І. Мойсюк