Постанова

від 17.09.2015 по справі 808/6772/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" вересня 2015 р. м. Київ К/800/1730/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Калашнікової О.В. Леонтович К.Г. Чумаченко Т.А.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2014 року у справі за позовом Комунального підприємства "Житломасив" Мелітопольської міської ради до Державної фінансової інспекції в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування пунктів 2, 3, 4 вимоги, - ВСТАНОВИЛА: КП «ЖИТЛОМАСИВ» Мелітопольської міської ради звернувся в суд з позовом до Державної фінансової інспекції в Запорізькій області, в якому просив визнати протиправними та скасувати пункти 2, 3, 4 Вимоги ДФІ в Запорізькій області «Про обов'язкові вимоги щодо усунення порушень, виявлених ревізією фінансово - господарської діяльності КП «Житломасив» від 22.07.2013р. № 08-05-14-14/6123.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2014 року, позов задоволено у повному обсязі. Визнано протиправними та скасовано пункти 2, 3, 4 Вимоги ДФІ в Запорізькій області «Про обов'язкові вимоги щодо усунення порушень, виявлених ревізією фінансово - господарської діяльності КП «Житломасив» від 22.07.2013р. № 08-05-14-14/6123.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Державна фінансова інспекція в Запорізькій області звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуальною права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, що ДФІ в Запорізькій області проведена ревізія КП «Житломасив», за період з 01.02.2012 по 31.03.2013. Перевірка проводилась з 20.05.2013 по 21.06.2013. За результатами перевірки складено Акт ревізії фінансово-господарської діяльності від 21.06.2013 № 05-21/5. За результатами ревізії, фінансовим органом направлено позивачу обов'язкові для виконання вимоги від 22.07.2013 № 08-05-14-14/6123. Позивач не погодився з пунктами 2,3,4 заявленої вимоги, які вказували на наявність збитків, завданих підконтрольною установою та необхідності їх відшкодування. Ревізією встановлено, що в грудні 2012 року КП «Житломасив» замовлено у ТОВ «Інтермедіа» та прийнято послуги з прибирання прибудинкової території на загальну суму 10000,00 грн., тоді як послуги вже були надані ПП «Альтаїр-М» за Договором від 07.08.2012 р. № 1-т, що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2012 року.

Зустрічною перевіркою ТОВ «Мелбуд Ком 2010» встановлено, що при проведенні капітального ремонту внутрішньоквартальної проїзної дороги по вул..Кірова,56 застосовано невірну розцінку Р7-17-3 РЕКН 7замість розцінки Р18-23-1 та Р18-23-3, що призвело до завищення вартості робіт, які виконувалися за рахунок коштів міського бюджету, на загальну суму 15474,00 грн.

Зустрічною перевіркою ПП «Висота» встановлено, що внаслідок включення до актів виконаних робіт за грудень 2012 р. вартості 1508 людино-годин на підготовку ліфтів до здачі в експлуатацію,фактичне використання яких не підтверджено, ПП «Висота» завищено вартість робіт , які виконувалися за рахунок коштів місцевого бюджету, на суму 39 068,36 грн., що є порушенням п.3.3.12 Правил визначення вартості будівництва, архітектури та житлової політики України від 27.08.2000 р. № 174 та п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV. Внаслідок цього порушення завдано збитків (матеріальної шкоди) Міському бюджету м. Мелітополя на суму 39068,6 грн.

Вважаючи висновки, викладені в п.2,3,4 вимоги неправомірними, позивач звернувся до суду з позовом про визнання їх протиправним та скасування.

З цього приводу колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 2 Закону України "Про Основні засади здійснення державного фінансового контролю в України" головним завданням органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи.

Згідно до п. 7 ст. 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", органу державного фінансового контролю надається право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.15 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.

Вирішуючи спір про визнання незаконною та скасування вимоги органів державної фінансової інспекції, колегія судді Вищого адміністративного суду України звертає увагу на позицію Верховного суду України, висловленого у Постанові №21-120а-15 від 21.04.2015, відповідно до якої органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень. Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства, і у цій частині вона є обов'язковою до виконання.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України та зазначити про їх наявність у вимозі, а також звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Отже, такі збитки не можуть бути примусово стягнуті з підконтрольної установи шляхом вимоги, вони відшкодовуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю і правильність їх обчислення, як і наявність підстав для відшкодування, перевіряє суд, який розглядає відповідний позов, а не позов підконтрольної установи про визнання протиправною вимоги про відшкодування збитків, яка не породжує безпосередньо права чи обов'язки для цієї установи, оскільки обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

У справі, що розглядається, орган державної фінансової інспекції пред'явив вимоги, які вказують на виявлені збитки, їхній розмір та їх стягнення.

В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки.

Зважаючи на вищесказане, колегія суддів Вищого адміністративного суду приходить до висновку, що вимоги органів державної фінансової інспекції України в частині відшкодування збитків не породжують прав та обов'язків для підконтрольної установи, а тому не підлягають скасуванню.

В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки.

Зважаючи на вищесказане, колегія суддів Вищого адміністративного суду приходить до висновку, що вимоги органів державної фінансової інспекції України в частині відшкодування збитків не породжують прав та обов'язків для підконтрольної установи, а тому не підлягають скасуванню.

Згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені правильно і повно, але при цьому суди допустилися порушення норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення.

Зважаючи на те, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи правильно та повно встановлені фактичні обставини справи, однак при прийнятті рішень судами були допущені порушення норм матеріального права, які призвели до помилки при постановленні судових рішеннь, а також те, що у справі не вимагається збирання або додаткова перевірка доказів, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про доцільність скасування рішень судів передніх інстанцій та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись статтями 220, 222, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Запорізькій області - задовольнити частково.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2014 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову Комунального підприємства "Житломасив" Мелітопольської міської ради до Державної фінансової інспекції в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування пунктів 2, 3, 4 вимоги - відмовити.

Постанова набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: