Рішення

від 01.10.2015 по справі 909/821/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2015 р. Справа № 909/821/15 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Булки В.І., секретар судового засідання Левицький Ю.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з додатковою відповідальністю "Екоторг",

вул. Лисенка,25,с. Хутір-Будилів, Снятинський район,

Івано-Франківська область,78302,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

Фербей Юрій Васильович,

вул.Грушевського,102, с.Княжне, Снятинський р-н., Івано-Франківська обл.,

до відповідачів: 1 Сорохан Мирослава Миколайовича,

вул. Грушевського, 75, с.Княже, Снятинський район,

Івано-Франківська область,78360

2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Славмир",

вул.Лисенка, 25 корпус г, с.Хутір Будилів, Снятинський р-н.,

Івано-Франківська обл., 78302

про визнання недійсними:

- рішення №1 засновника Товариства з обмеженою відповідальністю "Славмир" Сорохан Мирослава Миколайовича від 08.02.13;

- статуту товариства з обмеженою відповідальністю "Славмир", зареєстрованого 18.03.15,

за участю:

від позивача: Драбчук В.С. - представник, (довіреність б/н від 17.11.14);

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фербей Ю.В. (паспорт серія СС № 639001 виданий 09.10.1998року Снятинським РВ УМВС України в Івано-Франківській області, виписка з ЄДРЮОФОП серія ААБ №207278 від 31.10.11)

від відповідача 1: Сорохан Мирослава Миколайовича (паспорт серія СЕ469530 виданий Снятинським РВ УМВС України в Івано-Франківській області від 02.10.08);

від відповідача 2: Сорохан Мирослава Миколайовича - керівник, (паспорт серія СЕ469530 виданий Снятинським РВ УМВС України в Івано-Франківській області від 02.10.08; спеціальний витяг з ЄДРЮОФОП №20908908 станом на 21.07.15).

ВСТАНОВИВ: товариство з додатковою відповідальністю "Екоторг" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою до Сорохан Мирослава Миколайовича та Товариства з обмеженою відповідальністю "Славмир" про визнання недійсними: рішення №1 засновника Товариства з обмеженою відповідальністю "Славмир" Сорохан Мирослава Миколайовича від 08.02.13; статуту товариства з обмеженою відповідальністю "Славмир", зареєстрованого 18.03.15.

Ухвалою суду від 24.09.15 продовжено строк вирішення спору на 15 днів (до 07.10.15); залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Фербей Юрія Васильовича, відкладено розгляд справи.

Представник позивача позовні вимоги підтримує, просить суд позов задоволити, свої обґрунтування виклав у позовній заяві. При цьому наголошує, що:

- ТзОВ "Славмир" створене шляхом виділення із ТДВ "Екоторг" (вважає, що рішенням про створення ТзОВ "Славмир" є рішення про виділення із ТДВ "Екоторг" від 02.11.11);

- Т зОВ "Славмир" утворене за рахунок майна ТДВ «Екоторг» ( протокол №3 загальних зборів учасників ТДВ "Екоторг" від 08.02.13), а тому власником майна ТзОВ "Славмир" і його засновником виступає ТДВ "Екоторг".

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Фербей Ю.В. підтримує позицію позивача, про що виклав у письмових поясненнях б/н від 29.09.15 (вх.№14980/15 від 01.10.15). В засіданні суду зазначає, що , товариство з обмеженою відповідальністю «Славмир» створене в процесі реорганізації товариства з додатковою відповідальністю «Екоторг» у відповідності до рішення Загальних зборів учасників від 2 листопада 2011 року (Протокол № 2) і за рахунок майна ТДВ «Екоторг» отриманого у відповідності до рішення Загальних зборів учасників від 8 лютого 2013 року (Протокол № 3).

Представник відповідача 1 та відповідача 2 проти позову заперечує з підстав викладених у відзиві б/н б/д (вх.№13474/15 від 03.09.15). Вважає, що єдиним засновником ТзОВ "Славмир" є учасник ТзДВ "Екоторг" Сорохан М.М., який при проведенні змін до установчих документів ТзДВ "Екоторг" припинив в ньому свою участь з виділом його частки в ТзОВ "Славмир". Звертає увагу суду на те, що статутний капітал ТОВ "Славмир" створено за рахунок частки відповідача 1 Сорохан М.М., як учасника ТзДВ "Екоторг". Частка, яка складала 44,308202% статутного капіталу в ТзДВ "Екоторг" - 8 295грн. виділена у частку, яка склала 100% статутного капіталу ТОВ "Славмир". На думку представника відповідача 1 та відповідача 2 твердження позивача не відповідають дійсності та суперечать вимогам законодавства, просить суд в позові відмовити.

Розглянувши матеріали справи, враховуючи вимоги чинного законодавства та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, заслухавши пояснення присутніх в засіданні суду представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

02.11.11 Загальними зборами учасників Товариства з додатковою відповідальністю «Екоторг» прийнято рішення, оформлене протоколом № 2 про реорганізацію Товариства з додатковою відповідальністю «Екоторг» шляхом виділу із нього іншого господарського товариства з організаційно - правовою формою товариство з обмеженою відповідальністю.

08.02.13 відбулися загальні збори учасників Товариства з додатковою відповідальністю «Екоторг», оформлені протоколом № 3 на яких учасники товариства - Сорохан Мирослав Миколайович (частка в статутному капіталі товариства - 44,308202%); Фарбей Юрій Васильович (частка в статутному капіталі товариства - 44,43820%) прийняли рішення про виділення новоствореному товариству з обмеженою відповідальністю від імені якого діє Сорохан М.М. наступне майно: приміщення з № 1 по № 23 включно, позначені на І поверсі будівлі Літери «А» (торговий комплекс) по вул. Лисенка, № 25 села Хутір-Будилів; приміщення з №53 - по №72 включно, позначені на ІІ поверсі будівлі Літери «А» (торговий комплекс) по вул. Лисенка, № 25 села Хутір-Будилів, а також затверджено розподільчий баланс та акт приймання-передачі майна новоствореній юридичній особі.

Як вбачається з матеріалів справи, залишкова вартість основних засобів згідно розподільчого балансу становить 874,7 тис. грн., новоствореному товариству передано основних засобів по залишковій вартості на суму 498,2 тис. грн., на балансі ТДВ «Екоторг» залишено основних засобів на суму 376,5 тис. грн.

Приписами ч.1 ст.56 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкт господарювання може бути утворений за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і громадян шляхом заснування нового, реорганізації (злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення) діючого (діючих) суб'єкта господарювання з додержанням вимог законодавства.

Відповідно до положень викладених в абз.3 п. 1 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12 вересня 1996 року № 02-5/334 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із створенням, реорганізацією та ліквідацією підприємств», законодавчі акти не встановлюють будь-яких спеціальних вимог щодо форми та змісту рішення про створення підприємства, тому при вирішенні спорів господарським судам слід виходити з того, що таке рішення має бути оформлене актом управління, виданим власником майна (уповноваженим ним органом) відповідно до його компетенції, визначеної чинним законодавством.

Як передбачено ч.1 ст.59 Господарського кодексу України припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених цим Кодексом, - за рішенням суду.

Згідно ч.4 ст.59 Господарського кодексу України у разі виділення одного або кількох нових суб'єктів господарювання до кожного з них переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках майнові права і обов'язки реорганізованого суб'єкта.

В силу ст.109 Цивільного кодексу України виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб.

Отже, виділення, це форма реорганізації, яка передбачає виділення зі складу юридичної особи однієї або декількох юридичних осіб, до яких відповідно до розподільчого балансу переходять права і обов'язки реорганізованої юридичної особи . В розподільчому балансі відображається частка майна, вимог і зобов'язань, яка передається підприємствам, що утворюються в результаті поділу чи виділення. У розподільчому балансі показуються баланси новостворених підприємств на момент початку їх господарської діяльності.

Виокремлення власників при реорганізації юридичної особи шляхом виділення не є обов'язковим. Засновником (чи співвласником) юридичної особи, яка створюється в результаті виділення (чи до якої здійснюється приєднання виділеної частини активів та пасивів), може бути реорганізоване підприємство.

До виділу застосовуються за аналогією положення частин першої, другої та четвертої статті 105 та положення статей 106 і 107 цього Кодексу (ч.2 ст.109 Цивільного кодексу України).

Наділення юридичної особи в порядку реорганізації відокремленим майном надає такій юридичній особі майнових прав щодо переданого їй засновником майна.

Із матеріалів справи вбачається, що ТДВ «Екоторг» передало майно новоствореному Товариству з обмеженою відповідальністю «Славмир». Більше того, цей факт встановлений під час розгляду справи № 909/936/13 Львівським апеляційним господарським судом та згідно ст. 35 Господарського процесуального кодексу України не потребує нового доведення.

Аналіз протоколу № 3 загальних зборів учасників ТДВ «Екоторг» від 08.02.13 свідчить про те, що учасниками не встановлювався порядок обміну часток Товариства на частки учасників у статутному капіталі Товариства після його реорганізації та частки нового товариства з обмеженою відповідаль ністю, що створювалося шляхом виділу з Товариства.

Аналізуючи наведені вище правові норми судом встановлено, що ТДВ «Славмир» створене в процесі реорганізації ТДВ «Екоторг» і за рахунок майна, що належало на праві власності ТДВ «Екоторг», а отже ТДВ «Екоторг» є учасником ТОВ «Славмир».

Суд критично оцінює твердження відповідача1 Сорохана М.М. про те, що статутний капітал ТОВ «Славмир» створено виключно за рахунок частки відповідача як учасника ТДВ «Екоторг», яка складала до його виходу 44,308202 % статутного капіталу - 8 295 грн. статутного капіталу в ТДВ «Екоторг» та виділена у частку, яка склала 100% статутного капіталу ТОВ «Славмир», адже згідно рішення учасників ТДВ «Екоторг», новостворене господарське товариство з організаційно - правовою формою товариство з обмеженою відповідальністю створювалося в результаті реорганізації товариства з додатковою відповідальністю «Екоторг» шляхом виділу за рахунок вищезазначеної частки учасника товариства Сорохана М.М. у статутному капіталі товариства (8295,00грн.- 44,308202%) та за рахунок частини майна товариства відповідно до розподільчого балансу на суму 498 200 грн. (56,95667%).

Системний аналіз наведених норм права дозволяє зробити висновок про те, що рішення № 1 від 08.02.2013 року, відповідно до якого єдиним засновником ТОВ «Славмир» виступає Сорохан М.М. та яким визначено загальний розмір статутного капіталу Товариства в сумі 8295,00 грн. за рахунок частки, яка належала Сорохану М.М. в статутному капіталі ТДВ «Екоторг» не відповідає вимогам закону, оскільки порушує права власника майна товариства, що утворилося шляхом виділу на управління товариством.

Згідно частини 2 статті 148 Цивільного кодексу України учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства.

Статтею 54 Закону України „Про господарські товариства" встановлено, що при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу.

Відповідно до ч.1 ст.190 Цивільного кодексу України майном, крім речей, вважаються майнові права та обов'язки.

У частині 1 статті 66 та у статті 139 Господарського кодексу України визначено, що майно підприємства становлять речі та інші цінності (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна підприємства.

Отже, вартість частки майна товариства, належної до сплати учаснику, що виходить (виключається) з товариства, повинна визначатися з розрахунку вартості усього майна, що належить товариству, в тому числі основних засобів, нематеріальних активів, оборотних активів, майна невиробничого призначення тощо з урахуванням майнових зобов'язань товариства.

Таким чином, ТДВ «Екоторг» могло здійснити виплату вартості частини майна товариства, пропорційної частці відповідача у статутному капіталі, однак тільки в межах норм визначених чинним законодавством України.

Як свідчать наявні в матеріалах справи письмові докази, вартість майна товариства, яку відповідач вважає пропорційним його частці, не відповідає фактичним обставинам справи, дана частка не розраховувалася після затвердження звіту за рік з врахуванням майнових зобов'язань товариства, а товариство не створювалося відповідачем 1 самостійно за рахунок його власних коштів чи майна, а створювалося в процесі реорганізації шляхом виділення із ТДВ «Екоторг».

Частиною 1 ст.92 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Згідно з ч.1 ст.87 Цивільного кодексу України для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками), якщо законом не встановлений інший порядок їх затвердження.

За своєю організаційно-правовою формою відповідач відноситься до товариств.

Згідно ч. 2 ст. 87 Цивільного кодексу України установчим документом товариства є затверджений учасниками статут або засновницький договір між учасниками, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 1 ст. 43 Закону України «Про господарські товариства» встановлено, зокрема, що товариство з обмеженою відповідальністю створюється і діє на підставі статуту.

Згідно з абз.1 ч.1 ст.143 Цивільного кодексу України та ч.1 ст.82 Господарського кодексу України, установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю є статут.

Статут юридичної особи за своєю правовою природою є актом, який визначає правовий статус юридичної особи, оскільки він містить норми, обов'язкові для учасників товариств, посадових осіб товариства та інших працівників, враховуючи порядок затвердження та внесення змін до статуту.

Відповідно ч.4 ст.57 Господарського Кодексу України, статут суб'єкта господарювання повинен містити відомості про його найменування, мету і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного капіталу та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків, про органи управління і контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації суб'єкта господарювання, а також інші відомості, пов'язані з особливостями організаційної форми суб'єкта господарювання, передбачені законодавством. Статут може містити й інші відомості, що не суперечать законодавству.

Згідно ст. 97 Цивільного кодексу України управління товариством здійснюють його органи, до яких відносяться загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників (ч. 1 ст. 58 Закону України «Про господарські товариства»).

Частиною 1 ст.43 Закону України «Про господарські товариства» встановлено, зокрема, що товариство з обмеженою відповідальністю створюється і діє на підставі статуту.

Статут юридичної особи за своєю правовою природою є актом, який визначає правовий статус юридичної особи, оскільки він містить норми, обов'язкові для учасників товариств, посадових осіб товариства та інших працівників, враховуючи порядок затвердження та внесення змін до статуту.

Відповідно ч.4 ст.57 Господарського Кодексу України, статут суб'єкта господарювання повинен містити відомості про його найменування, мету і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного капіталу та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків, про органи управління і контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації суб'єкта господарювання, а також інші відомості, пов'язані з особливостями організаційної форми суб'єкта господарювання, передбачені законодавством. Статут може містити й інші відомості, що не суперечать законодавству.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 р. №13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» закріплено, що при розгляді справ, що виникають із корпоративних відносин, суд повинен з'ясувати, якими нормами матеріального права регулюються відповідні відносини, і на основі цих норм вирішувати справу (п. 1).

Згідно приписам п. 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 р. №13 статут юридичної особи за змістом частини другої статті 20 ГК є актом, який визначає правовий статус юридичної особи, оскільки він містить норми, обов'язкові для учасників товариства, його посадових осіб та інших працівників, а також визначає порядок затвердження та внесення змін до статуту. Підставами для визнання акта, в тому числі статуту, недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав (затвердив) цей акт, а також порушення у зв'язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Пунктом 22 вказаної Постанови передбачено, зокрема, що у разі, якщо положення статуту та інших внутрішніх документів товариства суперечать Закону про господарські товариства, судам слід керуватися нормами закону.

Згідно п.1.1, 3.1 Статуту ТОВ «Славмир» створене шляхом виділення нової юридичної особи при реорганізації ТДВ «Екоторг». Засновником, Учасником і Власником товариства є Сорохан Мирослав Миколайович частка у статутному капіталі товариства становить 8295,00 грн. (100 %).

Статут Товариства не містить положень про формування статутного капіталу товариства за рахунок майна переданого згідно розподільчого балансу юридичною особою, яка реорганізувалася.

Згідно з п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» № 13 від 24.10.2008 р., підставами для визнання акта, в тому числі статуту, недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав (затвердив) цей акт, а також порушення у зв'язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

За таких умов, з врахуванням норм права, що регулюють спірні правовідносини суд приходить до висновку, що статут ТОВ «Славмир» не відповідає вимогам Закону та порушує права та законні інтереси позивача, а тому даний статут товариства підлягає визнанню недійсним.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

З огляду на фактичні обставини справи суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Судові витрати відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу слід покласти на відповідачів.

Керуючись ст.124 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.43,54,58 Закону України "Про господарські товариства", ст.ст.56,57,59,82 Господарського кодексу України, ст.ст.87,92,97,109,139,143,148,190 Цивільного кодексу України, ст.ст.33,49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов товариства з додатковою відповідальністю "Екоторг" до Сорохан Мирослава Миколайовича та Товариства з обмеженою відповідальністю "Славмир" про визнання недійсними: рішення №1 засновника Товариства з обмеженою відповідальністю "Славмир" Сорохан Мирослава Миколайовича від 08.02.13; статуту товариства з обмеженою відповідальністю "Славмир", зареєстрованого 18.03.15 - задоволити.

Визнати недійсними:

- рішення №1 засновника Товариства з обмеженою відповідальністю "Славмир" Сорохан Мирослава Миколайовича від 08.02.13;

- статут товариства з обмеженою відповідальністю "Славмир", зареєстрований 18.03.15.

Стягнути з Сорохан Мирослава Миколайовича, вул. Грушевського, 75, с.Княже, Снятинський район, Івано-Франківська область,78360 на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Екоторг", вул. Лисенка,25,с. Хутір-Будилів, Снятинський район, Івано-Франківська область, 78302 (код ЄДРПОУ 22189096) 1 218,00грн. (одну тисячу двісті вісімнадцять грн. 00коп.) судового збору.

Видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Славмир", вул.Лисенка, 25 корпус г, с.Хутір Будилів, Снятинський р-н., Івано-Франківська обл., 78302 (код ЄДРПОУ 38411367) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Екоторг", вул. Лисенка,25,с. Хутір-Будилів, Снятинський район, Івано-Франківська область, 78302 (код ЄДРПОУ 22189096) 1 218,00грн. (одну тисячу двісті вісімнадцять грн. 00коп.) судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07.10.15

Суддя Булка В.І.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

Помічник судді Гандера М.В. 07.10.15